«Аналогічно до заборони нацистів». Як на законодавчому рівні Україна має заборонити проросійські сили — інтерв'ю з головою КВУ

6 червня, 23:49
Ексклюзив НВ
Фасад будівлі Верховної Ради (Фото:НВ)

Фасад будівлі Верховної Ради (Фото:НВ)

Для заборони проросійських політичних сил в Україні потрібен закон аналогічний німецькому щодо заборони нацистської партії, розповів Радіо НВ Олексій Кошель, голова Комітету виборців України.

 — Зараз будуть найближчими днями суди про заборону діяльності кількох проросійських партій. От як ви оцінюєте цей процес? І чи не викличе він якогось осуду у наших європейських партнерів?

Відео дня

— Я думаю, що в жодному разі не викличе, тому що ми прийняли такі достатньо помірковані законодавчі кроки щодо заборони ОПЗЖ та інших проросійських партій. Я вважаю, що це мало бути рішення на рівні законодавчого органу, окремий закон за зразком Німеччини, яка заборонила нацистську партію в 1945 році. Або ж це має бути формат трибуналів, зокрема це може бути народний, громадський трибунал із засудженням. Це було б надзвичайно важливо. Тому зараз є поміркований варіант, тобто є законодавча база, яка лише частково розширює можливості Міністерства юстиції більш оперативно подавати до суду і більш оперативно розглядати судові рішення. Нічого особливого там немає.

Але я переконаний, що рішення повинні бути не точкові, а має бути повноцінний широкий формат законодавчих рішень. До прикладу, є всі підстави для того, щоб заборонити ОПЗЖ і партію Шарія. Тому що є велика кількість колаборантів, зокрема за моїми такими скромними підрахунками лише за даними ЗМІ понад 100 депутатів місцевих рад, активістів, місцевих голів від ОПЗЖ перейшли на бік окупантів, почали співпрацювати з окупантами. Це надзвичайно велика кількість. Але в нас є так звані мертві проросійські сили, до яких жодних претензій в суду не може бути, тому що вони просто не діють, їх просто не існує. Вони існують лише на папері. Я наведу маленький приклад. Свого часу в Україні була зареєстрована, як нам не соромно, «Партія політики Путіна». Щоправда, на неї чекав розгром на виборах. Я думаю, що у Кремлі були великі мрії, що політику їхнього вождя будуть підтримувати українці, але на парламентських виборах вони отримали 0,13% голосів. Тобто це навіть не в межах похибки, це значно менше. Такий символічний показник.

— Тобто навіть якщо б всі зареєстровані члени цієї партії справді прийшли на вибори і проголосували, то у них би був більший відсоток?

— Я думаю, значно більший. Я переконаний, що через цю партію відмивалися величезні кошти, російським кураторам показували, що це великий політичний проєкт, на який чекав повний провал. Але тепер ця партія просто змінила назву, і вона називається партією під назвою Русь єдина. От я вважаю, що таку партію треба прибрати з політичного поля, щоб навіть згадки про неї не було. Або, скажімо, є Партія регіонів, яка офіційно до сьогодні зареєстрована. Вона, звичайно, існує лише на папері, але знову ж таки було важливо провести повну зачистку від усіх проросійських партій без винятку. Тому що, скажімо, у рішенні РНБО про ці дві політичні сили, про які я згадував, мова не йдеться. Але також важливо заборонити проросійські громадські організації. До прикладу, проросійські партії мають свої молодіжні структури, громадські організації, жіночі структури тощо. Тобто йдеться про десятки організацій. Їх також потрібно заборонити рішенням РНБО і пізніше на рівні законодавчого органу влади чи через механізм міністерства юстиції.

— Депутати, які обиралися від ОПЗЖ, зараз є абсолютно чинними народними депутатами України. І власне, що робити з цим? Чи мають вони якусь відповідальність понести?

— На сьогодні в парламенті зареєстровані два законопроєкти. Перший передбачає заборону допуску депутатів від партій, які заборонила РНБО, до парламенту. Тобто щоб вони не могли приймати участь у сесійних засіданнях, в роботі комітетів, в роботі офіційних делегацій і так далі. Другий законопроєкт, на мою думку, зараз є надважливим. Це законопроєкт, який передбачає заборону балотуватися засновникам, лідерам, керівникам осередків проросійських політичних партій. Тобто це буде означати певні гарантії в майбутньому для того, щоб максимально зачистити проросійське політичне поле.

— Чи вважаєте ви, що українське суспільство, яке раз по раз обирало таких людей, обирало тих, хто ставав колаборантами, Сальдо був мером Херсона досить довго, і зараз він колаборант, але в Херсоні за нього голосували, на жаль, що робити з настроями виборців? Що робити з просвітою виборців, які раз по раз обирали нам те, що далі ставало на бік окупанта?

— Ви знаєте, щодо партії Сальдо, я думаю, що тут менше треба звинувачувати виборців, тому що реально вони голосували за партію колишнього міського голови, пам’ятаючи певні здобутки. Можливо, таким чином. І що характерно, сама фракція партії Сальдо в обласній раді, жоден з представників цієї фракції не перейшов на бік окупанта. Вони навіть прийняли заяву, засудили дії самого Володимира Сальдо, їхнього лідера і так далі. Але ризик того, що проросійські партії будуть відновлювати свою роботу під нейтральними гаслами, такий ризик залишається достатньо великим.

Тобто це не обов’язково партія, яка буде відкрито пропагувати ідею «русского мира», чи відкрито підтримувати Путіна, це можуть бути нові політичні сили, під абсолютно нейтральними тезами. Скажімо, у якомусь прорадянському форматі, у форматі захисту традиційного російського православ’я і так далі. І тому яку б ми не створили законодавчу базу, ризик того, що вони почнуть відроджуватися, є достатньо великий. І тому головний удар, який може завдати по проросійських політиках і політичних силах, це позиція українського виборця. Приклад Партії політики Путіна — 0,13% цьому є підтвердженням.

— Останніми днями активно обговорюється питання начебто ухвалення нового статуту УПЦ МП. Вони так настирно хочуть продемонструвати свою незалежність начебто від Росії, але все одно пишуть, що це грамота російського патріарха. Фактор російської церкви в Україні, чому він досі у нас є? І чому цей процес настільки загальмований?

— Я думаю, що позиція УПЦ МП пов’язана виключно з тим, що вони просто бояться, що парламент може прийняти рішення і поставити доволі жорсткі рамки, якими фактично унеможливить їх діяльність в Україні. І тому вони зробили такі зміни до статуту. Але обговорювати достатньо рано, тому що є дві позиції. Перші ледь не захоплюються, говорять, що це повна автокефалія, але все-таки потрібно дочекатися самого тексту статуту і подивитися, які зміни вони прийняли. Але велика проблема в тому, що російське православ’я зберігається в Україні, це позиція українських виборців.

Навіть в умовах жорсткої фази війни на Великдень біля церков Московського патріархату навіть в західних регіонах України стояла велика кількість прихожан. Вони розуміли, що наші солдати гинуть на фронті, і разом з тим вони приходили до філії РПЦ. Тому ще раз потрібно нагадати українським громадянам, що є логічний і достатньо простий формат переходу парафій до Православної церкви України. Відкриваємо інтернет, там величезна кількість бланків, протоколів, інструкцій і так далі. Просто це має бути активна позиція громади, яка повинна розуміти, що церква, я маю на увазі церковний храм і собор — це не власність окремого батюшки чи не власність окремого єпископа, чи патріарха Кирила. Це власність громади. І українська громада самостійно буде вирішувати, до якої конфесії вона має належати.

— Це може пояснюватися тільки інерцією? Це тільки тому, що, пробачте, бабульки богомольні, вони звикли до цього храму ходити і цього батюшку слухати? Чи чим це можна пояснити?

— Нерозумінням, інертністю, багато людей просто не хоче вникати в деталі, в подробиці. Тому зараз, на превеликий жаль, дуже часто наші прихожани просто орієнтуються на хорошого батюшку. Він гарна людина, він гарно себе поводить, з ними гарно можна знайти спільну мову тощо. І вони не розуміють, наскільки це сильна і страшна ідеологічна зброя. Тому що давайте не забувати, що православна церква московського патріархату є лідером за кількістю приходів. Зрозуміло, що багато приходів штучні, надуті, тому що соціологія показує величезну перевагу авторитету Православної церкви України. Але попри все є величезна кількість приходів. І я думаю, що кожна політична партія в Україні просто мріє для того, щоб мати настільки потужну мережу. І давайте вмикати свою довгу пам’ять, не забувати, що під час Помаранчевої революції у церквах знаходилися листівки чорного піару, створені російськими політтехнологами щодо розколу України на три сорти. Давайте не забувати…

Давайте не забувати, що саме воєнізована охорона церков, так звані казаки, вони сприяли тому, що був анексований наш Крим, зараз вони пропагують ідеї «русского мира» і що найгірше, вони публічно не засудили війну, не засудили Путіна, не засудили Кирила. Тобто ця церковна організація не має морального права для того, щоб виражати інтереси українців.

— У нас є законодавство, яке передбачає, що, наприклад, УПЦ МП має зазначати це у своїй назві. Вони зараз пишуть просто УПЦ або Українська православна церква. Вони зможуть довго переховуватися? І друге питання, чому держава з цим нічого не робить?

— Можна частково зрозуміти дії влади, тому що з одного боку вони вважають, що в умовах жорсткої фази війни не потрібно вносити розколів, не потрібно призводити до протестних акцій і так далі. Але знаєте, з іншого боку я вже бачив чимало прикладів, коли наших воїнів, які загинули на війні, відспівують священики Московського патріархату. Це блюзнірство, це, м’яко кажучи, не по-християнськи. І тому зараз, на моє переконання, влада повинна прийняти низку рішень щодо передачі окремих церковних приміщень до Православної церкви України. До прикладу, Києво-Печерська Лавра — це власність держави, і рішення приймає Кабінет Міністрів України. Те саме стосується Почаївської Лаври, те саме стосується і багатьох майнових і земельних питань, пов’язаних з церковними організаціями на місцях.

— А ви вірите, що Пашу Мерседеса, цього настоятеля Києво-Печерської Лаври, що його можна посунути з тої території?

— З приводу Паші Мерседеса, настоятеля Києво-Печерської Лаври, якого так прозвали за любов до дорогих автомобілів і розкішного способу життя… Давайте не забувати окремі історії, пов’язані з цим персонажем, я по-іншому його не можу назвати. Близько 15−20 років тому він проводив масштабні будівельні роботи на території заповідника Києво-Печерської Лаври, і для того, щоб проїжджав будівельний транспорт, він особисто дав вказівку для того, щоб розібрати Надбрамну церкву. Іншими словами, він просто порушив чинне законодавство, що призвело до руйнації пам’ятки історії. Тому він вже є фігурантом кримінальної статті. І те, що він себе так поводить, і висловлює антиукраїнські тези, і знову ж таки продовжує під час богослужінь згадувати Кирила Гундяєва, я думаю, що його персоналія — це просто недопрацювання українських спецслужб і українських правоохоронних органів.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X