Прем'єр-міністр, яку переміг Brexit. Британські ЗМІ — про відставку Терези Мей

25 травня, 07:09
1572
Сюжет
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

REUTERS / Dylan Martinez

Тереза Мей керувала британським урядом майже три роки

24 травня прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей оголосила про свою майбутню відставку — 7 червня вона залишить посаду лідера Консервативної партії, а невдовзі і глави уряду.

Тепер британська преса аналізує причини дострокової відставки Мей та спадщину трьох років, які вона провела на чолі уряду.

НВ наводить найцікавіші фрагменти з цих публікацій.

BBC

Її було просто розбито вщент. Розбито розбіжностями у власній партії і тим, що вона не мала політичних можливостей все залагодити.

Спочатку Мей пишалася, що не є креатурою вестмінстерських угруповань. Однак це означало, що вона — як дуже закритий політик — мала зовісм небагато справжніх друзів, здатних допомогти, коли справи пішли кепсько. Як не мала вона ані сили заступництва, ані вміння втиратися в довіру або ж викручувати руки, аби схиляти людей на свою точку зору. […]

Пані Мей було також розбито тією суперечливою політикою щодо Brexit, основи якої заклала вона сама. Початково вимушений прихильник збереження членства Британії в ЄС [у 2016-му консерватори виступали проти Brexit], вона згодом прагнула довести своїй партії, що насправді хотіла виходу з Євросоюзу.

Мей має знати, що глава британської історії, яка носить її ім'я, буде про Brexit — та її нездатність його реалізувати

Тому вона провела червоні лінії, які виключили можливість прямої угоди [про вихід з ЄС]. Це призвело до нелегкого компромісу, малопривабливого для будь-кого, після того як країна зробила свій вибір на референдумі. Навіть сама вона, не кажучи вже про кабінет міністрів, не особливо горіла бажанням «продати» свій план [Британії]. […]

І звичайно, Мей було розбито парламентом. […] Палата громад дійсно перетворилася на місце, де невеликі групки, що переслідують чистоту своєї політики, взяли гору над спробами прагматичних рішень.

Відставка Мей знаменує собою також завершення епізоду колективного провалу Вестмінстера [парламенту]. На даний час немає жодних причин вважати, що наступний лідер зможе обернути все це на успіх.

Ніхто й ніколи не зміг би звинуватити прем'єр-міністра в недостатній турботі про країну. […] Однак Мей має знати, що глава британської історії, яка носить її ім'я, буде про Brexit — та її нездатності його реалізувати.

The Times

На посту прем'єр-міністра та лідера Консервативної партії Мей змінила Девіда Кемерона через кілька тижнів після референдуму про вихід з ЄС у червні 2016 року. Вона багато разів запевняла, що «Brexit означає Brexit», хоча сама голосувала за збереження членства Британії в ЄС.

Але в ході переговорів з Брюсселем вона втратила підтримку і переконаних прихильників Brexit, і тих, хто раніше хотів залишитися в ЄС.

Вона втратила підтримку і переконаних прихильників Brexit, і тих, хто раніше хотів залишитися в ЄС

У результаті укладена Терезою Мей компромісна угода не задовольнила жодну зі сторін, і була тричі провалена в Палаті громад, що поставило прем'єра в кепське становище.

Союзники кажуть, що вона вирішила оголосити про свою відставку після того, як цього тижня зазнала невдачі її фінальна спроба домогтися міжпартійної підтримки угоди щодо Brexit. […]

Деміан Грін, колишній заступник Мей, зазначив, що історія оцінить прем'єр-міністра більш великодушно, аніж сучасні політики.

«Усі прем'єр-міністри в кінцевому підсумку беруть на себе відповідальність за те, що відбувається в період їхнього управління. Але безперечно й те, що їй випала надзвичайно складна партія — раптово і несподівано стати прем'єром після сейсмічного потрясіння, яким був референдум щодо Brexit, — сказав Грін. — І правда полягає в тому, що минулорічні вибори, які урізали більшість партії консерваторів, зробили її завдання неможливим».

The Independent — редакційна стаття

Це схоже на фінальну сцену шекспірівської трагедії: сльози, кров по стінах та всіяна тілами сцена. 35 чиновників пішли у відставку за час короткого прем'єрства Терези Мей, а останньою стала [лідер Палати громад] Андреа Лідсом, яка меркантильно встромила стилет між лопаток прем'єр-міністра. […]

Трагедія поки далека від завершення. Перед Brexit буде ще більше сліз

Скоро Тереза Мей опиниться на задвірках історії - те ж саме, схоже, очікує і на «м'який» варіант Brexit, про який вона з колегами намагалася домовитися останні три роки. У підсумку, рано чи пізно, наступний прем'єр-міністр, його партія та вся Палата громад зіткнуться з вибором, про який пані Мей попереджала їх багаторазово: або «жорсткий» Brexit без угоди, або ніякого Brexit. І хоча зараз неможливо передбачити терміни та процедурні деталі, ця фундаментальна істина в кінцевому підсумку кристалізується. Однак з відставкою Мей та наближенням 31 жовтня — граничного відтермінування Brexit — тягнути більше немає нікуди, або ж буде вкрай складно. Хтось в ЄС теж може втратити терпіння. […]

[Ймовірний наступник Мей Борис] Джонсон, незважаючи на всю його обдарованість, не зможе ані змінити парламентську арифметику, ані вирішити проблему ірландської кордону, ані вплинути на політику Брюсселя чи баланс сил між Британією та ЄС, чия економіка в 10 разів більша за британську. Європа може легко вимагати ще одну жертву. Трагедія поки далека від завершення. Перед Brexit буде ще більше сліз.

The Guardian

У кінцевому підсумку Терезу Мей запам’ятають як прем'єр-міністра, переможеного Brexit. Перед нею стояло завдання примирити націю, розколоту несподіваним підсумком референдуму. Але якщо і було можливо досягти «елегантного» виходу з Європейського Союзу — або ж взагалі хоч якогось виходу, — Мей геть провалила ці переговори.

The Guardian — редакційна стаття

Пані Мей ніколи не вважала Brexit своєю єдиною метою на Даунінг-стріт. Її нездатність від самого початку усвідомити, наскільки всепоглинаючим і важким буде цей проект, зіграла істотну роль в її падінні.

Мей списала правду з рахунків, побоюючись, що її можуть використати проти неї

Її поганими радниками були ідеологи, які вважали, що жорсткого Brexit можна досягти з мінімальними втратами — але це не виправдання. Мей воліла відкинути мудрі поради та прислухатися до гірших, які перегукувалися з її власними забобонами. Вона розпочала переговори в Брюсселі, хоча була погано до них підготовлена, і на ходу вчилася жорстких реалій економіки та дипломатії. Це було досить принизливо, однак її нездатність передати ці уроки національній аудиторії пробачити не можна. Якщо Мей і розуміла жорстоку ціну компромісів щодо Brexit, вона не стала зіштовхувати свою партію з правдою. Не використовувала вона і силу своєї посади, щоб сформувати громадське розуміння проблем. Вона віддала перевагу порожнечі та нечесності: «Brexit означає Brexit»; «Краще вихід з ЄС без угоди, аніж з поганою угодою». Мей списала правду з рахунків, побоюючись, що її можуть використати проти неї. […]

Її наступник зіткнеться з аналогічним вибором у ворожому середовищі, де вже розтрачено доброзичливість континенту [ЄС] та суспільне терпіння всередині країни. Колись в її руках була можливість переключити дебати на більш досяжні цілі, але вона відмовилася від цього виклику. Тому тепер Мей передає непідйомну проблему наступнику, який зможе досягти успіху, лише пообіцявши зробити неможливе. Це жалюгідна й отруйна спадщина.

Лекція НВ

ВЕЛИКІ ГРОШІ З ЄВГЕНОМ ЧЕРНЯКОМ

Три години практичних порад та відповідей на будь-які питання від голови наглядової ради Global Spirit та автора популярного YouTube-каналу про бізнес та фінанси — Big Money

Докладніше