«Вони розстріляли командирів». Як росіяни намагалися швидко захопити Рубіжне та Сєвєродонецьк — розмова з бійцем батальйону Свобода

7 липня, 19:49
Ексклюзив НВ
Рубіжне, Луганській області (Фото:www.facebook.com/groups/depzz/permalink)

Рубіжне, Луганській області (Фото:www.facebook.com/groups/depzz/permalink)

Коли російські окупанти не змогли за часом своїх планів взяти Рубіжне, то як покарання вони розстріляли двох власних командирів на місцях, розповів Радіо НВ Володимир Назаренко, заступник командира батальйону Свобода.

 — Associated Press опублікувала великий репортаж про те, що відбувалося в Сєвєродонецьку, як трималися наші захисники і що вони мали пережити, захищаючи Сєвєродонецьк. Тут маю також сказати, що заголовок цього репортажу: «Пекло на землі: українські солдати описують східний фронт». Можливо, я поставлю трошки широке запитання, але все одно, головне, чому вас навчив Сєвєродонецьк, що ви там побачили?

Відео дня

— В Сєвєродонецьку для нас була операція продовження Рубіжного. Я трішки розповім про наш батальйон Свобода: з першого дня війни ми виступили на захист Києва, спочатку готувалися зустрічати ворога на Оболоні, обороняючи Оболонь із вишгородського напрямку. На щастя, ворог не дійшов. Далі у нас були задачі по обороні Броварів, броварського напрямку, Баришівка, Лукаші, село Лук’янівка, цей напрямок. І в певний час, десь у середині березня, ми у складі двох рот батальйону Свобода доєдналися до звільнення Ірпеня, зіграли дуже важливу роль у цій операції по звільненню Ірпеня, це підтверджують і ГУР, і вище командування, які керували операцією по звільненню Ірпеня. І взагалі першими, зі мною розвідгрупа, першими заходили в Гостомель, Буча, цю гостомельську розв’язку, міст через Гостомель, який був підірваний. Ми перші, хто заходили, зачищали Гостомель і Бучу. Тоді ми здобули певний досвід, авторитет, згуртованість, злагодженість. Після цього вже були оформлені як окрема рота, зараз уже як окремий батальйон, третій батальйон четвертої бригади Національної гвардії оперативного реагування.

Вже з середини, з кінця квітня, пройшовши злагодження, ми приступили до виконання бойових задач у Рубіжному. Рубіжне для нас було найбільшим пеклом, адже тоді ворог набагато більше концентрував свої зусилля. Як говорить наш комбат Петро Кузик, орки не думали, з ким стикнуться, у них була задача захопити Рубіжне до 9 травня. Вони зібралися, спланували захоплення 9 травня, але 9 травня у них нічого не вийшло, навпаки, вони понесли величезні втрати. І за інформацією нашого комбата, через те, що [росіяни] не змогли 9 травня взяти Рубіжне, в якості покарання було розстріляно двох командирів цих москалів за те, що вони провалили операцію. І вже 10 травня ми на собі відчули, певно, всю артилерію, яка є на Сході, [російську] артилерію. Вона просто зрівняла Рубіжне, зрівняла всі позиції, це було для нас певне пекло, тому що по нам летіло, по кожній будівлі Рубіжного, де охороняли українські військові, летіли і ракети, і авіаційні бомби ФАБ-500, ФАБ-200. І кожні 10 хвилин прилітали пакети Градів, міномети, танки. Таке враження, що по Рубіжному 10 травня як помста за провалену операцію 9 травня випустили все, що було в арсеналі. На жаль, 10 травня був ризик того, що ми опинимось у глухому оточенні і вже 10 травня після тієї кількості боєприпасів, після тих важких боїв, бо Рубіжне фактично охороняли три-чотири роти, ми опинилися в оточенні і нам доводилося вириватись із оточення з боєм.

— Як я розумію, в Рубіжному майже нічого не залишилося, росіяни знищили все, що могли.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X