Смішне кіно про важливе. Рецензія на трагікомедію Гірська жінка: на війні

1 коментувати
Кадр із фільму

Кадр із фільму

Гірська жінка: на війні, попри свою грізну назву, дуже гарний і позитивний фільм

43-й міжнародний кінофестиваль у Торонто, TIFF, відкрився 6 вересня прем'єрою фільму Король поза законом. Це історична драма про боротьбу за незалежність Шотландії (режисера Девіда Маккензі). У програмі 340 фільмів, які пройшли суворий конкурсний відбір. І серед них – одразу три українські картини. Зокрема Гірська жінка: на війні ісландського режисера Бенедикта Ерлінгссона, спільного виробництва Ісландії, України та Франції.

TIFF ніколи не розгойдується – гучні і потужні прем'єри зазвичай сиплються на голови глядачів з першого дня і до заключного показу фільму-переможця. І як же радісно очам, розуму і серцю, коли кіно з "двома невідомими" (що спільного в Ісландії та України, чому ці країни зняли фільм спільного виробництва) і без обойми відомих осіб і прізвищ раптом виявляється самородком рідкісної краси.

Зізнаючись чесно, я давно не бачила такої гарної, інтелігентної, до найдрібніших деталей продуманої, приголомшливо змонтованої, музичної стрічки. А тому маю намір засипати картину компліментами.

Комплімент №1. За важливий, своєчасний і правильний меседж: рятуйте землі своїх предків, поки не пізно.

До речі, висока концентрація фільмів на цю тему, заявлених на TIFF, свідчить про те, що екологічна катастрофа вже не так далеко, як нам здавалося ще недавно. Як показує історія, фестиваль в Торонто – своєрідний лакмусовий папірець планети. І цього разу дуже багато фільмів тут говорять саме про землю, яка гине на наших очах і за нашої мовчазної згоди та співучасті.

Так от, Гірська жінка: на війні – eco-friendly кінопродукт. І від того факту, що Україна брала участь у його створенні, милуватися дикою красою ісландських пейзажів разом з головною героїнею удвічі приємніше. Сидячи в кріслі темної зали кінотеатру, ніби вдихаєш цю прозору, прохолодну і колючу свіжість гірського повітря. А коли героїня обіймає на екрані свою землю, немов маленьку дитину, яка потребує материнської ласки і опіки, подумки обіцяєш собі, щонайменше, посадити навесні дерево.

Комплімент №2. За тонкий і делікатний дотик до теми материнства.

Героїні фільму Халле 49 років. Вона живе одна і, схоже, крім сестри-близнючки (їх обох приголомшливо зіграла ісландська актриса Халдора Герхардсдоттір), у неї нікого немає. Але свій материнський інстинкт вона досить успішно сублімує в боротьбу за звільнення землі предків від корпорацій. Ті намагаються почати будівництво на ній великих промислових об'єктів.

А ще Халла не полишає надії коли-небудь усиновити прийомну дитину. І коли це все-таки відбувається (після подолання низки перешкод, що виникають на шляху в Україну), зустріч дівчинки і прийомної мами виявляється вибудувана режисером настільки психологічно коректно і по-людськи правильно, що хочеться одночасно заплакати і закричати. Мабуть, це єдиний момент світлого смутку в цій смішний картині.

Комплімент №3. За рідкісну в сучасному кіно якість – здоровий гумор.

Переказувати смішні епізоди фільму – заняття невдячне, і, загалом непотрібне. Скажу лише, що еко-війну "гірська жінка" веде наодинці, щоразу винаходячи витончено-іронічні способи помсти алюмінієвому гіганту, який забруднює навколишнє середовище. Водночас вона "весело і з музикою" замітає сліди своїх "злочинів", доводячи поліцію, уряд і пресу до істерик.

Комплімент №4. За музику.

Її у фільмі так доречно багато і вона настільки органічно звучить, що хочеться сказати "браво" трьом чудовим ісландським музикантам і нашому вокальному тріо – Ірині Данилейко, Галині Гончаренко і Сусанні Карпенко. Українські народні пісні в їхньому виконанні – це ще один комплімент у скарбничку захоплень і відкриттів стрічки. Власне, саме за музику Гірська жінка: на війні вже здобула одну з найпрестижніших нагород Каннського кінофестивалю 2018 року – премію SACD (приз письменників і композиторів).

Також додам, що пейзажі, барви, види зняті і змонтовані бездоганно. Один тільки епізод, де героїня їде по ісландському шосе, а ми її очима стежимо за пейзажем за вікном, який за частку секунди трансформується в дорогу на Дружківку, нагороджується ще одним компліментом досвідченого глядача.

Таких миттєвостей у цьому фільмі чимало. Водночас нічого зайвого і безглуздого розглянути так і не вдалося. І навіть якщо дуже сильно захочеться до чогось причепитися, ви зазнаєте фіаско. Тому що Гірська жінка: на війні, незважаючи на свою грізну назву, дуже гарний і позитивний фільм. Дивитися обов'язково.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: