Власними силами. Науковець розповідає, якою може бути перша українська вакцина проти COVID-19 — інтервʼю
У Польщі тестують український препарат, який може стати вакциною від COVID-19 (Фото:REUTERS/Andrew Boyers)
Науковці Інституту біології клітини НАН України розробили препарат, який може стати першою українською вакциною від коронавірусу. Нині засіб тестують на імуногенність у Польщі.
Радіо НВ розпитало кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника Наукового інституту молекулярної біології і генетики Зеновія Ткачука, які існують типи вакцин, наскільки вони досліджені і безпечні, а також про те, які перспективи у вітчизняного препарату.
Зеновій Ткачук
— За яким принципом створюють вакцину, до якої доклали зусиль і українські вчені з Інституту біології клітини НАН України?
— Існують декілька основних типів вакцин. Перші — це вакцини на основі ослабленого вірусу, як китайська CoronaVac.
Другі вакцини — на основі вірусних білків. Наприклад, у вірусу грипу є основний білок, який мутує, — гемаглютинін. Вакцина проти грипу — це вакцина на основі білка гемаглютиніну, який роблять за допомогою генно-інженерних технологій.
Є вакцини на основі мРНК — це вакцини, які виробляються компаніями Pfizer, Moderna.
Вакцина, яку пропонує нам група під керівництвом академіка [Андрія] Сибірного, вона такого типу, як вакцина від грипу. За допомогою генетичних технологій створюють генний продукт, у якому є шиповидний білок — S-білок. Цей генетичний матеріал вводять у дріжджі, вирощують, а потім виділяють. Білок у майбутньому планують використовувати як основний компонент цієї вакцини.
— То вона більше схожа на мРНК-вакцини чи на інактивовані, такі як CoronaVac?
— Вона схожа на вакцину проти грипу. Коли S-білок вводиться в організм, це викликає імунну відповідь, яка може запам’ятовуватися в організмі на довгий термін. Таким чином створюється стійкість до захворювання, яке викликає SARS-CoV-2.
— Чи достатньо в Україна фінансової підтримки, наукової потужності для розробки вакцини? Випробування зараз тривають у Польщі, чому не в Україні?
— «Випробування у Польщі» звучить дуже голосно. Насправді вивчення властивостей цих генних конструктів на даному етапі — це досить проста технологія, яку можна зробити у будь-якому нашому медичному університеті або на біологічних факультетах університетів.
— Навіщо тоді Польщу залучили до процесу дослідження вакцини?
— Говорити про те, що це вакцина, зарано, адже це по суті препарат. Це один із перших етапів вивчення препаратів, які можуть у майбутньому бути вакцинами.
Що таке вивчення імуногенності? Мишку колють цим препаратом двічі. Через тиждень за допомогою імуноферментного аналізу і спеціального набору реактивів визначають наявність імуноглобуліну (або, як говорять, антитіл), який нейтралізує дію вірусу. Для того, щоб визначити ці антитіла, не потрібно їхати до Польщі.
Визначається і алергічність. Це ще простіша технологія: беруть мурчаків [морських свинок] і визначають по почервонінню шкіри або набряках, наскільки вона алергенна.
— Скільки має тривати дослідження препарату, аби він перетворився на вакцину?
— Коронавірус завдав великої шкоди людству, тому традиційна тривалість етапи були значно скорочені. Традиційно перша фаза триває півтора-два роки, друга — два-п'ять років, а третя — до 10 років. Але через дуже велику загрозу людству, були створені відповідні законодавчі умови, за яких, наприклад, в Сполучених Штатах цей весь процес пройшли за шість місяців.
Справа в тому, що раніше вже використовували новітню, інноваційну вакцину на основі мРНК. Ми знаємо, що мРНК — не токсичним продукт. Важливо було знайти такі варіанти генного продукту, який би викликав максимальну активність імунної системи, утворення антитіл. І особливо для SARS-CoV-2. До цього процесу були залучені сотні найкращих фахівців всього світу, неймовірно великі кошти. Я вважаю, що це один із найгеніальніших винаходів.
Ми є свідками цього найгеніальнішого винаходу в імунології за останні 250 років. По своїй коштовності, по кількості різних вчених, його можна порівняти із створенням, наприклад, атомної бомби.
— Люди інколи відмовляються від вакцинації через те, що, мовляв, вакцина погано досліджена, незрозуміло, який уплив матиме на здоров’я. Або кажуть: «Почекаю три роки, подивлюся, що буде з вакцинованими». Наскільки це логічно? Чи є шанс, що недостатньо досліджена вакцина може потрапити на ринок?
— Ті люди, які так думають, можуть просто не дочекатися того трирічного терміну. Ми зараз уже маємо дані однорічного терміну. Залученими до спеціальних досліджень цих вакцин були не менше 30 тисяч різних пацієнтів. Вони були поділені на групи, з найрізноманітнішими захворюваннями. Тільки в одному випадку можна уникати вакцинації: якщо після першого щеплення у вас був анафілактичний шок. Поки що таких випадків описано надзвичайно мало.
Крім того, великі дослідження були проведені в Ізраїлі. Вакцинацію пройшли уже десятки мільйонів людей. І ми знаємо, що в тих країнах, де є високий рівень вакцинації, там смертність упала в десятки, в сотні разів.
— Чи варто вакцинувати тих, хто перехворів, на вашу думку?
— Наразі є наукові дані, що не в усіх тих, хто перехворів, є відповідний рівень захисту. Рік тому перше китайське дослідження показало, що антитіла до уханського вірусу виникають тільки у п’яти-семи відсотків тих, які перехворіли важкою формою цього захворювання. У пацієнтів з середньою і низькою вираженістю захворювання взагалі таких антитіл не було.
Серед наукового співтовариства є повний консенсус про те, що всі ці чотири вакцини, які зареєстровані [Pfizer, Moderna, AstraZeneca, CoronaVac], є безпечними і їх потрібно застосовувати.
