Щоб вижити, воюй як українець. Естонець, який прилетів із Австралії боротися за Україну, — про особливу тактику ЗСУ

4 липня, 08:56
Ексклюзив НВ
25-річний Герман Барінов приїхав воювати за Україну на початку березня та планує залишатися тут до перемоги (Фото:DR)

25-річний Герман Барінов приїхав воювати за Україну на початку березня та планує залишатися тут до перемоги (Фото:DR)

Герман Барінов, австралійський рятувальник з естонським паспортом, який воює за Україну у складі Інтернаціонального легіону, розповідає, як пишається ним тепер його родина, і підсміюється з крадіжок у російській армії.

Протягом останніх чотирьох місяців відбивати російську військову агресію Україні допомагають усім світом: з початку вторгнення сюди приїхали сотні добровольців із 55 країн, щоб воювати у складі створеного президентом Інтернаціонального легіону територіальної оборони. Тепер легіонери пліч-о-пліч з українцями ведуть бої у найгарячіших точках — допомагали звільняти передмістя Києва, стояли до останнього за Сєвєродонецьк і продовжують відбивати атаки ворога на Півдні країни.

Відео дня

Один таких іноземних воїнів — 25-річний естонець Герман Барінов із позивним «Барін». Незважаючи на молодість, він встиг напрацювати яскраву біографію: служив у естонській армії, проходив навчання в партизанських військах, півтора роки відпрацював у місцевій поліції і навіть здійснив навколосвітню подорож.

За останні кілька років естонець встиг пожити в Америці, Канаді та Європі, а воювати за Україну на початку березня їхав із далекої Австралії.

Барінов дав інтерв'ю НВ.

— Розкажіть, як ви опинились в Україні?

— На момент початку повномасштабної війни я вже два роки як мешкав в Австралії — працював рятувальником у басейні і збирався продовжувати дозвіл на проживання ще на рік. Але тут війна.

Коли почав читати новини перших днів — побігли мурахи по спині від того, наскільки огидний метод ведення війни обрала Росія. Не армія на армію, а вогонь по невійськовим об'єктам і містам, які навіть не входять до плану вторгнення РФ, згідно з їхніми ж власними заявами. Від цього я не міг сидіти на місці, навіть сон втратив і вирішив їхати допомагати.

В Україні я до цього не був, але за час подорожей Польщею та Східною Європою познайомився з величезною кількістю українців — вони були класними та душевними. Один із них мені і пробив шлях до ЗСУ після заяви Зеленського про набір Інтернаціонального легіону. Тоді посольство України в Австралії дало мені досить опосередковану відповідь. Як я зрозумів, Австралія взагалі прохолодно ставилася до таких ініціатив та не хотіла, щоб хоч хтось із її резидентів їхав воювати до України. Тому друг шепнув, що треба їхати до Польщі та звідти все організовувати. Я купив квиток до Варшави, і з аеропорту мене відвезли одразу на військовий полігон до України.

— Як до рішення воювати за чужу країну поставилася ваша родина?

— Спочатку відреагували не дуже добре, бо знали, наскільки я імпульсивний. Коли я зідзвонювався з батьками з Австралії, вони примовляли раз у раз: «Тільки не надумай суватися в Україну!». Тому про те, що я вже тут, повідомив уже за фактом приїзду. Спочатку я запевняв, що просто допомагаю тут, але вони про все здогадалися самі з часом. Тепер більшість родини мене підтримує і говорить про це з гордістю. Нині вже вся планета розуміє, що Україна воює за всю Європу, а може, навіть, і за весь світ. З досвіду Другої світової війни мені ясно, що цей великий голодний вовк не зупиниться на одній вівці.

— На тлі війни в Україні в Естонії сильно загострилися відносини з РФ. Як вважаєте, чи ваша батьківщина може стати наступною ціллю Путіна?

— Я думаю, загроза від Росії надходить завжди, як показує сумний досвід. У той же час у мене є багато друзів, що служать у регулярній армії Естонії, і вони більш ніж готові до цієї війни. В Естонії велика орієнтація йде на партизанський тренінг населення, щоб у разі чого були навички ведення партизанської війни, окрім основної. Естонія — маленька країна, тому в нас особливо розвинений цей фронт, і навіть якщо якимсь дивом її захоплять росіяни — партизани їм точно не дадуть тут життя. Але такий сценарій сумнівний, тому що ми маємо сильну підтримку НАТО як озброєнням, так і контингентом. Тим більше що РФ не потягне другий фронт, їхня армія зараз кульгає на одну ногу і новий фронт остаточно її доб'є. Тож люди в Естонії може й починають нервувати, але розуміють: попереджений — озброєний.

— Який бойовий досвід у вас був до приїзду в Україну і який вже отримали тут?

— Бойового досвіду не було, але було багато конфліктного досвіду із застосуванням холодної та вогнепальної зброї — крім естонської поліції я працював у приватних охоронних структурах. Тож це моя перша війна. І вона тут дуже відрізняється від того, що ми бачили у фільмах чи відеоіграх.

День на другий після прибуття, сидячи під першим обстрілом у окопі, я думав, що після цього точно поїду додому, що це для мене занадто. Але потім відключив егоїзм і згадав, що є цивільні, які сидять щодня під набагато сильнішими обстрілами. Якщо росіян не зупинити — війна піде далі за межі України і, якщо чесно, я віддав би перевагу смерті на противагу життю під контролем РФ.

В Україні я мав переважно досвід окопного ведення бою на Сході. Ми відстрілюємось вручну та займаємося зачисткою населених пунктів. Дуже вразило, як ЗСУ опікуються цивільними та ведуть вогонь вкрай обережно. Для мене важливо, що українська армія — армія, яка воює за людей.

Досі дуже складно адаптуватися до небезпеки, але я навчився не втрачати голову. Я заспокоюю себе довгостроковою перспективою: це не така війна, де можна виграти чи програти. Якщо зазнаєш невдачі — світ уже не буде колишнім, тому віддаю перевагу смерті перед рабством. Звичайно, я хотів би вижити, але розумію всі ризики і для мене вони абсолютно виправдані.

За словами Барінова, російські солдати екіпіровані в стару, радянську і часто списану амуніцію. (Фото: DR)
За словами Барінова, російські солдати екіпіровані в стару, радянську і часто списану амуніцію. / Фото: DR

— Ви досить молоді, а з вами поряд воюють іноземні добровольці-ветерани. Відсутність бойового досвіду не заважає йти у бій?

— Я вважаю, що моя підготовка краща, ніж у деяких бувалих, котрі воювали по 15 років в Іраку та Афганістані. Бо переконався: ті, хто найгучніше кричать про свій бойовий досвід, — одними з перших тікають.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X