«Ризикуємо, але не можемо зупинитися». Як відомі київські кафе і ресторани годують українську армію, поліцію, тероборону і лікарні

14 березня, 17:34
Ексклюзив НВ
Кухарі і волонтери, що готують і розвозять їжу для військових і тероборони (Фото:Олександр Медведєв/НВ)

Кухарі і волонтери, що готують і розвозять їжу для військових і тероборони (Фото:Олександр Медведєв/НВ)

Історія команди столичних рестораторів, яка стала міцним тилом оборони Києва

За останні два тижні життя у Києві кардинально змінилося. Навіть коли не лунає сирена, яка попереджає про можливі авіаудари, на вулицях столиці перебуває небагато людей. Це чимось нагадує жорсткий локдаун, який був запроваджений на початку пандемії коронавірусу. Але є чіткі відмінності: у різних районах столиці з’явилося багато блокпостів, залізних протитанкових «їжаків», мішків із піском та інших укріплень. Щоденно із залізничного вокзалу вирушають евакуаційні потяги на Західну Україну, зі столиці продовжують виїжджати до більш безпечних місць жінки із дітьми, літні люди. Західні ж ЗМІ, посилаючись на інформацію розвідок, повідомляють про те, що росіяни не відмовились від своїх планів наступати на Київ.

Відео дня

Але як не парадоксально, саме зараз, у цій гнітючій атмосфері, у Києві є багато чого, що надихає і підтверджує те, що мешканці столиці завжди готові об'єднуватися перед можливою загрозою.

Великий маленький Київ

В суботу вдень НВ завітав до київського кафе Дублер, яке влітку минулого року відкрив разом з партнерами Слава Балбек, український архітектор і засновник Balbek bureau. На довжелезному столі у закладі стоять вази із живими квітами, у кафе грає музика. Це саме та атмосфера «нормальності», яка була у Києві до початку війни і якої зараз дуже не вистачає цьому сучасному європейському місту.

Але вже за хвилину перебування у закладі розумієш, що нормальність стала особливою. На одному зі столів волонтери запаковують у величезні пакети одноразові контейнери із написом «томати». Всередині кожного — вермішель, курка і овочевий соус. «Подивіться на якій машині я зараз буду все це везти», — посміхаючись каже НВ Ігор Салата, волонтер, а в «мирному житті» бізнесмен і власник фірми із продажу меблів і декору для дому, йдучи до своєї дорогої іномарки.

Бізнесмен Ігор Салата не дочекавшись зброї у теробороні пішов у волонтери і розвозить їжу (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Бізнесмен Ігор Салата не дочекавшись зброї у теробороні пішов у волонтери і розвозить їжу / Фото: Олександр Медведєв/НВ

Він розповідає, що записався до тероборони Голосіївського району, чекав 4 дні, коли видадуть зброю. Але цього так і не сталось, тому чоловік вирішив знайти для себе інше заняття, аби бути корисним під час війни. Тепер Салата щоденно розвозить по місту їжу, яку забирає у Дублер, — цей заклад перетворився з кафе на київський волонтерський штаб.

Марія Підвисоцька, його 25-річний координатор, розповідає, що до війни займалася соціальними мережами і працювала комунікаційною менеджеркою двох закладів Балбека — Дублера і Дилетанта. Сама вона киянка і в перші дні війни, як і багатьом іншим, їй було страшно. Вона вагалась: їхати чи залишатися? Та вже за кілька днів у робочих чатах Балбек і його команда, — ті люди, які не залишили Києва, — вирішили: те, що можна робити для міста вже прямо зараз — годувати людей, які його захищають або допомагають нормально функціонувати. «Ми забрали із Дилетанта усі запаси їжі, привезли сюди і почали готувати», — згадує Підвисоцька.

Марія Підвисоцька координує роботу волонтерів і не хоче їхати з міста (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Марія Підвисоцька координує роботу волонтерів і не хоче їхати з міста / Фото: Олександр Медведєв/НВ

На другий день до них приєдналася Лейла Туваклієва, яка очолила волонтерський штаб, і підключила до цієї маленької ініціативи інші київські заклади.

Туваклієва, яка працює у ресторанній сфері 5 років, каже: це світ, де усі один одного знають. Тому заклади швидко і охоче підключилися до ініціативи. «Київ же нібито великий, але і маленький одночасно», — пояснює вона.

Зараз 14 київських кафе і ресторанів виготовляють 10−12 тис. порцій гарячої їжі щодня.

Процес приготування їжі для українських захисників (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Процес приготування їжі для українських захисників / Фото: Олександр Медведєв/НВ

У перші дні війни найбільшою проблемою був хліб, згадує Туваклієва: «Хліб був чорним золотом». Першими вирішити питання допомогла продуктова компанія GoodWine, — їхня пекарня переорієнтувалася виключно під ці потреби.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

А ресторатор Ігор Сухомлін просто віддав ключі від свого цеху, каже Туваклієва: там зараз випікають хліб і роблять піцци.

