Війна закінчиться нашою перемогою. Ексклюзивне інтерв’ю командувача ОС Сергія Наєва

18 вересня 2018, 13:59

Командувач ОС генерал-лейтенант Сергій Наєв про контрабанду на фронті, важливість звільнених селищ та про те, як дружина відправляла його на війну. З Наєвим спеціально для НВ розмовляла Ольга Омельянчук.

Генерал-лейтенант Сергій Наєв командує Об’єднаними силами (ОС) від самого початку їх створення, з квітня 2018 року, коли Антитерористичну операцію (АТО) було переформатовано в Операцію об'єднаних сил (ООС).

Відео дня

В інтерв’ю НВ командувач ОС розповів, як на передовій ведуть боротьбу з контрабандою, як дружина відправляла його на війну на Донбасі, про свій перший обстріл поблизу Донецького аеропорту та про важливість звільнених селищ Південне та Шуми.

- Об’єднані сили звільнили з квітня щонайменше три населені пункти – Південне, Золоте-4, Шуми. Яке стратегічне значення кожного з них? Чому важливо було зайняти саме ці селища?


Об'єднані сили вирішують в операції декілька надважливих завдань. Одне з них – це недопущення розширення російської агресії на підконтрольну Україні територію. Саме для вирішення цього завдання ми переймаємося, зокрема, й встановленням контролю над населеними пунктами до лінії розмежування, визначеної Мінськими угодами.

Операції зі звільнення Шумів, Золотого-4 та Південного були здійснені у рамках Мінських домовленостей. Головні завдання встановлення контролю: створення смуги для убезпечення підрозділів, що обороняються від раптових нападів противника, унеможливлення виходу противника до переднього краю й ведення вогню з так званої «сірої зони». Також є мета – якомога далі відсунути від населених пунктів смугу забезпечення підрозділів та створити пояси безпеки навколо міст і сіл.

- Чи є плани у сил ООС щодо звільнення інших населених пунктів? І тут йдеться тільки про ті, що згідно з Мінськими домовленостями мають бути під нашим контролем, чи все-таки можливе розширення лінії зіткнення?

Ми ведемо боротьбу на своїй рідній землі, на якій жили наші пращури і яка за всіма законами належить нам і нашим нащадкам. Мета операції – стримування та відсіч збройної агресії Російської Федерації, відновлення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях.

Водночас Об’єднані сили жодним чином не порушили ані Мінських домовленостей, ані інших міжнародних зобов’язань. Натомість у вже звільнених населених пунктах розпочалася реальна нормалізація життя людей, повернення їх в українське правове поле та захист їхніх законних прав.

- Є офіцери, які запевняють, що їм завжди було відомо таке: Росія одного разу раптово точно нападе на Україну. Мовляв, навіть у військових вишах деякі викладачі ще 15 років тому попереджали про російську агресію. Чи було щось подібне, коли ви навчалися?

Я навчався в Національному університеті оборони України на факультеті оперативно-стратегічної підготовки у 2007 році. На ту пору ми навіть не припускали, що Росія може вчинити напад на Україну і її збройні сили стануть агресором стосовно нашої держави. Я відверто запевняю, такі дії ми навіть не обговорювали.

- Яку посаду ви обіймали, коли розпочалася війна? І чи можете пригадати, як саме дізналися про початок бойових дій на Донбасі?

Коли почалася війна, я був начальником штабу Оперативного командування «Південь». Було утворено два оперативних командування: «Північ» зі штабом у Рівному і «Південь» зі штабом у Дніпрі. Початок війни пам’ятаю дуже детально, адже все відбувалося на теренах відповідальності саме командування «Південь».

Я людина, яка схильна швидко приймати рішення. Мені не треба декілька разів нагадувати про щось

Крим був окремою частиною і підпорядковувався командуванню Військово-морських сил. В оперативному режимі нам було достеменно відомо, як на півострів передислоковувалися кораблі із живою силою збройних сил РФ, як летіли й сідали літаки, що перевозили додаткові сили Росії. Потім, коли вже почалася війна на Сході, так само з перших днів оперативне командування «Південь», у зоні відповідальності якого були Донецька та Луганська області, брало участь, вживаючи заходи з ізоляції району збройного конфлікту, а коли з інших регіонів прибували військовослужбовці, то переймалося їх розміщенням, встановленням блокпостів і т.ін.

- Ви швидко приймаєте рішення? Чи доводилося колись болісно щось вирішувати? Можливо, напередодні якоїсь військової операції не спали ночами?

Я людина, яка схильна швидко приймати рішення. Мені не треба декілька разів нагадувати про щось. Не спати ночами, тому що не можеш прийняти те чи інше рішення, – це не про мене. Радше, я вважаю, всі військові рішення приймаються мною виважено, але це, ви ж розумієте, зовсім не ототожнюється зі словом болісно.

Складних рішень, рішень, які потребували виваженості, було чимало. Наприклад, до звільнення селищ Південне та Шуми ми підходили дуже виважено. Саме виважено, підкреслюю, а не болісно.

Пам’ятаю усі свої рішення. Пам’ятаю і Донецький аеропорт, коли мені зателефонував один із командирів: повідомляв про обстановку, казав, що бойовики захопили перший поверх будівлі аеропорту. Він просив мене про допомогу. Я відповів, підвищуючи голос, як діяти за такої ситуації, і вже за півгодини він доповів, що там більше немає окупантів. Головне, щоб все відбулося з найкращими показниками. У мене намір один – щоб ми не мали втрат.

- І все-таки. Яку найважчу задачу доводилось виконувати як командувачу ОС?

Не можу сказати, що це була найважча задача, але вважаю її найважливішою – з різних силових структур, правоохоронних органів, органів місцевої влади, що входять до Об’єднаних сил, створити колектив однодумців, які віддано виконують поставлені нам завдання.

Об’єднані сили роблять усе можливе для досягнення довіри місцевих мешканців щодо спроможності не допустити війну на звільненій території, можливості встановлення законності і правопорядку на Донбасі. Люди отримали впевненість у тому, що ми не віддамо ворогові жодного клаптика нашої землі. Ми плекаємо надією на можливість звільнення від російсько-окупаційних військ всього Донбасу та встановлення миру на всій території Луганської та Донецької областей.

- Ми, цивільні та журналісти, які працюють у зоні бойових дій, повертаючись додому з фронту, щоразу розповідаємо своїм рідним та близьким вражаючі історії військових. Мабуть, вас важко здивувати щодо таких ситуацій. А може, все-таки є хтось, хто по-справжньому вразив на війні?

По-доброму мене вразило чимало людей. Усі командири бригад, які зараз в районі проведення Операції об’єднаних сил, командири батальйонів, командири рот, прості солдати. Нещодавно їхав і розмовляв з розвідником, який повернувся зі звільнених Шумів з ротою глибинної розвідки. Його історія, як він одружився, чи казав він своїй дружині, що перебуває на війні, – це все дуже цікаво. У такі моменти я слухаю і даю собі мимоволі завдання: головне, щоб він обов’язково жив.

- Ви брали участь у війні на Донбасі, коли була Антитерористична операція, тепер ви командувач ОС. Які відмінності відчуваєте особисто? Йдеться про те, що конкретно змінилося безпосередньо для військового командування.

І я особисто, і кожен захисник України в лавах Об'єднаних сил, звісно, відчуваємо відмінності АТО від ООС. По-перше, за роки проведення Антитерористичної операції та перші місяці проведення Операції об'єднаних сил якісно змінилася як підготовка українських військовослужбовців, так і озброєння та військова техніка. Українська армія кінця літа 2018 року – це зовсім не те військо, що ми мали чотири роки тому. Ми не стоїмо на місці, постійно вдосконалюємось. Адже противник періодично змінює тактику і стратегію своїх дій. Ми готові йому відповісти і нам є чим це зробити.

Люди отримали впевненість у тому, що ми не віддамо ворогу жодного клаптика нашої землі

Нині у нас достатньо сил та засобів, аби адекватно реагувати на будь-які спроби агресора змінити ситуацію на свою користь. Також чимало змінилося відтоді, як керівництво операцією із стримування й відсічі збройної агресії Російської Федерації було доручено військовим – Збройним Силам України. Адже на сьогодні і правоохоронні органи, й інші військові формування перебувають тут під єдиним керівництвом. Тобто силовий блок готовий будь-якої миті адекватно реагувати на зміни обстановки, і це значний позитив. Найголовніші зміни, мабуть, полягають у тому, що ми більше не миримося з безкарними обстрілами наших позицій, у чому противник уже неодноразово переконався.

- А що змінилося для цивільних? Чи діє, наприклад, система зон та пропусків?

Від початку проведення ООС пропускний режим на частину територій Донбасу став жорсткішим. Наприклад, одним із приводів для заборони на в'їзд особам, які не мають стосунку до ООС, є реальна загроза для їхнього життя і здоров'я – тобто в такому разі негайно запроваджується «червоний» режим. Під «червоним» режимом або «районом бойових дій» варто розуміти ситуацію в районі, де ведуться активні бойові дії. Тепер до цих районів можна потрапити тільки за спецперепустками – їх видають у штабі ООС.

Є низка підстав для в’їзду-виїзду громадян до районів з обмеженнями. Зокрема, фактичне проживання в них, хвороба або смерть близьких родичів. «Особливий порядок» було завчасно опубліковано офіційними виданнями, доведено до громадян місцевими органами влади. При цьому слід зазначити, що командування ОС залишає за собою право коригувати перелік підстав для допуску осіб до районів бойових дій.

Зручніше для цивільного населення стало пересуватися Донбасом з огляду на оптимізацію блокпостів та КПВВ. Кількість стаціонарних блокпостів зменшено, а решта буде переобладнано. На них створюємо належні умови для пропускного режиму та несення служби.

Окрім цього, запроваджено поняття «зони безпеки» – це безпечні території, що прилягають до районів бойових дій. За потреби в зоні безпеки командування може створювати райони з обмеженим доступом.

- Є дані, що з початком ООС значно зменшилася кількість контрабанди. Як вирішуєте проблему торгівлі з тимчасово окупованими територіями? Можливо, є якісь приклади. Мені відомо, що 95-та бригада в районі Авдіївки свого часу перекрила «контрабандний клапан», а що зараз з цією проблемою?

Боротьба з контрабандою – це також одне із завдань Об’єднаних сил, на виконання якого є всі сили та засоби. І на виконання цього завдання є декілька основних засобів реалізації.

Перший – повна і дієва блокада та недопущення перетину товарів через лінію зіткнення. Другий – усунення конкретних корупційних ризиків та проявів корупції серед посадових осіб та персоналу, що здійснює контроль за недопущенням незаконного переміщення товарів.

Я особисто віддав бойове розпорядження підпорядкованим посадовим особам щодо унеможливлення незаконного переміщення товарів, на підставі якого сплановано та реалізовано низку заходів. Це бойове розпорядження також доведено до військово-цивільних адміністрацій.

Штаби щомісяця аналізують стан виконання визначених завдань та корегують, за необхідності, сплановані заходи. Таким чином підвищуємо ефективність боротьби з контрабандою. До того ж ми інформуємо суспільство про вжиті заходи під час щомісячних брифінгів посадових осіб, відповідальних за цей напрям роботи.

Коли буде мир і як закінчиться війна – це питання набагато складніше. Як людина військова, я знаю відповідь військову

Так, за перші чотири місяці проведення Операції об'єднаних сил вилучено товарно-матеріальних цінностей, що незаконно переміщувалися в зоні розмежування та на прилеглій території, на суму понад 42,6 млн грн. Стосовно усіх порушників складено адмiнпротоколи, матеріали яких доправлено до судів.

Вважаю, що загалом робота у боротьбі з незаконним перетином товарів дала певні результати. Проте для цілковитого завершення реалізації поставлених завдань необхідно здійснити ще багато системних перетворень, які, сподіваємося, разом з місцевою владою та громадськістю вдасться реалізувати найближчим часом.

- Яким чином сили ОС співпрацюють з місцевим населенням? Мені відомо, що, наприклад, у Південному, яке поблизу тимчасово окупованої Горлівки, місцеві жителі, які ще навесні та частково влітку були у селищі, виживали лишень за рахунок допомоги небайдужих бійців...

Переконаний, що перемога залежить не лише від суто військової складової, а й від зміни свідомості людей, травмованих спочатку відсутністю належної уваги з боку попередньої влади, потім тривалою гібридною війною.

А тому ще одним із пріоритетів діяльності Об’єднаних сил є взаємодія з військово-цивільними адміністраціями щодо відновлення зруйнованої інфраструктури, будівництва шляхопроводів, побутових об’єктів; допомога місцевим мешканцям з питань налагодження нормального життя; надання всебічної (матеріальної, медичної, профілактичної, соціальної) гуманітарної допомоги найбільш незахищеним верствам населення – хворим, людям з інвалідністю та дітям.

З цією метою у складі Об’єднаних сил діють підрозділи цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, які налагодили взаємодію з військово-цивільними адміністраціями районів, міст, селищ, громадськими організаціями, міжнародними гуманітарними структурами задля оперативного реагування на кризові ситуації та вирішення проблемних питань.

І не лише в Південному, про яке ви згадали. Прикладом дії нової системи управління з початку Операції об’єднаних сил є вирішення соціальних та інших проблем у населеному пункті Золоте-4. У стислі терміни ми змогли відновити там державні інституції. Сьогодні в цьому населеному пункті працюють медики – як військові, так і цивільні, відкрито дільничний пункт поліції, двічі на тиждень «приїжджає» мобільний банкомат, надається гуманітарна допомога.

Окрім того, за моєї ініціативи «Допомога Схід» налагоджено взаємодію з обласними державними адміністраціями України та міжнародними організаціями, завдяки чому надходить медичне устаткування, обладнання, розхідні матеріали, ліки для медичних закладів, розташованих на лінії зіткнення. Організовуємо лікування дітей із складними захворюваннями у провідних клініках за межами району ведення операції, влаштовуємо відпочинок та екскурсії дітей з населених пунктів прифронтової зони у мирних містах України, робимо для дітей різноманітні подарунки.

Переконаний, що саме завдяки такому підходу разом ми здобудемо перемогу.

- Пам’ятаєте, як повідомили дружині, що вирушаєте на фронт?

Так, пам’ятаю. Ми вечеряли, я заздалегідь знав, що вирушатиму у тодішню зону проведення Антитерористичної операції. Сказав їй все, що та як, повідомив, з якої дати відбуваю. Сліз не було, але було переживання. Я пояснив, що все буде добре. І пообіцяв, що постараюся її не підвести. Коли вже прибув у зону бойових дій, то намагався якомога частіше телефонувати і спілкуватися з дружиною та дітьми. Робив і продовжую це робити. Кожну вільну мать намагаюсь присвятити родині, наскільки це можливо, залежно від ситуації та умов служби.

- Вам було колись страшно на війні? Можливо, пригадаєте ситуацію, коли було по-справжньому страшно?

Коли смерть десь поряд, насправді всім страшно. Але до всього звикаєш. Одначе я все-таки ототожнюю слово «страх» із тваринним страхом. Тому, як мовиться, хоч смерті не бояться тільки дурні, проте в мене ще не траплялося обставин, за яких мені було би по-справжньому страшно.

- А перший обстріл пам’ятаєте?

Так, звісно. Це було у 2014 році у селищі Піски, що в районі Донецького аеропорту. Почався мінометний обстріл. Я впав на землю, збагнув, де є найближче укриття, і швидко туди перемістився.

- Як має закінчитися ООС – політичним рішенням чи військовим?

Коли буде мир, і як закінчиться війна – це питання набагато складніше. Як людина військова, я знаю відповідь військову. Але на сьогодні очевидно, що суто військового рішення для завершення війни на Донбасі недостатньо.

Маю переконання, що війна завершиться нашою перемогою. З цього приводу у мене немає жодних сумнівів. І хочу запевнити, що Об’єднані сили готові до виконання завдань операції. Ми маємо найкращі Збройні Сили, у нас найкращі люди, і ми обороняємо нашу рідну, найкращу землю – Україну.

Ольга Омельянчук, спеціально для НВ

* Усі фотографії надані прес-центром ОС

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X