Отруйний Дніпро та заражена риба. У якому стані зараз річки України та що з цим робити
Екологи б’ють на сполох — українські водойми заповнені побутовим сміттям, а підприємства й досі скидають небезпечні відходи у воду. НВ розповідає про кілька проєктів, під час реалізації яких активісти досліджують проблеми та розв’язують їх на місцевому рівні.
Х арків'янин Артем Приходько зробив фото, стоячи у річці по пояс, коли довкола нього щільним шаром плавали пластикові пляшки, щоб показати масштаб катастрофи. Забруднення річки Уди на Харківщині досягло такого ступеня, що утворилися величезні острови із пластикових пляшок та іншого сміття. Площа таких «островів сміття» складає близько 30 кв. м. — у межах невеликої річки це нагадує греблю. Приходько розповідає, що 18 разів він та інші екоактивісти разом почистили 2,5 км річки Уди від сміття, зібравши понад 110 тон відходів життєдіяльності людини. Так народився проєкт «Екоакція «Чисті Уди».
Надалі Приходько з однодумцями вирішили поставити на цій річці сміттєуловлювач. За основу взяли подібний уловлювач, встановлений у Нідерландах. Один із активістів створив макет, і тоді Приходько домовився з обладміністрацією про його облаштування та звернувся через соцмережі до підприємств. Досить швидко уловлювач було побудовано. Сьогодні це конструкція з пластиковою трубою, що розташована на поверхні та не заважає проходу води й риб, проте збирає сміття у спеціальний контейнер.
«Бак уловлювача розраховано на шість кубів сміття. Я все ж таки сподівався, що кошик не буде заповнюватися так швидко, але ні - сміття настільки багато, що замість очікуваних двох-трьох разів потрібно чистити кошик уловлювача від 12 разів на рік», — розповідає Приходько.
Проблема з водними ресурсами в Україні залишається досить гострою. Вже зараз можна констатувати, що річки забруднені настільки, що, за словами Приходька, згадану вже річку Уди можна було ледве не вбрід перетнути по сміттєвому звалищі посеред течії. Одна з причин засмічення річок — відсутність не лише сортування сміття, але навіть вивезення його. Активіст Приходько розповідає, що більша частина сміття надходила із селища, що впритул межує з Харковом, де немає системи утилізації сміття.
«Все сміття, яке людина виробляє протягом своєї життєдіяльності, виносять до річки. Неодноразово знаходили на березі річки сміттєзвалища з побутових відходів, зверталися до людей. Але ми все-таки розуміємо, що коли людина не має можливості вивезти чи викинути сміття, то вона все одно йде шляхом найменшого опору», — розповідає Приходько.
Також у річку Уди здійснювалося незаконне скидання стічних вод. Так, нещодавно завершено розслідування, пов’язане із Темнівською виправною колонією: троє чиновників служби виконання покарань, які допустили забруднення річки Уди, підуть під суд. Їх звинувачують у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, забруднення земель, порушення правил охорони вод. За даними слідства, обвинувачені знали, що в річку з території колонії зливаються каналізаційні стоки та промислові відходи, отримані внаслідок перероблення пластику зокрема.
«Сміттєві острови» можна спостерігати як на Сході країни, так і на Заході. Крім того, рівень забруднення води у річках досягає катастрофічних показників. Так, за даними Державної екологічної інспекції, у 2020 році серед найбільших забруднювачів водних ресурсів значиться КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», якому було виписано 19 млн грн штрафу за самовільне використання підземної води та наднормативні скидання забруднюючих речовин; ПАТ «АК «Київ» отримало 16 млн грн штрафу за таку саму провину. Найбільший штраф з боку екоінспекції було виписано КП «Міськводоканал» Сумської міської ради — 43 млн грн.
Отруйний Дніпро та сміття на кордонах
А налітик Олександр Рак, який працює в проєкті SaveDnipro з аналізу екологічної ситуації, зазначає, що, згідно з даними Центральної геофізичної обсерваторії щодо вимірювання поверхневих вод на Канівському водосховищі в Києві та за його межами, безліч показників свідчать про перевищення норм. Він пояснює, що отримав дані щодо максимальних концентрацій, порівняв їх з гранично допустимими концентраціями та з’ясував: близько 10% результатів вимірів можуть бути із підвищеною у понад десять разів концентрацією.
Наприклад, показники хром-6, міді, мангану перевищують гранично допустимі концентрації у 10 і більше разів. Такі перевищення є небезпечними для людини. Крім того, дніпровську воду водоканали беруть для очищення питної води. І хоча проводяться лабораторні аналізи, проте ряд показників лабораторії просто не можуть виявити.
До речі, річковий басейн Дніпра є найбільшим в Україні. Це каскад із шести водосховищ, великих, середніх та малих річок, озер та лиманів. Щорічно з цього басейну для різних потреб суспільства забирається близько 7,4 млрд. м куб. води. Для порівняння: з басейну Сіверського Дінця — 1,45 млрд м3, з Дністра — 0,5 млрд м3.
«Важливо зазначити, що Канівське водосховище розташоване на Півночі країни. Тобто вся вода протікає країною, і залишки впадають у Чорне море. Щодо екологічних проблем Канівського водосховища, то це проблеми не лише Києва та Київської області - це реально проблеми усієї країни», — запевняє Рак.
Водночас, згідно зі скринінгом, проведеним EUWI+ у жовтні 2020 року, у Дніпрі та його річкових притоках було взято 27 проб води та 5 проб риби. Такого рівня дослідження у басейні Дніпра проводилися вперше, бо стосувалися понад 67 тис. речовин.
У ході дослідження було виявлено 161 забруднювач. Найбільше шкоди стічними водами завдано «Київводоканалом» (Бортницька станція аерації) у зоні скидання, ТОВ «Білоцерківвода» — у річці Рось, де розташований і основний забруднювач — водоканал міста Корсунь-Шевченківський. Річку Білоус наповнюють брудні стоки із Чернігова.
Під час дослідження було визначено 21 речовину-забруднювач, зокрема сільськогосподарські отрутохімікати, фармацевтичні препарати та речовину, що використовується у парфумерії, — синтетичний мускус. Також дослідження показало суттєві перевищення дозволених концентрацій цинку та міді, наявність у воді залишків антидепресантів, противірусних, протигрибкових та протизапальних засобів.
У воді Дніпра та його притоках знайдено високі концентрації пестицидів, що являє собою серйозну екологічну загрозу річковому басейну Дніпра. Зафіксовано також значні перевищення гербіциду атразин, забороненого в ЄС з 2004 року; тербутилазину, нікосульфрону, інсектициду фіпронілу, фунгіциду карбендазим. Це свідчить про порушення технологій їхнього зберігання та використання.
Цікаво, що було взято також проби риб. Їх перевірили на вміст металів: кадмію, свинцю, ртуті та нікелю. Так, у пробі поблизу Деснянського питного водозабору у рибах було виявлено перевищення ртуті. Вражає, що у всіх пробах риб було виявлено у високих концентраціях антипірени (БГЕ) — речовини, що ускладнюють займання матеріалів.
Колишній заступник голови Держекоінспекції Денис Каплунов зазначає, що стан водних об'єктів зараз є критичним. За часи незалежності в Україні вже зникли понад 10 тис. малих річок. З’являються проблеми і з питною водою. У деяких областях вода зникає у колодязях та свердловинах.
«Найбільші забруднювачі водних об'єктів — а це водоканали — не модернізувалися з радянських часів. Коли інспекція приходить до них на перевірку, підприємства просто не допускають екоінспекторів, як це сталося нещодавно на „Київводоканалі“. Інша величезна проблема — застарілі водоочисні мережі. Їх також було спроєктовано у 80-х роках, і вони не можуть справлятися із кількістю фосфатів і бруду, які ми самі й генеруємо», — розповідає Каплунов.
Крім того, забруднення рік провокує міжнародні скандали. Так, у 2021 році влада Угорщини заявила, що до країни потрапляють тонни сміття течією закарпатської річки Тиса з України та Румунії. Лише за два місяці цього року до річки Тиса потрапило 1 500 м. куб. відходів українського та румунського походження.
Раніше таку кількість сміття фіксували у річці впродовж усього року. Екоактивіст Віктор Бучинський розповідає, що зайнятися проблемами сміття його змусив стан річки: він рибалив та бачив, як за течією пливе сміття, пластик, пластикові пакети, пластикові пляшки.
Це спонукало його створити громадську організацію «Екологічний рух «Кольорові Баки», з якою він неодноразово організовував прибирання на річках Боржава та Тиса. Причому на прибирання він навіть виїжджав до Угорщини, де також чистив річку від українського сміття.
«Також в Україну приїжджали угорські активісти, і ми за три дні зібрали понад 1 200 мішків сміття. Але нас чомусь було менше, ніж угорців. Місцеве населення не підтримує таке прибирання. І це нас, як організаторів, обурювало», — говорить Бучинський.
Підсумовуючи, ось як можна описати стан річок. За словами заступника директора Інституту водних проблем та меліорації Михайла Яцика, водні ресурси характеризують три показники: екологічний склад, хімічний склад та наявність важких металів. Дані Державного агентства водних ресурсів свідчать, то в Тисі екологічні показники в нормі, хімічні - теж, однак помітні сліди скидів: фосфати, важкі метали, хром, а також наслідки сільськогосподарської діяльності - пестициди, хоча й не у великій концентрації.
Яцик зазначає, що ситуація з річкою Уди дещо інша. Так, вже у місці входу річки з РФ можна побачити сліди скидів барію, нафтопродуктів, хрому, а також присутній нікель. Слід зазначити, що в Тисі помітні радіонукліди, причому по всій довжини річки. І хоча цей показник не перевищує норму, однак саме його наявність у місці великого скупчення та проживання людей викликає занепокоєння, стверджує Яцик.
У Дніпрі також багато слідів скидів побутових вод: присутні нітрати, залізо, марганець. Крім того, періодично впродовж року коливаються показники наявності нафтопродуктів, що вказує на промислові скиди.
«На мою думку, помітний сталий негативний вплив на річки. Тому воду, яку беруть для водоочищення, а потім використовують як питну, треба дуже ретельно перевіряти», — вважає Яцик.
Відповідь одна
К аплунов упевнений, що розв’язанням проблеми з Дніпром стане ведення постійного моніторингу стану річок, виявлення незаконних викидів підприємств та очищення річок і озер від забруднення.
Подібною має бути і тактика щодо Тиси: спочатку слід зрозуміти морфологію відходів, що потрапляють у річку, а потім з’ясувати, чому ці відходи потрапляють до річок. Бучинський переконаний, що одна з причин — відсутність централізованого вивезення сміття в гірських районах.
«Люди й досі кажуть: „Річка все понесе“. І скидають туди сміття. Але за багато років змінився склад відходів, і тепер виникають великі затори із пластикових пляшок на річці», — ділиться Бучинський.
Погана організація або взагалі відсутність вивезення відходів із високогірних населених пунктів, низька культура роздільного збору відходів у населення, скидання твердих побутових відходів населення, будівельного сміття до річок зокрема, розташування міських та сільських звалищ ТПВ з порушенням норм у безпосередній близькості до річок (наприклад, сміттєзвалище у місті Рахів), безвідповідальність місцевих органів самоврядування, які не докладають зусиль для запобігання забрудненню, — все це спричинило катастрофічне становище, що пов’язане із забрудненням річок.
У якості виходу Бучинський пропонує зменшувати тарифи на сортоване сміття, щоб бодай якимось чином залучати людей до екологічних програм.
Приходько додає, що за таких умов усе покладається на активістів та їхню рішучість змінити ситуацію. Скажімо, один із керівників офісу водних ресурсів якось повідомив їм, що один проєкт уловлювача коштує близько 400 тис. грн.
«Бюрократична машина, в якій потрібно погодити купу папірців, вкрай неповоротка, коли йдеться про те, щоб зробити щось корисне. Ми все зробили самі за принципом «держава або з нами, або вона нам просто не заважає», — зазначає Приходько.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду Відродження в рамках спільної ініціативи EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного Фонду Відродження та Європейського Союзу.
