Геополітична пастка. Історик Тімоті Снайдер – про фатальну одержимість Росії

8 лютого, 19:08
2784
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Геополітична пастка. Історик Тімоті Снайдер – про фатальну одержимість Росії - фото

elpais.com

Тімоті Снайдер: Російська інтервенція в Україну стала тестом

Видання Zbruc.ua переклало найбільш цікаві фрагменти з виступу американського вченого в Давосі

Коли я думаю над українською історією та історією української нації, то не думаю про Україну як про виняток. А думаю як про правило. […]

Історія походження української нації та України є дуже подібною до інших. В України була схожа форма національного руху в XIX столітті, котрий почався з розмов про минуле, очолюваний поетами та письменниками, а пізніше – істориками, котрі намагалися сконструювати наратив, який би показав, що нація заходить коріннями далеко в минуле, в Середньовіччя, навіть глибше. Пізніше цей рух підхопили політичні активісти. Вони підіймали питання мови і намагалися ввести його у порядок денний. Це дуже звичне, стандартне явище, яке так само можна спостерігати в історії Польщі, Франції, Німеччини.

Різниця з Україною в тому, що вона була поділена в XIX столітті між великими імперіями – Російською і монархією Габсбургів. І потім, у XX столітті, Україна опинилася прямо посередині між двома дуже потужними і нищівними проектами – нацисти прагнули захопити Східну Європу, а совіти прагнули колонізувати Україну.

Про передумови і наслідки європейського вибору

[…] Як я вже сказав, Україна – досить типова країна на планеті, котра, однак, зазнала дуже інтенсивного втручання.

Росія занадто перехилилася на один бік

Одна імперія падає. Частинки колишньої імперії приходять до висновку, що залишатися в Європі окремою країною – це важливо, але не визначально для процвітання, отож вони об’єднуються в більші структури. Ось і вся історія євроінтеграції. Це відбувалося в Західній Європі після Другої світової війни. Це розпочалося у Східній Європі після 1989 року. І це відбувалося в Україні біля 2013 року.

[…] Цим шляхом ішли й інші європейські нації. Те, що виявилося ненормальним, інтенсивним, що було вперше – країна, котра вирішила зблизитися з Європою, зазнала нападу через власні прагнення.

Росіяни, як і ми всі решта, сформовані власним баченням історії. Як ви знаєте, я є критиком Путіна. Але мушу визнати – він щиро вірить в ту історичну оповідь, у котрій Україна постає як щось поєднане з Росією. Він не може з цим нічого вдіяти, бо засвоїв це ще тоді, як був малим і немічним.

З тим треба бути обережним: речі, котрі ми засвоїли малими, не дають нам підстав ставити під сумнів прагнення людей мати нормальну країну. […]

Про те, чи агресія може пробудити демократію

Російська інтервенція в Україну стала тестом. Очевидно, що майже вся ціна лягла на плечі українців – але це виявилося тестом для європейських і північноамериканських демократій також.

Добре, якщо ми сприймаємо це як тест. Бо інакше відбуватимуться жахливі речі…

Та якщо ви вважаєте, що альтернатив нема, то в момент, коли перед вами постане виклик, ви не сприйматимете його як виклик: «Історія на нашому боці. Інституції врятують нас. Все, що важить, – це економіка…»

Пробуджуюче питання: чи ви бачите це як виклик?

У 30-х британський економіст Джон Мейнард Кейнс бачив фашизм і комунізм як виклик. І думав над тим, як його переживати. У 40-х роках американський президент Франклін Рузвельт бачив тоталітаризм як виклик – і його погляди, зрештою, допомогли зміцнитися самій американській демократії.

Про те, чим керується Росія

Росія пов’язує свою державність з тим, щоб бути наддержавою для світу. І тут прихована її вразливість.

Якби ви були стурбовані тим, щоби показати свою суперсилу, що б ви робили в 2014 році чи в 2016 році? Ви могли б показати свою силу, задираючись до ЄС. Європейський Союз – це найбільша економіка в історії світу. Ви могли б показати свою силу, задираючись до США. Кожен у Росії сприймає США як суперсилу.

Росіяни думають, що американці одержимі ідеєю бути суперсилою так само, як вони. Насправді ні. Для Америки бути суперсилою – взагалі не штука. Бо, власне, Америці немає нічого до решти світу. А коли тобі немає нічого до решти світу, то проблема бути суперсилою якось відпадає. Суперсилою над чим?.. […]

Китай дуже добре грає на російській вразливості. Китай користується тим, що Росія попхалася вперед. Росія робить те, що китайці з відчуття тактовності чи делікатності робити не наважуються.

Прагнення стати наддержавою робить Росію вразливою до здійснення геополітики у стилі миттєвих задоволень.

Вторгнення на Східну Україну і захоплення Криму – це миттєві задоволення. […] Однак порушення принципу територіальної суверенності, коли в тебе є нереально довгий кордон із Китаєм – це не геополітика. Це дурість. І, власне, тепер вони мають геополітичну проблему в особі країни, яка є значно сильнішою, ніж вони.

Тож я думаю, що Росія втрапила у геополітичну пастку.

Вони наполегливо, з розрахунком ішли до свого великого результату – зробити ЄС слабким, а США – «відмороженими». Я відчуваю цей їхній успіх кожним подихом. На тактичному рівні – браво! Але на стратегічному, на історичній шкалі російські стратегічні позиції зійшли нанівець.

Я маю на увазі реальну історію світу, а не ту історію, в якій єдине, що має значення, – хто охрестив Київ. В реальному світі геополітики це вторинне. А те, що є важливим для Росії – це здатність балансувати між Заходом і Китаєм. І Росія занадто перехилилися на один бік.

Повну версію тексту читайте на Zbruc.eu

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени