Багатоженство, членоушкодження і боротьба за владу. Якими бувають релігійні розколи

0 коментувати
Християнство, як і більшість інших релігій, має безліч напрямів
Фото: TheDigitalArtist / pixabay.com

Християнство, як і більшість інших релігій, має безліч напрямів

Кілька тижнів тому президент України офіційно звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія із проханням про створення єдиної Української помісної автокефальної церкви.

Цю ідею підтримують усі єпископи Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та всі архієпископи Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Обидві ці православні церкви не вважаються канонічними, на відміну від Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), яка виступає проти.

Поки православні українці чекають на рішення патріарха, НВ розповідає про те, якими ще бувають релігійні розколи - в Україні, Росії та решті світу.

Українська греко-католицька церква: розкол внаслідок спроби об'єднати

Українська греко-католицька церква з'явилася в результаті Берестейського собору 1596 року, коли київський митрополит Михайло Рогоза, п'ять єпископів та три архімандрити підписали Берестейську унію, визнавши церковну владу папи Римського і католицькі догмати, але зберігши православну літургію та обряди.

Нинішній глава УГКЦ Святослав Шевчук / Фото: ugcc.ua

Приводом для цього рішення стала ідея об'єднання православних і католиків після церковного розколу 1054 року, проте справжні причини підписання цього договору були політичними. З одного боку, Ватикан прагнув розширити свій вплив на східнослов'янські народи, з іншого - вищі чини українського духовенства та світські феодали хотіли отримати однаковий політичний статус з польськими магнатами в рамках польсько-литовської держави Річ Посполита. Крім того, вище духовенство вважало, що це дозволить вирішити проблему полонізації і переходу в католицтво православних.

Після підписання унії багато представників православного духовенства та світської влади виступили проти. Причому православні, які не вступили до унії, опинилися поза законом на території Речі Посполитої.

У 1620 році за сприяння гетьмана Петра Сагайдчного єрусалимський патріарх Феофан відновив вищу ієрархію православної Київської митрополії - митрополитом став Іов Борецький. Після цього православна церква в Україні стала існувати паралельно із греко-католицькою - замість об'єднання утворився ще один розкол.

У 1630-х роках уряд Речі Посполитої повернув легальний статус православній церкві у зв'язку з масовим опором унії. А внаслідок повстання Богдана Хмельницького 1648-1676 років греко-католицька церква була ліквідована на Лівобережній Україні.

Але на заході України греко-католицька церква досі зберігає свій вплив у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях, незважаючи на неодноразові спроби ліквідації спочатку Російською імперією, а потім Радянським Союзом. Згідно з дослідженням Центру Разумкова, проведеного у травні 2017 року, 7,8% українців вважають себе греко-католиками.

Старообрядництво: розкол внаслідок спроби оновити

У 1650-1660-х роках московський патріарх Никон та російський цар Олексій Михайлович вирішили провести церковну реформу, зблизивши російське православ'я із грецькою церквою.

Ця ініціатива зустріла неприйняття багатьох священиків та віруючих і призвела до церковного розколу. У 1656 році на помісному соборі Російської церкви всі, хто христиться двома перстами (замість трьох за новими правилами), були оголошені єретиками, відлучені від Трійці та піддані прокльону. У 1667 році відбувся Великий Московський собор. Собор схвалив книги нового друку, затвердив нові обряди та чини і наклав клятви й анафеми на старі книги та обряди. Прихильники старих обрядів знову були оголошені єретиками і держава почала їх переслідувати - старообрядців висилали, страчували, катували та кидали в тюрми.

У 1716 році Петро I дозволив їм існувати напівлегально, зобов'язавши платити "за оний розкол всякі платежі вдвоє", але переслідування до кінця припинені не були.

Незважаючи на них, старообрядництво викорінити не вдалося. Від початку XX століття офіційна світська та церковна влада Росії намагалися інтегрувати старообрядців. 17 квітня 1905 року Микола II видав указ, який скасовував законодавчі обмеження щодо старовірів.

