Не «киця» і не «зая». Одна з перших жінок-капеланів «на нулі» розповідає про те, як на неї реагують бійці
Олена Легенчук (Фото:DR)
Олена Легенчук з Корпусу військових капеланів — про те, як завойовує повагу бійців на фронті та доводить право там знаходитись
Військовий капелан Олена Легенчук більше півроку відвідує бійців у найгарячіших точках фронту і розповідає, які реакції викликає її поява.
«Я жінка, все ще має значення моя зовнішність, на це є реакції, і вони різні. З плюсів: моїм побратимам капеланам подобається їздити зі мною в екіпажі, бо вони везуть на фронт приємну картинку життя. Вони мені так і кажуть: «Ти є життя, ти пахнеш, в тебе очі горять. Це те, що хочеться побачити на нулі». Тобто відбувається такий ефект «вау» — навіть бійці, які не збиралися слухати капеланів, приходять на зустріч.
Але є й мінуси. Мені час від часу доводиться доводити, що я маю право бути там. Що я не «киця», не «зая», не «сонечко», не «манюня». Що я капелан, я священнослужитель, я тут зараз буду говорити те, що варто послухати. І тому я часто з милої та доброї переходжу на досить жорстку та холодну. Тоді кажу: «Слухай, в мене немає бороди, пуза і кадила, але я духовна людина і хочу тобі сказати». Мій голос стає сталевим і зрештою змушує бійців дослухатися. Вже потім хлопці підходять і просять про сповідь або молитву. Тобто все ще треба ламати оцей момент і доводити, що я достойна говорити".
Повну версію інтерв'ю з Оленою Легенчук читайте тут
