«Вона йде своїм шляхом». Чи дійсно демократії прийшов кінець? Пояснює політолог

1 грудня 2020, 07:47

Світ зіштовхнувся з демократичною рецесією, пише авторитетне видання The Economist. Журналісти вказують, що після виборів у США та заяв Дональда Трампа про фальсифікації довіра до чесності американського виборчого процесу похитнулася.

Також видання вказує на занепад демократій і в інших країнах: у Європі Угорщина та Польща блокують бюджет Європейського Союзу, оскільки їх уряди відмовляються приймати верховенство закону.

Відео дня

В Індії провідна партія під керівництвом прем'єр-міністра захоплює контроль над державними установами, включаючи суди і поліцію. А в результаті демократичних виборів в інших країнах до влади прийшли популісти.

Чи є місце для демократії в майбутньому політичних режимів, в інтерв'ю Радіо НВ пояснює політолог Микола Давидюк.

Микола Давидюк

Політолог

— Коронавірус якраз-таки повернув світовий тренд на професійних політиків і cut government (англ. скорочення уряду). До цього можна було розповідати, що все можливо і нічого не треба вміти, а просто треба бути трошки іншим, то зараз люди наочно побачили, що вартість управління невмілими людьми коштує надто дорого.

Якщо дивитися по експрезиденту Болівії Ево Моралесу, по президенту Бразилії Жаїру Болсонару, по президенту Філіппін Родріго Дутерте і навіть частково по президенту США Дональду Трампу, то ми бачимо, що їх управління під час коронавірусу не є суперуспішним. У їхніх країнах велика кількість смертей. Деякі популісти із перерахованих навіть уже пішли із влади.

Тому я думаю, що демократія не згортається, а набирає трошки інших форм. Демократія йде своїм шляхом, що називається, просто що завжди йде відчуття якоїсь певної нестабільності і відчуття того, що щось відбувається вперше. Але насправді, якщо заміряти сотнями років, то це нормальні циклічні процеси, які дуже часто відбуваються.

— А що в Європі відбувається? Наприклад, у Польщі та Угорщині влада схильна до певної авторитарності, не хоче співпрацювати з Брюсселем. А Велика Британія взагалі вийшла з Європейського Союзу.

— Я думаю, що євроскептицизм завжди буде популярним. Тому що завжди хтось повинен бути винним у тому, чому національним політикам всередині цих країн щось не вдається. Але якщо дивитися в серце самої Європи, географічно центральне, то там немає руху про вихід. Так, є зростання правих партій, є зростання партій, які хочуть посилювати свої впливи всередині країн і менше ділитися владою з Брюсселем, але якщо говорити на даний момент, то немає суперсильного руху, який би розвалював Європейський Союз.

Італійська права партія Liga Norte існує уже не перший рік, десятки років. Їх і росіяни десь намагаються підфінансовувати. Але все одно Італія залишається єдиною і в рамках Європейського Союзу. Точно та ж історія з Каталонією. Я сам був спостерігачем на виборах, тобто я бачив, що процес іде, але він усе-таки обмежений.

Мені здається, що пік євроскептицизму (тобто референдуми), він уже відбувся. Можливо, буде й повернення, я це теж не виключаю. Але зараз Європа більше сконцентрована не стільки на питаннях виходу, скільки на боротьбі з коронакризою. Я думаю, що це як раз буде такий головний тренд, як мінімум, на наступний рік точно. Далі буде залежати від теми і порядку денного. Так, мігранти, як зброя, вплинули на ріст антиєвропейських рейтингів, але точно не вбили дух Європи.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— А чи не підірвали демократію соцмережі? У фільмі Соціальна дилема добре зображено, як можна легко маніпулювати виборцями за допомогою нових технологій. Чи є небезпека тут?

— У маніпуляціях є небезпека. Але я так думаю, що не менше маніпуляцій було, коли запроваджувалося телебачення, не менше маніпуляцій було, коли одні агітатори ходили від будинку до будинку, а інші вже користувалися радіо.

Це технологічна революція. Єдине, що вона зараз відбувається, за великим рахунком, на нейрорівні. Але розставити червоні лінії, розставити законодавство — і навпаки ці технології можуть служити гарним інструментом у боротьбі з політичною корупцією.

Якщо взяти Україну, і порівняти наші комісії, які рахують, і якщо це буде робити сервер. За хвилину після електронного голосування будуть результати, це рівень. Технології можуть бути корисні і навпаки, наприклад, у випадку із Cambridge Analytica.

Тобто технології можуть використовувати гарні політики на користь своїх держав, своїх громад, своїх спільнот. І так само їх можуть використовувати політики-негідники, які будуть маніпулювати, красти тощо.

Ми не можемо сказати, що радіо погане, але якщо взяти приклад Руанди, то там воно офіційно звинувачено в геноциді. Там, де воно мовило, кількість вбивств у сотні разів більша. Але це ж не проблема радіо, а проблема тих, хто його використовував.

Проте сила демократії в її антихрупкості й мережевості. Тому як раз таких проблем не бачу. Я думаю, це такий складний період, який вони переживуть.

— Тобто через 20−30 років ми можемо побачити новий засіб масової інформації, який теж хтось хакне, щоб впливати на вибори?

— Це ж технології. Якщо взяти поліси у Греції, там були оратори, вони ходили по площах, щось розповідали. Потім з’явилася газета, потім з’явилося радіо, потім — телевізор. Це постійна еволюція, і постійно кожен намагається технологічно під це підлаштуватися. Тому що вибори — це гонка, конкуренція, і кожен намагається перемогти.

Але я думаю, що це не стільки проблема, скільки виклик для цивілізованого суспільства не залежати від приватних компаній. Тому що якраз такі технологічні гіганти просто стають монополістами. І в цьому є найбільша проблема.

Друге — це те, що вони перебирають на себе функції, які несуть на собі держави. Але це виклики. Я думаю, що політикам дійсно треба думати, як із них виходити.

Підписуйтеся на подкаст Радіо НВ Що відбувається на Apple Podcasts, Google Podcasts і Soundcloud

Показати ще новини
Радіо NV
X