«Я не ромка, я — циганка». Як працює єдиний в Україні циганський театр — репортаж НВ

13 липня 2021, 16:01
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Журналісти НВ побували на репетиції єдиного в Україні циганського театру і поговорили з його артистами про традиції, стереотипи і негативний «імідж» ромів. Театр існує вже 27 років — весь цей час його очолював народний артист Ігор Крикунов. У травні 2021 року він помер від COVID-19.

Душа театру

«Не варто забувати про свою кров. Душа театру — це саме циганське мистецтво», — заслужена артистка України Людмила Крикунова сидить у порожньому кріслі залу для глядачів у київському циганському театрі Романс. Вона одягнена в довгу чорну сукню, а її погляд спрямований у настільки ж чорну глибину сцени навпроти.

Відео дня

Це єдиний державний академічний музично-драматичний циганський театр в Україні. У 1994 році його заснував чоловік Людмили, також заслужений артист України Ігор Крикунов. У травні цього року чоловік помер на 68-му році життя від ускладнень, викликаних коронавірусом COVID-19. У театрі його згадують з теплотою і повагою.

Народна артистка України Людмила Крикунова — дружина засновника театру Романс Ігоря Крикунова, який помер у травні 2021-го (Фото: НВ)
Народна артистка України Людмила Крикунова — дружина засновника театру Романс Ігоря Крикунова, який помер у травні 2021-го / Фото: НВ

«До того як приїхати в Київ, Ігор Миколайович був провідним актором у театрі Ромен у Москві. Коли ми одружилися, довго працювали там разом. Одного разу приїхали у відпустку до Києва — я сама киянка — і організували собі тут культурну програму. Потрапили в театр естради, зараз відомий як Театр на Подолі. Ігор Миколайович закохався в ці вистави. Ми вирішили переїхати до Києва, і він якийсь час пропрацював у цьому театрі», — ділиться спогадами Людмила.

Згодом Ігор Крикунов вирішив створити спершу власний ансамбль, а потім і театр, який у 1994 році здобув статус державного. Так з’явився Романс — зараз він розташований у будівлі на проспекті Перемоги, 38. Це академічний театр із широкою концертною програмою: спектаклі, романси, фантасмагорії, музичні комедії, фольклорні та драматичні вистави, концертні програми. Програма регулярно оновлюється: в рік зазвичай ставлять мінімум по дві прем'єри. Глядачі сюди приходять дуже різні. Раніше, за словами артистів, це був віковий контингент, переважно від 38 років і старші, але останнім часом аудиторія помітно помолодшала.

Потрапити до нас у театр на роботу нелегко. Спочатку дивимося на талант

Тут працюють тільки професійні артисти, і всі вони — синтетичні, акцентує Людмила Крикунова, — тобто можуть і співати, і танцювати, і беруть участь у спектаклях.

«Потрапити до нас у театр на роботу нелегко. Спочатку дивимося на талант, що людина вміє і що з неї можна зліпити. І на бажання, бо декому складно вставати рано і щодня приїжджати на репетиції. А вони у нас зазвичай з 10 ранку і, іноді буває, що до п’ятої-шостої вечора», — каже Людмила Крикунова.

Подібних театрів, крім київського, в світі всього два: театр Ромен у Москві і берлінський театр. Зараз Романс — справжня сімейна справа. Крім Людмили Крикунової в театрі також працюють її син Микола та донька Жанна.

Циганський театр у Києві представляє широкий репертуар: це і пісенні номери, і танці, і вечори романсів, і фантасмагорії (Фото: НВ)
Циганський театр у Києві представляє широкий репертуар: це і пісенні номери, і танці, і вечори романсів, і фантасмагорії / Фото: НВ

«Я в театрі вже 18 років. Солістка, беру участь у всьому репертуарі. Ми працюємо, живемо заради театру. Тут, думаю, проводимо навіть більше часу, ніж удома», — розповідає НВ Жанна Крикунова в перерві між репетиціями. Повз проходять артистки в пишних кольорових спідницях.

У складі Романсу — 15 артистів, які залучені в основний концертній програмі. У наймасштабніших спектаклях беруть участь близько двох десятків людей і використовується величезна кількість музичних інструментів, від трикутника до барабанів. Із сучасних є кахон, а з традиційних для ромської культури — скрипка і гітара. Всі костюми шиються на замовлення у співпраці з різними художниками і дизайнерами.

Сюжети

Театр Романс гастролює не тільки Україною, але й по всьому світу. Однак у 2020-му на їхні плани істотно вплинув коронавірус — довелося скасувати іноземні гастролі, а в самому театрі в Києві вдавалося приймати обмежену кількість гостей. Так, у залі, розрахованому на 500 місць, під час першої хвилі коронавірусу дозволялася посадка тільки на 20−30 місць.

«Я прошу артистів розповісти про те, якими саме історіями вони діляться зі своєю аудиторією і що за сюжети переважають у творчості їхнього народу, — пояснює Людмила Крикунова. — Якщо це старі народні пісні, часто сюжет там — про кочовище. Однак любов присутня у всіх спектаклях і піснях. І це не обов’язково любов між чоловіком і жінкою, а й любов до ближнього, до дітей, до країни. Жити без любові, — додає народна артистка України, — неможливо».

Неприємні асоціації зі словом «цигани» зазвичай виникають у людей через певний контингент, який промишляє дрібним злодійством на вулицях

«У нас є в репертуарі вистава Циган — він і в Африці циган про те, як українець і циган пліч-о-пліч живуть тут. Є фантасмагорія Циганські ночі — поезії. Про те, як циганська культура вплинула на великих поетів, наприклад, на Олександра Пушкіна, Гарсіа Лорку», — зазначає дочка Людмили Жанна.

У репертуарі Романсу є й українські народні пісні, але «якщо її співає циган, це звучить зовсім по-іншому», — запевняє співрозмовниця.

Артисти театру певним чином ще й танцюристи, але танцювальні рухи тут самі собою не несуть ніякого прихованого сенсу, як, наприклад, в індійському танці, де кожен жест щось означає, пояснюють мені в театрі. Тож циганський театр, за словами артистів, це передусім емоція.

З 2000 року артисти Романсу організовують міжнародний фестиваль Амала, куди запрошують театри і колективи з інших країн.

Так проходять репетиції циганського театру (Фото: НВ)
Так проходять репетиції циганського театру / Фото: НВ

«Коли йде відбірковий тур, нам надсилають пісні. І дуже багато співають, наприклад, англійські пісні, — розповідає Людмила Крикунова. — Однак ми пропагуємо саме циганське мистецтво. Про циганську пісню і циганський танець ми не забуваємо ніколи. Це — наше рідне».

Не цигани

«Я не ромка, я — циганка», — ствердно говорить Жанна Крикунова у відповідь на моє запитання про термінологію. Вона пояснює: зараз дійсно заведено називати її народ ромами, можлива причина — спроба відійти від негативних асоціацій, пов’язаних зі словом «цигани».

Слово «рома» походить із циганської мови і, по суті, означає те ж саме, що і «циган», пояснює Микола Крикунов. У театрі він займається адміністративними питаннями, а після смерті батька взяв у свої руки управління Романсом.

Артистка театру Жанна Крикунова каже, що вважає себе не ромкою, а саме циганкою — для себе бачить принципову різницю в цих двох поняттях (Фото: НВ)
Артистка театру Жанна Крикунова каже, що вважає себе не ромкою, а саме циганкою — для себе бачить принципову різницю в цих двох поняттях / Фото: НВ

Ми спілкуємося про те, звідки взагалі взялося негативне ставлення до осіб ромської національності в суспільстві. Неприємні асоціації зі словом «цигани» зазвичай виникають у людей через певний контингент, який промишляє дрібним злодійством на вулицях — як правило, це жінки або діти, які обкрадають випадкових перехожих, наприклад, на вокзалі, проте ці люди насправді не мають нічого спільного з ромами, пояснюють Крикунови. Вони кажуть: неодноразово підходили до таких осіб на вулиці і зверталися до них своєю рідною мовою, але виявлялося, що співрозмовники їх не розуміють.

«Як правило, циганської мови вони не знають. Якою вони спілкуються? Не знаю, але точно не циганською», — пояснює Микола Крикунов. Він передбачає, що люди, яких він зустрів, мали зовсім інші корені.

Ромські традиції припускають, що своє коріння потрібно шанувати, як і традиції свого народу

Такий контингент, зізнаються Крикунови, тільки дискредитує їхній народ і зміцнює стереотипи про нього. І перейменування в «ромів» тут навряд чи допоможе, вважає Микола:

«Розумію, що таким чином, відходячи від слова „цигани“, хтось, можливо, хоче відійти від негативних асоціацій. Але скажу ось що: суті це не змінює. Потрібно змінювати поведінку. Хоч як би ти себе називав, поки поведінка не зміниться — ставлення буде таким же».

Ромські традиції припускають, що своє коріння потрібно шанувати, як і традиції свого народу. Дітям прищеплюють повагу до старших, і серед ромів загалом дуже розвинений культ сім'ї.

«Я не чула, щоб циганка коли-небудь залишала своїх дітей. А старих ніколи не віддають у будинки для літніх людей — це взагалі табу, всі люди похилого віку повинні доживати свої роки з сім'єю», — розповідає про сімейні традиції Людмила Крикунова. Під час Другої світової війни, за її словами, українці часто рятували ромських дітей — як і навпаки.

Микола Крикунов після смерті батька взяв на себе керівництво циганським театром Романс (Фото: НВ)
Микола Крикунов після смерті батька взяв на себе керівництво циганським театром Романс / Фото: НВ

Я запитую про досить поширене сьогодні упередження щодо ромів — нібито вони використовують чужих дітей, щоб ті жебракували на вулицях, — і прошу Людмилу Крикунову прокоментувати це.

«Я не вірю в це, — категорично відповідає вона. — Ми до таких підходили. Ми їх не розуміємо, вони нас — теж. Якщо вони темні — всі вважають, що це цигани. Але це і близько не так».

«Чиїх ти будеш?»

Людмила Крикунова розповідає про власну родину. Свій рід називає дуже давнім і каже, що кілька поколінь її предків жили в Києві: «Ще до Другої світової війни, до революції вони жили переважно в Києві. Бувало, кочували, але переважно осідали саме тут».

Вона згадує двох братів, Івана і Миколу Клімашенків, які свого часу прославилися як танцюристи й артисти. Їхній дядько працював у московському театрі Ромен — запрошуючи на сцену, його оголошували як «Золоті Чобітки».

«Тому що у нього були „золоті“ ноги — такий він був талановитий», — каже Крикунова.

Коли Господь роздавав народам землі, циган кочував і не встиг, тому йому нічого не дісталося. Так і залишилися цигани кочовим народом

Мати Людмили ще в 1970-х організувала в Києві ансамбль Чорні очі, де виступала разом зі своїми братами. Сама ж Людмила на сцені з 14 років. Дмитро Клімашенко, відомий в Україні музикант і продюсер, також її родич — представник давнього роду.

«У кожної сім'ї, у кожного клану — своя назва, — пояснює Крикунова. — І перше запитання, коли ми когось зустрічаємо: «Ти — ром?» І запитуємо: «А чиїх ти?»

Роми — дуже давній народ, представники якого проживають на території всієї земної кулі. Однак чи не найголовніша особливість ромів полягає в тому, що у них немає і не було власної національної держави. Чому так сталося, Людмила Крикунова пояснює за допомогою давньої притчі: «Коли Господь роздавав народам землі, циган кочував і не встиг, тому йому нічого не дісталося. Так і залишилися цигани кочовим народом».

За словами Людмили Крикунової, потрапити на роботу в театр Романс — нелегко, адже тут шукають дійсно талановитих артистів (Фото: НВ)
За словами Людмили Крикунової, потрапити на роботу в театр Романс — нелегко, адже тут шукають дійсно талановитих артистів / Фото: НВ

Микола Крикунов долучається до розмови:

«Циганська мова — міжнародна, ми можемо спілкуватися нею між собою незалежно від того, в якій точці планети перебуваємо. До нас на фестиваль приїжджали цигани з Куби, з Китаю — так, там, як виявилося, вони теж є, і ми були приємно цим здивовані. Спілкувалися з ними циганською, і спілкування було абсолютно спокійним».

Серед ромів немає переважної релігії — зазвичай віросповідання залежить від того, в якому регіоні проживає сім'я. В Україні зазвичай зустрічаються або роми-православні, або роми-католики. В інших країнах також є представники цього народу, які сповідують іслам.

Самі роми вважають себе досить релігійними — це проявляється в найрізноманітніших традиціях, наприклад, в організації весілля.

«Вінчання — це обов’язкова частина весілля. Навіть розпис у РАЦСі може бути не такий важливий, як вінчання», — пояснює Микола Крикунов.

Один з популярних стереотипів про ромок — це нібито їхній талант «позолотити ручку»

Ромське весілля називає дуже серйозним заходом, і часто його відзначають як мінімум три доби, адже на свято з'їжджаються гості з усіх куточків країни. Насильно заміж нікого не видають, запевняє мій співрозмовник.

У сучасній ромської сім'ї зазвичай виховують двох-трьох дітей, але є подружні пари і з однією дитиною — все залежить від того, чи є можливість утримувати більше дітей. Раніше і п’ять-сім дітей не вважали рідкістю, пояснюють мої співрозмовники.

«Позолоти ручку», або Головні стереотипи про ромів

З Миколою Крикуновим обговорюємо найпопулярніші стереотипи й упередження про ромський народ. Сам він зізнається, що ніколи не стикався ні з чим подібним на свою адресу, адже виріс в інтелігентній сім'ї і має адекватне коло спілкування:

«У дитинстві мені хтось міг сказати „А, ну цигане!“, але потім познайомимося — і все нормально. Те ж саме в інституті: спочатку був як біла ворона, але потім — все гаразд».

Зараз у Крикунова 27 хресних дітей, з яких четверо роми, а решта — з українських і російських сімей. Це, каже він, свідчить не про упередження на його адресу, а радше, навпаки, про довіру.

Роми вважають себе досить релігійними і шанують традиції (Фото: НВ)
Роми вважають себе досить релігійними і шанують традиції / Фото: НВ

Один з популярних стереотипів про ромок — це нібито їхній талант «позолотити ручку», тобто поворожити комусь в обмін на грошову винагороду. Микола Крикунов пояснює: ворожіння — це дійсно традиційне для ромських жінок заняття, але володіють ним не всі. Це, швидше, божий дар, — каже мій співрозмовник, — і тим, хто ним наділений, пощастило.

Інший популярний стереотип — нібито цигани крадуть коней. Вплинув на такі переконання відомий радянський фільм Табір іде в небо, який вийшов 1976 року.

«Зняли фільм — і узагальнили. І все вже, „циган-конокрад“, — коментує Микола Крикунов. — Насправді ж, так, [роми] кочували, але щоб коней красти… І все-таки боялися покарання: вкрав коня — йди до в’язниці. А як до в’язниці, якщо у тебе п’ятеро, семеро дітей?»

У Миколи Крикунова 27 хресних дітей, з яких четверо роми, а решта — з українських і російських сімей

Ромські сім'ї заробляли чесною працею: чоловіки часто займалися ковальством, працювали з металом, були лудильниками. У колишні часи багато речей не можна було придбати в магазині, тому в селах, де зупинявся табір, завжди стояла черга за сапками, граблями й іншими корисними речами з металу, пояснює Крикунов:

«Є такі цигани, як калделарі, традиційно вони завжди добре вміли працювати з металом, робили дахи, системи стоків тощо. І заробляли своєю працею великі гроші».

Я запитую про те, чи існують «циганські барони», але Крикунов поспішає розчарувати: барони — це теж вигадка, лише персонажі, привнесені культурою, зокрема кіно. Певна ієрархія в ромських родинах дійсно існує, але найголовніші маркери — це вік і вчинки людини, а не її матеріальний статус. Хоча золото, каже мій співрозмовник, його народ дійсно любить — як і гроші.

«У нас дуже сильно прищеплено повагу до старших, як циганської національності, так і не циганської. Це дуже важливо, — пояснює Микола Крикунов. — Тому, якщо старша людина мені зробить зауваження, я її почую і їй відповім. Чи зроблю я так, як вона сказала — інше питання. Залежить від того, чи заслужила вона поваги до себе своїми вчинками».

Ми обговорюємо й інші стереотипи — наприклад, звідки в асоціативному ряді про циган, гітару і пісні в ресторані взявся ведмідь. Мій співрозмовник зізнається, що справді бачив у ресторанах ромських артистів із дресированими ведмедями — але не у нас, а в Болгарії. Там ведмедя прив’язували до дерева біля закладу, немов собаку, і перехожі не бачили в цьому нічого дивного.

Вінчання — це обов'язкова частина весілля. Навіть розпис у РАЦСі може бути не такий важливий

Головна проблема навколо ромського народу полягає в тому, що суспільство досі не до кінця розуміє, що це за люди. Крім того, не до кінця зрозуміло, звідки вони прийшли — є версія, що з Індії, але чи так це — точно не відомо, розмірковує Микола Крикунов.

«Цигани не безгрішні, це правда. Як то кажуть, у сім'ї не без виродка. Але це стосується не тільки циганського народу, але такою ж мірою і будь-якого іншого», — підсумовує він.

Матеріал є переможцем конкурсу для журналістів, що підтриманий Ромською програмою Міжнародного фонду Відродження.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X