"ФінляндіяІранНаші". Як в 1941 році Радянський Союз почав дві власні локальні війни

19 січня, 10:01
12414
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Wikimedia

Танкова рота зі складу 6-ї радянської танкової дивізії на вулиці іранського Тебріза

Атакований влітку 1941 року Німеччиною Радянський Союз не втримався і почав паралельно дві локальні війни - проти Фінляндії та Ірану.

У листопаді 1940 року, намагаючись зацікавити Москву вступом до військового союзу Німеччини, Італії та Японії, лідер Третього рейху Адольф Гітлер зробив Радянському Союзу несподівану пропозицію. Суть її, по-простому кажучи, була такою: забирайте Іран аж до Перської затоки, Фінляндія - як і раніше ваша.

"Ми залишаємо за росіянами право вирішувати питання їхніх стосунків із Фінляндією, ми не маємо там ніяких політичних інтересів", - цю думку в розмові з В'ячеславом Молотовим, головним дипломатом Кремля, Гітлер озвучив тоді кілька разів.

Іран тоді був у зоні інтересів Великої Британії, яку фюрер розраховував от-от поставити на коліна.

Радянський лідер Йосип Сталін хотів ще й турецькі протоки Босфор і Дарданелли, на що Гітлер не погодився. Тому Москва проігнорувала фінську та перську приманки і військовим союзником Берліна не стала.

Однак менше як за рік обидві запропоновані Разянському Союзу країни таки стали об'єктами його збройної агресії.

ШЛЯХ ДОДОМУ: Фінські сапери відновлюють міст, спалений червоноармійцями під час відступу, кінець літа 1941 року. Фото: sa-kuva.fi

Війна чи війна?

Фінляндія, населення якої не досягало і 4 млн, вже мала досвід війни з Союзом - із 30 листопада 1939 року до 13 березня 1940-го вона пережила Зимову війну. Кремль розв'язав її проти фінів незабаром після того, як разом із німцями переможно розділив Польщу.

До цього Москва прагнула максимально відсунути кордон від Ленінграда і намагалася нав'язати Гельсінкі договір про взаємодопомогу. У жовтні 1939-го фінський дипломат Юхо Паасіківі, відмовляючи Сталіну в підписанні такої угоди, сказав: "Ми хочемо жити в мирі та залишатися поза всякими конфліктами". Господар Кремля відповів: "Розумію, але запевняю, що це неможливо, великі держави не дозволять".

На той час СРСР і Німеччина уклали договір про ненапад, підписаний 23 серпня 1939. Він мав секретний додадаток, за яким Москва і Берлін поділили сфери впливу в Європі. Його виконання почалося з окупації Польщі вермахтом і Червоною армією. Фіни боялися, що такий сценарій чекає і на них.

Фінський головнокомандувач маршал Карл Густав Маннергейм згадував: "Оцінити ситуацію було важко насамперед тому, що ми не знали [деталей] секретних статей радянсько-німецького пакту; одна з них, про що ходили чутки, давала Німеччині право захопити Аландські острови в момент, коли росіяни вийдуть на певний рубіж у Фінляндії".

Повз фінські Аланди проходив шлях, яким шведська руда надходила до Німеччини. Тому Маннергейм привів у бойову готовність артбатареї на архіпелазі й перекинув туди піхотний полк зі східного кордону.

Водночас Паасіківі обговорював у Москві вимогу передати СРСР ряд східних фінських областей і надати для радянської військової бази півострів Ханко, що за 120 км на захід від Гельсінкі. "Росіянам було важко зрозуміти, що [це] передбачає зміни до конституції та більшості голосів у парламенті (п'ять шостих від загальної кількості), - писав Маннергейм. - Однак Сталін висловив упевненість, що його пропозиції знайдуть підтримку 99% голосів!"

У листопаді 1939-го росіяни спровокували Зимову війну та відібрали у фінів райони, з якими ті втратили п'яту частину промисловості й 11% орних земел. А 400 тис. осіб довелося переселити вглиб Фінляндії.

