Доброго вечора, ми з Миколаєва. Як і навіщо Кирило Тимошенко з ОП з'їздив у гості до Віталія Кіма на Миколаївщину — репортаж НВ
У Миколаєві нещодавно у квартирах з’явилася технічна вода, а тепер є і місця, де можна набрати питну (Фото:Олександр Медведєв / НВ)
Під час подорожі Миколаївщиною заступник голови ОП Кирило Тимошенко запевнив НВ: програма Велике будівництво все ще існує, хоча стоїть на паузі.
«Від нашого міста до атомної електростанції [Південноукраїнської АЕС] усього 25 км, — каже Євген Величко, міський голова 35-тисячного Вознесенська, вказуючи на північ. Потім, повертаючись на південь, продовжує. — А ще звідси можна суходолом дістатися до Одеси».
Але з вільним пересуванням Вознесенськом зараз є проблеми. Про це свідчить зруйнований автомобільний міст через річку Мертвовід, що тече містом. Саме біля нього і стоїть Величко.
Цей переїзд, разом із сусіднім залізничним мостом, ще 2 березня підірвали ЗСУ, аби зупинити ворога: окупанти у той час вже захопили східне заріччя Вознесенська — район Болгарка.
Просування росіян українці не лише зупинили, але згодом і вибили ворога подалі звідси. «Хлопці з ЗСУ відтіснили їх, це справжні герої», — пригадує запеклі березневі бої Величко.
Та міст з тих пір стоїть зруйнованим. Аби зрозуміти, що з ним робити, у Вознесенськ прибула ціла делегація: Кирило Тимошенко, заступник голови Офісу президента (ОП), який приїхав із Києва з робочою поїздкою на Миколаївщину, та Віталій Кім, очільник Миколаївської обласної військової адміністрації (ОВА).
У компанії з Величком обидва оглядають зруйновану вщент споруду.
Потім усі чиновники вирушили на південь — до містечка Нова Одеса, що стоїть на Південному Бузі. Тут ЗСУ теж підірвали стратегічний міст. Про нього не варто шкодувати — ще до війни місцеві називали цю стару конструкцію «мостом смерті» через її аварійний стан.
Неподалік, у рамках президентської програми Велике будівництво, за яку на Банковій відповідав саме Тимошенко, зводили новий, 100-метровий міст, названий Троїцьким, — і встигли завершити його майже на 90%.
«Як довго будували новий міст?», — поцікавився НВ у Олександра Антощука, присутнього поруч начальника служби автомобільних доріг Миколаївщини. «Менше року», — якось по-військовому відповідає він. «Ми ж довго не будуємо», — одразу уточнює Тимошенко.
Антощук хотів би, щоб Троїцький міст усе ж таки якнайшвидше завершили, — за його підрахунками, це обійдеться у 45 млн. грн. Зараз, мовляв, функціонує тимчасова об'їзна дорога, по якій йде автомобільний транспорт, але вона не витримує великих навантажень. «Треба з військовими поговорити. Міст же монолітний, а якщо його, не дай боже, доведеться підривати? І тоді запитання — навіщо зараз витрачати 40 млн. грн?», — відповідає хазяйновитому начальнику місцевих доріг Тимошенко. «Ми будемо його обороняти!», — не втрачає надії Антощук.
Тим часом Кім пригадує, як у березні ВСУ зупинили війська РФ на Миколаївщині. «Вони заїхали на прорив, ми їх тут почали відрізати від усього і палити їм паливо. Вони почали трусити наші заправки, ми почали підривати свої ж заправки. Залишили їх без палива. І вони втекли далі», — розповідає він.
Зараз ворог не просувається у бік Миколаєва, але постійно обстрілює облцентр системами залпового вогню — Смерчами та Ураганами. Зранку 13 березня, коли відбулася ця зустріч біля Троїцького мосту, місто теж обстріляли. «Пожежі вже потушили. Ми як китайці, — працюємо у такому ж темпі», — посміхається Кім.
І уся делегація на чолі з Тимошенком рушає на Миколаїв.
У дорозі НВ поспілкувався з колишнім журналістом та екснардепом Сергієм Лещенком, радником голови ОП і членом наглядової ради Укрзалізниці (УЗ): з якими найбільшими проблемами стикається зараз залізниця?
Це, зокрема, фінансові труднощі. Минулий рік УЗ закінчила із прибутком у 0,5 млрд. грн за рахунок підвищення тарифів і прямому контракту на електроенергію з державним Енергоатомом. Компанія мала амбітні плани на 2022-й — планувала вийти на прибуток у 2 млрд. грн. Але війна усе змінила: УЗ безкоштовно перевозила пасажирів евакуаційних рейсів, зазнала руйнувань інфраструктури — росіяни постійно б’ють по тягових підстанціях і мостах. Та й ділова активність впала, що знизило вантажопотік.
Великою проблемою стало знищення маріупольської Азовсталі, додав Лещенко, адже це був єдиний меткомбінат в країні, що виготовляв залізничні рейки. Тепер їх доведеться закуповувати за кордоном.
З іншого боку, під час війни УЗ показала, що може надзвичайно ефективно працювати у кризових умовах. Наприклад, зруйнований Ірпіньський залізничний міст відновили за місяць. «Коли іноземці це бачать, їх це дуже вражає», — уточнив Лещенко.
Оскільки мова зайшла про іноземців, НВ поцікавився: як УЗ перевозить західних політиків і зірок, що почали навідуватись в Україну. Зазвичай, іноземні високопосадовці прилітають до польського Жешува, далі машиною їдуть до Перемишля, а звідти прямують спеціальним вагоном, причепленим до потяга, до Києва — цей шлях займає 10 годин. «У вагоні у них є усе необхідне для роботи», — пояснив Лещенко.
І в цей час ми заїжджаємо до Миколаєва.
Пішли по воду
У Миколаєві гості із Києва одразу потрапили у спальний мікрорайон Намив. Назва невипадкова: у 1970-х в акваторії Бузького лиману штучно зробили 130 га суходолу, — їх і забудували.
Делегація попрямувала повз радянські типові багатоповерхівки, поки не потрапила в один з дворів, посеред якого стоїть мобільний водогін, — у ньому місцеві набирають питну воду.
Миколаїв протягом місяця жив без води, — вороги розбили відповідну інфраструктуру. Нещодавно комунальники нарешті почали заповнювати резервуари у різних районах тим, що набрали з Південного Бугу, та запустили низку свердловин. У домівках нещодавно з’явилася вода — поки що лише технічна.
Та проблема залишається, розповідає НВ міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич, який приєднався до київської делегації вже у самому місті.
Зараз воду з Південного Бугу, за його словами, будуть перекачувати на 4 станції очистки. Але грошей місцевого бюджету, та й державного, на організацію постійного водопостачання не вистачить. Потрібна, пояснює мер, допомога міжнародних фондів.
Тим часом до Сєнкевича підходить місцева пенсіонерка. Називається Тетяною.
«У моєму будинку — сім інвалідів, які не можуть вийти з квартир. Як вирішити проблему із доставкою до них безкоштовного хліба і консерв? — питає вона. — Я вже писала вам з цього приводу».
«Куди писали? У Фейсбук?» — уточнює мер.
«У Вайбер писала. А ви знаєте, як я із начальником соцзахисту поговорила? Він мені нагрубив. Я зателефонувала до Києва і поскаржилася на нього. Він мене знаєте куди послав?» — продовжує пенсіонерка.
«Не кажіть цього вголос, позаду нас стоять діти», — тихим голосом каже Сєнкевич.
«Він мене до Путіна послав!» — не спиняється літня жінка.
«Ну, це неподобство. Я вас почув» — заспокоює її мер.
«Як же мені набриднув цей Путін!», — зненацька втручається у розмову хлопчик, — один з тих, хто стояв позаду.
Його батько також підключається до розмови, розповідаючи меру, що залишився з родиною у місті. Жінка із дітьми, — а окрім сина у нього ще й 4-місячна донька, — відмовилася виїжджати попри часті обстріли. Сам же чоловік працює на Миколаївському глиноземному заводі, який, як і інші підприємства міста, зараз зупинився.
Сєнкевич співчуває співрозмовнику, а потім пояснює, що з колись майже півмільйонного міста під час війни виїхала половина мешканців. За місяці вторгнення від обстрілів загинуло 96 містян, серед яких була і одна дитина. А ще 420 миколаївців дістали поранення.
На щастя, останні кілька тижнів загиблих нема, уточнює мер, у чому міська влада бачить добрий знак.
Але є й інша велика проблема — ділова активність у Миколаєві зійшла на нуль. «Наш найбільший платник податків — завод Заря Машпроект — не працює: його бомбили кілька разів. Увесь великий бізнес закрився. Та й малий — теж: на все місто працює 5−6 кафе», — каже міський голова. За його словами, тримаються лише комунальні підприємства, ринки та роздрібна торгівля.
З Намиву уся делегація переїжджає до центра — перед Миколаївською облдержадміністрацією (ОДА) має відбутися брифінг Тимошенка і Кіма з приводу відновлення водопостачання у місті.
Невелику трибуну під мікрофони встановили на площі перед ОДА, і тому Тимошенко з Кімом виступали на тлі жахливих руїн: у кінці березня росіяни обстріляли будівлю адміністрації, частково зруйнувавши її конструкцію, у наслідок чого загинуло 36 людей.
Місцеві журналісти питали про воду та про окуповане невелике місто Снігурівка, що знаходиться на схід від Миколаєва, на межі з Херсонщиною. Також їх цікавило становище українських оборонців маріупольської Азовсталі, адже серед них перебувають і миколаївські морпіхи. «Ми дуже сподіваємося на будь-який шлях, який допоможе витягти хлопців звідти живими. Ми робимо багато усього на дипломатичному і перемовному фронті [заради цього]», — пояснив Тимошенко, як представник Банкової.
Мости, квартири та власник Інгульця
Перед виїздом із Миколаєва київська делегація потрапила до одного із гуманітарних штабів міста. У ньому працювало десь 30 волонтерів: сортували і збирали коробки із допомогою, яку потім розвозитимуть по всій області.
Олександр, керівник штабу, пояснив: найскладніше доставляти гуманітарні вантажі до окупованої Снігурівки. Від Миколаєва до фронту — а це трохи більше 20 км — їх везуть фурами, а далі вже діють місцеві волонтери. «Вони знають усі стежки», — охарактеризував цих сталкерів Олександр.
Далі київська делегація залишила місто, а Кім попрощався із Тимошенком.
Ми потрапляємо на автозаправку, де НВ провів коротке інтерв'ю з заступником голови ОП.
«Яким чином ви розумієте, що цей міст можна відновлювати, а той — ні?
У перші дні після деокупації Київської, Чернігівської областей, найперше завдання було зробити проїзди на тих ділянках, де мости були зруйновані. Ми пішли за такою логікою: як тільки ДСНС розмінувало територію, військові давали добро, щоб ми робили туди проїзд, окрім декількох ділянок. Ми одразу починали відсипати проїзди, щоб можна було проїжджати. Це тимчасове рішення. У нас небагато локацій, де ми робимо постійне рішення. Це, наприклад, Стоянка [під Києвом]. Але ми поки не поспішаємо з відбудовою постійних мостів, тому що розуміємо, — йде війна.
Ми сьогодні були там, де наші військові підірвали мости. Чи можна їх відбудувати?
Є одна локація, де був недобудований міст по Великому будівництву Троїцький міст. Там залишався місяць роботи. Ми будемо ще спілкуватися з військовими. Тому що тут — палка у двох кінцях. Якщо ми залишимо міст недобудованим, уся ця подушка, яка вже насипана, буде розсипатися. Тому треба вирішити: чи виділити кошти і добудувати, якщо військові дозволять. Або не виділяти кошти, і користуватися тимчасовим переїздом.
Але щодо постійних рішень, ми зараз займаємося тільки проектуванням. Щоб як тільки прийде мир в Україну, ми одразу могли відбудовувати, а не чекати проектування, експертизи і так далі.
А що з житлом? Де вже його можна будувати?
Для нас найголовніша ціль — розселити переселенців, які є у різних регіонах. Тому ми поділили все на етапи.
Ми викупаємо у забудовників квартири, які ще не продані, — це декілька тисяч об'єктів. Держава буде надавати їх переселенцям на деякий час. А як тільки буде відбудоване їхнє постійне житло, — теж державою, — вони переселяться в свої квартири, будинки і так далі. А ці квартири будемо надавати військовим і іншим людям, які стояли у чергах роками. Зараз у нас по викупу декілька тисяч квартир і по будівництву — 16 регіонів по 2 тис. квартир. Це 32 тис. квартир.
Коли увімкнуть знову у «цифрі» опозиційні канали (5-й канал, Прямий, Еспресо)?
Це запитання до РНБО.
Чому меру Херсона Ігорю Колихаєву Банкова дозволяє працювати в окупації? Ви впевнені, що він не подвійний агент?
Я йому пропонував виїхати. Він казав, що багато апарату, людей, сім'ї і так далі. Ми запропонували, що можемо вийти на перемовини, аби їх випустили. Але пан Колихаєв вирішив, що буде там зі своєю громадою знаходитися. Що там відбувається, — наші спецслужби трохи розуміють. Але про це вже будемо потім говорити. Ми з ним співпрацюємо, як з очільником міста. Ми вважаємо його очільником міста".
Машини заправлені, і ми рушаємо до столиці.
Але маленька київська компанія ще заїжджає до Кіровоградщини, аби зустрітись із Олександром Поворознюком, аграрієм і власником футбольного клубу Інгулець.
На початку війни Поворознюк записав коротке відеозвернення із нецензурними висловлюваннями, у якому підтримав президента Володимира Зеленського, хоча і зазначив, що не голосував за нього. Відео стало вірусним, так само як і музичний трек з його цитатами під назвою «Вова, їб…ш їх, бл… дь».
Зустріч була закритою, але НВ встиг спитати після неї у Поворознюка, що він сказав би Путіну, якби видалася така нагода. «Х.йло ти кончене, якого х… я ти сюди прийшов. Ти маєш зрозуміти одне, що українська свобода — це найдорожче, що у нас є. І ми її не віддамо», — немов би наговорюючи нове відео, швидко заявив той.
З цими словами усі приїжджі погоджуються та прощаються з екстравагантним власником футбольного клубу.
І делегація рушає у Київ.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
