«Ми вкладаємо у те, що дозволяє нищити ворога». Відверте інтерв'ю Тараса Чмута з фонду Повернись живим

8 березня, 19:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Тарас Чмут (Фото:Maks Levin via Facebook)

Тарас Чмут (Фото:Maks Levin via Facebook)

Куди йдуть гроші, які українці відправляють на армію; чи можна довіряти волонтерам, і чому ті досі шукають бронежилети і тепловізори попри міцну військову підтримку Заходу — на ці та інші питання в інтервʼю Ярославі Кравченко відповів Тарас Чмут з фонду Повернись живим.

«У нас завжди була спеціалізація щодо того, що ми купуємо і передаємо — зазвичай це технічні засоби спостереження та розвідки, автотехніка, навігація, зброя, снайпінг, зв’язок і більш спеціалізовані вироби або якісь комплекси, мобільні пункти управління артилерією або командні центри ППО. Ми продовжуємо в цьому напрямку працювати, але зараз ще додаються засоби індивідуального захисту.

Відео дня

Ми не займаємось: їжею, берцями, білизною, шкарпетками тощо. Ми вкладаємо кошти у те, що справді рятує життя або дозволяє нищити ворога, або дозволяє бути максимально ефективними", — розповідає Чмут.

— Звідки ви знаєте, що треба?

— Ми професійно цим займаємося впродовж восьми років, ми на зв’язку з кожним командиром бригади армії України і кожним бригадиром батальйону нашої армії, з Генштабом і з командуванням кібервійськ, ССО і ДШВ тощо. Всі ці процеси верифікуються тільки з ними. Зараз додаються ЦСО, АЛЬФА.

— Тобто вони говорять про потреби, а ви, за можливості, надаєте допомогу?

— Ні, не так. Потреби подають всі різними способами — хтось подає через Google Форми, хтось через командира. Наприклад, якщо чогось з необхідного не буде за три дні, то дивізіон перестає працювати в інтересах одного з напрямків оборони.

— Регіони, на які відправляється та розподіляється допомога?

— Вся Україна. Перші п’ять днів ключове було — це Київ і околиці, Чернігів. Далі ми почали забезпечувати Суми, Харків, Луганськ-Донецьк, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв, Черкаси, Житомир, Рівне, Волинь. Зокрема, 19-ту ракетну бригаду з міста Хмельницький — одна з пріоритетних, це найпотужніша зброя ЗСУ. Бо якщо не працюють точки, всі бронежилети, шоломи, аптечки просто до «одного місця». Тому якщо працюють саме точки, то Україна тримається! А от якщо точки не працюють, то Україна ховає багато героїв. Відповідно, наш пріоритет — зробити так, щоб точки працювали, а це означає забезпечити всім, що вони просять.

— Подавати заявку можуть тільки військові? Чи звичайні люди теж? Чи можу я подати заявку на шолом своєму братові?

— Ми працюємо напряму тільки з військовими командирами, не нижче командира батальйону або окремого підрозділу. Чому так? Бо командир комплексно бачить ситуацію в своєму підрозділі, він розуміє, де у нього слабкі та сильні місця, що йому стратегічно необхідно. Окремий військовослужбовець знає, що відбувається тільки в нього самого, а командир розуміє комплексну історію. Нам ефективніше забезпечувати на рівні частин, наприклад 3-й полк ЗСУ Кропивницький. Завтра до них поїде на весь полк 200 шоломів. Командир полку сказав: «Нам треба 54 одиниці на штатних військових і певну кількість на мобілізованих для тилового підрозділу». Ми командиру передали і знаємо, що 3-й полк забезпечений шоломами на 100%.

— Коли чогось не вистачає, чи потрібно це діставати через інших людей, волонтерів, «всім селом»?

— Потрібно! Обов’язково потрібно. Допомога приходить, але її недостатньо. Завжди буде чогось не вистачати. Це було в 2014—2021 роках, а сьогодні 12-й день війни, і за цей термін ми зробили більше, ніж за попередні вісім років. За дванадцять днів!

Треба зазначити, що окремий військовий не завжди розуміє масштаб потреби. Ми не зможемо забезпечити кожного військового в Україні тепловізором. Їх 500 тисяч зараз, ніхто не зможе і не кожному він потрібен. Підкреслюю це. Часто просять: «Дайте на тероборону 50, — наприклад, — тепловізорів».

Тарас Чмут via Facebook
Фото: Тарас Чмут via Facebook

— Це неправильна заявка?

— Абсолютно неправильна. Ми їм кажемо: «Вам дамо чотири, тому що їх не тисячі». Їх складно купити, довго доставляють (7−10 днів), і ми офіційно працюємо через експортерів і зовнішні закупівлі товарів подвійного призначення. В нормальному житті такі закупівлі - це декілька місяців. От у нас зайшла фура на 2650 нових шоломів на 29 млн грн, яка офіційно зайшла в Україну, «по-білому», закупівля благодійного фонду товару подвійного призначення в Європі. У нас на це пішло сім днів. Якщо може хтось зробити це швидше, покажіть мені.

— А коли волонтери шукають ці чотири тепловізори і зібрали гроші, то вони можуть це зробити і забезпечити їх швидше?

— Так, в індивідуальному порядку можна зробити швидше. І це потрібно робити, і це правильно, і не потрібно чекати, що хтось це зробить за вас. Якщо є можливість — допомагайте, і люди, які починають це пробувати знайти в Європі, привезти, закупити, відзвітувати за кошти, відразу збавляють градус напруги до волонтерів, вони розуміють, що це реально непросто, це не просто тицьнути пальцем в інтернет-магазині.

— Буває таке, що сьогодні ви можете видати тепловізори, а завтра, наприклад, «прилетіло» в точку, розбомбило, розтрощило. Чи проводять інструктажі, як поводитись з такими пристроями військовим? Який процент знищується в перші дні і як часто потрібно поновлювати техніку?

— З різною технікою по-різному. Наприклад, снайпінг багато років був як інструкторський. Наші інструктори знають всіх топ-снайперів країни, це декілька сотень людей, які працюють з усіма взводами снайперів, всіх бригад плюс ЗСУ, плюс ГУР, плюс Альфа. Снайпінг — це закритий клуб. Відповідно, якщо нас хтось просить оптику або набої, або гвинтівку, то наш інструктор Руслан знає, що це за військовий і чи здатний він реалізувати потенціал цієї гвинтівки, чи йому дійсно потрібні такі патрони або така оптика, це вузькотехнічна спеціалізована інформація. І ця людина — фахівець. Якщо Руслан каже, що цій людині потрібно два таких приціли, то ми їх даємо.

— Тобто перевіряється?

— Так. Другий напрямок, наприклад БПЛА, — там працюють двоє людей, які створювали аеророзвідку. Олеся, яка вісім років була на війні, — одна з них. Є різні коптери, є дорогі з тепловізорами для роботи вночі, які ми видаємо тільки тим, хто дійсно може з ними ефективно працювати, і є більш простіші - ці можна видавати ТРО. Якщо він проживе тиждень — це добре. Ми вже роздали більше 500 штук, але я впевнений, що більшість з них не проживе більше тижня. Не через війну, а через невміння користуватися. До початку загострення ми вчили людей і не видавали без дводенного курсу підготовки. Зараз у нас стоїть черга в 50 військових, і ми не можемо їм їх не дати, тому що потім журналісти ставитимуть питання: «Чого не забезпечили коптерами, коли вони в нас є?». Тому ми забезпечуємо, якщо не якісно, то хоча би кількісно, а там — якщо з десяти один відпрацює себе, знищить якийсь танк чи БМП, то він окупить решту.

— Зараз усе суспільство активізувалося, і інколи допомога може перетворитися в білий шум. Що заважає Фонду працювати?

— Заважає багато особистих запитів! «Моєму синові, чоловікові, братові, сватові», — комусь ще потрібно, щоб на їхнє відділення ми терміново щось доставили. Ми працюємо з військовими організмами і намагаємось не закривати дірки, яких мільйон. Треба? Значить, командир має подати заявку.

Один мільярд гривень чи навіть мільйон доларів — це обмежені ресурси в умовах війни. Ми намагаємось застосовувати їх таким чином, щоб вони давали максимальний результат, і приклад точок або ППО показав, що це правильний підхід, бо можна купити тисячу бронежилетів і роздати їх тисячі бійців. Найкращих бронежилетів і тисячу найкращого облаштування. А можна за ці кошти купити АКБ на артилерію, і ці машини вийдуть на поле і будуть стріляти. Від артилерії користі значно більше, ніж від бронежилетів і касок.

ТРО — це дуже важливо, це стратегічний напрямок, і ми його розвивали увесь минулий рік і створювали їм командний центр, яким вони зараз користуються, і гарячу лінію для того, щоб до початку війни набрати резервістів, і забезпечували їм там розгортання органу військового управління. Я зараз сиджу в машині, і ми женемо десять машин на ТРО, чекаю документи і веземо на кожен батальйон міста Київ для того, щоб у них був свій власний транспорт.

Ми вкладаємо в ТРО, але ворога знищує в першу чергу артилерія, авіація, танки, механізовані частини ДШВ ЗСУ. Тобто регулярні збройні сили. Якщо обирати між тим, щоб дати ще 50 тепловізорів на Київську ТРО, якій ми вже дали штук 300, і дати 50 тепловізорів на 58 механізовану бригаду, то я дам на 58 механізовану бригаду, як, власне, і зробив сьогодні зранку.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X