Коли в квітні 1940-го німці зайняли Норвегію, фінам припинилися поставки мінеральних добрив звідти - в країні почалася продовольча криза. Щоб забезпечити населення хлібом, Гельсінкі потрібно було щороку купувати 250 тис. т зерна. "Кількість, яку могла нам надати тільки Німеччина, - писав Маннергейм. - Так само було з вугіллям, бензином, шкірою, текстилем, гумою та іншими товарами, які були необхідні для промисловості".

В результаті 90% усього імпорту Фінляндії йшло з Рейху– настільки країна стала залежною від німецьких поставок. "Таким був результат політики Радянського Союзу, яку не можна назвати інакше як недалекоглядної", - резюмував Маннергейм.

ПЕРСЬКИЙ КИЛИМ: "Гарна чистка" - так підписав свій малюнок британський карикатурист Сідні Струбі в The Daily Express за 28 серпня 1941 року. На карикатурі британський і радянський солдати вибивають із персидського килима паразитів зі свастикою. Зображення: Bundesarchiv

На початку літа 1941-го Гітлер забув про свою обіцянку залишити Фінляндію Радянському Союзу. Берлін став вимагати від Гельсінкі співпраці у війні з СРСР. Полковник німецького генштабу Ебергард Кінцель 6 червня передав фінському військовому командуванню пропозиції Рейху. Відповідь була вже наступного дня: Фінляндія стане проти СРСР, але якщо той нападе першим. І воювати фіни будуть тільки за повернення своїх територій, що їх відібрала Москва.

Причина для нападу Червоної армії на Фінляндію досі залишається спірною. Глава фінського МЗС Рольф Віттінг 21 червня викликав до себе радянського посла Павла Орлова і попросив пояснити, чому росіяни зібрали значні війська біля кордону. Той запевнив, що ні про яку війну не може бути й мови. А до вечора того ж дня німецькі човни (нібито за допомогою фінських лоцманів) заклали два мінних поля у Фінській затоці, заблокувавши радянський Балтійський флот.

Коли вранці 22 червня вермахт перейшов кордон СРСР, авіація Союзу почала бомбити фінські порти. Маннергейм увів піхотний полк на Аландські острови, і заарештував 30 співробітників радянського консульства, яке перебувало там із жовтня 1940-го. Формально радянська місія на архіпелазі, згідно з договором, спостерігала, щоб фіни не стали зміцнювати острови з військовою метою. Однак вона швидко стала шпигунським кублом.

Наступного дня вже В'ячеслав Молотов викликав до себе фінського посла Пааво Хюннінена і наполіг, щоб той чітко відповів: чи збирається Фінляндія воювати з 200-мільйонним Радянським Союзом? Маннергейм згадував: "Росіяни подбали, щоб телеграма нашого посла [з цим запитанням] уряду затрималася на цілу добу. А коли росіяни геть перервали телеграфний зв'язок, не було ніякої можливості відправити [з Гельсінкі] відповідь на телеграму".

ПЛІЧ О ПЛІЧ: Фінські і німецькі офіцери проводять рекогносціювання перед наступом на радянські війська 1 липня 1941 року. Фото: NARA

Фінський історик Мауно Йокіпіі звинувачує співвітчизників в тому, що тоді у них не було бажання зберегти мир з СРСР, адже можна було використовувати канали зв'язку через інші посольства.

Хай там як, але на середу, 25 червня 1941 року, фінський парламент призначив важливі слухання: прем'єр-міністр Йохан Рангелл мав виступити з доповіддю і закликати законодавців заявити про нейтралітет.

Однак за кілька годин до засідання радянська авіація скинула бомби на Гельсінкі і кілька інших фінських міст. Відтак замість нейтралітету Рангелл оголосив, що Фінляндія прийме бій.

В аналітичних звітах радянського командування значилося, що противник на цих ділянках розгорне війська за 20-25 діб. Однак фіни за підтримки вермахту рушили на схід вже на четвертий день після бомбардувань.

Сили противників на цьому фронті були рівні. А за два місяці солдати Маннергейма вийшли до старого кордону, про що 11 вересня глава фінського МЗС Рольф Віттінг повідомив американському послу в Гельсінкі.

Далі фіни, як і обговорювалося раніше на переговорах з Берліном, не зрушили ні на метр.

Однак ця кампанія закінчилася, коли Німеччина почала нести важкі втрати на східному фронті. У вересні 1944-го фіни уклали з СРСР перемир'я. Гельсінкі погодився повернути кордон, де він був у 1940 році, до того ж відмовився від нікелевих копалень Петсамо на користь Москви і зобов'язався виплатити їй репарації.

ЖИТТЄВЕ ПИТАННЯ: Колона американських вантажівок Studebaker US6 прямує через Іран до Радянського Союзу. За час війни США поставили до СРСР 152 тис. таких машин. Фото: U.S. Air Force

Союзники мимоволі

З Іраном у Союзу склалася історія, подібна до польської. Проте, якщо західну сусідку Кремль розділив із німцями, то на перських просторах його союзниками стали британці.

Відносини між Москвою і Лондоном увесь 1940 рік важко було назвати прийнятними. Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчілль не соромився принагідно жовчно висловлюватися про більшовиків. Сталін відповідав йому взаємністю.

Сировину для воєнпрому Німеччини Москва свідомо поставляла Берліну саме для розгрому Великої Британії. До кінця 1940-го люфтваффе скинули на Лондон принаймні 5 тис. авіабомб, які прибули із Союзу.

Британський посол у Москві Стаффорд Кріппс взагалі почувався зайвим. Протягом року його жодного разу не прийняв нарком закордонних справ Молотов, що за дипломатичними правилами вважалося приниженням.

Коли Кріппса викликали до Лондона, 6 червня 1941 року він перед відльотом зустрівся з Андрієм Вишинським, заступником Молотова. У звіті про ту розмову йдеться: "[Посол] подякував за уважне ставлення до нього протягом всього "безплідного" року його перебування в Москві. Бесіда тривала 15 хвилин".

А за тиждень, 13 червня, ТАСС вибухнула спростуванням чуток про майбутню війну СРСР і Німеччини, які з'явилися у британській пресі. Москва пов'язувала ці публікації з прибуттям Кріппса до Лондона.

Коли через дев'ять днів війна таки почалася, і Кремль ще був у шоці, опівдні 22 червня до Вишинського напросився британський тимчасовий уповноважений Герберт Баггалей. Він одразу запропонував: "Англійський уряд міг би надати допомогу СРСР у постачанні через Владивосток або Перську затоку, а також послати до СРСР англійських офіцерів, які мають досвід боротьби з німецькими танками". Баггалей додав, що в інтересах СРСР і Англії слід встановити між Москвою і Лондоном радіотелеграфний зв'язок. Для цього посольство готове викликати великого фахівця Коррігола, який перебував тоді в Тегерані.

12 липня Кріппс і Молотов нарешті зустрілися, щоб підписати Угоду Великої Британії та СРСР про спільні дії у війні проти Німеччини. Вона стала початком формування антигітлерівської коаліції.

Плацдармом для найбільш тісної співпраці між Лондоном і Москвою на той час міг бути тільки Іран.

У сусідньому Іраку британці повалили режим пронімецького прем'єра аль-Гайлані, захищаючи свою монополію на видобуток і продаж тамтешньої нафти. В Ірані в Англо-перської компанії теж були ексклюзивні права на реалізацію місцевої нафти, від чого Тегеран отримував лише 15%.

ПОТРАПИЛИ У СВОЇ ТЕНЕТА: Радянський турбоелектроход Йосип Сталін 3 грудня 1941 року евакуював із військової бази СРСР на фінському півострові Ханко гарнізон червоноармійців. За норми 500 пасажирів він взяв на борт 5.589 військових. Тральщики очистили шлях від німецьких мін, але судно підірвалося на трьох радянських. Загинули понад 2.200 солдатів, близько 3 тис. евакуювали і взяли в полон німці. Фото: DR

Російські більшовики намагалися нав'язати свої порядки персам ще в 1920 році. Тому іранський шах Реза Пехлеві став орієнтуватися на Берлін, колонізаторські апетити якого були набагато скромнішими. До кінця весни 1941-го офіційний Тегеран запросив на роботу більше тисячі німецьких фахівців.

