Складний портрет. Незважаючи на війну, українці близькі до того, щоб стати монолітною нацією — підсумки масштабного дослідження

7 грудня 2019, 08:28

За всієї нинішньої розділеності і наявності лінії фронту на сході українці близькі до того, щоб стати монолітною нацією.

У цьому переконалися соціологи проекту SeeD, які опитали жителів всієї України, включаючи окупований Донбас, пише журнал НВ.

Сучасні українці як народ схожі на застряглу в болоті людину: руки і голова майже дотяглися до Європи, а ноги потопають у ностальгії за СРСР. Але є й хороші новини — країна все частіше почувається єдиним організмом. Люди на заході і на сході хочуть миру і все більше схиляються в бік євроінтеграції. А традиційне і спільне для всіх регіонів невдоволення будь-якою владою ще більше їх зближує.

Відео дня

Таких висновків дійшли аналітики європейської організації SeeD, які досліджували українське суспільство в рамках проекту SCORE (Social Cohesion and Reconciliation Index — Індекс соціальної згуртованості і примирення).

Раніше SeeD проводив аналогічні дослідження на Кіпрі та у Боснії, розділених воєнними конфліктами регіонах, схожих на нинішню Україну.

SCORE показав, що в українців покращується ставлення до інтеграції в Євросоюз, зростає громадянська активність, співвітчизники позбуваються стереотипів щодо одне одного. І якщо раніше мешканці заходу України гостро відчували свою відмінність від східних українців — «ватників», а ті, у свою чергу, вважали галичан несосвіченими «бандерівцями», то зараз поляризація згладжується. «Відкритість до діалогу непогана», — наголошує Оксана Лемішка, координатор SeeD в Україні.

Причому йдеться про всю країну: проект SCORE, здійснений за підтримки ООН та американського фонду USAID, торкнувся кожного регіону, включаючи окуповані території Донбасу. Правда, там інтерв'юерам довелося використовувати паперові опитувальники замість електронних планшетів, щоб уникнути ексцесів — перевірок з боку «правоохоронців» «ДНР» та «ЛНР», а також звичайного розбою. Всі зібрані дані пройшли два етапи перевірки на відповідність дійсності.

Київ та його околиці

Ключова характеристика, яка об'єднує всі регіони країни, — традиційна недовіра до центральної влади.

Лише 2,2 бала за 10-бальною шкалою — саме такий середній для України рівень віри в рішення президента та органів влади зі столичною вулиці Грушевського — Кабміну та Верховної Ради.

У своєму дослідженні SeeD в основному використовував саме 10-бальну систему, коли повне схвалення якоїсь тези — це максимальні 10, а 100-відсоткове її неприйняття — 0.

Найгірше до владного Києва ставляться мешканці центральних областей країни. У Кіровоградській, Дніпропетровській, Полтавській областях впевнені: уряд про них зовсім не дбає, живучи своїм особливим столичним порядком денним.

При цьому рівень довіри до місцевої влади в середньому по країні вище — 3,3 бала.

«Успішна реформа децентралізації повинна викорінити недовіру, — вважає Анатолій Октисюк, політичний аналітик експертного центру Дім демократії. — У людей має бути розуміння, що їх проблеми вирішуються на місцях, а не в Києві».

До слова, спікер ВР Дмитро Разумков недавно заявив, що децентралізація буде завершена у 2020 році. І до її кінця всі області - від Закарпатської до Харківської - повинні отримати фінансові плани, щоб стати самоокупними. А окуповані території Донбасу, якщо процес вмиротворення регіону піде вдало, зможуть розраховувати на додаткову підтримку з Києва.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Октисюк вважає, що це правильний крок. Мовляв, в тій же Донецькій області люди зрозуміють, що це «місцеві шахраї» в територіальних громадах розкрадають бюджет, а не Кабмін у Києві десь недопрацьовує.

Зараз в «ЛНР» та «ДНР», які в офіційних документах Київ називає «окремими районами Донецької та Луганської областей» (ОРДЛО), люди теж не дуже вірять у те, що український уряд і президент старанно ними опікуються. Втім, тут присутні регіональні нюанси.

84% людей у «республіках» вважають, що більше за всіх про них піклуються в адміністраціях так званих «ДНР» та «ЛНР». Але експерти SeeD дали можливість місцевому населенню вибирати кілька варіантів відповідей. І другою за популярністю — її вказали 67% респондентів — стала така: турбота про «республіки» виникає з російських держінститутів. Меседжу, що про жителів окупованих територій піклується офіційний Київ, вірять лише 36%.

При цьому жителі ОРДЛО більше, ніж українці в цілому, задоволені ефективністю одержуваних ними від місцевої влади послуг. Загальнонаціональна оцінка цього показника — 6,3 бала з 10 можливих. А от «республіканці» поставили 7.

Лемішка із SeeD без труднощів пояснює цей парадокс: «Жителі окупованих територій навіть мінімальне інфраструктурне поліпшення, на кшталт будівництва однієї дороги, сприймають з набагато більшим ентузіазмом, ніж інші українці цілу інфраструктурну реформу».

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології, вважає, що цей момент необхідно використовувати для реінтеграції Донбасу. «В першу чергу потреби людей в ОРДЛО пов’язані з матеріальним забезпеченням, з інфраструктурою, — говорить він. — Якщо Україна буде думати про її відновлення, то це, звісно, буде оцінено».

Велика різниця

Серед жителів окупованих областей, за оцінками SeeD, встановився консенсус: далі жити так, як зараз, вже не можна. У цьому впевнені понад 65% мешканців ОРДЛО.

Але єдність закінчується вже під час відповіді на питання: а що далі? 16% жителів Донецька і Луганська хочуть жити у складі єдиної України в тому статусі, який їхній регіон мав до початку воєнних дій у 2014 році. А ось чверть бажають увійти до складу РФ.

Однак детальний аналіз показує, що часом одні й ті ж люди в ОРДЛО бачать своє майбутнє і там, і там, — просто тому, що вони розгублені і їм набридла нинішня непередбачуваність. У «республіках» з нетерпінням чекають Нормандського саміту 9 грудня, де Володимир Зеленський зустрінеться зі своїм російським візаві Володимиром Путіним у присутності лідерів Франції та Німеччини і обговорить донбаське врегулювання.

Рівень підтримки мирних переговорів досить високий по всій Україні. Середнє його значення по країні - 7,4. При цьому Луганська область дає 8,3 бала підтримки, а, наприклад, Львівська — 7,3.

А ось особливого бажання вести діалог з ОРДЛО серед українців не спостерігається: середня оцінка таких дій по країні - лише 3,3 бала. Це ж значення і для Донецької та Луганської областей (окремо для «республік» воно не замірявся) невелике: 4 бали в першому регіоні та 3,8 — у другому.

Але й на війну учасники соцопитувань не налаштовані. «Головне, чого хочуть люди на Донбасі, це припинення воєнних дій», — говорить Інна Волосевич, заступник директора соціологічної компанії InfoSapiens. Згідно з наявними в її розпорядженні даними, більшість тамтешнього населення готова прийняти компромісний варіант політичного рішення у форматі децентралізації. Багато хто мріє про те, щоб отримати більше автономії, ніж вони мали до 2014-го.

Регіону досить буде декількох поштовхів, щоб схилити місцеве населення в бік «великої» України. Наприклад, варто дати жителям ОРДЛО доступ до українського медійного контенту, вважає Волосевич.

Вже у лютому 2020-го на «республіки» почне свої трансляції спеціальний телеканал, який працює під егідою Мінкультури, — саме це пообіцяв голова відомства Володимир Бородянський. Мовника створять на базі існуючого проекту UATV, фінансування якого з бюджету — 440 млн грн. Контент для нового каналу, імовірно, нададуть великі приватні телеструктури — Україна, 1+1 та ICTV.

Однак політолог Володимир Фесенко попереджає: однією лише держпропагандою настрої в ОРДЛО не змінити. Необхідно, щоб сама Україна стала успішною країною. «десятки тисяч жителів цих регіонів відвідують українську територію, — каже Фесенко. — І якщо вони будуть бачити позитивні зміни, які відбуваються в Україні, то це буде діяти краще, ніж будь-яка пропаганда».

Десятки тисяч жителів ОРДЛО відвідують підконтрольну Україні територію (на фото недавно відкритий міст у пункті пропуску в Станиці Луганській) (Фото: REUTERS)
Десятки тисяч жителів ОРДЛО відвідують підконтрольну Україні територію (на фото недавно відкритий міст у пункті пропуску в Станиці Луганській) / Фото: REUTERS

Ще один ризик від телевізійного мовлення на ОРДЛО — плюралізм думок: якщо українські телеканали звикли працювати в умовах свободи слова, то в ОРДЛО є запит на єдино правильну політичну позицію. Тому в демократичному медійному продукті великих українських каналів мешканці «республік» можуть розгледіти ознаки нестабільності, які їх лякають.

