Не на тих напали. Як наступ РФ під Ізюмом спіткнувся через село Довгеньке, де ЗСУ більше ніж місяць стримують ворога

9 червня, 19:49
Сюжет
Вирва та наслідки російських ударів по селу Довгеньке, Харківська область (Фото:Maxar Technologies/Handout via REUTERS)

Вирва та наслідки російських ударів по селу Довгеньке, Харківська область (Фото:Maxar Technologies/Handout via REUTERS)

Одними з найпомітніших у цій серії знімків були фотографії з околиць села Довгеньке Харківської області. На одній із них — сотні вирв від артилерійських ударів РФ вкривають українські поля, на іншій — величезна вирва діаметром 40 м, ймовірно від авіабомби, та зруйновані будівлі в селі.

Відео дня

«Опубліковані у ЗМІ знімки Maxar Technologies на весь світ продемонстрували інтенсивність бойових дій, коли земля всіяна воронками від снарядів. Там тривають важкі бої, у росіян багато техніки та артилерії», — прокоментував ці фотографії голова Офісу президента Андрій Єрмак, наголосивши на необхідності збільшувати поставки зброї в Україну.

Натисніть на фото, щоб збільшити зображення:

Території в районі Довгенького невипадково стали приголомшливою ілюстрацією інтенсивності боїв на найгарячіших ділянках фронту в Україні. Цей населений пункт на слуху вже багато тижнів, оскільки завдяки завзятій обороні українських сил тут вдається стримувати підрозділи ізюмського угруповання армії РФ — одного з найпотужніших, яке окупанти сконцентрували заради битви за Донбас ще у квітні.

НВ розповідає, що відомо про ситуацію в районі Довгенького та боях за це село.

Довга дорога до Довгенького: як російські війська понад місяць намагаються взяти село, яке ще у квітні оголосили захопленим

За останні дві доби російські війська відновили спроби наступати в напрямку від захопленого ними Ізюма Харківської області, констатувало у своєму новому зведенні 9 червня Міноборони Великої Британії, яке щодня публікує оцінку ситуації на фронтах в Україні за даними британської розвідки.

«Просування Росії [на південь] на Ізюмському напрямку застопорилося з квітня, після того, як українські війська вміло використали місцевість, щоб уповільнити просування російських сил», — нагадали британські аналітики.

Однією з найнеприступніших і найгарячіших точок на цьому шляху російської армії в напрямку Слов’янська стало село Довгеньке. Населений пункт на кордоні Харківської та Донецької областей, де до вторгнення жило близько 850 осіб, окупанти намагаються взяти понад місяць.

Станом на ранок 9 червня в районі Довгенького все ще точилися бої: «Використовуючи результати вогневого ураження, окупанти проводили наступальні та штурмові дії поблизу Богородичного [Слов'янський район Донецької області] та Довгенького, бойові дії продовжуються», — повідомили у Генштабі ЗСУ.

Як свідчить одне із перехоплень СБУ, російські воєначальники доповіли командуванню про взяття цього села ще у квітні, оскільки населений пункт, вочевидь, має для них важливе значення.

«Розумієш, у чому прикол? Тут же були розбірки: ми якщо типу Довгеньке не беремо, на комдива [командира дивізії] дві, ось три „уголовки“ [кримінальних справи] зараз висить, його садять. І все! А сенс у тому, що Довгеньке ще три тижні тому доповіли, що ми його взяли. А ми, он, за нього воюємо», — розповів один з окупантів своїй матері наприкінці травня (перехоплення було оприлюднене 26 травня).

Проте взяти село під повний контроль росіянам поки що не вдалося. Останніми тижнями Довгеньке щодня фігурує у зведеннях Генштабу, неодноразово — із формулюваннями «була спроба штурму, ворог успіху не мав, відійшов на раніше зайняті позиції» (як повідомлялося, наприклад, 1 червня або 6 червня).

«Українські військові ведуть оборонні бойові дії в районі населеного пункту Довгеньке», — резюмував Генштаб увечері 8 червня.

Полонений російський кулеметник Денис Вотінов, який потрапив до рук військовослужбовців ЗСУ ще на початку травня, розповів, що вже на той момент у боях за Довгеньке окупанти не шкодували навіть своїх. За словами Вотінова, який воював в Україні з 2 квітня у складі 59-го танкового полку армії РФ, а пізніше був відряджений до 488-го мотострілецького полку, до Довгенького він зайшов разом із 70 іншими російськими солдатами. Їм нібито наказали взяти одну вулицю, протриматися два дні, а потім обіцяли вивести.

«Цього ж дня рота загинула, командир роти загинув, нас залишилося троє людей. Сказали, що по нас повернуться, а в результаті вночі почався обстріл [з російської сторони]. Наші обстрілювали це село. Вони знали, що там залишилися поранені, і нас потім уже виводили Збройні сили України, прикривали поранених — тих, хто пересуватися не міг», — розповів полонений.

Марні спроби росіян взяти село особливо підкреслив у нещодавньому інтерв'ю Радіо НВ ізраїльський військовий аналітик Ігаль Левін, офіцер армії оборони Ізраїлю. Саме його він навів як приклад, аргументуючи свою впевненість у нездатності РФ взяти весь Донбас. «Село Довгеньке, про яке багато згадувалося, постійно переходило з рук до рук. Тобто вони, сконцентрувавши величезне угруповання, не можуть взяти село, — констатував Левін. — Ми говоримо про фронт у тисячі кілометрів, ми говоримо про десятки тисяч людей, а сумарно — це сотні тисяч і постійно чуємо в ЗМІ, що тижнями йде війна за якесь одне село. Які можна дати оцінки армії, яка тижнями б'ється за село — не містечко, не селище, а саме село?»

Він також підкреслив, що російський наступ на Ізюмському напрямку загалом просувається значно повільніше, ніж багато хто очікував спочатку. «Ізюм перетворився на інфопривід — місяць або більше ми постійно говоримо про Ізюм. [Росіяни] не відійшли ані від міста, ані від ізюмських лісів, тобто не змогли висунутися до Слов’янська — зав’язли, застрягли, забуксували», — зазначив Левін.

«Зусилля росіян у цьому районі, ймовірно, спрямовані на те, щоб об'єднати наступ на південний схід від Ізюма з російськими операціями на північний захід від Лиману, щоб обидва напрямки зійшлися до Слов’янська. Однак малоймовірно, що російські сили зможуть домогтися помітного поступу на цьому фронті, оскільки війська РФ продовжують віддавати пріоритет Сєвєродонецьку ціною інших напрямів [наступу]», — узагальнив ситуацію 5 червня американський Інститут вивчення війни.

«Ми повинні битися та перемогти»: що розповідають українські військові про бої за Довгеньке

8 червня американська газета The New York Times опублікувала репортаж про те, які випробування доводиться витримувати військовим ЗСУ, захищаючи найгарячіші ділянки фронту, зокрема — село Довгеньке. Видання поговорило з кількома захисниками, які «ще минулого тижня» перебували в окопах у районі цього населеного пункту.

Уявлення про те, яку силу обрушує армія окупантів на українських захисників, дає розповідь 48-річного заступника командира одного з підрозділів ЗСУ з позивним «Самара», який пройшов уже п’ять ротацій на передовій і також обороняв Довгеньке. «Останні 48 годин у нас не було ані хвилини тиші», — розповідає він про безперервні обстріли з танків, мінометів і удари касетними снарядами.

Він розповів про один з епізодів, коли російський танк протягом п’яти годин вів вогонь по українських позиціях, після чого російська піхота пішла на піший штурм.

За словами «Самари», українським снайперам вдалося зупинити просування піхоти, іншим військовим ЗСУ — закласти міну на шляху танка, проте захисники в окопах змушені були перечікувати вогонь.

«Коли стріляє танк, доводиться ховатися, — розповідає він. — Це складна ситуація». Він показав журналістам свою металеву чашку, пробиту декількома осколками, яку випадково залишив поза окопом. «Не став піднімати голову, щоб подивитися, що з нею сталося», — посміхнувся військовий.

«Самара» розповів, що «вахти» українських військових «на нулі» в районі Довгенького тривають по 72 години, під час яких ніхто не спить. За його словами, військовослужбовці випробували різні варіанти таких «ротацій» і дійшли висновку, що три дні — межа, яку захисники проводять на передовій, перш ніж їх замінять.

Ще один український захисник, 40-річний Вадим Мельник октор економічних наук і викладач одного з київських університетів), розповів, що російська армія намагається придушити сили ЗСУ на цих позиціях всією своєю вогневою міццю. За його словами, у хід ідуть реактивні системи залпового вогню, танки, великокаліберні знаряддя. «Вони використовували все, що вони мали», — каже він, додаючи, що був свідком застосування фосфорних бомб. Інші військові розповіли NYT про авіаудари, яких регулярно завдає російська авіація.

Проте бійці, які пережили подібні атаки в районі Довгенького, заявили журналістам про свою рішучість продовжувати бої. За словами Мельника, у його підрозділі ніхто не має наміру залишати стрій.

«Всі залишилися до кінця ротації», — розповідає військовослужбовець, у підрозділі якого служать 19−20-річні юнаки та чоловіки віком за 50, включаючи колишнього в’язня та захисників із докторськими ступенями. «Це такий божевільний мікс, але всі відчувають те саме: ми повинні бути там, ми повинні битися і ми маємо перемогти». Мельник каже, що усвідомлює втрати, але нагадує, що їх зазнає і російська армія. «Якщо хочеш перемогти, ти маєш битися, — резюмує він. — У нас немає іншого шляху».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X