Хоча британців у Ірані тоді було значно більше, німецько-перські зв'язки постійно турбували Лондон. А з липня 1941 року - і Москву. Навіть незважаючи на те, що ще за два тижні до підписання угоди Молотова-Кріппса, газета Известия опублікувала заяву іранського посла Мохамеда Саєда: "За наявності ситуації, створеної війною між Німеччиною і СРСР, уряд Ірану буде дотримуватися повного нейтралітету".

25 серпня радянські війська на північно-західному фронті залишили Новгород, прирікаючи Ленінград на блокаду. А вранці того ж дня три армії Закавказького фронту ввійшли в Північний Іран. Британські підрозділи рушили назустріч союзникам із боку Іраку і Перської затоки.

Шах викликав послів Великої Британії та СРСР Рідера Балларда й Андрія Смірнова, та поцікавився: на яких підставах їхні держави вторглися в його країну і чому не оголосили війни? Обидва відповіли, що це сталося через присутність представників Німеччини в Ірані. Тоді Пехлеві уточнив: чи продовжиться наступ, якщо він накаже вислати німців? Посли дружно промовчали.

Іранські війська, на створення яких шах витратив 20 років, намагалися хоч якось протистояти вторгненню. Однак уже 17 вересня союзники увійшли у Тегеран. Через місяць вони залишили столицю, але Іран залишився в їхніх руках.

Пехлеві заарештували і вислали до британської південної Африки, формально його замінив син Мохаммед. З Ірану виїхали дипмісії Німеччини, Італії, Румунії та Угорщини.

Коли у війну вступили США, їхній експедиційний корпус теж висадився у Перській затоці.

До травня 1945-го через Іран до СРСР надійшла майже чверть американських і британських військових поставок. У містечку Андімешк протягом трьох років війни зібрали і відправили в Союз 78 тис. автомобілів.

Іран став настільки безпечним для Кремля, що в кінці 1943-го Сталін погодився провести в його столиці першу свою зустріч із президентом США і прем'єром Великої Британії.

Однак Іран став і першим яблуком розбрату союзників після війни. З подачі Москви в листопаді 1945-го в окупованому Червоною армією Іранському Азербайджані засновник місцевої компартії Сеїд Джафар Пішеварі проголосив "демократичну" республіку. А услід за тим самим сценарієм виникла держава курдів із центром у Мехадабі.

Але вже через рік, під тиском колишніх союзників, СРСР вивів свої війська з Ірану. І гібридні держави наказали довго жити. Казі Мухаммеда, лідера іранських курдів, з братами повісили незабаром на головній площі Мехадаба. На кілька місяців пережив його Пішеварі. Він втік до радянського Азербайджану, де чекісти влаштували йому автокатастрофу.

ЯК ВДОМА: Радянські льотчики на авіабазі в іранському Абадані приймають американські літаки, 1942 рік. Фото: DR

Цей матеріал був опублікований в №27 журналу Новое Время від 26 липня 2018 року

Головне

Політика

Сьогодні, 14:08

article_img
ЗМІ назвали ім'я нардепа, який організував схему по втручанню в результати виборів
Події

Вчора, 19:18

article_img
ГПУ vs НВ. Реакція громадськості на дозвіл суду отримати доступ до внутрішніх документів редакції
Події

Сьогодні, 04:47

article_img
За рік населення України скоротилося на 233 тисяч осіб

Вибір редакції

Геополітика

Вчора, 19:09

article_img
Поставити на місце Росію, яка готується до нападу на Україну: головне з виступу Порошенка на Генасамблеї ООН
Події

Сьогодні, 08:40

article_img
Подолання бідності. Як працюватиме державний онлайн-реєстр вакансій
Культура

Вчора, 21:10

article_img
Мексиканське щастя. Чому драма Куарона претендує на головні Оскари

Приєднуйтесь до нашого каналу в Telegram

Найцікавіші статті та добірка важливих новин щовечора

Підписатися