«Персональна війна Пригожина». Тарас Березовець — про ПВК Вагнера у боях за «ворота Донбасу» — Бахмут. Інтерв'ю

27 жовтня 2022, 08:43
Ексклюзив NV
Український військовослужбовець поблизу міста Бахмут, Донецька область. 4 жовтня 2022 року (Фото:REUTERS/Anna Kudriavtseva)

Український військовослужбовець поблизу міста Бахмут, Донецька область. 4 жовтня 2022 року (Фото:REUTERS/Anna Kudriavtseva)

Уже пів року окупанти активно штурмують Бахмут. Але за цей час їм не вдалося не просто заволодіти містом, але й перехопити ініціативу в ЗСУ на цьому напрямку, переконаний політолог та ведучий, а наразі пресофіцер Першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна Тарас Березовець.

За його словами, українські військові вже перемололи значну кількість «вагнерівців» та інших окупантів, але ті воюють дуже зухвало і агресивно — навіть стрибають в наші окопи та починають рукопашні бої.

Відео дня

В інтерв'ю Радіо НВ Березовець розповів, як ЗСУ б’ються за «ворота Донбасу».

https://www.youtube.com/watch?v=3wlHI2VqRNY

 — Що відбувається на найгарячішому напрямку українського фронту — бахмутському?

— Щодо Донбасу. Бахмутський, авдіївський напрямки — це єдині напрямки, де російські війська разом з приватною військовою компанією Вагнера і з армією терористичних так званих народних республік намагаються наступати. На всіх інших напрямках ми бачимо, що зусиллями ЗСУ їхній наступ вдалося зупинити.

Більше того: українська армія перейшла в наступ, навіть незважаючи на несприятливі погодні умови, зокрема на півдні. Щоправда, це впливає на темпи нашого наступу.

Тим не менше, на бахмутському напрямку РФ перекинула, крім російських найманців, які воюють там уже декілька місяців, нових мобілізованих, так званих «мобіків». Велику кількість їх закидають туди. Вони здебільшого не мають жодної підготовки, не проходили службу в армії. І тому їхня спроможність, кваліфікація є вкрай низькою.

— Експерти, і ви зокрема, говорять, що ці «вагнерівці» набагато більш професійні, і це для нас проблема. Розкажіть про їхню тактику.

— Приватна військова компанія Вагнера, яка воює на бахмутському напрямку, в основному складається з досвідчених найманців. Тобто це не ті зеки, яких набрали з російських тюрем нещодавно. Це загалом колишні військовослужбовці російської армії або найманці, які мають багаторічний досвід війни в Сирії, в Африці. Вони набагато краще підготовлені.

Крім того, можемо говорити про те, що дії ПВК Вагнера на цьому напрямку відзначаються великою злагодженістю всіх підрозділів. В них, крім піхотних підрозділів, є артилерія, є танки, навіть є своя власна авіація.

Ми бачили повітряний бій українського штурмовика СУ-24 із російським МіГом. І цей МіГ, як нам потім розказали, належить до підрозділів цієї військової приватної компанії.

Діють вони дуже зухвало, дуже агресивно. Наступають без використання засобів захисту, без бронежилетів, без касок. Несуть на собі максимально розгрузку і підходять впритул до позицій, на відстань 100, а подекуди навіть 50 метрів. У цей час їхня артилерія, міномети завдають удари по позиціях наших воїнів. Вони, відповідно, знаходяться в укриттях, не мають можливості бачити пересування. А ті (окупанти — ред.) з використанням рельєфу місцевості підходять впритул, буквально з останньою міною, яка падає на наші позиції, «вагнерівці» стрибають в буквальному сенсі в траншеї, і далі вже починається рукопашний бій.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Ще важливий елемент: в нічний час вони використовують як правило одяг чорного кольору, а вдень часто переодягаються в форму ЗСУ, в піксель, мультикам, чим вони намагалися ввести в оману. Але зараз, після кількох подібних атак, військовослужбовці вже готові до того, що якщо на них ідуть невідомі підрозділи в одностроях української армії, це можуть виявитися російські найманці.

— Як вони вмотивовані, зважаючи на те, що це не їхня війна, вони просто найманці? Уже декілька тисяч російських окупантів полягло на тому напрямі. Як ви це собі пояснюєте? Є версія, що це особиста амбіція очільника цієї так званої військової приватної компанії Вагнера Євгенія Пригожина. Він начебто має захопити Бахмут для того, щоб показати якусь велику перемогу, тому що він вважає, що має велике майбутнє в системі влади Росії.

— Справді, битва за Бахмут — це особиста битва Пригожина, тому що Пригожин змагається наввипередки, як свого часу армії першого українського фронту і першого білоруського фронту, Конєв і Жуков змагалися між собою, хто першим зайде до Берліна.

