Мільйон гектарів лісу за 10 років? Чи реально виконати «зелений» указ Зеленського — розбираємось у семи картках

Зростання потреб людства призвело до втрати 40% лісів планети. Для того, щоб зупинити цю тенденцію країни активно впроваджують сталі практики менеджменту лісів, раціонального використання лісових ресурсів, а також займаються створенням нових лісів. Україна не є винятком.

Президент України ініціював масштабну програму “Зелена країна”, мета якої – збільшити площу лісів в Україні на 1 млн гектарів до 2030 року. Ініціатива позиціонується як дії України із запобігання змінам клімату і покращення стану довкілля. Але не завжди повсюдна висадка дерев є доречною, крім того вона може спричинити знищення природних степових екосистем, нераціональне використання бюджетних коштів та номінальне виконання плану лише на папері, а не в реальності.

Створювати нові ліси потрібно лише в придатних для цього місцях та природних умовах. В Україні ліси займають приблизно 16% території країни, передусім на Поліссі та в Карпатах. Такий незначний відсоток пов’язаний не лише із заміщенням лісів сільськогосподарськими угіддями та населеними пунктами, а і з розташуванням майже половини території України у степовій зоні.

Степи в жодному разі не мають ставати місцем для лісорозведення, бо це окремі природні екосистеми. Їм притаманна трав’яниста рослинність та збереження біомаси не над, а під землею у коренях і цибулинах. У степу, у ґрунті постійно накопичується вуглець, стабілізуючи клімат і даючи життя сотням видів живих організмів.

Проблема у тому, що в законодавстві бракує юридичної категорії степів. Багато земель, колись приєднаних до лісових господарств для створення нових лісів, є якраз тими самими останніми степами. Згідно з дорожньою картою програми Президента “Зелена країна” Держлісагентство найбільше лісів планує створити саме в південних, степових областях.

Збереження потребують не лише степи, а лучні біотопи. За браком земель для створення нових лісів, лісові господарства планують заліснити майже всі лісові галявини. Потрібно розуміти, що ліс — це не тільки дерева, історично ліси мали значно більше відкритих трав’янистих просторів всередині лісових масивів, які надзвичайно важливі для підтримання лісового біорізноманіття. Засадження лісом останніх лісових галявин, наносить значно більше шкоди, аніж реальної користі та реального збільшення площі лісів.

Самосійні ліси утворились природним шляхом на землях, що не використовувались у господарстві. Орієнтовно вони займають площі в 300-500 тис. га, що становить додатково 3-5% від офіційних вкритих лісами площ. Середній вік самосійних лісів 20-30 років, однак на сьогодні вони не мають юридичного статусу лісу, а їхня площа стрімко зменшується через розорювання сільськогосподарських земель, що давно не використовувались.

Молоді самосійні ліси відіграють важливу роль як місце укриття, харчування та розмноження для птахів та звірів. Це – своєрідні осередки дикої природи посеред обширних і вкрай бідних на біорізноманіття сільськогосподарських угідь. Ці ліси відіграють важливу роль у поглинанні та депонуванні вуглецю.

Збереження самосійних лісів прямо сприяє досягненню Україною кліматичних зобов’язань згідно Паризької кліматичної угоди та Оновленого національного визначеного внеску України до Паризької Угоди, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2021 № 868-р, та інших природоохоронних зобов’язань відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, міжнародних конвенцій та національного законодавства, в той час як знищення віддаляє нас від досягнення задекларованих Україною цілей.

Через те, що в України просто не має достатньої за розмірами площі земель для додаткового лісорозведення – збереження самосійних лісів один з реальних способів збільшити площі лісового фонду України. Держава може отримати повноцінні ліси площею у декілька сотен тисяч гектарів, не витрачаючи кошти на їхню посадку, яка є вартісною. Самосійні ліси вже були “посаджені самою природою” і все, що потрібно – забезпечити їхнє збереження.

По-друге, відновлені у природний спосіб, самосійні ліси значно стійкіші за посаджені штучно лісові культури. У довготривалій перспективі вони менше всихатимуть від очікуваних посух та інших несприятливих і спричинених змінами клімату явищ, що дасть змогу економити кошти на їхньому повторному відновленні та ліквідації наслідків всихань.

Окрім збереження самосійних лісів, необхідним є надання можливості створювати нові ліси на місці сільськогосподарських угідь. Україна займає лідерське місце у світі за відсотком розорюваності, що становить майже 57% або 34 млн га. Водночас, за різними даними Україна має від 3 до 9 млн деградованих угідь, де продовження ведення сільського господарства є недоцільним, зокрема через виснаження ґрунтів. Виведення земель із сільськогосподарського обігу із подальшим створенням лісів є одним із варіантів розширення лісових площ. Але виключно за умови створення лісів у лісовій, а не степовій природній зоні.

Створення нових лісів має відбуватися виключно з місцевих, не чужорідних видів дерев. На жаль, триває практика створення лісів з чужорідних, в тому числі інвазійних видів, таких як червоний дуб та робінія звичайна, більше відома як акація. Інвазійні види дерев агресивно витісняють місцеві; ліси, створені з них, надають притулок значно меншому біорізноманіттю. Деякі з чужорідних видів дерев за певних умов також можуть ставати інвазивними і становити загрозу.

Важливо не плутати лісорозведення з лісовідновленням. Абсолютна більшість публічних звітів з останньої посадки лісу в рамках ініціативи Президента стосується лісовідновлення — посадки лісу на місці вирубок. Проте, це жодним чином не пов’язано зі збільшенням площі лісів! Лісовідновлення — це відновлення лісу на місці рубок; воно виконується лісовими господарствами на регулярній основі і фактично не призводить до реального збільшення площі лісів. Коли мова йде про збільшення площі лісу — це лісорозведення. Саме так називається створення нових лісів там, де їх не було протягом останніх десятиріч.

Як було зазначено вище, фактично єдині можливості для значного лісорозведення в Україні — це збереження самосійних лісів та створення нових лісів на місці сільськогосподарських угідь, за умови збереження степових та інших цінних трав’янистих біотопів.