Питання лідерства. Джо Байден і Дональд Трамп хочуть знову балотуватися у 2024. Однак їхні партії можуть бути іншої думки — The Economist
Дональд Трамп та Джо Байден можуть знову зустрітися на виборах 2024 року (Фото:The Economist)
Чи справді Республіканська партія лояльна Дональдові Трампу настільки, що знову висуне його кандидатуру в президенти? Чи зважиться Джо Байден поступитися місцем іншому кандидату від демократів? Відповіді на ці питання спробує дати Джеймс Беннет, колумніст рубрики Lexington, The Economist.
Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ попереду 2023 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.
Америка от-от стане свідком захопливої нової політичної ери або жорстокої колотнечі через давні образи, що її майже ніхто не бажає. Хто б не покінчив із Дональдом Трампом, він зрештою визначить це майбутнє. Чи це буде опонент [Трампа] на партійних виборах? Чи президент Джо Байден або демократ, який представлятиме нове спрямування партії на загальних виборах 2024 року?
У найближчій перспективі нарцисизм Трампа залишатиметься чорною дірою, довкола якої обертатиметься американська політика. З міркувань, що мають щонайменше таке ж правове й психологічне підґрунтя, як і політичне, Трамп вважає, що в нього немає іншого вибору, окрім як знову балотуватися у президенти. Якщо він цього не зробить, то залишиться більш вразливим до численних поданих проти нього кримінальних та цивільних позовів, і, що навіть гірше з його точки зору, це прирече його до повільної втрати значущості та нездатності зарадити розсіюванню спершу уваги, яку він привертає, далі рядів його донорів, а потім і ядра його прихильників.
Проте результати проміжних виборів ще раз показали, що бути Трампу невдахою, оскільки багатьох кандидатів, яких він підтримав, виборці не прийняли. Тим часом у стані республіканців зʼявилася нова впливова фігура — потенційний опонент Трампа на внутрішньопартійних виборах губернатор Флориди Рон Десантіс. Донори республіканців і працівники державного апарату, серед яких багато хто прагнув позбутися Трампа, перейдуть на бік Десантіса.
Інші стежитимуть за губернатором Вірджинії Гленном Янгкіном, який пропонує більш м’яку й делікатну версію республіканської культурно-соціальної кампанії, ніж губернатор Флориди. Решта поглядатимуть на Майка Пенса, який працював віцепрезидентом в адміністрації Трампа, але через відмову скоритися вимогам президента спотворити результати виборів 2020 року може презентувати себе республіканським виборцям-євангелістам як по-справжньому добропорядну людину. Цікаво буде дізнатися, наскільки це значуще.
Можливо й не дуже, адже Трампа неможливо виключити із гри. Він розуміє, як працюють важелі, і це довго дозволяло йому, граючи слабкими картами, чинити руйнівний вплив. Він часто використовував своїх войовничих прибічників як кийок для залякування потенційних опонентів і критиків, що призвело до найбільш спустошливих результатів [у день штурму Капітолію] 6 січня 2021 року. У його становищі чим більше опонентів, які розділять між собою антитрампівські голоси, тим краще.
Утім метод Трампа й надалі створюватиме для нього обмеження на загальних виборах. Його відоме твердження про лояльність його прибічників — мовляв, він може застрелити будь-кого на П’ятій авеню і не втратить їхньої підтримки, — лише половина історії. Він, своєю чергою, також вважає за необхідне нескінченно доводити свою відданість їм. Він навіть не може безкарно похвалитися своїми успіхами в забезпеченні вакцинами проти COVID‑19: коли на одному мітингу він заявив, що зробив бустерне щеплення, його освистали. Ця одержимість заохочуванням своїх фанатиків пояснює, чому Трамп ніколи не мав підтримки більшості і не може сподіватися на неї зараз. Більшості американців його вистави набридли до нудоти.
Тим часом у демократичному таборі на президента Джо Байдена тиснутимуть, щоб він не балотувався на другий строк із міркувань віку й низьких рейтингів підтримки. Щойно якийсь інший демократ — губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом, губернатор Мічигану Ґретхен Вітмер чи губернатор Колорадо Джаред Поліс — проголосить, що вступає в передвиборчі перегони, інші демократи почнуть ділитися на групи. Історія не була прихильна до президентів, які стикалися із серйозними викликами на партійних виборах, проте Байден може відмовитися відступити. Якщо так станеться, американцям, можливо, доведеться стати перед вибором між двома літніми суперниками, жодного з яких, за їхніми словами, вони не підтримують.
Якщо Байден виявить мудрість відступити, Камала Гарріс виставить свою роль як віцепрезидентки та ідентичність як чорної жінки в якості причин, із яких демократам слід згуртуватися довкола неї. Дехто так і вчинить. Проте інші члени адміністрації, включно із міністром транспорту Пітом Бутіджиджем та міністром торгівлі й фавориткою центристів Джиною Раймондо, вступлять у змагання, і це покладе початок жвавим дебатам щодо спрямування Демократичної партії.
Американці давно побоюються за здоров’я своєї демократії. Проте коли нове покоління лідерів усіма засобами домагатиметься керуючої ролі в обох — Республіканській та Демократичній — партіях, громадяни США цілком можуть очікувати на її надихаючу демонстрацію.
За умовами ліцензії всі матеріали номеру публікуються українською мовою. Републікацію заборонено.