Совок проти Європи

5,5 — саме стільки балів за 10-бальною шкалою отримав параметр Радянська ностальгія в дослідженні SeeD. Більшою мірою до вектору Back in USSR схильні мешканці Донбасу, без врахування лінії фронту. Однак і оцінка киян нехай трохи, але перевищує загальнонаціональний рівень. Та що там столиця: досить активно поминає добрим словом СРСР чи не вся центральна Україна.

І в цьому питанні, як з’ясували дослідники, є пряма кореляція з рівнем довіри до центральної влади: чим він менший, тим сильніше ностальгія за СРСР.

Волосевич з InfoSapiens не здивована: «Центральна і східна Україна прожили в СРСР на 20 років довше західної». Крім того, центр країни — це досить бідні регіони, які хочуть повернення часів, коли держава «всіх забезпечувала» і нібито не треба було думати про те, як заробити на життя.

Ностальгія за Союзом пов’язана ще і з часткою етнічних росіян в загальній масі населення. В регіонах, де вона більша, — у Криму, Донецькій і Луганській областях, — потяг до радянського раю сильніший. Та й офіційна Москва наполегливо насаджує культ повернення до цінностей та інститутів СРСР, наголошує Волосевич.

Минуле приваблює ще й відчуттям потужної держави, уточнює Октисюк. «Це травма часів Радянського Союзу — наратив сильної країни, — говорить експерт. — У Росії це працює: люди готові не отримувати нормальну медичну допомогу, аби розуміти, що в уряду є ядерна бомба, якою можна шандарахнути».

Але далеко не все населення України повально захоплене радянським минулим. Загальнонаціональний рівень підтримки ідей європейської інтеграції навіть вищий від ностальгічної оцінки — 5,9 бала. Максимуму — 8,9 — він досягає у Волинській області, що межує з Польщею і активно з нею взаємодіє в економічній сфері.

Лише в ОРДЛО необхідність євроінтеграції оцінили помітно нижче середнього: 4,4 бала в «ДНР» та 4,5 — в «ЛНР». Але соціологи уточнюють: все одно це досить багато.

Все минеться

«У поляризації винне не лише сучасне українське суспільство, але й Росія, яка довгі роки робила ставку на те, щоб розділити українців», — вважає американський політолог Френсіс Фукуяма.

Але хвороба виліковна. Ерік Дженсен, директор програми верховенства права у Стенфордському університеті, нагадує, що 2019-й — це рік святкування 30-річчя падіння Берлінської стіни. А подальша історія Німеччини показала, що навіть різні полюси можуть стати єдиним цілим. Адже до 1989-го західні та східні німці не могли знайти спільну мову та вірили у протилежні речі. ФРН була основою того, що пізніше стало Євросоюзом, а НДР жила в комунізмі і на товарних субсидіях з СРСР. Однак правильна політика ФРН, яка, як уточнює Дженсен, скерувала істотні фінансові кошти на поліпшення якості життя Східної Німеччини, призвела до того, що тамтешні мешканці повністю змінили погляди.

А сучасні українські тенденції вже вказують: світоглядна різниця у країні постійно згладжується.

Координатор SeeD в Україні Оксана Лемішка вважає, що українське суспільство поступово стає єдиним цілим (Фото: Наталія Кравчук НВ)
Координатор SeeD в Україні Оксана Лемішка вважає, що українське суспільство поступово стає єдиним цілим / Фото: Наталія Кравчук НВ

Щоб активізувати цей процес, Лемішка пропонує підвищувати якість надаваних державою послуг та економічну безпеку населення, а також більше піклуватися про потреби звичайних громадян.

Приблизно про те ж говорить і Фукуяма. На його думку, Україна стане більш політично однорідною країною, якщо держава покращить політичні інститути. Він радить не надто боятися проросійських та прорадянських настроїв, але активніше залучати громадян до участі у спільних економічних та соціальних проектах. «Демократія — це історія не лише про вибори, а й про громадянської активності», — резюмує Фукуяма.

В американській соціології є концепція melting pot, або плавильного котла. Її суть у тому, що в довгостроковій перспективі полярні настрої в суспільстві згладжуються і встановлюється середня температура по палаті в сенсі спільного соціально-політичного світогляду. Що і відбувається в Україні. «Суспільство поступово стає єдиним цілим, — говорить Лемішка. — Дуже різні люди вчаться жити одне з одним в одній країні».

Більше читайте у свіжому номері журналу НВ — № 45 від 5 грудня 2019 року

«Медійна програма в Україні» фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу NV

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо NV
X