«Слуга», що стала міністеркою. Інтерв'ю з Іриною Верещук — про своє призначення, роспаспорти в ОРДЛО та Пальчевського на каналі Дом

6 січня, 08:45
НВ Преміум
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Ірина Верещук (Фото:Олександр Медведєв/НВ)

Ірина Верещук (Фото:Олександр Медведєв/НВ)

Вона хотіла стати міністром оборони, але очолила Міністерство реінтеграції. Ірина Верещук — юрист, військова, кандидат наук з державного управління, колишня народна депутатка від президентської партії Слуга народу.

Хто зініціював її призначення; чому 2022-й називає роком реінтеграції; чи налагоджуватиме контакт з 1,5 млн людей, які проживають на окупованих територіях і отримали російський паспорт; як ставиться до участі в проєктах телеканалу Дом осіб з сумнівною репутацією та що думає про обов’язковий військовий облік жінок, дізнавалася у міністерки з питань реінтеграції ведуча програми Радіо НВ Запитання тут ставимо ми Власта Лазур.

Відео дня

— До призначення міністром реінтеграції ви були готові очолити і Міністерство оборони, але це крісло вам не запропонували. У вузьких політичних колах говорять про те, що на Банковій, в Офісі президента ухвалюються всі важливі кадрові рішення. Жартують, що прем'єр-міністр Денис Шмигаль фактично уповноважений ОП з питань уряду. Хто вам запропонував очолити Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій?

— Дайте я пригадаю, хто мені перший запропонував. Давид Арахамія, голова нашої фракції, ми з ним розмовляли. Я депутат Верховної Ради, входжу до фракції Слуга народу в парламенті, Верховній Раді, ми розмовляли з Давидом, бо він є в Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Звичайно, що і з моїми комітетськими колегами, з головою комітету Олександром Завітневичем ми розглядали опції, як можна зробити так, щоб посилити сектор безпеки і оборони.

Давид Арахамія запропонував і пояснив, чому зараз посада міністерки реінтеграції є більш оптимальною і ефективною, ніж, наприклад, міністр оборони, куди я дійсно цілилась. Працюючи в комітеті я розуміла, що та як треба зробити, щоб змінити ситуацію, аби дійсно реформа запрацювала. Але сталось так як сталось. Потім була розмова і з прем'єром, і з президентом.

— А, наприклад, із голово ОП Андрієм Єрмаком ви говорили? Його посада одна із ключових у державі, він теж бере активну участь у кадрових питаннях.

— З Андрієм Борисовичем була розмова, але вже після призначення.

— Ваш попередник Олексій Резніков не приховував, що на реінтеграцію може піти 20−25 років. За вашими оцінками, скільки років потрібно Україні, щоб реінтегрувати території, людей?

— Дивлячись що мати на увазі під словом «реінтеграція». Якщо ми говоримо про людей і для людей, то це треба робити вчора, сьогодні і завтра. Реінтеграція буде залежати від тих, хто це робить та як. Я кажу, що у нас реінтеграція тут і зараз, наша політика людиноцентрична. Ми — я як міністр, Кабінет міністрів — налаштовані, щоб люди відчували увагу держави вже і зараз. Деокупація — це питання до військових, до верховного головнокомандувача. А реінтеграція має бути ефективною вже і зараз.

Я не знаю про 25 років, а знаю про те, яким буде наступний рік і що ми будемо робити.

— Це набагато швидше має статися?

— Так.

— Рік, два?

— Дивлячись, що таке реінтеграція для вас.

— Тоді будемо говорити, що таке реінтеграція. Раніше Олексій Резніков сказав, що на травень 2020 року в ОРДЛО проживало 1,6 млн. людей. ООН у 2019 році рахували за кількістю спожитої води і говорили, що там 2,8 млн. За вашими даними, скільки людей там проживає?

— У мене немає таких даних.

— Україна не знає кількість людей на тимчасово окупованих територіях. Неможливо порахувати?

— До кінця — ні.

— Приблизно?

— Два мільйони.

— На кінець листопада 2021 року, за інформацією Офісу українського омбудсмена Людмили Денісової, кількість російських паспортів в ОРДЛО становить 1,4 млн. Це, мабуть, можна відслідкувати за офіційною російською статистикою. Якщо приблизно два мільйони людей там живуть, то більшість із них отримали російські паспорти. Кого ми реінтегруємо, якщо це вже громадяни Росії? Що ми знаємо про цих людей? Вони хочуть реінтеграції?