У 1971 році РПЦ МП вирішила скасувати оголошення старовірів єретиками у 1656 році та у 1667 році, але ті так і не об'єдналися із прихильниками реформи і досі вважають лише себе православними християнами повною мірою, а РПЦ МП - інославною церквою.

Два головні напрямки старообрядництва - попівство та безпопівство В останньому немає священиків, оскільки його прихильники не визнають священиків, поставлених на свої посади за новими, реформованими, книгами. Безпопівці проводять свої богослужіння без священиків.

Чимало старообрядницьких громад існує в Росії та за її межами досі.

Хлисти: найстаріша російська секта, яка використовувала православ'я для конспірації

Позацерковна релігійна течія хлистів або христовірів виникла в середині XVII століття серед православних селян Росії. Самі себе хлисти називали "божими людьми", їхнє походження пов'язують із старообрядництвом, стародавньою християнською традицією ісихазму (постійного повторення Ісусової молитви, яка повинна змінити свідомість людини, яка його практикує), маніхейством та іншими містичними релігійними течіями.

Корабельне радіння хлистів / Ілюстрація із книги Володимира Даля Дослідження про скопську єресь, 1844 рік, Wikimedia Commons

У хлистів існує переказ, що у 1645 році у Стародубській волості Муромського повіту Володимирської губернії, у Єгор'євському приході, на горі Городині, зійшов на землю сам Господь Саваоф і вселився у плоть втікача з військової служби, селянина Данила Філіповича. Данило Філіпович згодом залишив своїм учням 12 нових заповідей і заперечував користь існуючих священних книг.

Наступників Данила Філіповича називали христами, так само, як і лідерів окремих хлистовських громад - "кораблів" (у хлистовських громадах були і жінки-лідери, їх називали "богородицями"). Прихильники хлистовщини вважали свої "кораблі" "внутрішньою" таємною церквою, а офіційну РПЦ - зовнішньою церквою. Офіційну церковну обрядовість хлисти не визнавали, але відвідували церковні служби заради конспірації.

Окремі громади-"кораблі" хлистів були незалежні одна від одної. Богослужіння хлистів (радіння) відбувалися вночі, під час них хлисти доводили себе до екстатичного стану за допомогою кружляння, виконання духовних пісень і самобичування.

Сім'я хлистів у селі Селіваніха. Початок XX століття / University of Alberta Libraries

Спочатку хлисти дотримувалися суворого посту та утримувалися від сексу, зокрема вони не приймали інститут шлюбу. "Не одружуйтеся, а хто одружений, живи з дружиною, як із сестрою", - ідеться в одній із заповідей Данила Філіповича. Громади Старий Ізраїль і Новий Ізраїль, які надалі відокремилися від хлистів, приймали інститут шлюбу.

Через те, що хлистовські радіння відбувалися таємно, існує безліч чуток про те, що вони практикували канібалізм, убивство немовлят і груповий секс.

Так само, як і старовірів, хлистів переслідували за єресь, до того ж у хлистовство у XVIII столітті в Росії наверталися не лише селяни, а й цілі монастирі, як чоловічі, так і жіночі, а також російська аристократія та вищі чини духовенства.

У 50-60-х роках XX століття через переслідування останні хлистовські громади припинили своє існування.

Скопці: екстремальне відгалуження секти хлистів

Імовірно, найекстремальнішою російською сектою стала секта скопців. Самі її представники називали себе "агнцями божими" або "білими голубами".

Засновником секти скопців вважається кріпак-втікач Кіндрат Селіванов, який раніше був членом секти хлистів, але розчарувався в ній.

Своє вчення скопці засновували на такому рядку Євангелія від Матвія: "Є скопці, які з утроби материнської народилися так; і є скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, які самі оскопили себе заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить". Вони створили свою міфологію, зокрема, вважали, що всі апостоли пройшли через кастрацію.

Оскоплення (повне видалення статевих органів), яке вони називали "убілення", скопці вважали найкращим способом порятунку душі. Існувало кілька варіантів цієї операції.

Оскоплення (повне видалення статевих органів), яке вони називали "убілення", скопці вважали найкращим способом порятунку душі

Видалення лише яєчок вони називали "першою печаткою", "першим убіленням", "сісти на першого коня", "перша чистота".

Однак, оскільки кастрація не обов'язково позбавляла чоловіків статевого потягу, деякі з них наважувалися на повне видалення статевих органів, яке називали "другою печаткою", "царською печаткою", "другим убіленням", "сісти на білого коня". Іноді обидві операції проводилися одночасно, іноді окремо.

Крім того, існувала "третя печатка" - видалення сосків і "четверта печатка" - вирізання на боці трикутника.

"Убіленню" піддавали і жінок - їм видаляли статеві губи, а іноді також клітор і груди. Причому бували випадки, коли жінка, яка вийшла із секти скопців, згодом виходила заміж і народжувала дітей.

Свої громади скопці, як і хлисти, називали "кораблями", а їхніх лідерів - "кормчими" (цей самий термін вживали і хлисти) та "богородицями".

Існувало кілька способів залучити нових членів до секти скопців, наприклад, оскоплення малолітніх родичів, викуп кріпаків за умови оскоплення, спокушання грошима, пропаганда.

Скопці могли відвідувати православну церкву, але висміювали православні обряди і таїнства, а також шлюб і народження дітей.

І, зрозуміло, у Росії їх вважали єретиками та переслідували. Однак окремі невеликі громади, деякі з яких не проводили хірургічне оскоплення і вважали себе "духовними скопцями", збереглися принаймні до другої половини XX століття.

Англіканство: релігійний розкол через відмову королю в розлученні

У 1529 році папа Римський Климент VII відмовився визнати незаконним шлюб англійського короля Генріха VIII з Катериною Арагонською, щоб король зміг укласти новий шлюб з Анною Болейн.

Через це король вирішив розірвати зв'язок із папством, і в 1532 році англійський парламент ухвалив рішення, що забороняло звертатися до папи в церковних справах. Того самого року король призначив архієпископом Кентерберійським Томаса Кранмера, який у травні 1533 року визнав шлюб Генріха VIII з Катериною Арагонською незаконним. У відповідь 11 липня 1533 року папа відлучив короля від церкви.

Через те, що папа Римський відмовився визнати його шлюб недійсним, Генріх VIII порвав із папством та оголосив себе главою церкви, на картині Генріх VIII у 1531 році / royalcollection.org.uk

Генріх VIII одружився з Анною Болейн за кілька місяців до цього - у січні того ж року. Але цей шлюб теж не був щасливим - вже у травні 1536 року король наказав стратити Анну Болейн за нібито подружню зраду і спробу замаху на його життя.

Після цього у Генріха VIII було ще чотири дружини, і він вагався у своїх симпатіях між протестантизмом ікатолицизмом, але водночас оголосив себе главою національної церкви. Зараз дехто вважає англіканство "середнім шляхом" між протестантизмом і католицизмом, дехто - своєрідною формою протестантизму, але сама церква офіційно називає себе католицькою.

Остаточно Англіканство оформилося під час правління Єлизавети I - дочки Генріха VIII та Анни Болейн - тоді було створено остаточну редакцію англіканського символу віри (так звані 39 статей). У них визнавалися і протестантські догмати про виправдання вірою, про Священне писання як єдине джерело віри, і католицький догмат про єдиноспасальну силу церкви (з деякими застереженнями). Причому церква стала національною, богослужіння велося англійською мовою, а духовенство підпорядковувалося йому як частина державного апарату абсолютистської монархії.

Ахмадійя - "покращений" іслам, який ненавидять мусульмани-консерватори

Наприкінці XIX століття у тоді ще британській Індії широку популярність здобув проповідник Мірза Гулам Ахмад, який заявив, що має прибрати помилки, від яких страждають відносини між Богом і Його творінням, знищити релігійні конфлікти, захистити іслам та його поширення по всьому світу мирними засобами за допомогою відродження забутих ісламських цінностей, прощення, співчуття для всього людства, і встановлення миру в усьому світі.

Ахмадійці також вважають, що Мірза Гулам Ахмад скасував джихад у воєнній формі, оскільки він став непридатний у нинішню епоху.

Засновник ахмадійского напряму в ісламі Мірза Гулам Ахмад, приблизно 1897 рік / Фото: Makhzan-e-Tasaweer / wikipedia.org

Мусульмани-ахмаді дотримуються всіх переконань ісламу в цілому і практикують його сунітський напрям, але вірять також, що Мірза Гулам Ахмад є обітованним Месією та імамом Махді, про якого пророкував ісламський пророк Мухаммад.

За даними самих ахмадійців, у світі їх загалом від 10 до 20 млн.

До ахмадійців різко негативно ставляться мусульмани-консерватори. Так, у Бангладеш, Індонезії, Пакистані, на Палестинських територіях та у Саудівській Аравії ахмадійці зазнають переслідувань. Зокрема, їм забороняють називати себе мусульманами.

А у 2017 році, коли в Пакистані на прохання ахмадійців спробували змінити текст присяги для державних чиновників, це обернулося масштабними протестами, під час яких щонайменше сімох людей було вбито і кілька сотень потрапили до лікарень із пораненнями. Крім того, міністр юстиції, який підтримав зміну присяги, змушений був піти у відставку.

Мормони, мормони-фундаменталісти і багатоженство

Мормонізм або Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів заснував на початку XIX століття Джозеф Сміт, який нібито переклав літопис корінних американських народів під назвою Книга Мормона. Її мормони вважають священною, як і Біблію.

Послідовники цієї церкви впевнені, що вони є відновленою ранньохристиянською церквою часів Ісуса Христа, яка зникла невдовзі після смерті апостолів.

Мормони вірять, що Джозеф Сміт був сучасним пророком, якого відвідував Бог-Отець та Ісус Христос.

Джозеф Сміт - засновник Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, портрет орієнтовно 1842 року

Багатоженство практикував засновник Церкви Джозеф Сміт, але не закликав до цього своїх послідовників публічно. У 1852 році вже за його наступника Брігама Янга про практику багатоженства публічно оголосили.

Після цього приблизно 60 років мормони та влада Сполучених Штатів конфліктували з цього питання.

У підсумку у 1890 році новий глава мормонської церкви Вілфорд Вудрафф випустив Маніфест, який офіційно припинив практику полігамії, але не розривав полігамні шлюби. Після цього відносини мормонської громади та США покращилися, і в 1896 році населена мормонами Юта стала одним зі штатів. Другий маніфест проти полігамних шлюбів видав ще один глава мормонів Джозеф Ф. Сміт у 1904 році. Згідно з цим маніфестом ті, хто продовжував практикувати полігамію, повинні бути відлучені від церкви.

Після другого маніфесту кілька мормонських громад вирішили не відмовлятися від багатоженства і відкололися від інших мормонів, заснувавши Фундаменталістську Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Зараз мормонів-фундаменталістів від шести до 10 тисяч.

Через практику полігамії та шлюбів з неповнолітніми, у мормонів-фундаменталістів періодично виникають проблеми із законом - крім багатоженства їх звинувачують також у зґвалтуваннях. Зокрема, один із лідерів мормонів-фундаменталістів Уоррен Джефф у 2011 році був засуджений до довічного ув'язнення за зґвалтування дівчаток у віці 12 і 14 років.

Інтерв'ю з однією із колишніх дружин Уоррена Джеффа

За даними ЗМІ, загалом у нього було 78 дружин.

Журнал Новое Время №38

Тема номера – Спецназ Кремля. Російське ГРУ перетворилося в монстра з багатомільярдним бюджетом, який смішить світ безглуздою поведінкою своїх «шпигунів».

Читати журнал онлайн
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Країни ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: