Нардеп нон грата Дубінський, призначення Вітренка, референдуми та подарунок Зеленському. Інтерв'ю НВ з Олександром Корнієнком
Голова партії Слуга народу і заступник керівника однойменної фракції Олександр Корнієнко в інтерв'ю Радіо НВ розповідає про мобільний застосунок, який допоможе вирішити долю нардепа нон грата Олександра Дубінського, що потрапив під американські санкції; називає закон про референдум подарунком до дня народження президента Володимира Зеленського і характеризує свого колегу по фракції Давида Арахамію як очільника «групи дружби» з США.
Більше розмов з людьми, які формують політику країни, слухайте в подкасті Крістіни Бердинських Запитання тут ставимо ми
— Головний політичний скандал цього тижня — ситуація довкола народного депутата від вашої фракції Олександра Дубінського, який потрапив під американські санкції за нібито втручання в американські вибори.
У понеділок відбулося засідання фракції Слуга народу за участі президента Володимира Зеленського, і ми всі читали, що там нібито відбулася жвава дискусія між президентом і цим депутатом. ЗМІ писали, що розмова була емоційною, напруженою, тривала ця перепалка майже 30 хвилин. Розкажіть, як було насправді?
— Так і було, правду пишуть. У нас же багато, так би мовити, агентів різних ЗМІ у фракції, і вони майже в онлайн-режимі це сповіщають. Дійсно, цього разу Державна служба охорони чи Управління державної охорони (я не знаю, хто цим займається) забрали телефони — є така практика на зустрічах із першими особами, і вона не є якоюсь фантастичною, як це подавали в анонімних телеграм-каналах. Президент отримав від нас привітання…
— Як узагалі виникло це питання: був день народження президента, фракція зустрілася з ним, і тут бац — питання щодо Дубінського?
— Ні, це ж не був банкет, якесь святкування з тостами і тамадою, — хоча ми навіть самі можемо надати такі послуги нашою фракцією (звичайно, жартую). Це була більш робоча зустріч, президент якраз хотів використати цю можливість, розуміючи, що багато депутатів захочуть у день народження його привітати особисто. Він використав цю можливість вже як досвідчений політик, для того щоби донести певні меседжі. Вони стосувалися не лише Дубінського, а й нашої подальшої роботи. І акцент був на тому, що ми маємо сконцентруватися на виконанні нашої передвиборчої програми, про яку ми та суспільство, на жаль, трохи почали забувати.
Зрозуміло, що одне з питань [стосувалося] пана Дубінського, президент його почав коментувати, в залі був Дубінський. У якийсь момент це вже просто з думок президента перейшло в особисту історію, тому що президент запитав, чи є в залі Олександр, і «якщо він є, нехай прокоментує або дасть свою позицію». Вони тоді почали дискутувати, ця дискусія дійсно була (не коротка точно — може, менше, ніж півгодини). Але, по-перше, вона була дуже стриманою й аргументованою, тобто не було жодних особистих звинувачень чи переходу на особистості. Що можна зарахувати у плюс Олександру Анатолійовичу [Дубінському]? Те, що він озвучує скрізь одну і ту ж позицію.
— Це була пропозиція президента, — щоб Олександр Дубінський самостійно вийшов із фракції, так?
— Це була не пропозиція, а думка президента, він її оформлював таким чином, що «я би на вашому місці», «якби я був на вашому місці, то…»
