Після Революції Гідності. Чому в Україні слабшає громадянське суспільство

20 лютого, 14:41
1041
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Після Революції Гідності. Чому в Україні слабшає громадянське суспільство - фото

EPA

На честь героїв Небесної Сотні в України проходять пам'ятні заходи

В Україні 20 лютого вшановують пам'ять героїв Небесної сотні. Рівно п’ять років тому на Майдані Незалежності у Києві силові підрозділи режиму екс-президента Віктора Януковича розстрілювали протестувальників.

Тоді українці вийшли на Майдан з мирною акцією. Більшість були проти рішень Януковича, згідно з якими розривалося підписання Угоди з ЄС. Тоді у центрі Києва загинули десятки людей. Українців, які стали жертвами Революції Гідності назвали героями Небесної сотні. Сьогодні на честь цих героїв у Києві та інших містах України проходять пам'ятні заходи.

Напередодні сумної річниці Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва провів спеціальне дослідження. Соціологи опитали представників 75 українських громадських організацій, щоб зрозуміти, чи стала Революція Гідності рушієм розвитку громадянського суспільства.  

У дослідженні зазначається, що одразу після Революції у 2014-2015 роках громадянське суспільство мало найбільший рівень впливу на владу, який дещо знизився протягом наступних років. Подробиці дослідження – у сюжеті Радіо НВ.

Згідно з дослідженням, імпульс розвитку громадянського суспільства, на думку опитаних, відбувся завдяки тому, що Майдан активізував людей, показав їхні можливості та силу, виробив навички самоорганізації та примножив соціальний капітал у суспільстві.

Найважливішими напрямками діяльності організацій респонденти вважають контроль за владою та протидію корупції

На думку опитаних, найефективніше впливати на владу можна завдяки розробці матеріалів з аналізу політики та рекомендацій. Це повинно супроводжуватися публічним обговоренням та співпрацею зі ЗМІ. Головними перешкодами у співпраці з владою є небажання самих держорганів йти на таке співробітництво, їхня корумпованість та упереджене ставлення до неурядових організацій. Значною перешкодою, на думку респондентів, є й байдужість суспільства, а іноді непрофесійність самих організацій. 

До головних проблем в їхньому середовищі респонденти відносять створення "кишенькових" організацій, наприклад, при органах влади, партіях чи олігархах. 

Більшість респондентів зазначили, що їхні організації отримують гроші від міжнародних донорів, ще близько третини назвали джерелом фінансування внески членів  самої організації. Фінансування таких структур українськими донорами чи бізнесом є менш поширеним. 

Найважливішими тематичними напрямками діяльності організації респонденти вважають контроль за владою та протидію корупції.

Опитування проводилося з 19 по 25 грудня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Соціологи опитали понад дві тисячі респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,5%.

Українці є суспільно пасивними

В рамках ще одного дослідження Фонду Демократичні інціативи, з'ясувалося, що більшість українців стабільно не долучаються до громадської діяльності. І є суспільно пасивними.

Для успіху за активістами повинна йти решта суспільства

Громадянське суспільство – активні громадяни, які хочуть жити краще. І зазвичай, готові до дій, зауважила директор Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Проте, за її словами, для успіху за ними повинна йти решта суспільства.

"Суспільство у нас в такому стані напруженої активності. Воно начебто пасивно, але завжди може вибухнути, і це треба мати на увазі. Ми такі досить емоційні. Іншого джерела у влади як рекрутуватися з громадянського суспільства очевидно не має. Очевидно, що громадянське суспільство дає певні навички, дає знання, які не дають університети й інститути", – зауважила Бекешкіна.

На жаль, більшість громадян поки не готова до постійно рутинної діяльності, яка є важливою для країни в довгій перспективі, додала Бекешкіна.

Не були готові

Громадські організації не були готові стати основою в розбудові країни, зауважив керівник Програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба.

Громадянське суспільство – це постійно діючий воєнкомат реформ

Чимало активістів пішли у політику, на держслужбу, помічниками та заступниками високопосадовців. Зараз відчувається нестача кадрів в організаціях. Це посилює розвиток країни загалом, проте послаблює громадські рухи, додав Лациба.

"Ми маємо усвідомлювати, що громадянське суспільство – це постійно діючий воєнкомат реформ. Ми, громадські організації, аналітичні центри маємо закладати, що ми постійно маємо знаходити нових людей, постійно маємо волонтерів і постійно маємо готувати, що кожен рік ми два-три хороших експерта відправляємо на держслужбу або в парламент, або в міську раду, або місцеве самоврядування, і це правильно. Мені здається, ми до цього не готові, тому, я вважаю, що 2018 рік – це рік, коли ми, третій сектор, просіли, у нас менше, як на мене, результативності, менше якихось ініціатив", – наголосив Лациба.

Громадські активісти й політика

Новизна лякає, проте, громадським активістам варто спробувати себе в політиці, зауважив в коментарі Радіо НВ народний депутат від партії Батьківщина Ігор Луценко, який раніше працював у громадському секторі й 2014 року був обраний у парламент.

Нове не завжди означає краще

Водночас, за його словами, нове не завжди означає краще. Слід враховувати цінності та мету людей, які хочуть змін.

"Питання головне в мотивації та цінностях. Зміна поколінь не може бути сама по собі цінністю. Питання в тому, що мусять бути політики, які пройшли перед цим певні етапи своєї власної еволюції, хоча б якусь школу, де вони не звикли за хабарі чи якісь інші нехороші речі отримувати те, що їм треба. Скоріше мислили категоріями репутації, хороших справ, власних професійних якостей. Через це вже заходили, формували визнання і свою власну вартість", – зазначив Луценко.

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською