/Я залишаюсь

«Коли почалась війна, я не мав навіть частки сумніву в тому, що робити. Я розумів, що ладен захищати Київ, що не буду пасивним спостерігачем». Олександр Возний, начальник Управління екології та природних ресурсів КМДА — про військовий досвід, управління активами міста та особисте ставлення до кожного парку в Києві.

«Я вирішив стати киянином у басейні. З того моменту в житті з’явилися нові проєкти, нові можливості та нові люди. У тих, хто разом пережив щось важке та складне, рівень довіри дуже високий, а зближення дуже швидке». Алекс Коваленко, підприємець, засновник бренду Епікур — про можливості, які дає війна, та величезний потенціал України.

Ведуча НЛО TV Аманда Іроанья — про тихий Київ під час війни, сусідську допомогу і найщасливішу зустріч.

«Ніхто з нас не знає, як це — померти. Людина не звикає до страху, а розуміє його. А страх є у всіх «. Стріт-арт художниці Мішель та Ніколь Фельдман — про взаємини зі смертю та містом.

«Важливо, щоб Київ жив, і щоб люди у Києві жили. Нам потрібна внутрішня емоційна свобода. Не можна заарештовувати себе, свої почуття та враження. Тому що це нікому не допомагає». Павло Вржещ, засновник та креативний директор Banda Agency — про свою творчу енергію та нові відносини з Києвом у період війни.

«Веземо військовим на Жуляни дрон. Пацани дякують і в жарт обіцяють за цей дрон мені пару пальців москалів». Євгеній Янович — актор, ведучий шоу «Мамахохотала» — про віру в ЗСУ, себе, рідних та перемогу.

«Балет і опера — це культурна спадщина країни, і вона повинна мати голос». Прима Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка Наталія Мацак — про те, що мистецтво не може залишатися аполітичним та його найважливішу місію.

«Моя мама готова взяти вила і йти на москаля з ними. Або зі шваброю». Кліпмейкер і режисер Герман Нєнов — про жахіття війни через художнє переосмислення, старі нові звички в улюбленому місті та долю, від якої не втечеш.

«У мене не було плану залишатися в Києві — я стала заручницею власного щоденника». Фотограф і письменниця Євгенія Білорусець — про злочин проти людства, неіснуюче в природі покарання за це та спроби зберегти пам’ять про місто, яке не знало, що війна можлива.

«Сьогодні моє робоче місце відрізняється від нього ж два роки тому лише тим, що біля столу у мене лежить рушниця та патрони». Директор платформи dobro.ua Ірина Гуцал — про благодійність у воєнний час та своє рішення залишитись у Києві.

«У цей час мене турбує збереження міста. Звичайно, на тлі загиблих та знедолених людей порятунок архітектурних пам’яток може для когось здаватися несвоєчасним, але я вважаю, що це також важливо». Голова правління групи Mandarin Plaza Олександр Черніцький — про відносини з Києвом і ненависть, що раптом спалахнула.

«Моя професія передбачає, що я розповідатиму про війну іншим, переосмислюватиму її за допомогою мистецтва». Куратор художніх проєктів Олег Соснов — про свою роль на культурному фронті війни.

«Найважливіше, що треба зробити нам, українцям, — розірвати історичні зв’язки, які тягли нас назад. Настав час відчути себе зрілою нацією та самостійно вибирати, куди ми хочемо рухатися». Володимир Задирака, ресторатор, засновник мережі кав’ярень One Love coffee — про своє покликання, життя у Києві у воєнний час та нову Україну.

«Якщо мій останній мешканець забере валізки, від того і я поїду. Я, як капітан корабля, покидатиму його остання. Будинок треба ж комусь зачинити». Любов Внодченко, консьєржка київського будинку — про свою відповідальність та виховання.

«Я ніколи не плакала від страху, а лише через гордість за свій народ». Марта Холод, дизайнерка головних уборів — про перші дні війни та радощі військового життя.

«Київ не буде зруйнований вщент. Для цього тут залишаються та борються люди». Микола Давидюк, політолог, автор книг «Як працює путінська пропаганда» та «Як зробити Україну успішною» — про своє життя під час війни та нові цінності.

«У мене є можливість поїхати до Ізраїлю чи США до своїх родичів, але я хочу просто залишатися у Києві з рідними, хай навіть на підлозі у коридорі». Фешн-фотограф Ганна Гольцберг — про свої стосунки з Києвом та нові цінності.

«Вранці 24 лютого я написала в робочий чат: «Який у нас план? Коли мені бути на роботі?» — телеведуча Соломія Вітвіцька — про свою реакцію на початок війни, стосунки з Києвом і найбільш зворушливі моменти.

«Поки є відчуття, що ми вдома — залишатися легко». Ресторатор Євген Гусовський - про свої стосунки з містом, війною та ресторанами.

«Залишити Київ — це як кинути в біді найкращого друга». Аліна Шатернікова, триразова чемпіонка Європи та дворазова чемпіонка світу з боксу, — про своє рішення залишитися у Києві під час війни та про плани на мирне майбутнє.