Принцеса зі зруйнованого замку. Як українська мандрівниця відновлює занедбані й спорожнілі палаци

30 вересня 2019, 09:34

В Україні десятки древніх замків, палаців і старовинних маєтків руйнуються і перебувають в аварійному стані. Багато будинків розташовані в глибинці, далеко від великих міст. Лала Тарапакіна та учасники її проекту Знайдено в Україні шукають такі місця, щоб продовжити їм життя.

Лала Тарапакіна — українська мандрівниця, засновниця проекту Знайдено в Україні. Разом зі своїми однодумцями вона вирушає в експедиції, щоб вивчити віддалені куточки країни і розповісти співвітчизникам про маловідомі або забуті пам’ятки.

Відео дня

Особливий інтерес у Лали Тарапакіної до старовинних замків, які нерідко перебувають у жалюгідному стані й розкидані по різних областях країни. Лала Тарапакіна намагається відновити їх своїми силами, тому постійно перебуває в пошуку ресурсів — як матеріальних, так і людських.

Лала Тарапакіна регулярно вирушає в експедиції Україною, щоб досліджувати далекі куточки країни (Фото: Полтава в Україні)
Лала Тарапакіна регулярно вирушає в експедиції Україною, щоб досліджувати далекі куточки країни / Фото: Полтава в Україні

Привернути увагу до українських замків як культурно-історичної спадщини, яку країна може ось-ось втратити назавжди, Лала Тарапакіна вирішила за допомогою проекту 12 вартових. Його суть полягала в тому, щоб створити історії про дванадцять замків через людей, які ними опікуються — їх хранителів.

Чи вдалося відшукати хранителів у всіх дванадцяти замках, скільки коштує реставрація однієї будівлі, а також про те, для чого замки зареєструвалися в застосунку для знайомств Tinder, Лала Тарапакіна розповідає в інтерв'ю НВ.

Про взаємодію з державними та комунальними структурами

У багатьох країнах відновленням культурної спадщини займаються саме групи волонтерів, приватні особи або громадські організації. А не держава.

В Україні на державному рівні давно існує практика утримання замкової спадщини. Але утримання — це не управління, просто утримувати такі будівлі — недостатньо. Їх потрібно реконструювати, ремонтувати вчасно.

Команда Тарапакіної фіксує замки і прилеглі до них території на відео за допомогою дрона. У планах — створення фестивального кіно (Фото: Полтава в Україні)
Команда Тарапакіної фіксує замки і прилеглі до них території на відео за допомогою дрона. У планах — створення фестивального кіно / Фото: Полтава в Україні

За роки незалежності України з українськими замками відбулися незворотні зміни — це руйнування такого масштабу, які могли статися за всі радянські часи. Із замками просто нічого не робили. У радянські часи ж замки використовували або як навчальні заклади, санаторії, або — просто як складські, господарські приміщення. Нікому в голову навіть не приходило відкривати там музеї.

Перш ніж вийти в Tinder із замками, ми детально вивчили їх історію — як новітню, так і давню

Все спотикається об досить складну бюрократичну процедуру. Щоб починати якісь роботи, потрібно мати на руках проектно-кошторисну документацію. Це документ, який регулює порядок і вартість робіт за замковою спадщиною, без нього далі не рухається ніщо. Було б здорово, якби з місцевих бюджетів виділялися гроші хоча б на актуалізацію цієї проектно-кошторисної документації. Без неї жодна людина, жодна організація не може приступити до жодних робіт.

Але є й хороші історії взаємодії з владою. Наприклад, це історія з Шарівським замком [селище Шарівка Богодухівського району Харківської області]. Колаборація з Харківською обладміністрацією була для мене однією з найбільш несподіваних і вдалих. Вони пішли назустріч взагалі у всьому. Ми не витратили жодної зайвої копійки, хоча я очікувала всякого. Все, що нам було потрібно, вони все робили.

Це був проект, в який у нас була закладена певна, обмежена сума на роботи в замку — 3,8 млн грн. Сам собою він, звичайно, величезний, неможливо охопити його повністю — ми хотіли зробити хоча б частину. Коли ми почали ним займатися, то зрозуміли, що у замку неактуальна проектно-кошторисна документація. А виготовлення нової документації конкретно для цього місця коштує трохи менше тієї суми, що була у нас на відновлення. І ці гроші виділила Харківська обласна адміністрація — щоб ми могли почати.

Замок в Шарівці, Харківська область (Фото: Полтава в Україні)
Замок в Шарівці, Харківська область / Фото: Полтава в Україні

Неважливо, чому вони зробили це. Хтось говорив, що все — заради піару. Мені здається, будь-який привід підходить, за умови, що справа дійсно зрушиться з мертвої точки.

Про знахідки в старих замках

Іноді ми розбираємо купи сміття в замках і знаходимо журнал Костер 1970-х років випуску, пляшки від пива Жигулівське радянських часів — це опосередковано говорить нам про те, коли в цих місцях прибирали в останній раз.

Ми не полюємо за цінними історичними знахідками, просто робимо свою роботу і все. Цінностями ж займаються археологічні групи, які працюють на місцях.

Все спотикається об досить складну бюрократичну процедуру

Припустимо, коли ми знімали Хустський замок [Закарпатська область], там якраз працювала археологічна група: вони проводили розкопки, щоб з’ясувати, до якого століття все-таки належить замок. Всі відкриті джерела говорять, що це XI століття, а знахідки вказують на XIV. Поки що розкопали тільки перший шар, далі буде цікавіше.

У замку Жевуських-Лянцкоронських, що в селі Роздол на Львівщині, на фасаді колись було янголятко. Потім воно зникло, а пізніше його знайшли в особняку у [екс-генпрокурора Віктора] Пшонки. Зараз все в порядку, цей ангел зберігається в одному з львівських музеїв.

Про пошук хранителів замків

Ми запустили проект 12 вартових, сенс якого спочатку полягав у тому, щоб показати хранителів замків — конкретних людей, які опікуються конкретними будинками, захищають їх своїми силами.

Всякий раз ми розраховували на те, що ті люди, яких ми називаємо вартовими замків, насправді ними і є. І начебто воно так і є. На перший погляд. Приїжджаєш, бачиш якусь стареньку бабусю, якій абсолютно нічого їсти. Вона впускає в старенький флігель замку квартирантів, щоб якось виживати, захищає замок від подальшого руйнування, тримає прекрасних вівчарок, які розполохують потенційних розкрадачів. Ти знімаєш про це сюжет, віриш їй, плачеш, збираєш для неї продукти, гроші. Коронуєш її, вона — страж замку.

А потім з’ясовується, що в цьому флігелі прописано ще 11 осіб, і це просто торг з державою за вигідне житло. І, з огляду на, що цій бабусі вже під 90 років, найімовірніше, це має велике значення не для неї, але вже для її спадкоємців. На жаль, дуже часто люди виявляються не тими, за кого себе видають. Так розсипаються історії.

Повний набір для проекту 12 вартових ми зібрати не змогли, дванадцять вартових у дванадцяти замках, на жаль, так і не знайшлося.

На жаль, дуже часто люди виявляються не тими, за кого себе видають. Так розсипаються історії

Але є й хороші історії. Директор в Свірзькому замку на Львівщині, наприклад, не бере грошей з відвідувачів. Він просто поставив благодійний бокс для пожертвувань. І туди майже ніхто нічого не кидає. Люди не хочуть нічого давати просто так, їх потрібно до цього підштовхувати, пропонувати щось натомість. Директор же кожну копійку намагається направити на відновлення і ремонт замку.

Всім цим людям ми ставили одне і те ж запитання: «Заради чого ви це робите?». Для когось захищати замки — це справа честі, хтось просто народився поруч з цим будинком, а його мама ходила в ту школу, яка була в цьому замку.

Іноді вартовими можуть бути не люди, а тварини. Так було із замком Жевуських-Лянцкоронських. Один з найбільш нещасних у нашому проекті, весь розкрадений, там все зовсім погано. За СРСР цей замок був санаторієм — вважався одним з тих, що найбільш процвітали, у Львівській області.

Замок у Свіржі (Фото: Полтава в Україні)
Замок у Свіржі / Фото: Полтава в Україні

Коли ми приїхали в цей замок, намагалися знайти сторожа для проекту серед людей. У нас було кілька зустрічей-розчарувань, назвемо це так. І потім ми побачили вуличну собаку, таку, без роду, без племені, яка народила в замку цуценят. Вона намагалася відганяти від будівлі наркоманів, любителів випити або влаштувати в занедбаних стінах «особисте життя». Ми зняли для календаря цих собак.

Про легенди й історії

Не дуже люблю легенди, більше — реальні історії. Одного разу ми намагалися проаналізувати кількість водоспадів з назвою Дівочі сльози в Україні і умовних місць суїциду молодих дівчат, які падали в воду, зривалися зі «скель кохання» — це досить популярна і красива легенда. Ми збилися десь на трьох сотнях.

Взяти, наприклад, замок в Тальному, Черкаська область, рівно на півдорозі між Києвом і Одесою. Це унікальне місце, палац Наришкіних-Шувалових. На гербі у цього замку — єдиноріг, знаходиться сам будинок у лісі. По суті, це дендропарк: річка, скелі, старовинні мости, є джерело мінеральних вод. Якщо цей замок повністю відновити, він запустить якийсь новий виток розвитку регіону в цілому. Є сенс зробити там і готель, і ресторан, розвинути інфраструктуру —все це призведе до збільшення туристичного трафіку.

Єдиноріг на гербі замку в Тальному (Фото: Полтава в Україні)
Єдиноріг на гербі замку в Тальному / Фото: Полтава в Україні

Це місце, де жила сім'я Шувалових, поки останній представник їх роду не помер. Їхній родовий маєток знаходився в іншому місці. Софія Наришкіна, якій на весілля батьки подарували цей замок як єдиній дочці, вийшла заміж за графа Шувалова, народила там дітей. Потім цей маєток згорів. Шувалови почали будувати новий будинок в 1900—1902 роках. До того моменту, як будівництво було закінчено, вся сім'я до останнього члена їх роду вже перестала існувати.

У 2006 році в цьому замку проводили реставрацію, яка перетворилася на руйнування. Було зроблено все можливе, щоб замок не жив, а був проданий як стара будівля, а понад 10 млн гривень за курсом 4,8 зникли безслідно. Мені хочеться робити щось в цьому замку. Поки що ми зробили там тільки гідроізоляцію балконів, щоб він не протікав.

Одного разу ми намагалися проаналізувати кількість водоспадів з назвою Дівочі сльози в Україні і умовних місць суїциду молодих дівчат

Мені подобається історія замку Сент-Міклош [також відомий як Чинадіївський замок, поруч з Мукачевим, Закарпатська область]. Він вважається місцем сили і культовим місцем для всіх закоханих.

Цей замок відомий завдяки історії Ілони Зріні — їй було 39, коли вона, мати двох дітей, залишилася вдовою. Вийшла заміж вдруге за божевільним коханням за 24-річного ватажка опришків угорця Імре Текелі. Вона була харизматичною і красивою жінкою. Три роки тримала оборону замку Паланок за 14 км від Сент-Міклоша, поки її не зрадили.

Через кілька століть, в 2001-му, закарпатський художник Йосип Бартош узяв цей замок в концесію і написав великий портрет Ілони Зріні в повний зріст — вона була його кумиром. Портрет повісили в замку при вході, проводять там шлюбні церемонії, неймовірні екскурсії.

Дружина Бартоша — майстер, спеціалізується на унікальному розписі по яйцях. Вони продають свої роботи і, частково за підтримки угорського уряду, а також інших художників Закарпаття, на виручені гроші підтримують цей замок.

