«Вагнерівців утилізують». Міноборони РФ запустило в Соледар найманців Пригожина і закрило виходи з міста — інтерв'ю NV зі Снєгирьовим
Соледар на початку 2023 року став найгарячішою точкою фронту (Фото:Костянтин і Влада Ліберови)
Про посилення ролі глави ПВК Вагнер Євгенія Пригожина на тлі боїв у Соледарі не йдеться, вважає співголова громадської ініціативи Права справа Дмитро Снєгирьов
Військовий експерт каже, що Міноборони РФ навмисно запустило в Соледар зеків і закрило виходи, аби утилізувати найманців.
Детальніше про ситуацію навколо Бахмуту і Соледара Снєгирьов розповів в інтерв'ю Radio NV.
— Ситуація під Соледаром і Бахмутом стабілізується?
— Ситуація вкрай важка, але контрольована. Повідомлення російських ЗМІ про контроль над Соледаром не відповідають дійсності.
Я хотів би спростувати повідомлення російської сторони, а саме ПВК Вагнер, джерелами з Міністерства оборони країни-окупанта, як це не парадоксально. Пригожин заявляє про те, що у штурмових боях безпосередньо в Соледарі беруть участь виключно члени ПВК Вагнер.
Натомість Міністерство оборони Російської Федерації повідомляє про те, що підрозділи десантно-штурмових військ з півдня і півночі заблокували місто Соледар. Тобто йдеться про те, що Пригожина фактично запустили в місто з його так званим спецконтингентом (а маються на увазі особи, які повинні були перебувати в місцях позбавлення волі, в колоніях посиленого режиму на території РФ) і закрили виходи. Про це йдеться, а не про якесь особисте значення міста Соледара виключно для Пригожина чи посилення ролі Пригожина в моменті взяття міста Соледар.
Ще раз пояснюю: Пригожин запускається по коридору для вуличних боїв, а вуличні бої — це бої високої інтенсивності. У цей час із обох боків підрозділи повітряно-десантних військ Російської Федерації блокують місто, фактично не дають йому можливості вийти насамперед. Йдеться навіть не про можливості виходу Збройних сил України з Соледара.
До речі, наразі вихід є, тому ні про яке оперативне оточення українського контингенту не йдеться. Є шляхосполучення в напрямку Благодатного. А це ротація особового складу, підвезення БК і вивезення поранених. Тому спростовуємо цю інформацію.
Про те, що відбувається в Соледарі. Наразі російські окупанти, саме підрозділи повітряно-десантних військ, намагаються тиснути з півночі та півдня в район Благодатного; перекрити шляхосполучення і, відповідно, взяти як під вогневий, так і безпосередній контроль трасу, яка сполучає як сам Соледар, так і Бахмут, Соледар-Сіверськ. От це основне завдання, яке стоїть перед російськими окупантами в моменті взяття Соледара. Жодним чином це не контроль над Артемсіллю.
Наступ на Соледар — це лише одна зі складових, мета якої — контроль над локаціями: не дати можливість постачання гарнізону Збройних сил України в Бахмуті.
Другий фланг наступу — це бої в районі населеного пункту Кліщіївка. Відбувається одночасно наступ із декількох сторін на населений пункт. Мета цього наступу — вогневий контроль уже над трасою Бахмут-Костянтинівка.
Таким чином російські війська, використавши так зване «різдвяне перемир’я», провівши перегрупування, накопичення особового складу, БК, поліпшивши матеріально-технічне забезпечення, одночасно атакували по флангах українське угруповання.
Крім того, ведуться наступальні дії і безпосередньо в Бахмуті, нікуди вони не вийшли. Бої ведуться в районі вулиці Максимовича, Патріса Лумумби, Івана Франка, Коцюбинського. Це околиці міста і район сміттєзвалища.
Ще один момент, який варто спростувати — це снарядний голод окупантів. Цю тезу вкидали ледь не впродовж місяця, що існує брак боєзапасу і, відповідно, росіяни змушені знизити вогневу активність.
Місто Соледар фактично припинило існування. Руйнація до 70% житлової інфраструктури. І знову сьогодні так званий Інститут вивчення війни виходить із тезою про брак снарядів. Спеціально пояснюю для всіх: на момент широкомасштабного вторгнення РФ на складах РФ було від 15 до 20 мільйонів снарядів. Для порівняння, у Сполучених Штатів на складах на той момент 2,5 мільйона снарядів. Ствольної артилерії в РФ приблизно 5,5 тисяч, у той час як у американської сторони ледь більше тисячі. Це, до речі, [відповідь на питання], чому нам так поступово дають військово-технічну допомогу.
Наразі, за оцінками спеціалістів, у Російської Федерації на складах залишилося приблизно вісім мільйонів снарядів. Так, вони знизили вогневу активність із 60 тисяч снарядів на день до рівня приблизно 20 тисяч. Але це не означає снарядного голоду. Головне — є виробництво, яке може випускати мінімальну кількість [снарядів] — 125 тисяч на місяць.
І третє, що показав Бахмут. Інформація Інституту вивчення війни, британської розвідки і того ж ГУР про конфлікт у середовищі російського військово-політичного керівництва і посилення ролі Пригожина, не відповідає дійсності. Останнє призначення Герасимова і пониження Суровікіна — яскраве тому свідчення.
Тепер далі йдемо. Завдання окупантів — це не взяття окремо Соледара чи окремо Бахмута. Це не є кінцевою ціллю Російської Федерації. Основне завдання — це вихід на адміністративні кордони Донецької області, це так званий «другий етап спецоперації». Ми маємо це чітко розуміти, що із можливим захопленням Соледара чи то, не дай Боже, Бахмута жодним чином плани російського керівництва не зміняться.
Саме з цим і пов’язані кадрові перестановки в окупаційній армії: посилення ролі Міністерства оборони Російської Федерації, а не навпаки. Усі розмови про Пригожина залиште самому Пригожину.
— Це міг бути відволікаючий маневр. Інша підзадача — утилізація того спецконтингенту. Це можна вважати схожим на правду?
— Це і відбувається. Кільце оточення, так звані заградзагони, відповідно, йде утилізація — нічого іншого.
Я наведу слова самого Пригожина, що втрати ПВК Вагнер під час вуличних боїв у Соледарі досягають втрат за тиждень на всій ділянці фронту. Це пряма мова Пригожина, аби ви розуміли кількість втрат серед так званого спецконтингенту і взагалі представників країни-окупанта. Вони колосальні. Вони фактично засипають Соледар своїми тілами.
— Як зміниться ситуація в Соледарі після візиту на передову генерала Сирського?
— Давайте говорити про те, що ситуація в районі Сіверська завдяки саме візиту Сирського стабілізується. Ситуація складна.
Наразі Збройні сили України контролюють 50% території Донецької області. Відповідно, якщо теоретично припустити можливість планового відходу Збройних сил України з району Соледара — це абсолютно жодним чином не впливає на сам хід військової кампанії і жодним чином не дає підстави говорити про якісь перемоги російської армії.
Йдеться про те, що Донецька область — це агломерація малих і великих міст, які фактично переходять одне в одне. Тобто це суцільна лінія оборони Збройних сил України.
Якщо ми говоримо про контроль над 50% території, то Російська Федерація, враховуючи кількість жертв в особовому складі, можемо сказати, що Донецька область подібними темпами просування росіян до 15 кілометрів за півроку перетвориться на суцільний могильник російської армії. Тому, шановні українці, зберігаємо віру у ЗСУ, спокій.
