Брат по зброї. Командир чеченських добровольців, який воює за Україну, розповідає про свої три війни з Росією

7 квітня, 08:25
Ексклюзив НВ
Комбат чеченського Батальйону імені Шейха Мансура Муслім Чеберлоєвський вже вісім років допомагає українцям захищати країну від зазіхань Росії (Фото:Гарі Табах / Youtube)

Комбат чеченського Батальйону імені Шейха Мансура Муслім Чеберлоєвський вже вісім років допомагає українцям захищати країну від зазіхань Росії (Фото:Гарі Табах / Youtube)

Комбат чеченського Батальйону імені Шейха Мансура, який воює за Україну, розповідає, чому його співвітчизники з усього світу рвуться воювати проти Росії, згадує звірства російської армії у Чечні та розвінчує міф про кадирівців.

Чеченські добровольці приїхали воювати в Україну, щоб захищати від Росії Донбас ще у 2014 році. І тепер, коли РФ наважилася на повномасштабний наступ, Батальйон імені Шейха Мансура знову воює на боці України проти спільного із нею супротивника.

Відео дня

Про свою участь у війнах із Росією розповідає командир батальйону Муслім Чеберлоєвський.

— Як ви опинилися в Україні і чим займалися тут до початку російського вторгнення?

— З 1991 року Чечня перебуває у стані війни з Росією. До 1994 року це було як на Донбасі: ФСБ постачало сепаратистам зброю проти нашої влади, а ми їм протистояли. 1994-го Росія, зрозумівши, що з їхньою допомогою нічого не вийде, вже вторглася відкрито, і з того часу воюємо.

У 1991-му я служив ще в Радянській армії. Тоді наше керівництво в особі Джохара Дудаєва закликало солдатів залишити місця служби своїи силами та повернутися до Чечні. Я відгукнувся одним із перших, взяв із собою ще десять людей із батальйону. Не заїжджаючи додому, ми потрапили одразу до Грозного і вступили до президентської армії. Виходить, що майже все своє життя я воюю.

Ближче до кінця 2000-х довелося виїхати з Чечні. Родичі без нас відмовилися покидати країну, а через нас їх мучили. Тоді я їх вивіз до України, але оформити тут як біженців було важко. Так я опинився у Швеції.

Коли в Україні почалася війна у 2014-му ми з хлопцями оголосили збір у Європі. За два тижні у списках з’явилися понад 600 людей, третина з яких приїхала до України.

Тут ми створили Батальйон імені Джохара Дудаєва. Але коли наші люди почали ще прибувати, сформували Батальйон імені Шейха Мансура та розділилися на дві частини: перші пішли у бік Луганського напрямку, ми пішли у бік Донецького.

До 2016 року перебували на передовій, потім основну частину підрозділу вивели на базу під Маріуполем, де й були до нападу на Україну.

Розглядати країну з іншого боку в нас часу не було, але Західна Україна — улюблена, бо там гори схожі на наші та природа хороша.

— Розкажіть про ваш батальйон, який він великий і популярний серед співвітчизників зараз?

— Охочих вступити дуже багато з усього Кавказу. У нас в підрозділі є і грузини, і татари, і азербайджанці. Щодня надходять нескінченні дзвінки та повідомлення, дуже багатьом довелося розвернутися на кордоні. Ми не беремо будь-кого, бо з того боку ще з 2014-го постійно намагаються вживити нам своїх агентів.

Ми приймаємо тих, кого знаємо на 100% або за кого дають гарантії поважні люди. Тих, хто пройшов першу та другу Чеченські війни, ми фактично всіх знаємо, а молодь, що виросла в Європі, добре перевіряємо.

Найстаршому бійцю зараз 71 рік, а наймолодшому — 18 років. Молодше цього віку не беремо, хоча з Європи бажаючих багато: дехто намагався своїх 15−16-річних дітей відправити до нас на навчання.

Якщо оголосити повну мобілізацію — це будуть сотні добровольців, але поки що у нашому підрозділі їх до ста. Нам вистачає і більше не потрібно. Адже ми не на державному забезпеченні, нас забезпечують волонтери та діаспора.

З початку війни Батальйон імені Шейха Мансура тримає оборону під Києвом та бере участь у партизанських операціях (Фото: Батальйон імені Шейха Мансура)
З початку війни Батальйон імені Шейха Мансура тримає оборону під Києвом та бере участь у партизанських операціях / Фото: Батальйон імені Шейха Мансура

— Що мотивує чеченців воювати сьогодні на боці України?

— Чечня воює з Росією близько 400 років — з часів Царської Росії і до сьогодні. Ми боремося за свою свободу, незалежність, землю та територію. Але чеченців лише мільйон, а Росія багатомільйонна. Тому долю України ми чудово розуміємо, вона відстоює те саме століттями.