— Ми маємо створити умови, щоб ті люди, які хочуть реінтеграції, мали такий вибір. Вони мають мати шанс. Я їжджу на Донеччину, на Луганщину. За добрий місяць перебування на посаді я тричі була на Луганщині, була і на Донеччині, і на Херсонщині, бо кримський напрямок теж варто не забувати.

Це прифронтова зона, лінія дотику. Це ті населені пункти, які розділені, наприклад, Золоте — їх є п’ять: якась частина тут, а якась частина там. І тут Україна, і там Україна, але, на жаль, зараз вони розділені лінією, яка розділяє і сім'ї. Тому всі, хто хочуть повернутись, повинні мати таку можливість. Усі, хто хочуть, щоб їх діти навчалися в українських ВНЗ, а потім працювали в Україні, вони мають мати таку можливість. Вони мають розуміти, які центри і де діють. Вони мають розуміти, куди вони можуть приїхати і хто їх тут зустріне, хто їм допоможе з супроводом, зокрема і адміністративним. Таких людей дуже багато.

Якщо ми говоримо про паспортизацію. Чи ми визнаємо такі паспорти? Ні, не визнаємо і визнавати не будемо. Чи будуть люди нести відповідальність, які, ймовірно, отримали такий паспорт, написавши заяву? Ні, вони не будуть нести відповідальність. Відповідальність буде нести Російська Федерація: вона порушує міжнародне право, вона порушує законодавство України. А людей я сприймаю як заручників: вони там змушені жити і не мають можливості виїхати.

— Для Криму більш характерна така ситуація, коли без російського паспорта справді дуже важко. Ви мене можете виправити, але на території Донецької і Луганської областей трохи інакша ситуація. Там люди частіше з власної волі беруть російські паспорти. Чи я помиляюся?

— Ви помиляєтесь. Я вважаю, що вони не з власної волі беруть. Думаю, що Росія примушує людей. Я маю на увазі спосіб, коли вони не можуть отримати, наприклад, освіти. Там — Російська Федерація: [люди] не мають доступу до роботи, до робочих місць. Звичайно, можна і треба залишатись українським громадянином. Не варто відриватися від українського законодавства, не варто повністю розривати зв’язки, бо ми все одно деокупуємо цю територію, все одно є і буде Україна.

Очевидно, на сьогодні люди — заручники, вони мусять виживати. Я не можу їх звинувачувати в тому, що, до прикладу, залишилися пенсіонери, які не мали, куди виїхати, або виїхали і повернулись. Знаю багато випадків, коли люди не знайшли себе за роки війни на території, яка зараз підконтрольна Україні. Ми говоримо про Львів, Харків, Запоріжжя. Вони не змогли отримати житло, не змогли себе забезпечити і повернулися туди, бо не мали достойної роботи, яка б допомогла їм тут вижити. І звинувачувати їх зараз я не можу і не буду.

— Уже з 2020 року, за президента Володимира Зеленського, Росія розгорнула таку масову видачу російських паспортів. Ви сказали, що наступний рік буде роком реінтеграції. Що тоді конкретно Україна може запропонувати цим людям?

— Дуже мала кількість ВПО отримала житло або можливість взяти іпотеку під доступний відсоток. Йдеться про тих, що у нас у реєстрі внутрішньо переміщених осіб.

— Десь півтора мільйона людей?

— Трішки менше. Але не питання скільки тих людей. Потрібно проводити верифікацію і розуміти, хто дійсно потребує уваги і допомоги, а хто, можливо, забезпечений і може собі дозволити не отримувати допомоги від держави. Є дуже багато самодостатніх людей, які навіть допомагають іншим.

— Що Україна може їм дати?

— Ми маємо стратегію щодо внутрішньо переміщених осіб. Там є сім чітких цілей. Зокрема, це житло, робота, великий акцент на молоді.

Ми маємо два освітні центри — Крим-Україна і Донбас-Україна, — які допомагають молоді, яка хоче до нас приїхати і вступити, отримати допомогу: можливість пільгового вступу; навчальний процес, який включає і соціалізацію; викладання української мови. Нещодавно була [ухвалена] постанова, ми її зініціювали в Міністерстві, яка збільшує виплати стипендії таким людям. Це дуже важливо для них, бо подекуди вони живуть за цю стипендію і не мають більше доходів. Позаяк батьки залишаються там, вони можуть лише один раз перетнути КПВВ і тут жити. У такий спосіб ми намагаємося залучити таких людей, мотивувати їх не йти в російську армію і потім не воювати.

— Скільки державного житла побудували за 2021 рік для внутрішньо переміщених осіб?

— Держава не будує, ми купуємо. Йдеться про сотні [квартир], а треба, щоб йшлося про тисячі.

— А на наступний рік скільки запланували?

— Це дуже амбітно, але я сподіваюся, ми зможемо виконати, — три тисячі квартир.

— Як ви ставитеся до законопроєкту про колаборантів? У Верховній Раді їх вже зареєстровано декілька.

— Нам потрібна стратегія в даному випадку. Ми маємо стратегію перехідного правосуддя, є відповідний законопроєкт. Він містить норми, які стосуються теми, яку ми зараз обговорюємо.

На сьогодні немає розробленого законопроєкту [про колаборантів], який був би єдиним, немає консенсусу. Ми зараз говоримо про низку законопроєктів, зокрема які будуть включати і ці питання.

Коли ми говоримо про колаборантів, то ми виокремлюємо лише одну частину людей. Україна має визначитися, що є колаборацією, хто буде вважатися колаборантами, яка категорія людей ніколи не буде піддана амністії. Ми зараз це теж обговорюємо на робочих групах, які я ініціюю. Ми маємо можливість обговорити це з Радою Європи, з іншими партнерами, які допомагають нам.

Що таке амністія? Нам чітко треба зробити перший крок. Він має бути таким: суспільство в Україні має чітко знати, хто ніколи не підпадатиме під амністію, які люди будуть нести відповідальність за те, що вони взяли до рук зброю проти України; хто та як буде нести відповідальність після деокупації.

Тоді будуть відповіді на те, хто такий колаборант чи колаборантка.

— Зараз у вас немає цих відповідей?

— Немає. Я тільки починаю розуміти. Потрібно накопичити досвід і потім у формі законопроєкту подати. На сьогодні ті депутатські законопроєкти (кажу щиро про своїх колег) не є допрацьованими — треба допрацьовувати.

Ірину Верещук на посаду віцепрем'єра – міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій України призначили 4 листопада 2021 року (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Ірину Верещук на посаду віцепрем'єра – міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій України призначили 4 листопада 2021 року / Фото: Олександр Медведєв/НВ

— Російський конвой 23 грудня доставив до Донецька понад 270 тисяч доз вакцини Sputnik Lite. В ОРДЛО масово (у Криму — само собою) вакцинуються Спутніком. Олексій Арестович, речник української делегації у ТКГ, сказав, що російська сторона вимагає від України визнати російську вакцину для того, аби відкрити КПВВ. На такий крок готова піти Україна?

— Ні, ми не визнаємо російської вакцини, позаяк ми не маємо довіри до неї. Є офіційна заява МОЗ. Немає підстав визнавати російську вакцину. Ми забезпечуємо людей, які перетинають КПВВ на Донеччині, Луганщині чи [на] кримському напрямку (Чонгар, Каланчак) вакцинами, які визнаються у світі - загальновизнаними ВООЗ вакцинами.

— Що ви пропонуєте? Щоб люди, які вже щепилися Спутніком, зверху щепилися іншими вакцинами?

— Треба запитувати наших лікарів. Міністерство охорони здоров’я має давати відповідь на те, що ми пропонуємо. я не можу пропонувати.

— Ви не визнаєте російську вакцину, а що людині робити?

— Ті люди, які знають, що їм потрібно в Україну, будуть перетинати КПВВ, вирішують це питання для себе. Ми говоримо, наприклад, про безкоштовне тестування. Росія наполягала, що і довідку про проведення тестування теж потрібно визнавати. Звичайно, ми не будемо цього робити.

— Скільки людей щепилися вакцинами, які надає Україна на КПВВ?

— 917 вакцин за останній тиждень.

— Це ж дуже мало.

— Але це вибір людей! Росія закрила КПВВ. На сьогодні лише Станиця Луганська працює, коли ми говоримо про Луганську та Донецьку області. Людина з Донецьку не може перетнути КПВВ, навіть тут є складнощі. Вона мусить їхати через Російську Федерацію — 30 годин займає ця поїздка в Україну.

Росія зробила все, щоб розділити нас настільки, щоб люди взагалі втратили будь-який зв’язок з українською територією. Ми, звичайно, це розуміємо, і намагаємося в якийсь спосіб натиснути на Росію. Але тут питання до РФ. Ми вимагаємо відкрити КПВВ, у нас побудовані КПВВ: на Донеччині чотири КПВВ, на Луганщині - три КПВВ. І вони всі закриті.

— Телеканал Дом знаходиться у відомстві вашого міністерства. Це ще один інструмент деокупації, реінтеграції. Це державний російськомовний телеканал, створений спеціально для жителів тимчасово окупованих територій ОРДЛО і Криму. Нещодавно стало відомо, що Верховна Рада планує змінити статус телеканалу Дом на всеукраїнський російськомовний. Вже є відповідні правки до законопроєкту. Телеканал Дом буде мовити на всю Україну російською мовою, якщо депутати проголосують?

— Якщо депутати проголосують. Я не знаю, бо це не була ініціатива міністерства. І точно не була моя ініціатива.

Думаю, що питання російськомовного на всю територію України треба обговорити. Побачимо, як буде розвиватися ситуація. Державне підприємство і юридична форма, за якою вони створені, не дозволяє мені впливати на редакційну політику, впливати в якийсь спосіб на закупівлі.

Питання, як формувався взаємозв'язок міністерства і каналу. Ми зустрічалися з керівництвом каналу. Я розумію, що це питання в міністерстві недопрацьоване.

— А ви дивилися телеканал Дом?

— Я туди хожу.

— Телеканал Дом запускали для того, щоб боротися з російською пропагандою в Донецькій і Луганській областях. Останнім часом (рух Чесно проаналізував 61 програму каналу) найбільше сюжетів там було про Зеленського (його хвалили), про програму Велике будівництво і про успіхи партії Слуга народу. Видається, що зараз телеканал Дом використовують як інструмент політичного впливу президента. Це відбувається за гроші українських платників податків. Бюджет телеканалу Дом за 10 місяців 2021 року, якщо я не помиляюся, приблизно 260 мільйонів гривень і, мабуть, він буде збільшений на 2022 рік.

— Поки що бюджет не є збільшений.

— Він лишається таким самим?

— Так. Ви зараз говорите про президента України і кажете, що це не чесно, коли висвітлюють його роботу, яка стосується саме Донецької і Луганської області. Вони ж не розповідають про щось інше, правда? Поїдьте і запитайте людей, за скільки часу вони бачили стільки доріг, які були побудовані? В межах сільської місцевості, великих автострад.

Якщо Велике будівництво дійсно будує спортивні комплекси (не Велике будівництво, а платники податків, українці), чому про це не розповісти? Якщо про це не розповідати, то ви і не дізнаєтеся, що, наприклад, в Краматорську сьогодні будується лікарня третього рівня, якої там не було ніколи. Це обласна клінічна лікарня. Я там була і я це бачила.

І я ввечері пішла в Краматорську на телеканал Дом, який там має свою локацію, і розповіла про те, як бачить міністерство нашу політику. Що в цьому поганого?

— Є ознаки того, що президент чи команда використовують телеканал Дом…

— А можливо, телеканал Дом використовує президента і його досягнення? Можливо, так поставити? Ви вірите в те, що президент сказав «ану використайте!»?

— Думаю, що сам президент навряд чи сказав, але в нього є велика команда. Нещодавно стало відомо, що державне підприємство, куди входить телеканал Дом, виділило понад 12 мільйонів гривень на створення соціального шоу Про життя з Андрієм Пальчевським. Воно, за задумом авторів, має повертати віру в справедливість, допомагати відкрити правду, знайти винних. Замовили 60 випусків. Займатися виготовленням буде переможець тендеру ТОВ Імаджинаріум. Його власник та керівник — це керівник компанії Зе медіа, яка проводила опитування президента Зеленського на місцевих виборах. Чи ви вірите, що Пальчевський зможе реально зробити багато для реінтеграції? Тісний зв’язок Зе медіа з командою президента вас не насторожує?

— Я, як міністр, не можу впливати на редакційну політику…

— А президент, виходить, може?

— А чому ви думаєте, що президент?

— Це ж явно не ваші політичні опоненти роблять, а хтось із владної команди.

— Напевно, хтось може собі це дозволити. Я не можу сказати зараз публічно те, чого я не знаю.

Я поки що не можу сказати, що хтось з команди дав вказівку, наприклад, найняти пана Пальчевського. Якщо ви запитаєте мене, як міністерку, як я [ставлюся] до такого формату програми? Я вважаю, що це не допоможе реінтеграції. Я не знаю, чи є якась статистика або соціологія, яка б могла підтвердити і аргументувати, чому саме пан Пальчевський, чому саме в такий спосіб.

Якщо редакційна політика каналу спрямована на те, щоб пан Пальчевський щось комусь показував, то треба у них це спитати. Вони абсолютно суверенно діють від мене. Вони можуть собі дозволити, бо їм це дозволяє законодавство.