Доєдналася до випічки хлібу і кафе-кондитерська Honey.

Що стосується їжі, то кожен заклад готує на своїй кухні і на своїй локації. Наприклад, ресторани, що знаходяться у Kyiv Food Market, закривають 5−6 тис. порцій щоденно.

Сучасне київське кафе Дублер перетворилось на волонтерський центр (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Сучасне київське кафе Дублер перетворилось на волонтерський центр / Фото: Олександр Медведєв/НВ

Їжу ж із 14 ресторанів розвозять містом водії-волонтери, — тих вже біля 100.

Кухня воєнного часу

Дмитро Ревенко, шеф-кухар Дублеру, відривається від плити лише на хвилину, щоб поговорити з НВ. У нього пішло кілька днів на те, щоб зрозуміти, яку їжу краще готувати.

Перш за все врахували побажання самих військових та тероборони — що їжа має бути максимально проста, а не якась висока кухня. «Це гарнір, шматок м’яса, свіжі або печені овочі, вареники теж», — пояснює Ревенко.

З ним на кухні працює щоденно 6−7 чоловік. Проблем із постачанням продуктів поки нема, — їх привозять волонтери, або деякі постачальники. Наприклад, кілька днів тому прибула фура із 5 т овочів.

Шеф-кухар Дмитро Ревенко каже, що військові замовляють просту їжу - гарнір і м'ясо (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Шеф-кухар Дмитро Ревенко каже, що військові замовляють просту їжу - гарнір і м'ясо / Фото: Олександр Медведєв/НВ

«Яка найбільша ваша проблема зараз?», — запитую у Ревенко, маючи на увазі проблеми із сировиною і продуктами. «Найголовніша проблема у мене, як і в усіх зараз — це Російська Федерація. Це одна велика проблема», — відповідає він цілком серйозно.

Марія Підвисоцька каже, що з продуктами спрацював ефект сарафанного радіо — це і інші заклади, які наприклад вирішили закритися, але віддали продукти, це і склади і окремі волонтери. Зараз Дублер, у якому продовжують готувати, усе більше перетворюється на координаційний штаб. І це вже не секрет, навіть незважаючи на інформацію про диверсійно-розвідувальні групи у Києві. «Ми розуміємо, що є ризик, що Київ можуть бомбити, що є диверсанти. Але ми не можемо зупинитися. Ніяк. Є люди, які нас чекають, ми маємо їх нагодувати», — каже Підвисоцька.

Провівши у Дублері кілька годин, НВ поговорив із багатьма волонтерами і визначив між ними спільний знаменник. Окрім підтримки ЗСУ і тероборони їх об'єднує любов до міста.

Один з них — 26-річний архітектор Владислав Чернишов, розповів: Київ для нього, уродженця Дніпра, довгий час залишався незрозумілим і завеликим. Зараз його відношення до столиці змінилося: «Я не киянин, але зараз відчуваю, що це — моє місто. Це новий рівень взаємозв'язку із людьми і з Києвом».

Вже йдучи із закладу, на порозі я зустріла Славу Балбека, який власне і був ініціатором створення цього волонтерського руху.

Він розповів, що у перший день війни намагався зрозуміти, у кого із знайомих який стан, кому треба пауза, що у людей в родинах, хто поїхав, хто пішов у територіальну оборону. А вже на 2−3-й день ті, хто залишився, зібралися — і кухарі зробили першу порцію на 30−40 чоловік. Також дуже швидко стало зрозумілим, які є першочергові потреби — це окрім сировини, велика кількість одноразової тари. Зараз же, коли до ініціативи долучилося 14 закладів, волонтери намагаються усе систематизувати, щоб було не так хаотично, як у перші 4−5 днів. Менеджери з архітектурного бюро Балбека стали координаторами водіїв, а у кафе зробили штаб для сировини.

Архітектор Слава Балбек перетворив один зі своїх закладів у волонтерський штаб (Фото: Олександр Медведєв/НВ)
Архітектор Слава Балбек перетворив один зі своїх закладів у волонтерський штаб / Фото: Олександр Медведєв/НВ

«Так два мої бізнеси частково стали у нагоді для таких справ», — пояснює сам Балбек.

Спочатку архітектор хотів долучитися до київської тероборони, здав для цього усі медичні аналізи, але місць вже не було. Тоді він вирішив, що його організаційні здібності знадобляться для інших потреб. «Не менш важливо бути тилом військових, територіальної оборони і тих, хто переїхав і втратив родину», — каже українською Балбек, який до війни був переважно російськомовним.

«Що ви відчуваєте до Росії і Путіна зараз?», — запитую на сам кінець розмови. «У всіх зараз однакове відчуття — лють і ненависть. Це має припинитися», — каже він, повертаючись до волонтерів.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X