Це персональна війна Євгенія Пригожина. Для нього захоплення Бахмуту означало би, що він здобув не просто перемогу тут, а він би здобув перемогу над своїми опонентами з російського Міністерства оборони. І тому насиченість підрозділами саме приватної військової компанії Вагнера наводить на думку, що це мала би бути особиста кампанія успіху. Так не вийшло.

Вони з квітня захопили менше, ніж захопили за 48 годин підрозділи ЗСУ. Але зрозуміло, що російська армія не буде зупинятися. От їхня мотивація.

Те, що ми бачимо, те, що розповідають наші військовослужбовці: їхні найманці часто йдуть під впливом наркотичних речовин. Нічим іншим пояснити [не можна те], коли людина йде, в неї потрапляє, наприклад, граната, їй відриває руку, а вона продовжує далі йти кількасот метрів і стріляти. Погодьтеся, що людина в нормальному стані це не здатна зробити.

Тим не менше, ще раз повторю, це дуже підготовлені і дуже небезпечні підрозділи. ЗСУ перемололо значну їх кількість. І тому на цьому напрямку їх зараз уже в кілька разів менше, ніж це було, наприклад, станом на початок вересня.

— Цих «вагнерівців» було відкинуто на два кілометри. Про це говорять аналітики СІТ. Вони казали, що окупанти захопили два кілометри за два місяці, а ми змогли зі свого боку відкинути їх за 48 годин. Як це відбувалося?

— Треба сказати, що бахмутський напрямок, напевно, найщільніший за кількістю артилерії, яка стоїть там. За час інтенсивних бомбардувань в місті сьогодні серйозно пошкоджено більше 50% будівель. Особливо це стосується південної і південно-східної частини.

Крім того, на територію міста проникають снайперські групи противника, їхні ДРГ.

Вдалося їх відсунути шляхом штурмових зусиль, в яких брали участь підрозділи не тільки ЗСУ, але і Національної поліції, інших підрозділів українських сил оборони.

Подробиці, зрозуміло, що сьогодні повідомляти можуть тільки офіційні речники Генерального штабу. Але треба сказати, що для ворога цей наступ виявився повною несподіванкою. Вони протягом останніх шести тижнів активно штурмували наші позиції і були впевнені, що мають ініціативу на цьому напрямку. Тому для них це стало повною несподіванкою.

— ЗСУ вдалося звільнити асфальтовий завод в Бахмуті. Чи це була частина цієї операції? Як довго вони залишалися на тому заводі?

— Знову ж, не можу коментувати всіх цих подробиць, тому що лінія фронту на цьому напрямку не була постійна, вона була рухливою. Крім того, існувала так звана сіра зона, куди заходили і підрозділи ЗСУ, і підрозділи противника. І дуже часто виходило так, що на карті ця територія формально контролювалася противниками, а насправді там знаходилися наші підрозділи.

Бахмут має щільну індустріальну забудову, особливо в тій частині, з якої вів наступальні дії противник.

Бахмут знаходиться на певній висоті, порівняно з іншими [містами]. Не дарма Бахмут називають воротами Донбасу, адже він дозволяє контролювати, з одного боку, міську агломерацію — Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ, а з іншого боку — Горлівку і Донецьк. Тобто ці ворота працюють в обидва боки. І той, хто контролює Бахмут, він контролює по суті серце Донбасу.

Тому для противника важливо було оволодіти ним, оскільки це дозволяло проводити наступальні дії вже в напрямку міської агломерації навколо Краматорська.

Оскільки ворог був переконаний, що він має ініціативу в цій частині, вони активно заходили в міську забудову, але там діяли підрозділи спеціального призначення України, які, використовуючи знання (там багато місцевих бійців з Донбасу, вони прекрасно знають цю місцину), виходили дуже часто в тил, завдавали несподіваних ударів по противнику, знищуючи його — і броньовану техніку, і особовий склад противника.

Їм не вдалося за ці півроку активного штурму не просто оволодіти містом, але і навіть оволодіти ініціативою в боротьбі за нього.

https://www.youtube.com/watch?v=0CqZ3fq2qz8

— Російські ДРГ можуть проникати іноді на територію Бахмуту, тобто на територію міста. Була інформація, що їм допомагають місцеві жителі, навіть таксисти. Можете більше про це розповісти? Дивне запитання, але чому українець, який знає, що відбувається вісім років на тій території, яка є окупованою, може допомагати окупантам?

— На жаль, нічого дивного немає. Значна частина місцевих мешканців відноситься до так званої категорії ждунів. Сьогодні в Бахмуті залишилося приблизно 30% довоєнного населення. Ці люди не можуть виїхати з двох причин. Або їм немає фізично, куди їхати, у них немає родичів, знайомих і грошей на виїзд. Друга причина — вони очікують приходу російської армії.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу NV

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо NV
X