Біда без строку давності. Як в Україні розслідують воєнні злочини та де шукати допомоги постраждалим від насильства з боку окупантів

28 липня, 22:02
Жінка дивиться на уламки біля входу в Центральний будинок культури після військового удару по будівлі. Чугуєв, Харківська область, 26 липня 2022 року (Фото:REUTERS/Nacho Doce TPX IMAGES OF THE DAY)

Жінка дивиться на уламки біля входу в Центральний будинок культури після військового удару по будівлі. Чугуєв, Харківська область, 26 липня 2022 року (Фото:REUTERS/Nacho Doce TPX IMAGES OF THE DAY)

Сексуальне насильство, примусова депортація, вбивства, полон, побиття та пошкодження майна — всі ці правопорушення, скоєні в умовах війни, належать до воєнних злочинів. За чотири з половиною місяці великої війни в Україні вже зафіксовано більше 22,2 тис воєнних злочинів. Хто і як їх розслідує та чому ця робота може тривати десятиліттями, досліджувала репортерка НВ Саша Горчинська.

Тортури і згвалтування

22-річна Карина Єршова загинула під час окупації Бучі в березні 2022 року. Російські солдати випустили в Карину автоматну чергу та зробили постріл в голову. Вітчим Карини, Андрій Деренко, розповів виданню The Telegraph, що дівчину застрелили впритул, а сліди на тілі свідчать про те, що вона намагалася чинити опір своїм кривдникам. Про те, що Карина пережила тортури, зазначають і в Бучанській міській раді: відомо, що на її руках були відсутні нігті, пальці були обпалені до кісток, а на нозі був накладений джгут, ймовірно, щоб зупинити кровотечу від вогнепального поранення.

Відео дня

Тіло Карини кинули в братську могилу в дворі місцевої церкви разом з чотирма сотнями інших жертв. Лише після 33 днів окупації сім'я змогла поховати свою доньку.

Карина — лише одна з численних жертв російських окупантів. Повідомлення про згвалтування, тортури і вбивства, як повідомляють ЗМІ та державні структури, надходять з різних населених пунктів України. До прикладу, це історія 19-річної мешканки Маріуполя Катерини — вона розповіла The Washington Post про те, що пережила сексуальне насильство з боку російських окупантів, переховуючись в підвалі одного з будинків у березні 2022-го. Заяву про злочин вона не подавала. Історії про звірства російських окупантів, вчинені на Київщині, також документували і журналісти ВВС: в одному з сюжетів згадується одразу про кількох жінок, які постраждали від сексуального насильства під час окупації Бучі та Ірпеня.

Колаж НВ
Фото: Колаж НВ

У звіті щодо України, який 29 червня 2022 року представило Управління Верховного комісара ООН з прав людини, йдеться про те, що більшість постраждалих від статевих злочинів становлять жінки та діти.

«Зґвалтування, у тому числі групове, щодо цивільних жінок, як стверджується, було найпоширенішою формою статевих злочинів у вчинених російськими збройними силами. Це часто супроводжувалося іншими порушеннями прав людини, такими як умисне вбивство жертв або їхніх чоловіків, фізичне насильство або пограбування їхніх будинків», — йдеться у згаданому звіті.

Станом на 15 травня 2022 року УВКПЛ було відомо про 108 заяв про воєнні злочини проти жінок, дівчат, чоловіків та хлопців, які, як повідомляється в звіті, мали місце в таких регіонах як: Чернігівщина, Донеччина, Харківщина, Київщина, Херсонщина, Луганщина, Миколаївщина та інші, а також у СІЗО на території рф.

«Загалом йдеться про 78 поданих заяв за фактом зґвалтування, у тому числі — групового, 7 замахів на зґвалтування, 15 випадків примусового публічного роздягання та 8 інших форм сексуального насильства, таких як сексуалізація, катування, небажані сексуальні дотики та погрози сексуального насильства, — повідомляється у звіті ООН. — Жінки та дівчата серед постраждалих становлять більшість. 59 випадків стосуються злочинів, скоєних на території Київської області. У 18 випадках жертви були вбиті або померли після зґвалтування. Наприклад, чоловік у Чернігівській області повідомив, що виявив тіло літньої жінки — наполовину оголеної, а навколо її статевих органів була кров».

Злочини без строку давності

Норми міжнародного права, як-от Женевська конвенція, Римський статут і Статут Нюрнберзького трибуналу, визначають воєнні злочини як «порушення законів і звичаїв війни». І сексуальне насильство у воєнному контексті — лише один з них.

" Воєнні злочини — це переважно жорстоке поводження з цивільним населенням, порушення Женевської конвенції, тобто ситуації, коли цивільні не повинні страждати під час воєнних конфліктів", — дає визначення цьому терміну народна депутатка, заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та членкиня української делегації в ПА ОБСЄ Євгенія Кравчук. Разом із колегами вона лобіює прийняття відповідних норм, які дозволять посилити відповідальність рф за воєнні злочини, злочини проти людяності й геноцид.

До воєнних злочинів також відносять: умисні вбивства чи поранення цивільних осіб, катування і тортури, примусову депортацію, взяття заручників, біологічні експерименти, мародерство, здійснення умисних нападів на об'єкти цивільної інфраструктури, відмова чи позбавлення доступу до медпослуг, знищення або привласнення чужого майна та інше.

«Ці злочини мотивовані саме ненавистю до України і до українців. Це — елемент геноциду українського народу. Що ж до сексуального насильства, то навіть за умови мирного часу ми бачимо, що більшість постраждалих — це жінки. Під час війни ж кількість таких злочинів зростає в геометричній прогресії. Якщо це українська жінка — вона потрапляє під подвійний ризик», — зазначає в коментарі НВ адвокатка Наталія Целовальніченко. Такі злочини мотивовані, перш за все, бажанням окупантів продемонструвати свою владу, вважає вона.

https://www.youtube.com/watch?v=zdgNdQYjj9w

Одна з особливостей воєнних злочинів — це те, що вони не мають строку давності. З цього випливає, що під час фіксації таких злочинів, як, наприклад, сексуальне насильство, спираються, в першу чергу, на усні свідчення потерпілих осіб. В той час як документування і розслідування згвалтування в контексті поза війною, фактично, не можливе без надання інших доказів, як-от, проведення судово-медичних експертиз.

«Я думаю, що ми ще не одне покоління будемо досліджувати, що відбулося, та встановлювати справедливість. Але це — справді необхідно», — говорить Наталія Целовальніченко.

Тортурами може вважатися також і примус до спостереження за вчиненням фізичного або сексуального насильства, знущань по відношенню до інших осіб, пояснює в коментарі НВ Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ Українська фундація громадського здоров’я, директорка представництва в Україні МО HealthRight International.

Експертки наголошують: наразі нам навіть складно уявити всі масштаби проблеми, адже ми не знаємо, що насправді відбувається на окупованих територіях. Не готові говорити про свій тяжкий досвід й ті, кому з цих територій вдалося вийти: хтось — через страх осуду, хтось — бо не вірить у те, що винних буде покарано.

Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ Українська фундація громадського здоров’я (Фото: Олександр Медведєв, НВ)
Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ Українська фундація громадського здоров’я / Фото: Олександр Медведєв, НВ

«Люди не хочуть говорити навіть про ситуації, коли, наприклад, впала ракета і внаслідок цього згоріла хата. Одна з причин — бояться, що до них буде великий інтерес. Що казати про сексуальні злочини, — пояснює Галина Скіпальська. — Це все дуже довгий процес. Минуло всього-на-всього чотири місяці. Це — мало для того, аби жінки почали говорити. Реальну картину ми будемо бачити через рік, два і більше».

Процес фіксації воєнних злочинів також має свої особливості. Для зручності й уніфікації цього процесу міжнародна правозахисна спільнота пропонує використовувати спеціальні протоколи, так званий протокол Берклі для документування воєнних злочинів. Ще один документ — це Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті.

Хто і як розслідує воєнні злочини

Національна поліція — одна зі структур, яка безпосередньо займається розслідуванням воєнних злочинів, скоєних під час російсько-української війни, зокрема і злочинів проти жінок, в Україні.

Після повномасштабного вторгнення рф за ініціативи заступниці міністра внутрішніх справ Катерини Павліченко в кількох регіонах України працюють спеціальні групи, які сфокусовані саме на злочинах такого характеру. Вони виїжджають у міста та села, які раніше були окуповані, та спілкуються з місцевими жителями. В групі обов’язково є психолог, розповідає НВ Євген Мамушкін, капітан поліції, головний спеціаліст відділу протидії домашньому насильству та торгівлі людьми Департаменту моніторингу дотримання прав людини МВС. Він брав участь в кількох таких візитах: по Київській, Сумській та Чернігівській областях.

Капітан Євген Мамушкін (Фото: Олександр Медведєв, НВ)
Капітан Євген Мамушкін / Фото: Олександр Медведєв, НВ

«Під час виїздів ми помітили певну специфіку: характер скоєних окупантами злочинів змінювався залежно від того, як далеко вони просувалися від кордону, — розповідає Євген Мамушкін. — На прикордонних територіях найчастіше мали місце майнові злочини, як-от, наприклад, викрадення особистого майна людей, також побої та катування. Але не було масових розстрілів і сексуального насильства у великих масштабах. Чим ближче до Києва, то більше ми фіксували випадків саме згвалтувань жінок та дівчат. Натомість, на Сумщині також є свідчення про зниклих безвісти жінок, проте тіл виявлено не було».

Крім згвалтувань, спецгрупі відомі й випадки примусового оголення жінок окупантами, примушення до демонстрації статевих органів та різних частин тіла нібито з метою виявлення татуювань. Були також і випадки розбещення неповнолітніх, в тому числі, коли, власне, про сам статевий акт при цьому не йшлося. Євген Мамушкін зазначає: постраждалі від дій рф жінки — дуже різного віку, та додає, що серед найстарших потерпілих були особи віком від 80-ти років. У деяких селах диверсійно-розвідувальні групи діяли за таким принципом: попередньо з’ясовували, в яких будинках проживають лише жінки та діти, та фіксували ці подвір'я як такі, де місцеві чинитимуть найменший опір в разі наступу окупантів.

«Якщо є інформація, що жінка, яка стоїть переді мною, може бути постраждалою від сексуального насильства, тут відразу включаються мої колеги-жінки. Внаслідок таких травматичних подій в деяких жінок є психологічна травма — змінюється сприйняття чоловіків загалом. Тож ми намагаємося зробити все, щоб уникнути ризиків повторної травматизації», — розповідає про особливості спілкування з потерпілими особами Євген Мамушкін.

https://www.youtube.com/watch?v=VyZ_WxIFcTo

Загалом відкрито майже 23 тис кримінальних проваджень за фактом скоєння воєнних злочинів в Україні, зазначає в коментарі НВ заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко. Десятки справ, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, стосуються саме сексуального насильства. 21 така справа розпочата Нацполіцією, решта — розпочаті іншими структурами, зокрема, СБУ та прокуратурою. У відповідь на запит НВ в Службі безпеки України повідомили про те, що станом на 20 липня 2022 року слідчими СБУ здійснюється досудове розслідування у 21 кримінальному провадженні за фактами згвалтування цивільних осіб. Двом військовослужбовцям рф повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

«Всі повторюють як мантру: „Я хочу, щоб мене залишили в спокої, хочу забути про це“. Та це — не ті випадки, коли потерпіла сторона може впоратися з пережитим самостійно. Для того, аби пропрацювати травму, потрібні консультації спеціалістів. Варіант „піду попрацюю — відволікуся і про все забуду“ в таких випадках не є дієвим», — пояснює Євген Мамушкін.

Деякі з воєнних злочинів також є підслідністю інших структур — наприклад, Служби безпеки України та прокуратури. Прокурори Київщини, до прикладу, наразі здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях за фактом зґвалтування українських жінок військовослужбовцями рф. У відповідь на запит НВ у Київській обласній прокуратурі повідомили про два таких випадки. Перший — обвинувальний акт за ч. 2 ст. 438 Кримінального Кодексу України стосовно російського військовослужбовця, який вбив господаря одного з будинків в Броварському районі, та неодноразово ґвалтував його дружину разом зі своїм співслужбовцем.

Національна поліція під час виїзду в Макарів, Київська область (Фото: Олександр Медведєв, НВ)
Національна поліція під час виїзду в Макарів, Київська область / Фото: Олександр Медведєв, НВ

Другий випадок — підозра у скоєнні злочину, передбачена ч.1 ст. 438 ККУ: підозрюваний зайшов до одного з приватних будинків, закрив у підвалі всіх присутніх, крім однієї жінки, та зґвалтував її. На даний момент по цьому кейсу триває досудове розслідування.

Рука допомоги

«Станом на сьогодні у нас — приблизно 20 тис клієнтів. Це всі, хто постраждав через війну: наприклад, жінки з дітьми, які виїжджали під обстрілами, які мають травми, пережили насильство і катування. Наша ключова мета — допомогти тим, хто постраждав, знайти ресурс, щоб впоратися з ситуацією. Що ж до тих, хто постраждав від сексуальних злочинів, то таких клієнток на сьогодні 16, включаючи одну дитину. Були звернення щодо чотирьох інших випадків, але вони не підтвердилися», — розповідає в інтерв'ю НВ Галина Скіпальська.

МБФ Українська фундація громадського здоров’я з 2008 року спеціалізується на наданні допомоги різного типу вразливим групам населення. З 2014 року фонд почав допомагати особам, звільненим з полону, а з 2015-го — жінкам, які пережили сексуальне насильство. Сьогодні організація надає психологічну, соціальну та юридичну допомогу жінкам з дітьми, які постраждали від російсько-української війни. В команді працює більше 300 психологів, соцпрацівників та медсестер, які спеціалізуються, зокрема, й на темі статевих злочинів. Також функціонує онлайн-платформа SafeWomenHUB, куди може звернутися кожен або кожна, хто потребує допомоги. Юридичну підтримку забезпечує асоціація жінок-юристок ЮрФем.

Станом на сьогодні існує також велика потреба у відкритті спеціальних притулків — шелтерів, де люди, які виїхали з тимчасово окупованих територій або з зони бойових дій, можуть отримати комплексну допомогу. Один з таких притулків — Центр допомоги врятованим — відкрився у Запоріжжі 1 липня 2022 року.

Колаж НВ
Фото: Колаж НВ

«Якщо написати на центрі, умовно, „для зґвалтованих під час війни“, цим можна зробити тільки гірше. Це одразу стигматизація, сором, люди не хочуть про це говорити. Тому найкраща практика — це загальний центр допомоги для тих, хто постраждав від війни», — пояснює обрану назву народна депутатка Євгенія Кравчук. Вона додає: не випадково обрали і Запоріжжя. Це місто стало гуманітарним хабом для тих, хто виїжджав із Маріуполя, окупованої частини Запорізької, Донецької областей. Подібні центри мають відкритися ще в двох містах — у Львові та Києві. Ще один інструмент — онлайн-платформа Аврора, через яку постраждалі можуть отримати психологічну допомогу.

«Онлайн-платформи — дуже важливі, якщо ми говоримо, зокрема, про вимушених переселенок, які зараз перебувають за кордоном. Часто вони не знають іноземної мови, що стає перепоною, адже є потреба в спеціалістах, які говорять українською або російською», — пояснює Євгенія Кравчук.

Ще одне важливе питання — це компенсації від держави для постраждалих від таких злочинів. Компенсації ці мають бути різного роду, зазначає нардепка. Як приклад, вона наводить історію іракської правозахисниці Надії Мурад — коли її селище захопили ісламісти, Надію разом з групою молодих жінок вивезли та кілька разів перепродавали в сексуальне рабство. Після втечі з полону Надія Мурад заснувала власний фонд допомоги постраждалим від насильства жінкам, в першу чергу — під час воєн.

«Очевидно, що таким жінкам потрібна не лише фізична і психологічна, а і економічна підтримка. Наприклад, якщо жінку гвалтували в її ж будинку протягом два тижні, очевидно, що вона не захоче там жити, — розповідає Євгенія Кравчук. — У Боснії та Герцеговині, до прикладу, держава взяла на себе допомогу таким постраждалим років через десять після самого конфлікту та виплачувала їм гроші. Було би правильно, аби гроші з заморожених активів олігархів і підсанкційних осіб рф використовувалися не тільки на відбудування нашої інфраструктури, а і на компенсації постраждалим».

Про те, що ця історія — на довгі роки, нагадує і Галина Скіпальська. Пережитий під час війни травматичний досвід матиме вплив на українок в довгостроковій перспективі: на те, як ці жінки будуть ставитися до сексу, подружніх стосунків і відносин загалом, чи захочуть народжувати дітей тощо, каже вона. Експертка спирається на досвід Балканських країн, а також на український досвід 2014−2015 років:

«В ті роки також мали місце випадки зґвалтування російськими воєнними ʼжінок, які регулярно їздили на тимчасово окуповані українські території. Наші клієнти починали говорити про це приблизно через два-три роки, звертаючись зовсім з іншими проблемами, в тому числі, з проблемами зі здоров’ям. А пізніше з’ясовувалося, що ця проблема існувала ще три роки тому. Воєнні злочини не мають строку давності, — зазначає Галина Скіпальська. — З кожним новим викликом, чи то особисті проблеми в сім'ї, а чи якісь зміни в масштабі країни, людей, які пережили такі серйозні травми, буде знову відкидати назад. Їм знову потрібна буде допомога — навіть тим, хто, здавалося би, вже з цим впорався».

    Якщо ви постраждали від сексуального насильства або стали свідками такого злочину і потребуєте екстреної консультації або швидкого реагування, можна звернутися в наступні інстанції:

    • Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації — 116 123 або 0 800 500 335 (безкоштовно та конфіденційно)
    • Асоціація жінок-юристок України — http://jurfem.com.ua або 068 145 55 90
    • Онлайн-консультація із фахівцями Ла Страда — Україна: Telegram: @NHL116123, Facebook: @lastradaukraine, email: hotline@la-strada.org.ua
    • Платформа для надання психологічної допомоги жінкам та дівчатам, які постраждали від війни або знаходяться у зонах ризику https://t.me/safewomenhub
    • Онлайн-платформа Розірви Коло https://rozirvykolo.org/

Текст зроблений в рамках проєкту Women Investigative Journalists Network від Інституту Розвитку Регіональної Преси та International Media Support

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X