Ви тільки зараз усвідомили справжнє обличчя росіян, ми його пам’ятаємо з 91-го. Ви бачили Бучу та Ірпінь. Ми це проходили двічі, але в десятки та сотні разів жорстокіше — у 1994—1996 роках та 1999−2000 роках таке відбувалося на всій території Чечні щодня. Але тоді всі дивилися по телевізору новини, які показувала Росія.

Сьогодні ж у кожного є інтернет і телефон, тому весь світ побачив звірства на власні очі. Початок їх був покладений у Чечні, наслідки зараз бачимо в Україні, а завтра це може статися у Польщі, або будь-де.

Ми знаємо ціну країни, свободи та ціну втрати цього. Тому що сьогодні Чечня та весь Кавказ на 90% окуповано росіянами чи місцевими піхотинцями Путіна.

За ці дві війни з 1 млн. чеченців було вбито 300 тис., з них 42 тис. — діти. Це майже 30% всього населення — уявіть, що з 43 млн. українці втратили б 13 млн. Ще 300 тис. незгодних з режимом Путіна та Кадирова виїхали з Чечні і блукають тепер по всьому світу.

Тому ми знаємо, що таке втратити батьківщину, землю, волю та честь. Тому й беремо участь зараз у цій війні. Адже якщо сьогодні паде Україна, то у нас залишається дедалі менше шансів на повернення. І шанси бути вільними в інших держав, що відокремилися від Радянського Союзу, теж зведуться до нуля.

— Якого бойового досвіду ви набули за останній місяць в Україні?

— Ми планували залишитися в Маріуполі, але нас викликали до Києва — захищати столицю за всяку ціну було важливіше. З того часу тримаємо оборону під Києвом, наші хлопці брали участь у партизанських операціях, засадах, диверсійній роботі та мінуванні. Але так як у нас тільки ручна переносна зброя, великих битв, як у артилеристів, танкістів та мінометників, у нас не було.

— Чи стикалися у боях зі своїми співвітчизниками, так званими кадирівцями?

— Прямих зіткнень із ними не було, бо в перших рядах вони не йдуть. Вони женуть за 20−30 км перед собою російських солдат як гарматне м’ясо. Де ці мечем та вогнем пройшли, туди вже заходять чеченські солдати та знімають якісь дешеві ролики, мовляв, «ми захопили, ми зачищаємо». Але з них усі сміються.

Найближчих Кадиров сюди не відправить, як не приїде й сам особисто. Натомість набирає по всій Чечні якихось найманців, п’яних військових і випускає із в’язниць засуджених.

Колись слава про чеченців розлетілася по всьому світу — наша армія перемогла багатомільйонну Росію з її бойовою міццю. Тому далі план росіян був розділити чеченців, що не вдалося зробити у першу війну. Підкупами та шантажами вони перевели частину бійців на свій бік, і протягом кількох років розкручували їх як " непереможних кадирівців". 2008-го, коли Росія напала на Грузію, кадирівський батальйон Восток відправили брати неприступний Цхінвалі — вони зробили це за два дні.

Після цього кадировці мали запам’ятатися як непереможні. Але тут в Україні мильна кулька лопнула, тут їм дали добре по голові і по зубах. Все, що їм залишається, — ганяти поодиноких солдатів лісами і знімати ролики.

— А погрози від колишніх співвітчизників вам надходять?

— Ці погрози надходять ще з 2014 року, навіть якісь винагороди за нас пропонують. Але ми до цього давно звикли та не звертаємо уваги. Ми свою роботу робимо, і ми не маємо часу на ці партизанські ігри.

Муслім Чеберлоєвський зі своїми бійцями планує воювати за Україну до кінця та святкувати її перемогу (Фото: Батальйон імені Шейха Мансура)
Муслім Чеберлоєвський зі своїми бійцями планує воювати за Україну до кінця та святкувати її перемогу / Фото: Батальйон імені Шейха Мансура

— Як бачите подальший хід російсько-української війни та який ваш особистий план?

Це росіяни, і від них можна очікувати все, що завгодно. А значить, тому, що на сьогоднішній день вони відійшли від Київської області, радіти зарано. Якщо ворог нападає, треба захищатися до кінця. Вони з цим не змиряться. Коли першу війну з Чечнею вони програли, то три роки готувалися: врахували всі свої плюси, мінуси і, всупереч підписаним домовленостям, знову напали. Тому вірити їм не можна, і всім треба готуватися ще дужче — і армії, і цивільним, і теробороні. Ні секунди розслаблятися не можна, тому що в несподіваному місці вони можуть ударити знову.

Але ми тут плануємо залишатися до кінця — святкувати перемогу України і надалі Чечні.

Слухайте подкаст на цю тему

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X