Каламутні води. Річки України опинилися на межі катастрофічного забруднення і висихання

16 березня 2019, 10:05
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Концентрація токсичних сполук в річках України в десятки разів перевищила гранично допустимі норми, пише журнал НВ.

Річки міліють. Течія в них сповільнюється. Подекуди природа запускає механізм самознищення. Проте його ще можна зупинити

Брудна справа

Річка Дніпро цвіте і пахне. Але радіти нема чому. Бо цвіте вона отруйними водоростями, а смердить відходами виробництва, які щедро зливаються в малі і великі річки країни. За даними національної Гідрометслужби, концентрація низки токсичних сполук у багатьох річках і річечках в 30-40 разів перевищує гранично допустимі норми.

Відео дня
Серед рекордсменів — Київводоканал. У середньому за рік він скидає в Дніпро понад 500 млн куб. м брудних вод

Не тільки Дніпро, а й усі інші водні об'єкти України забруднюються на місцевому рівні сполуками важких металів (мідь, цинк, марганець, хром шестивалентний), а також сполуками азоту, нафтопродуктів, фенолів й інших небезпечних дарів цивілізації.

Серед національних рекордсменів —Київводоканал. У середньому за рік він скидає в Дніпро понад 500 млн куб. м брудних вод. Вище за течією — чернігівські, а нижче — миколаївські колеги доливають в Дніпро свої стічні води. Їм допомагає прибережний харчопром, аграрії, важка промисловість.

Сама природа повстала проти такого хамського ставлення українців до своїх водойм і стала скорочувати запаси прісної води. І ось ця проблема має куди більш тяжкі наслідки. Течії сповільнюються, річки міліють, синьо-зелені водорості навіть Дніпро перетворюють на озеро, а водосховища стискаються.

Крім того, Дмитро Надєєв, голова громадської організації Чистий Дніпро, зазначає, що в Україні на кожні 10 років припадає вісім років посушливого або дуже посушливого літа. Вода стає дефіцитом, а зрошення полів в південних регіонах — майже неможливим.

На чисту воду

Річка Рось, село Глибочка, район дніпровського басейну. Це за 9 км від Білої Церкви. На мапі Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України в цьому місці позначена червона точка — знак небезпеки. 12 лютого в річці виявлено концентрацію нітриту іона, що в сім разів перевищує гранично допустиму норму.

"Можливо, хтось скинув неочищені стоки, — помірковує Павло Гвозденко, заступник голови Державного водного агентства України. — Або ж сніг з полів, які обробляються міндобривами, під час танення потягнув хімію в річку".

Виною забруднення можуть бути відстійники промислових відходів, тваринницькі ферми і т. ін.

Подібних червоних точок на мапі досить багато. Одна з них на річці Козка, що впадає в так зване Київське море. Тут гідрологи виявили 50-кратне перевищення норми амоній-іона. У природних водах він накопичується при розчиненні у воді аміаку. Наявність цієї речовини в підвищеній концентрації свідчить про свіже забруднення, причиною якого можуть бути відстійники промислових відходів, тваринницькі ферми, скупчення гною або азотних добрив.

Дмитро Надєєв, голова громадської організації Чистий Дніпро (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
Дмитро Надєєв, голова громадської організації Чистий Дніпро / Фото: Наталя Кравчук / НВ

Все це тільки припущення, позаяк зловити за руку того, хто "плюнув" в річку, заскладно.

Як стверджує Гвозденко, щоб очистити річки від усього цього сміття, знадобляться величезні інвестиції. Ніщо не вказує на те, що вони ось-ось зайдуть в Україну, а тим більше в її водні артерії.

Втім, рукотворне забруднення річок — це  не найсумніша історія. Куди більш небезпечні процеси запустила власне природа. І з нею домовитися набагато важче, ніж з лихими промисловцями або чиновниками.

Немилості від природи

По всій Україні протікає 73 тис. річок, хлюпається 40 тис. озер, понад 1 тис. водосховищ, 400 тис. ставків. Здавалося б, нема про що хвилюватися. Проте це не так, парирує Ігор Стрелець, заступник начальника Міжрегіонального офісу захисту масивів дніпровських водосховищ. Дефіцит водних ресурсів — одна з найбільш очевидних загроз України.

У південних регіонах України співвідношення водних запасів на людину гірше африканських закутків

У світовому рейтингу Відновлювані внутрішні ресурси прісної води на душу населення, який публікує Всесвітній банк, Україна посідає 125-е місце в переліку зі 180 країн. Тут на кожну людину припадає всього 1,2 тис. кубів прісної води (в Росії — 29 тис. куб./чол., в Італії, Франції — по 3 тис., в Румунії — 2,1 тис., в Польщі — 1, 4 тис. кубів). Українські пропорції трохи гірші, ніж в Ефіопії і Нігерії (по 1,25 тис. кубів), зате дещо кращі, ніж у Ботсвані і Чаді (1,1 тис.).

Причому в південних регіонах України співвідношення водних запасів на душу населення гірше африканських закутків і становить 400-500 кубів на людину.

Щороку ситуація погіршується, що спричиняє проблеми зі зрошенням полів. До того ж українських аграріїв підсмажує і підсушує глобальне потепління, що відбивається на запасах води.

Через каскади водосховищ і гребель швидкість течії на величезних ділянках Дніпра — всього 10 см на секунду, тобто в 10 разів нижче, ніж, наприклад, в Десні. Чому транспортуюча потужність дніпровського потоку неймовірно низька. А в практично стоячій воді твердий осад не рухається — він осідає.

"Ми провели зйомку дна в районі Південного моста [в Києві], за час експлуатації водосховищ його рівень піднявся на три метри, — пояснює Стрелець. — Всього ж між Києвом і Ржищевом залягло не менше 80 млн кубів твердого стоку. Тобто все, що принесла Десна, осіло тут".

Те, що засмічує русло річки, утворює мілини. Зараз вони займають 30% дніпровського басейну. Критичною масою вважається 15%. На мілководді створюються зони підвищеної температури. У теплій, приблизно 22 оС, воді розвиваються сприятливі умови для розвитку і росту паразитуючих синьо-зелених водоростей. Поверхня води подекуди затягується зеленої тванню. Цей болотний натюрморт забирає у річки кисень. Риба або гине, або навіть не запливає в таку річку.

Місто з піску

Той мінімум, що потрібно від держави, експерти оголошують буквально одностайно. Це прозорі умови для компаній, які займаються очищенням водойм за допомогою земснарядів. Їх ключовий заробіток — видобуток будівельного піску, який залягає, зокрема, на дні українських річок.

Стрелець згадує, що в середині нульових, в період будівельного буму, в районі Києва таким чином щорічно з річок видобувалося 3 млн кубометрів піску, тобто близько 4,5 млн тонн. При тодішній вартості $6 за тонну самоокупність була як треба.

Принципово державі потрібно тільки все організувати. І тоді все запрацює

Прозорий, з чітко прописаними правилами видобуток річкового піску здатен не тільки дати друге дихання Дніпру, але й стимулювати будівельний ринок, — запевняють Ігор Стрелець й Анатолій Дем'янець, головний інженер проектів Собі, компанії, яка вже 19 років спеціалізується на зведенні гідротехнічних споруд, очищенні річкових русел і зміцненні берегової лінії.

"Ось погляньте, [київські] райони Русанівка, Оболонь, Троєщина — вони ж намиті, — наводить приклад Дем'янець. — Там десь 150 млн кубів піску. На мілководді набирали й доправляли на берег".

Саме завдяки такій технології зобов'язаний своїм існуванням запорізький мікрорайон Південний. Місцеві його так і прозвали — Піски. П'ятиметровий шар намивних пісків зміцнив територію плавнів, напівзатоплених після будівництва Каховської ГЕС. Це той випадок, коли й будівельники ситі, і річки уціліли.

"Принципово державі потрібно тільки все організувати, — робить висновок Дем'янець. — І тоді все запрацює".

Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу НВ  № 9 від 14 березня 2019 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X