Машина махінацій. Яким був шлях Лукашенка від всезагального улюбленця до ненависного диктатора — розповідає колишній соратник
Економіст Сергій Чалий, який у 1993 році працював у передвиборчому штабі Олександра Лукашенка, в інтерв'ю Радіо НВ розповів, як самопроголошений президент Білорусі став диктатором.
— Як людина, яка прийшла до влади на хвилі народної любові, стала диктатором? Чи бачили ви якісь зміни, коли працювали з ним в одному штабі, з чого це все починалося?
— Почалося приблизно із 1996 року, коли почалися перші конфлікти президента з Верховною Радою. Тоді вперше у нас з’явився термін «вертикаль влади», потім у нас його скопіювала Росія — тобто вибудовування виконавчої влади зверху до низу і поступове зниження ролі представницьких органів, рад тощо.
Цей конфлікт зайшов настільки далеко, що фактично було представлено два альтернативних варіанти Конституції на референдум, причому цей референдум мав рекомендаційний характер, але на той час вже у Верховній Раді збиралися підписи за імпічмент Лукашенка за деякі речі, які вже тоді порушували принцип поділу влади.
Там було дуже багато дивних подій навколо дати референдуму й можливого імпічменту. Фактично Лукашенко тоді за допомогою втручання російської делегації з Держдуми переграв Верховну Раду [Білорусі]. Засідання Конституційного Суду, який повинен був приймати рішення за зверненням Верховної Ради про імпічмент, перенесли на день пізніше, ніж оголошення результатів референдуму, які Лукашенко оголосив вже обов’язковими, з новим варіантом Конституції, який вже цілком ламав принцип поділу влади.
Там вводилися зовсім інші представницькі органи, половина з яких (верхня палата) призначалася самим президентом. Приблизно з цього моменту пішов довгий процес зміцнення президентської влади і зменшення демократії.
Першими і єдиними більш-менш чесними вибори були ті, на яких його було обрано. Далі удосконалювалася машина махінацій, яка досягла буквально ідеалу. Настільки все було зроблено, що держапарат і фальсифікації і на рівні ділянок, і на рівні Центральної виборчої комісії робили зміну влади неможливою.
Коли ви 26 років перебуваєте при владі, вам вже набридає бути народним трибуном, ви поступово перетворюєтеся в абсолютного монарха, якого лиха і сподівання, бажання народу вже починають дратувати. Особливо добре це проявилося під час коронавірусу. Поведінка влади тоді, звичайно, дуже сильно розлютила населення.
— Для того, щоб так довго утримувати владу, для того, щоб не помічати, наприклад, коронавірус у цьому році, потрібно оточити себе якоюсь кількістю людей, яким можна довіряти, які не зрадять. Хто ці люди, хто формує його порядок денний, повідомляє йому, що відбувається навколо? Чи може він перебувати в «бульбашці» з якихось фейкових новин і реально не розуміти, що відбувається в країні, якій він 26 років керував?
— Тут ви абсолютно праві і це неминуче відбувається, коли ви так довго перебуваєте при владі. Поступово до вас починають наближатися люди, які намагаються і вважають своїм обов’язком, своєю роботою забезпечувати ваш душевний спокій, а не благо країни. Вже багато років як у нас не проводиться жодних економічних реформ, Лукашенко про це говорить регулярно.
Поступово він оточив себе [такими людьми]. Спочатку це була глава Адміністрації президента Наталія Качанова. Зараз вона — голова нижньої палати парламенту, але як і раніше близька до Лукашенка і ходить з ним постійно на всі наради, виконує його доручення.
Це до питання про поділ влади. Уявіть собі, коли президент безпосередньо з’являється в товаристві голови нижньої палати парламенту і дає їй доручення. Таке ніде не можна уявити, у нас таке можливо.
Плюс прессекретарка Наталія Ейсмонт теж своїм завданням вважає забезпечення затишку і душевного спокою. І ця ситуація, коли Лукашенко виявився в такому комфортному оточенні, а проблеми, які були зовні, які вимагали рішень, які розумів уряд, вони через ці «ласкаві жіночі руки» пробитися практично не могли.
Якийсь перелом стався під час вже виборчої кампанії. У нас є Віктор Шейман, він займав дуже багато постів, але по суті є помічником Лукашенка, якому він нескінченно довіряє з особливих доручень, дуже чутливих. І він вважається людиною, яка має величезний вплив на силові структури.
Приблизно місяці два тому відбулася зміна того, хто керував виборчою кампанією Лукашенка. Тобто роль силовиків сильно зросла, і тоді, мабуть, Лукашенко дізнався про те, як насправді йдуть його справи з електоральним рейтингом, тому що ніяких офіційних даних немає, незалежна соціологія знищена. Право проводити соцопитування має буквально декілька державних структур, але вони роблять це в закритому режимі, нікому їх не показують.
Саме тоді, коли він дізнався про те, що справи його не надто гарні, як йому говорили ці дві жінки, тоді був зовсім дикий тиждень. Лукашенко щодня виступав, погрожуючи захищати себе у владі збройним шляхом, згадував про Андижан, говорив про те, як він буде відстрілюватися до останнього патрона. Це виглядало абсолютно дико на тлі кампаній, які інші кандидати вели абсолютно легально, підкреслено, юридично виділено і так далі. Ніяких закликів ні до чого там і близько не було.
Увечері в день голосування і три дні після в Білорусі йшла відверта ескалація насильства. Здавалося вже, що далі просто нема куди, далі вже елементарно військова диктатура. І це, очевидно, був план силовиків, який зламали насправді жінки, що вийшли в середу і четвер на вулиці «ланцюгами солідарності». Тому що бити жінок при світлі дня — це вже якось виглядало би зовсім дико.
У нас був у суботу один масовий захід, пов’язаний з народним меморіалом, покладанням квітів на місці першого загиблого, застреленого, мабуть, внутрішніми військами (там складно розібрати) на вулиці Прітицького, вже там був багатотисячний натовп.
Потім Лукашенко звіз з усієї країни дуже небагато, буквально кілька тисяч своїх прихильників на центральну площу перед Будинком уряду і почав виступати перед ними, фактично ведучи виборчу кампанію, яку він не вів. Перед цим він виступав, наприклад, серед силовиків — чотири частини відвідав і внутрішніх військ, і ОМОНу. А зараз він нарешті почав виступати перед людьми, коли вибори закінчилися. І зараз він їде по заводам.
Він веде виборчу кампанію після вже закінчення дня голосування. Це дуже дивно, тому що на багатотисячному мітингу точно було більше 200 тисяч чоловік, можливо, навіть більше 300 тисяч. Мітинг на його підтримку з декількох тисяч чоловік, завезених з усієї країни, виглядав просто жалюгідно проти сотень тисяч людей, зібраних тільки в одному Мінську.
— Сьогодні йдеться про те, що передача влади можлива після внесення змін до Конституції. Розкажіть, будь ласка, про плани координаційної ради для забезпечення передачі влади, у яку ви також входите.
— Поки вона ще жодного разу не збиралася. Ця ідея, яка виникла у Світлани Тіхановської, щоб поки вона знаходиться за кордоном, створити орган, який міг би представляти її інтереси тут і вести переговори про мирний транзит влади від Лукашенка до неї самої. Тому що вона все-таки перемогла на цих виборах, а вибори були вкрадені у неї.
— Лукашенко на це якось реагував?
— Поки що ні, він робить вигляд, що він як і раніше переміг і завжди говорить про те, що за нього 80%.
Підписуйтеся на подкасти Радіо НВ на Soundcloud, Apple Podcasts, Google Podcasts і на платформі MEGOGO