Про замки в Tinder

У серпні цього року ми запустили у відомому онлайн-застосунку для знайомств Tinder проект Одинак шукає. Цю геніальну ідею придумало для нас агентство Ольги Раєнко. Перш ніж вийти в Tinder із замками, ми щільно вивчили їх історію — як новітню, так і древню. Прописали під кожен замок персонажів: ким би він міг бути, хлопчиком або дівчинкою, скільки б йому було років, який би він мав характер і темперамент.

Ми хотіли привернути увагу до українських замків, показати, що вони — як живі люди, можуть спілкуватися. Нам вдалося. У Tinder не можна знайти щось навмисно — можна тільки випадково насвайпать чийсь профіль [знайти шляхом перегортання сторінок у випадковому порядку]. Нашим замкам писали, вони відповідали людям усіма мовами світу. Про проект написали ЗМІ різних країн світу: румунські, австрійські, словацький, угорські…

На нас обрушилися нові можливості: колаборація, пропозиції допомоги. Краудфандинг для нас не був основною метою, хоч на сайті у нас і є кнопка для пожертв. Але з цим проектом ми зібрали близько 26 тис грн.

Про суми

Гроші, які ми витрачаємо, дуже відрізняються від того, що потрібно витратити. Наприклад, у минулому році на гроші однієї з німецьких компаній провели реставрацію на суму 4 млн грн. Це тільки крихітна частина, яку потрібно було зробити.

Ми намагаємося робити хоча б маленькі кроки, те, що допоможе замку прожити ще одну або дві зими. Припустимо, гідроізоляція балконів, щоб не затікала вода, проведення суботника, щоб очистити територію, ремонт підлоги, щоб вона не гнила. Комплексно ж роботи коштують недешево.

Палац Бадені в Коропці (Фото: Полтава в Україні)
Палац Бадені в Коропці / Фото: Полтава в Україні

Наприклад, для повної реставрації палацу Казимира Бадені в Коропці, що на Львівщині, потрібно 100 млн грн. Ліквідація аварійного стану в Поморянському замку — близько 40 млн грн.

Ми витрачаємо все, що у нас є, все, що приходить до нас у проект. Це може бути як 6 тис грн, так і 30 тис грн.

Про однодумців

В Україні цим займаюся не тільки я, нас таких— осіб 50 по всій країні. Дуже здорово, коли їдеш кудись і знаходиш там таких же, як ти.

Наприклад, у Львові є Анна Гаврилів, ревізор замкової спадщини, яка взяла на себе кілька об'єктів, щоб допомагати їм точково. У неї дуже багато енергії і сил, і вже встигла чимало зробити. Вона займається Поморянський замком, що в Золочівському районі Львівської області. Також — Тартаківським замком, теж на Львівщині.

Ми витрачаємо все, що у нас є, все, що приходить до нас у проект

Анна Гаврилів створила волонтерський табір, куди, до речі, приїжджав і лідер гурту Тартак Сашко Положинський. Табір так і назвали -— Тартаків и Тартак. Туди з'їхалися 50 осіб, щоб подивитися, що зможуть зробити за тиждень спільними зусиллями. До і після — неймовірна картинка. Починаючи від інформаційних табло, яких ніколи не було в цьому замку, і закінчуючи під'їзними доріжками, розчищеними галявинами. Там стало дуже красиво. Був старий, зруйнований замок в покинутому парку. Тепер це місце — повноцінний туристичний об'єкт.

У Язлівецькому монастирі Непорочного Зачаття, що у Бучацькому районі на Тернопільщині, ми відшукали трьох сестер, які доглядають за місцевим замком.

Все змінюється. Навіть зараз, як мені здається, ми стоїмо на порозі якихось глобальних змін. Від них часом страшно, але в них віриш.

Щоб дізнаватися всі останні новини проекту Час змін з НВ, вступайте до нашої групи у Facebook.

«Медійна програма в Україні» фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X