Боремося з фейками. Чи «здавали» Крим та Донбас, хто причетний до «держперевороту» та як Кремль поширює пропаганду

7 грудня 2021, 14:49
У програмі Маніпулятори проаналізували, чи «здавали» Крим та Донбас, хто причетний до «держперевороту» та як Кремль поширює пропаганду (Фото:Колаж НВ)

У програмі Маніпулятори проаналізували, чи «здавали» Крим та Донбас, хто причетний до «держперевороту» та як Кремль поширює пропаганду (Фото:Колаж НВ)

Кому вигідна теза, що у 2014 році Крим та Донбас «здали», навіщо українські політики поширювали фейки про держпереворот та як Росія підкупила на Заході так званих аналітиків та журналістів, Радіо НВ з’ясовувало разом з аналітикинею фактчекерського проєкту VoxCheck Мирославою Марковою та ексміністром закордонних справ Володимиром Огризком.

https://www.youtube.com/watch?v=-hQy89OMbGk&t=1273s

Чи «здавали» Крим і Донбас у 2014 році?

Президент Володимир Зеленський під час пресмарафону заявив, що українські керманичі 2014 року буцімто здали території:

«Пан [Олександр] Турчинов, мені здається, я його не звинувачую, одна з тих людин (sic), яка втратила Крим. А пан [Петро] Порошенко — одна з тих людин, які втратили Донбас. Це моя думка, і, впевнений, думка більшості суспільства. Це я вам відповідаю щодо „Крим росіянам віддав [Руслан] Демченко“ — чиста маніпуляція».

Відео дня

Згідно з розслідуванням ДБР, яке оприлюднили 2020 року, втрата Криму пов’язана з політикою команди Януковича, яка почала підривати боєздатність української армії ще 2012 року.

Коли ж Петра Порошенка обрали президентом, частина Донбасу вже була захоплена російсько-терористичними угрупованнями. Після виборів територію, підконтрольну терористам, почали повертати. Ситуація змінилася у серпні, коли на територію України зайшли безпосередньо підрозділи регулярної російської армії.

Аналогічні заяви найактивніше почали лунати за президентства Зеленського і саме з його вуст, розповідає фактчекерка. За її словами, проросійські політики не так часто користуються подібними тезами.

«Дуже багато наративів [РФ] спрямовано на те, що, мовляв, ці регіони самостійно прийняли рішення відокремитися. Тому говорити про те, що хтось здавав, а хтось забирав, не є вкрай вигідним Росії», — вважає Маркова.

Аналітикиня VoxCheck зазначає, що під час окупації Криму дійсно було чимало неоднозначних повідомлень, але Зеленський використовує інформацію про «здачу Криму» у своїх інтересах.

«Ми не можемо відбілювати чиїсь дії. <...> Але важливо також розуміти, як будь-якою темою маніпулюють і для чого. У цьому випадку таким чином Зеленський коментував призначення [радником] Руслана Демченка. Йому хотілося, грубо кажучи, „перевести стрілки“ з питання, чи був Демченко причетний до Харківських угод. А це питання йде у глибину 2010 року, коли за стодоларову знижку на газ у Харкові було підписано угоди, за якими безстроково дозволили російському флоту перебувати у Криму. Це також на момент російської окупації дуже полегшило роботу російським військам і неймовірно зашкодило нам. Таким чином Зеленський сам відвів [увагу] від певного факту, який теж мав місце», — переконана Маркова.

Водночас аналітикиня додає, російська пропаганда використовує суперечки між українськими політиками для досягнення своїх цілей.

«Сіється зневіра до будь-якого джерела інформації. Коли говоримо про роботу проросійських медіа, найбільший ефект, який можна помітити, — багато повідомлень, спрямованих на те, аби підірвати будь-яку довіру до офіційних органів влади, зокрема українських. <...> Це тотальна кампанія для того, аби дискредитувати будь-яке повідомлення від української влади», — стверджує фактчекерка.

Як маніпулювали інформацією про держпереворот?

Після заяви президента Володимира Зеленського про підготовку держперевороту на 1 грудня та відкриття провадження Службою безпеки України, цю гіпотетичну подію взялися коментувати політики. Вони доповнювали її своїми інтерпретаціями та додатковими фактами.

Так, віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив, що для держперевороту будуть звозити людей та платитимуть їм по тисячі гривень:

«Коли людей збирають у регіонах по тисячі гривень у день, то це якось на переворот менше схоже, якщо вже люди не хочуть у перевороті брати участь безкоштовно».

При цьому Корнієнко одразу зізнається: його заява — це тролінг опозиції.

«Ми зі свого боку просто тролимо опозиціонерів, які у нас весь час збираються і не завжди можуть артикулювати, з якого приводу. У нас кожного дня біля Верховної Ради проходить близько п’яти-шести мітингів».

Заявою президента занепокоїлися і міжнародні партнери: одні - чекали пояснень від України, інші - коментували можливу причетність до перевороту Росії.

«Хотілося б звернути увагу на сам термін — гучний, 100% вражаючий. <...> Всім довелося коментувати заяву, яка, інколи здається, була кинута повз між іншого. Термін „держпереворот“, особливо стосовно України, має багато негативних конотацій, особливо через російську дезінформаційну кампанію: держпереворотом досі Росія активно називає події Революції Гідності. Термін має спрямування на те, щоб підкреслити якісь незаконні насильницькі дії. Що зі слів пана Корнієнко, що Зеленського, здається, що вони вжили термін більше для підсилення емоційного ефекту, ніж це мали на увазі. Мені здається, йшлося про якісь дестабілізаційні мітинги, які хтось організовує, але не класичний держпереворот. Занадто гучний термін», — вважає Маркова.

Необґрунтовано вживаючи такі терміни, Україна не тільки втрачає довіру міжнародних партнерів, а й стає менш привабливою інвестиційно, вважає аналітикиня. Маркова також додає: коли Україна безпідставно звинувачує Росію у причетності, зникає довіра до такого сценарію, а він цілком можливий.

«Термін шкідливо використовувати, якщо до цього долучають найбагатшого громадянина України [Ріната Ахметова]: з’являються ризики, інвестиційна привабливість країни падає. Ще дуже важливий момент — [прем'єрміністр Денис] Шмигаль додавав, що до [держперевороту] причетна Росія. <...> Якщо не буде доказів, це дуже поганий сигнал, наприклад, нашим закордонним партнерам, яким довелося це коментувати. Потім виявиться, що жодних свідчень і підтверджень цьому немає, а ми підірвемо довіру до російського сліду в якихось подіях. <...> І коли Україні дійсно буде потрібна допомога, міжнародні партнери можуть вкотре не [відреагувати] на ці заяви», — прогнозує Маркова.

Російська пропаганда на Заході

У поважних політичних виданнях Заходу час від часу з’являються статті, які можуть бути спрямовані на відмову підтримки України Вашингтоном та Брюсселем. Як приклад, проєкт Stop Fake наводить матеріал американського політолога Самюеля Шарапа. Так званий експерт заявляє, що США мають «підштовхнути» Україну до виконання Мінських домовленостей і «вгамувати» російську жагу до військового протистояння. Адже для Путіна «застосування сили буцімто не є самоціллю, якщо він зможе отримати те, що хоче без війни, ймовірно, війни тоді не буде».

Ідеться про здачу України. Утім, бекграунд таких експертів часто викликає сумніви у їхній незаангажованості. Наприклад, Самюель Шарап запрошений експертом Кремлівського дискусійного клубу Валдай, який збирає лояльних до російської влади аналітиків з усього світу, і до якого щороку долучається Володимир Путін.

Шарап також відомий тим, що раніше вже пропонував аналогічний підхід до розв’язання проблем окупованих Росією територій Грузії на користь Кремля.

Стаття Шарапа викликала неабиякий резонанс у Твіттері, де її поширювали інші американські лідери думок, які так чи інакше співчувають Кремлю. Наприклад, науковиця і політологиня Емма Ешфорд, коментуючи статтю, писала, що вона, як американка, не хоче, щоб її діти або діти інших американців вели потенційну ядерну війну з Росією через Україну. І це також маніпуляція. Адже 5 стаття НАТО не поширюється на Україну, про що неодноразово заявляв Єнс Столтенберг, генеральний секретар Альянсу, до якого входить США.

Ексміністр закордонних справ Володимир Огризко вважає, що на подібного роду маніпулятивну інформацію мають реагувати дипломати. Втім важливо розуміти, що здебільшого проросійські наративи на Заході поширюють не випадкові люди, додав Огризко:

«Інше питання, що назвати цих так званих лідерів думок експертами, журналістами якось язик не повертається. Тому що серед цих всіх категорій насправді дуже багато куплених або проплачених так званих журналістів, так званих експертів, так званих аналітиків. <...> Крім, звичайно, корисних ідіотів, яких нам вистачає завжди і всюди. Але якщо ми говоримо про „заточених“ на кремлівську тему авторів, то я думаю, що в більшості випадків це люди, які отримують прямі фінансові „ін'єкції“ від Кремля <...> Це те, чим щоденно займаються російська розвідка, всі спецслужби, які сидять в посольствах Росії за кордоном. Ви, мабуть, знаєте, що там переважна більшість саме спецслужбістів, а не дипломатів. Вони і шукають тих, з ким можна проводити ці справи, їх фінансово забезпечуючи, і потім розгортають ці інформаційні атаки».

Фактчекерка продовжила: теза «наші діти не повинні гинути за Україну» має виражений емоційний характер, що є ознакою маніпуляції інформацією.

«Дуже часто для складних приводів використовують якісь емоційні зображення. Що стосується воєнних конфліктів, головне — показати якусь яскраву картинку, аби згадати образ, який відгукується. Своя дитина — що може бути ближче? Хотіла б додати, що в різних країнах є „корисні“ спікери, в Україні ще є величезний пул „корисних“ медіа, які поширюють співзвучні наративи», — розповіла Маркова.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X