Як буде далі - я не знаю. Як міністр, якого питають, хочу мати розуміння, як ми будемо співпрацювати у 2022 році так, щоб це допомогло реінтеграції.

— На державному телеканалі Дом покажуть комедійний ситком Не всі дома. Його режисером стане Олексій Кірющенко, який знімав серіал Слуга народу. Він свого часу дуже хотів бути головою Держкіно, але тоді громадянське суспільство обурилося, тому що він на той момент жив у Москві, поміж сезонами знімав серіали для каналу Росія, активний член Зе команди, агітував за Зеленського, свого часу підтримував Комуністичну партію на російських виборах, святкує 23 лютого. Це все видно з його сторінки у Фейсбуці. Зараз ця людина має стати режисером фільму, який планують знімати для телеканалу Дом. Мені хочеться, щоб ви прокоментували.

— А що коментувати? Режисерську роботу пана Кірющенка, якого я не знаю? Тобто ми знайомі, але його роботи я не можу оцінити.

— А ви знайомі?

— Ми знайомі і в тому я не бачу нічого поганого. Який він фахівець? Я не можу оцінити його фахово. Чи він має право? Має право. Якщо ви запитаєте, чи він живе в Москві? Ні, я його бачила. Ми вчора зустрічалися.

— Про що ви говорили?

— Ми говорили про те, якою буде стратегія на наступний рік. Ми не обговорювали саме режисерську роботу, яку він, як я бачу, отримав (контракт чи підряд), бо я про це теж не знаю. І не можу на це впливати. І, напевно, не буду це робити. Якщо я буду ручним управлінням займатися на телеканалі за рахунок платників податків, це буде дивно.

— Як Кірющенко може з вами щось обговорювати в питаннях реінтеграції, деокупації?

— Ні, ми не реінтеграцію [обговорювали]. Ви зараз мене запитуєте такі деталі, які я знати не можу! Ви зараз розповідаєте про його біографію. Я це теж читаю, я це теж бачу, тому запросила, сама [проявила] ініціативу, щоб зрозуміти, що відбувається. Вперше вчора [бачилися].

Зараз це лише формування моєї візії, бо я не знаю, як формується контент Дому. Я не є в наглядовій чи редакційній раді. Як я можу впливати на контент, який вони продукують? І на пана Кірющенко, якщо була така позиція і було таке рішення? І на того ж пана Пальчевського?

— Ви дізналися, що пан Кірющенко буде режисером серіалу на Домі і тому ви його запросили.

— Хоча б зрозуміти…

— І ви зрозуміли?

— Ні, не зрозуміла. Мені потрібно ще спілкуватися з ширшим колом. Там працюють сотні людей. Я хочу почути, якою буде візія, яка буде стратегія.

— А що вас насторожило?

— Дописи. Я читаю в ЗМІ, я бачу, що щось відбувається і я не дуже на це впливаю. Наразі не розумію, як я можу вплинути, тому ми обговорюємо ці питання.

— Чи підтримуєте ви рішення, щоб Дом став загальноукраїнський російськомовний телеканал?

— Я не знаю, для чого їм ставати загальноукраїнським російськомовним каналом? Якщо у нас фокус на реінтеграції, очевидно, що треба пояснювати всій Україні, що відбувається, що таке реінтеграція. Але чи це потрібно законодавчо? Треба дивитися. У мене немає відповіді. Якщо депутати приймуть, будемо обговорювати.

— Ви закінчили військовий інститут при Львівській політехніці, ви військова. Жінок попросили стати на військовий облік. Як ви до цього ставитеся?

— Я стою на військовому обліку і в цьому немає нічого складного. Дійсно Міністерство [оборони] десь недокомунікувало.

Закон 3553 — дуже необхідний, він перезрів. Йдеться про реформу військкоматів. Потрібно впорядкувати всі реєстри. Але ті емоції, які вирують навколо, здавалося б, таких банальних, рутинних речей, не дозволяють на сьогодні прийняти ті рішення. Міністерство оборони правильно робить, що буде переглядати такий наказ і посилювати комунікаційну складову.

Як людина, яка стоїть на військовому обліку багато років, не боюсь і розумію, що це нормальний процес. Як це використовують, Росія як використовує? Мене вчора запитували, чи в ОРДЛО жінок будуть теж призивати. Про що ми? Це просто маніпуляція.

Я вважаю, що треба, щоб емоції вщухли, і з Нового року спокійно допрацювати наказ. Я не знаю, які будуть рішення, але розумію, що порядок навести в військкоматах точно треба.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X