Особистий досвід. Як це — працювати провідником на пасажирському поїзді
Герой нового випуску ютуб-шоу Це — досвід — Костянтин Федченко, провідник купейного вагона в пасажирському поїзді Укрзалізниці.
Костянтин Федченко працює провідником з 2005 року. Наразі його маршрут — це поїзд № 12−11 сполученням Київ — Новоолексіївка. В інтерв'ю НВ він розповідає про особливості своєї роботи, пасажирів-бунтарів, вкрадену постіль та професійні забобони.
Чому вирішили обрати цю сферу?
Сам я з міста Жмеринка — це місто залізничників, тож багато моїх друзів, знайомих йшли працювати так само провідниками, помічниками машиніста. Я обрав роботу провідника.
З 2005 по 2013 рік працював провідником, потім п’ять років — стюардом на швидкісному поїзді Інтерсіті+. А потім знову повернувся працювати провідником на пасажирський поїзд.
Що треба для того, щоби стати провідником?
Закінчити училище або технікум на посаду провідника. Я навчався рік для того, щоб здобути посаду провідника. Проте є і скорочені курси, три місяці для бажаючих навчитися цьому швидко — це прискорений курс.
Розкажіть про ваш графік роботи?
На даний момент графік у мене такий: шість днів я працюю, потім 12 днів — відпочиваю. Потім чотири дні працюю — вісім днів відпочиваю. І так — знову.
Бували випадки, наприклад, коли в туалеті йоржик вкрали. Навіть буває, що крадуть туалетний папір
Хто і як обирає, на якому маршруті ви будете працювати?
У нас є команда: начальник поїзда та бригада, яка закріплена за цим маршрутом. Зараз я постійно їжджу в цьому напрямку — Київ — Новоолексіївка. Якщо треба, можуть бути відволікання на інші напрямки.
Раніше шість років їздив на Москву. Потім півроку — на Чоп. Чотири місяці їздив на Берлін. Потім, коли працював стюардом, вже їздив і на Польщу, і по всій країні. Львів, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг — майже вся Україна.
Що чуєте у відповідь, коли розповідаєте оточуючим, що ви — провідник?
Перше запитання — який потяг, куди їздиш? А взагалі реагують дуже добре. Буває, що просять щось привезти. Коли я їздив до Берліна, просили щось солоденького привезти звідти, смачного. З Новоолексіївки просять привезти якихось фруктів — там раніше сезон починається.
Чи часто вас просять передати посилку поїздом?
Бувало, підходили, просили тварин перевезти. Ми пояснювали, як за правилами перевозяться тварини. Якщо це, наприклад, велика собака, треба брати окреме купе з викупом усіх місць, також потрібна багажна квитанція на тварину.
Взагалі-то провідникам не можна передавати посилки. Це можна робити, тільки офіційно замовивши послугу. Треба звертатися на вокзал до багажної каси, де замовляється послуга експрес-передачі. Людина платить гроші, віддає свій пакунок чи конверт, а далі Укрзалізниця займається доставкою цього вантажу.
Чи трапляються позаштатні ситуації під час руху?
Трапляються. Буває, людині стає погано з серцем. Якось в пасажира напад епілепсії був. Бувало, що людина відставала від потяга — тобто, різні ситуації.
Якщо хтось із пасажирів поводиться неадекватно, ви їх висаджуєте?
По-перше, я викликаю начальника потяга. Він приходить, оцінює ситуацію. Якщо пасажира треба висадити, начальник оформляє акт на зняття, тут треба мати двоє свідків — пасажирів. Через поліцію — номер 102 — начальник поїзда викликає наряд на найближчу станцію. Вони і знімають пасажира з поїзда.
Так, пасажири бувають різні: бувають неадекватні, буває, що випили більше, ніж треба. Всяке буває. Якщо один пасажир заважає іншим, просять висадити його.
Чи були якісь пасажири, які вам чимось особливо запам’яталися?
Наприклад, колись пасажиркою мого вагона була акторка Тетяна Кравченко — вона відома по серіалу Свати. Ми з нею десь годину, чи, може, більше розмовляли на всі теми. Вона як у кіно, така і в житті — проста людина. Мені було дуже приємно з нею поспілкуватися. Саме вона мені запам’яталася найбільше.
Була ситуація, коли їхав пасажир із Японії, з ним був супроводжувач. І от, супроводжувач вийшов із вагона, а цей пасажир не встиг. Поїзд вже потягнули в парк-відстійник. Була зима.
Пасажир вийшов, подивився, зрозумів, що не знає місцевості, а там — по коліна снігу, темно. Зателефонував у службу порятунку, йому сказали: «Залишайтеся на місці». І він як встав посередині вагона з валізою, так і стояв — поки дівчата мене не покликали. Я йому пояснив, що все добре, заспокоїв його. Принесли йому водички, потім зв’язалися з цим чоловіком, який його супроводжував, допомогли їм зустрітися. Коли пішов, зі мною єдиним попрощався, сказав — Sayounara [японська форма прощання: До побачення, Бувайте, — ред.].
Варені яйця, копчена курка, огірки і картопля в мундирі — цей продуктовий дорожній набір і досі популярний серед пасажирів?
Цей продуктовий набір залишився, і, мені здається, що популярним буде ще довго. Поки в Україні є кури та свині, цей набір залишиться надовго. Є багато людей, які подорожують сім'ями — вони тільки сіли, і одразу треба поїсти.
Чи часто люди беруть в поїзд алкогольні напої?
Звичайно, люди постійно беруть із собою алкоголь. У мене купейний вагон, тож я не можу проконтролювати, що пасажири там роблять, якщо вони зачинилися. Але потім, коли вони виходять пройтися на станцію або по вагону, шукають знайомих, тоді вже видно, що людина перебуває в нетверезому стані.
А буває, що пасажир на одній із зупинок виходить на вулицю провітритися, а потім відстає від поїзда?
Якщо людина відстала від поїзда, вона має відразу звернутися до чергового по станції. Черговий же зв’язується з начальником поїзда. Начальник поїзда передає мені цю інформацію — ми з’ясовуємо, на якому місці їхав пасажир. Тоді я в присутності двох свідків описую особисті речі цього пасажира, якщо вони залишились. Ми складаємо акт. Потім на найближчій станції, або якщо пасажир їхав до кінцевої станції, то на кінцевій передаємо речі черговому разом із актом. Один акт залишається у нас, інший — у чергового. Пасажир має звернутися на вокзал і забрати свої речі.
Чи часто вам трапляються пасажири, які хочуть проїхати без квитка?
Не сказав би, що часто, але буває, що підходять. Є різні ситуації — трапляється, що людям треба, наприклад, на похорон. Тому ми говоримо, щоб підійшли до начальника поїзда. Він має виписати квитанцію ГУ-57 — може зробити це за наявності вільного місця. Це теж вважається квитком і дає підстави для проїзду, але цей документ виписується начальником поїзда від руки на спеціальному бланку.
Як часто у пасажирів поїздів крадуть речі в вагоні?
Таке буває. Останній раз у мене таке було на станції Мелітополь. Там виходили люди, одна дівчина до мене звернулася, мовляв, зник телефон. Кажу їй: давайте номер. Ми одразу набрали, пішов виклик. Зайшли з нею у вагон. Виявилося, що він задзвонив у іншої дівчини, яка їхала з цією в одному купе. Проте вона сказала, що взяла його випадково. Поліцію не викликали — дівчата розібралися між собою.
Пасажири бувають різні: бувають неадекватні, буває, що випили більше, ніж треба
Найдивніші запитання від пасажирів, які вам доводилося чути?
Пасажири запитували, чому в мене на рукаві чотири гудзика. Я відповів, що це дизайнерське рішення, вони між собою одразу: «Молодець, викрутився». Ставили таке запитання, щоби ввести мене в ступор.
Найперше питання в пасажирів влітку — а чи буде холодно в вагоні? А взимку — чи буде тепло? Це найперше запитання, зазвичай його ставлять ще на пероні. У мене новий вагон Крюківського заводу 2020 року, тож кондиціонер там працює.
Буває, техніка виходить із ладу, кондиціонери — теж. На цей випадок у нас в поїзді є електромеханік. Він за можливості все відремонтує. Якщо ж нічого не може зробити з несправністю під час руху, пасажирів переводять до інших вагонів — у разі, якщо є вільні місця. А вже по приїзду вагон ремонтується спеціалістами.
Якщо пасажири зіпсують або вкрадуть якісь речі з вагона, відповідальність за це лягає на вас?
Так, із мене потім за це «списують». Шторок у мене в вагоні немає, склянки зараз вже паперові, скляними не користуємося. Але бували випадки, наприклад, коли в туалеті йоржик вкрали. Навіть буває, що крадуть туалетний папір.
Постіль — це окрема тема. Дуже часто буває, що пасажири забирають з собою рушники з постільного набору. В такому випадку мені доводиться виписувати акт на недостачу, і в мене потім вираховують це з зарплати.
Звертаю увагу, як інший провідник поводить себе з людьми
Хто має збирати постіль — пасажир чи провідник?
За інструкцією, пасажир може тільки скласти постіль, а я вже приходжу і забираю. Провідник не має права прийти і вигнати пасажира. Сказати, що збирайся, здавай мені постіль, коли їхати ще, наприклад, годину. Але зазвичай ті пасажири, які прокидаються раніше, приносять постіль самі. Деякі запитують, як краще — принести чи залишити в купе.
Чи є якісь додаткові обов’язки провідника?
Наприклад, ми здаємо постіль на прачку. Там вся постіль рахується — кожен вагон рахує її окремо. Щоб знати, чи є вся білизна, чи ні. Це вважається додатковим обов’язком.
Вам надходять якісь пропозиції від нетверезих пасажирів?
Ну, пропонують випити з ними. Але ми на роботі не можемо це зробити. Проте якихось дуже дивних пропозицій не було.
Є якісь лайфхаки — як вибрати найкращі місця в поїзді?
Аварійні виходи в моєму купейному вагоні знаходяться в третьому і восьмому купе. Якщо це новий вагон, то немає різниці, яке купе брати, бо працюють кондиціонери.
У літній період, якщо хтось любить, щоб було прохолодніше, краще купувати місця у перших трьох купе. Якщо їхати з маленькими дітьми, то краще купувати десь в середині або в кінці вагона.
Є якісь послуги у вагоні, про які більшість пасажирів не знає?
Є шахи, є шашки. Можна скористатися щіткою для взуття, щіткою для одежі. Можна через провідника викликати носія для багажу на потрібну вам станцію. Я знаю номери таксі, тому можу порадити пасажирам — це три цифри, дзвоніть і замовляйте.
Ще одна нова послуга — це електронна бібліотека. По QR-коду, який знаходиться на столику в купе, можна зайти у електронну безкоштовну бібліотеку і завантажити книжку, яка допоможе зайняти чимось час у поїздці. Щоправда, вайфай для цього у вагоні не передбачений, тож заздалегідь качайте книжки під час зупинки поїзда, поки ловить мобільний зв’язок на станції. Якщо зупинка — п’ять хвилин, думаю, за цей час можна не одну книжку в телефон завантажити.
Як часто ви подорожуєте в поїздах як пасажир?
Коли їду на роботу і з роботи, я їду, як пасажир — з Києва до Жмеринки. В основному, звертаю увагу, як інший провідник поводить себе з людьми. Тому що трапляються випадки, коли люди не можуть висловити свою думку — тільки вчаться знаходити спільну мову з пасажирами.
Є багато людей, які подорожують сім'ями — вони тільки сіли, і одразу треба поїсти
Розкажіть, як виглядає кар'єрне зростання за вашою спеціальністю?
Маючи певний досвід роботи, після провідника я можу стати начальником поїзда. Після начальника поїзда — інструктором, тобто майстром виробничого підрозділу. Знаю людей, котрі починали з провідника, але дослужилися до начальника пасажирської ділянки.
Для цього, по-перше, треба мати стаж, а по-друге — профільну залізничну вищу освіту. А далі вже залежить від того, як людина працює. Якщо старається, виконує свої обов’язки, керівництво звертає на це увагу. Тоді людина має можливість кар'єрного зростання.
Як працювали під час карантину?
Під час локдауна, коли рух транспорту був тимчасово призупинений, ми перебували на вимушеному простої — як-от я, бо транспорт не ходив, і мені зі Жмеринки не можна було дістатися до Києва. Сиділи вдома. А хто міг добратися до роботи, ті чергували, охороняли вагони. Коли тільки пішли перші потяги, наша бригада одразу почала виконувати рейс Київ-Кривий Ріг. В цей час якраз діяли обмеження — по двоє пасажирів в купе. Потім ці норми передивилися, зараз знов стовідсоткове завантаження.
У вас є професійний сленг? А забобони?
Ну, провідники між собою бажають один одному «зеленої дороги». Зелена — це як зелене світло на світлофорі.
Я — не забобонна людина. Але є провідники, котрі вважають, що першим до вагона має зайти чоловік. Не жінка, а щоб був перший чоловік. Тобто якщо на пероні стоять пасажири — чоловік і жінка, то першого просять зайти саме чоловіка. Тоді вважається, що поїздка буде вдалою і не буде ніяких нюансів в дорозі.
Що б вам хотілося змінити у вашій роботі?
Хотілося б, щоб побільше було нових вагонів. Адже парк у нас вже трошки застарілий. А люди коли сідають в новий вагон, в них одразу є і настрій. Коли вагон старенький, пасажири налаштовують себе на якийсь, можна так сказати, конфлікт. Ну, також провідникам хотілося би мати більшу зарплату.
