Життя і політика очима таксиста

Андрій Курков: Чи стає правда таксиста правдою пасажира?

Андрій Курков: Чи стає правда таксиста правдою пасажира?

Письменник Андрій Курков у статті для Радіо Свобода проводить паралелі між способом мислення українського євробляхера та французького рояліста

Рано-вранці близько сьомої я замовив по телефону таксі в аеропорт. «Чекайте смс!» – сказали мені традиційно. До вильоту ще залишалося три години, але, не отримавши смс у наступні п’ятнадцять хвилин, я почав потроху нервувати. Передзвонив. «Залишайтеся на лінії» – попросила жінка і включила мені музику. Через хвилину її голос повернувся. «Він вже внизу. Виходьте!» Я спустився по сходах, вийшов на ріг будинку і не побачив ніде обіцяної червоної «шкоди». […] Пішов до арки, але тут з арки повільно виїхала виснажена європейськими дорогами червона «Шкода» з литовськими номерами. Побачивши мене, молодий водій виїхав на вулицю і зупинився. Завантаживши багаж, рушили в дорогу.

– Я тут спав недалеко, – повідомив він мені. – В машині. Замовлення все дрібні приходили – по 40-50 гривень. Чого смикатися! А тут ось в аеропорт! Це трохи краще. Адже мені треба тисячу доларів заробити! Тільки як? […]

Машина виїхала на Майдан Незалежності. Він перескочив на іншу смугу, не вмикаючи «поворотник». Зупинилися на червоний колір світлофора, але поруч напів-зупинилася маршрутка і одразу ж поїхала далі на червоний. Він їй засигналив, вилаявся.

– Він же людей везе! Я таким завжди сигналю. І коли поліція розвертається, де хоче, теж сигналю! А нещодавно взяв і поставив машину прямо перед поліцейськими, коли вони розвернулися через подвійну суцільну. Вони вискочили. А я їм – ви що? Чого порушуєте? У мене он три свідки в машині і відеореєстратор. Поруч відразу інші таксисти зупинилися, так що поліцейські мовчки поїхали.

Їхали через міст Патона в сторону Дарницької площі.

А Макрон – такий самий цар, як Путін

– Вночі їздити класно – одні «литовці» на дорозі! Треба ось тисячу доларів на ремонт заробити. Ну якось там буде! Я сам із Черкащини. Приїхав до Києва – нікого не знаю! А тепер уже по-іншому. Якщо що, можу в Бровари на чай заїхати або у Вишневому душ прийняти! Тепер друзів вистачає, раз у раз кажуть: «Серьога, давай, заїжджай, відпочинеш!» Тепер нормально. Мій шеф все говорить – не пийте за кермом! А сам пару днів тому на своїй БМВ по п’янці в кювет вилетів. Поганяти з вітерцем захотілося! А нещодавно я двох хасидів із Жулян до Умані віз! До себе на батьківщину. Так летів! А там на дорогах жодної «евробляхи», всі на українських номерах їздять! Навіть дивно! На Черкащині таких, як ми, немає, а тут в Києві ми – сила! […]

Заробити тисячу доларів я йому вголос не побажав, але на чай дав. Розлучилися, посміхаючись.

А коли прилетів до Парижа, моїм таксистом несподівано і вперше за довгі роки став справжній парижанин. Літній, сивий, сухорлявий. […]

– Ви з Росії? – поцікавився він. Мабуть, через акцент.

– Ні, з України.

– А як ви ставитеся до Путіна?

– Терпіти не можу.

– А у нас його люблять. Я його теж поважаю.

– Чому? – здивувався я.

– Тому, що я – рояліст.

– Ну так, Путін – цар, але «царською сім’єю», а тим більше династією, в Росії не пахне. Є система, яка поступово тисне з усіх боків, обмежуючи простір свободи і породжуючи страх і патріотичну шизофренію. Свободи слова немає взагалі.

– А ви думаєте у нас є? – посміхнувся він гірко. – Думаєте у нас немає корупції? Так у нас теж саме, що в Росії, тільки опонентів вбивають елегантніше! Мені сімдесят два роки, я багато пам’ятаю! Ось зараз я б за ідею життя поклав. За роялістичну ідею. Мої пращури були з аристократів, їх під час Французької революції на гільйотину відправили. А я тепер бачите – таксист! Як білі російські емігранти в двадцятих роках.

– Але ви ж не були таксистом все життя?

– Ха! Я був важливою персоною! Я працював у міністерстві фінансів із документами, з правом підпису третьої людини після міністра! Я все знаю зсередини! Там така система була і є, що якщо не згоден з нею, тебе знищать! Автомобільна аварія або ще що-небудь!

– Але ж все-таки, такої корупції, як в Росії або у нас, у вас ніколи не було!

– Такої, може, і не було, але інша була і є! […] З усіх політиків тільки Шарль де Голль зробив для Франції чимало хорошого. Але і поганого теж багато зробив. А Макрон – такий самий цар, як Путін. Подивіться на Беналла! Подивіться на французьке правосуддя, яке по схожих справах ухвалює різні рішення і все в залежності від того, хто підслідний!

У готель я увійшов спантеличеним. Вперше у своєму житті зіткнувшись із таксистом-роялістом, та ще й у Франції, я задумався про те, що у таксистів – своя правда, незалежно від країни водіння машини. Інша справа – чи стає правда таксиста правдою пасажира? […]

Повну версію читайте на Радіо Свобода

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал Новое Время №38

Тема номера – Спецназ Кремля. Російське ГРУ перетворилося в монстра з багатомільярдним бюджетом, який смішить світ безглуздою поведінкою своїх «шпигунів».

Читати журнал онлайн
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Ми рекомендуємо ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: