Економічний прорив. Авторська програма Павла Шеремети. Гості Віолета Москалу та Олександр Акименко. Ефір від 16.07.2018

16 липня, 22:55
1088
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Гості — експерт з питань державного управління та міжнародного розвитку, ініціатор та співзасновник Global Ukrainians Forum Віолета Москалу; керівник та співзасновник "Платформедіа", учасник програми JSK Fellowship в Стенфордському університеті (США) (2015-2016) Олександр Акименко.

Авторська програма Павла Шеремети Економічний прорив виходить в ефірі Радіо НВ щопонеділка в 21:00-22:00

Павло Шеремета: В суботу у Зарваниці Тернопільської області традиційно відбулася Всеукраїнська проща. І мене запросили зустрітися з молоддю, поговорити. Я дуже люблю такі зустрічі, вони живі, зривався дощ деколи, то ми деколи втікали під накриття, а потім сонечко включалося, і ми поверталися назад на свої тюки з сіном і просто говорили. Тема була - трудова міграція. І це, напевно що вперше в моєму житті, коли питання не стояло, як воно переважно стоїть - виїжджати чи не виїжджати. Питання, на жаль, стояло - куди виїжджати і коли. Тобто молоді люди задавали питання: “А виїжджати краще в Польщу чи в Чехію? А в країни, які ближчі нам по ментальності?”

Я також не один раз виїжджав і повертався. Обидва рази виїжджав в країни, які є далекі нам по ментальності. В Північну Америку, Південно-Східну Азію, і переконував, чому ці країни також варті, чому ці регіони варто розглядати. І ми тут по-іншому поставили це пізніше запитання, тому що зараз глобалізується весь світ. І поляки виїжджають, також і американці, деякі мої знайомі втікають від свого президента. Це важко назвати масовою міграцією. Але феномен є глобальний, тому що більшість молодих професіоналів, і немолодих, але професіоналів, вони розглядають свою кар'єру в глобальному вимірі, а не тільки в національному вимірі. І гості в мене в студії, з якими ми будемо спілкуватися по телефону, саме такими є. Ці люди глобальні. Це глобальні українці. Тому питання поставимо - що повертати і привозити назад в Україну?

Тому що сьогодні всі гості, з якими ми будемо говорити - очевидно, якщо не в студії, то вони є в Україні, хоча багато часу провели за кордоном, як і я також. І ті, які телефоном сьогодні будуть, вони теж всі зараз в Україні, хоча дехто з них живе за кордоном. В студії у нас Віолета Москалу, співзасновник організації Глобальні українці, і Олександр Акименко, співзасновник, разом зі своєю дружиною Катериною, Стенфордської стипендіальної програми. І ми говорили з “продуктом” вашим, можна сказати, в минулій передачі. Я знаю, що ви слухали. Олександр Стародубцев. Ми там трошки розповідали, що це за програма. Ця програма була заснована Олександром і дружиною і Стенфордським університетом. Олександре, що ви привезли в Україну після своєї втечі на рік?

Олександр Акименко: Я відстоюю таку позицію, що дуже варто їхати навчатися. Причому в 2016 році ми повернулися зі Стенфордського університету, провівши там рік. Там було безліч зустрічей різних в дуже різних спільнотах студентів, людей, які хочуть поїхати навчатися. І ми агітували всіх. На жаль, не всі роблять перший крок, навіть заповнюючи заявку на якісь стипендійні програми. Але ми агітуємо їхати.

Павло Шеремета: Цього року було 600 аплікацій на три місця.

Олександр Акименко: Так, було. Це на українську Стенфордську програму. Я взагалі відстоюю позицію, що слід їхати навчатися в різні країни світу, які є більш розвинені, ніж наша, щоб привозити цей досвід, привозити ці контакти в Україну. Щодо української Стенфордської програми, то так склалося, що вдалося змотивувати, переконати Стенфордський університет, зокрема інститут, який називається Freeman Spogli Institute. Це такий think tank [аналітичний центр, - Ред.] великий, який вивчає і досліджує міжнародну політику, в світі відкрито українську Стенфордську програму.

І щороку тепер у Стенфордський університет на рік приїжджають троє українців, які навчаються протягом академічного року. І потім привозять цей досвід, цей світогляд з університету в Україну. Зараз повернулися перші троє. Першого року був конкурс десь 340 людей на три місця. Другого року ми отримали 760 з чимось заявок, дуже багато людей подаються.  

Керівник та співзасновник "Платформедіа", співзасновник Стенфордської стипендіальної програми Олександр Акименко. Фото: Олександр Акименко via Facebook 

Павло Шеремета: Причому і в перший, і в другий рік це дуже гідні люди.

Олександр Акименко: Феноменальні люди, дуже талановиті. 

Павло Шеремета: Цього року поїде торговельна представниця України, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Наталя Микольська, вона була в цій студії також. 

Олександр Акименко: Так. Олександра Устінова так само, з Центру протидії корупції, і Іван Примаченко, який створив онлайн платформу Prometheus.

Павло Шеремета: Всі достойні люди. Хочу сказати, друзі, якщо ви вернете в Україну те, що вернули Акименки, то виїжджайте всі, хто може, тільки повертайтеся, - вони ж повернулися. І не з порожніми руками, а зі стипендіями, з програмами, з контактами. Це все, що розвиває пізніше країну. Віолета, приводом нашої розмови є форум, який відбувся тільки що. Ви є організатором цього форуму. Розкажіть трошки і про форум, і про свою кар'єру, бо ви також і навчалися, але ще й працювали за кордоном тривалий час. 

Віолета Москалу: Так. Я виїхала так, як Олександр зараз розказує, але єдине, що 20 років тому. Підписали партнерство між Чернівецьким університетом, де я вчилася на факультеті іноземних мов, і Французьким університетом міста Мец, наразі це вже Лотарингський університет. Я поїхала на рік. Вірніше, я сказала батькам, що я їхала з вересня до червня. Мама ще спитала: "Червень якого року?" Бо насправді я там потім продовжувала аспірантуру. Пішла з філології на менеджмент, зробила NBA, зробила свою докторську дисертацію - якраз менеджмент - і викладала довгі роки до Майдану. Плюс ще так само працювала в міжнародних проектах технічної допомоги з французької школою ENA, яка в 2008 році...   

Павло Шеремета: Яка є кузнею кадрів для французької правлячої еліти різних партій; немає значення, якої партії, включаючи Еммануеля Макрона.  

Віолета Москалу: Так, ця школа була створена Шарлем де Голлем, на неї реально всі моляться, і всі великі політики Франції, і не тільки, так хочуть там повчитися. І якраз ENA, до вашого питання, що можна повернути, вони мене взяли в команду, я поверталася перший раз працювати в Україну, це було 2009 чи 2010 рік, коли був підписаний Twinning між ЄС і Україною. І була програма два роки в НАДУ, Національна академія державного управління, і регіональні інститути якраз державного управління. Я працювала тоді в Одесі, в Харкові, у Львові і ще в Києві. Тобто я в перший раз перший свій проект вже пропрацювала як консультант в міжнародних проектах технічної допомоги. І саме з європейським досвідом.

Тобто мене саме взяли тому, що я розуміла і український контекст, і мала вже декілька років досвіду якраз в Франції і в інших країнах. Відповідно можна багато чого зробити. І ця програма партнерства між Чернівецьким університетом і нашим материнським за 20 років дала можливості десь більше 100 людям з України, студентам, які там повчилися, багато, які працюють зараз інвест-банкірами по експорту і в різних країнах, і ми саме там навчилися досвіду громадського правильно, якісно працювати в громадському секторі, бо в нас була франко-українська організація, яка розвивала різні культурні і освітні програми. І там народився наш Global Ukrainians Forum.

Бо коли Майдан вже підняв цю хвилю, розбудив наших експатів, які виїхали за останні 10-15 років, бо тут не було якраз соціальних ліфтів. І після того, як були втрачені, трошки розчарування якраз Помаранчевої революції, коли люди, українці зрозуміли, що тут прориву не було на той час, і є дисертація, Ольга Олейнікова, в Сіднейському університеті захистила, яка показує чітко статистику, що був той прорив, коли масово почали виїжджати якраз highly educated globally...

Павло Шеремета: Не зовсім той прорив, якого ми хотіли. В нас є на зв'язку Сергій Лесняк. Він якраз виїхав в цей час, про який ви говорите, після Помаранчевої революції. Ми пояснимо, Сергій, що виїхали ви в Шанхай, в Китай, перебуваєте там досі, живете там досі, а зараз працюєте декілька тижнів чи місяців в Україні. Я так розумію, що ви там дуже долучаєтеся, навіть організовуєте життя української громади в Шанхаї і задля організації цієї громади, і задля допомоги Україні.   

Сергій Лесняк: Так. Коротко: я в Шанхаї з 2003 року і досі там. Але я збираюсь на якомусь етапі свого життя повернутися до України, тому і українські проекти в нас дуже живі. Ми організували Українську асоціацію у Шанхаї. Тобто мі відновили ту саму, що була колись в 30-х роках. Зараз є багато членів цієї організації. І так само ми робимо багато подій, пов'язаних з українством. Мали свій журнал, навіть два журнали. Зараз ми хочемо їх відновити, там була невелика перерва. Один - Шанхай Борщ, а інший - Бізнес Сходу. 

Співзасновник організації Global Ukrainians Віолета Москалу. Фото: Global Ukraine via Facebook

Павло Шеремета: Я так розумію, що Шанхай Борщ, дуже багато допомагала - якщо не організовувала - ваша дружина Оксана, в якої сьогодні День народження, ми її вітаємо. 

Сергій Лесняк: Так. Вона була редакторкою цього журналу.

Павло Шеремета: Ви зараз в Україні. Які в вас зараз українські проекти відбуваються, що ви привозите з Китаю на Батьківщину?

Сергій Лесняк: По-перше, ми хочемо якось зараз організуватися з деякими людьми в плані ведення українською мовою перекладів класики Далекого Сходу та Індії.

Павло Шеремета: І ви є автором перекладу Мистецтво війни Сунь-Цзи на українську мову?

Сергій Лесняк: Так. Але ми зараз працюємо з професором Накорчевським з Японії над цією тематикою. Так само ми видали минулого року книжку про українців в Шанхаї. Це дослідження вченого російського походження… Українського походження, але громадянина Росії.

Павло Шеремета: Я знаю, що ви проводили з Львівською бізнес-школою семінар в Берестечку також, для бізнесу.

Сергій Лесняк: Так. Ми проводили семінар з дуже цікавою тематикою. Тобто ми розглядали, як українські стратегії можуть допомогти нам в вивченні сучасного стратегічного мислення. Тобто ми шукали якусь стратегічну культуру. Але для цього ми так само послуговувалися китайським досвідом. 

Павло Шеремета: Ми говоримо сьогодні з глобальними українцями, про глобальних українців. Віолето, ви трошки розповіли про своє навчання; про те, як ви задумали цей форум. В чому є його головна роль, головна місія? 

Віолета Москалу: Якщо коротко, Global Ukrainians Forum, який проходив минулого тижня в Києві, це наш був шостий форум, це мережа українців високоосвічених, які мають певний досвід вже роботи в різних країнах на Заході, і які під час Майдану всі почали дуже активно працювати. Тоді була небезпека саме з точки зору lobbing і боротися потім з пропагандою. Тобто спочатку мітинги, коли ще була влада Януковича, потім вже коли почалася анексія Криму. І я своїм попереднім досвідом, про який ми говорили, коли я побачила, що ці всі як шампіньйони по світу почали реально з'являтися, сотні ініціатив, якраз Євромайдан Варшава, Євромайдан Сан-Франциско, Євромайдан десь там в різних країнах, тобто я зрозуміла, що потрібно консолідувати, бо ця війна надовго, ця гібридна війна, і потрібно консолідувати зусилля.

Бо навіть якщо люди залишаються десь там - вони не байдужі, вони завжди захочуть і будуть готові боротися. Але для того, щоб боротися, не просто гасити пожежі, але системніше та ефективніше працювати разом, ми розвивали цю мережу Global Ukrainians. У нас дві місії. Одна - як використовувати досвід цих наших лобістів для офіційної народної дипломатії. Це Global Ambassador, тобто як більше і краще говорити про Україну там, українські бренди, і зараз ця війна. І як залучати назад саме інтелектуальний та фінансовий капітал. Тобто для ментальної модернізації України. 

Павло Шеремета: І я би сказав, культурні також. З нами на зв'язку є пані Оксана Линів. Я знаю, що у вас концерт починається за 35 хвилин, то ми будемо дуже коротко. Я був на вашому концерті в п'ятницю, відкриття Моцарту. Ви є головною диригенткою в опері Ґрац в Австрії, так?

Оксана Линів: Так.

Павло Шеремета: І ви в ці декілька місяців є в Україні і привезли нам прекрасних зірок, привезли прекрасні ідеї з приводу того, як Україну, не тільки Львів, можна перетворити на культурні літні столиці зараз Європи. Розкажіть трішки про Моцарт у Львові.  

Співзасновники фестивалю LvivMozArt Оксана Линів та Олег Мацех. Фото: Олег Мацех via Facebook 

Оксана Линів: Ставлення до культури в державі позиціонує взагалі державу як таку на міжнародному ринку. І я перебуваю більше 10 років за кордоном. Я кожного разу стикаюся з тим, що про Україну нічого не знають, крім окремих особистостей з України. Фактично ми не фігуруємо на великій культурній платформі світу, тому заснування фестивалю Львів Моцарт є в першу чергу нагальною потребою для самої країни. І зараз цей зв'язок, ці культурні мости між світом і Україною, між молодими нашими талантами і європейськими, є надзвичайно актуальним.

Фестиваль проходить зараз в такому своєму піку. Ми дуже успішно відбули перших три дні, сьогодні четвертий. Зараз ми готуємося до виступу в церкві Святого Юра, це буде Реквієм Моцарта. Повним ходом йдуть репетиції, відбуваються дуже успішно. Я постійно отримую поздоровлення людей також за кордоном, які слідкують за трансляціями, а також за фотозвітами, які просто всі пишуть, що вони захоплені від того, що ми тут робимо. І всі з нетерпінням хочуть приїхати на наступні рази фестивалю. 

Павло Шеремета: Хоча я не за кордоном, я це все робив в п'ятницю і роблю це далі в Україні. Чи я правильно пам'ятаю, що минулого року, влітку, коли був перший Моцарт, ви виступали і у Львові і пізніше в Києві?

Оксана Линів: Один концерт з новозаснованим молодіжним симфонічним оркестром України ми давали у Львові і потім в Києві, так. 

Павло Шеремета: А цього року також ви плануєте в інших містах?

Оксана Линів: Цього року у Львові і Києві буде гостювати наш партнер. Це є Федеративний молодіжний оркестр Німеччини, 25 липня вони дадуть концерт у Львові і 26 липня концерт в Києві. Ми всіх запрошуємо. Ми є разом партнерами, наші дві інституції співпрацюють разом з найкращим молодіжним оркестром світу, саме Bundesjugendorchester.

Павло Шеремета: І ви будете диригувати?

Оксана Линів: Ні. Я не буду диригувати. Буде диригувати молода німецька зірка, але програма дуже сильна. І, уявіть собі, що ніколи такого не було - 100 кращих молодих музикантів Німеччини прилітають спеціально заради одного концерту до Києва. 

Павло Шеремета: І це з вашою допомогою великою. Дуже дякую вам, пані Оксано. Я подивився у вас на Фейсбуці, ви є з Бродів Львівської області, так? 

Оксана Линів: Так. 

Павло Шеремета: Це феноменально. Тобто, сподіваюсь, мене українці правильно сприймуть, навіть в маленьких районних містечках, якщо в вас є таке покликання, як в пані Оксани, робіть глобальну кар'єру, ставте глобальні цілі, плекайте глобальні мрії, і ви повернете в Україну значно більше; те, що пані Оксана повертає. Ми пізніше ще поговоримо з Олегом Мацехом, який є організатором, з організаційної точки зору він нам трошки про економіку розкаже, бо в нас передача називається Економічний прорив. Я думаю, що більшість людей розуміє перехід економіки і в послуги також, і в культуру, і враження, тому ми не можемо без культури нікуди. Олександре, може ви трошки прокоментуєте, бо ви привезли зі Стенфорду в Україну і наукові надбання, і в чомусь культурні надбання, і зараз розвиваєте цю тему, розкажіть про ваші нинішні проекти. 

Олександр Акименко: Мене дуже вразила методика, яку вони застосовують до  проектів, які пов'язані з інженерією, підприємництвом, яка називається в них “дизайн мислення”. Тобто це такий framework-підхід до створення інновацій, який вони застосовують у бізнес-школі, в школі права, в школі інжинірингу, в медичній школі, для того, щоб дуже різні вчені  на перетині дисциплін створювали інноваційні продукти, сервіси, покращували послуги, робили сервіс неперевершеним. І фактично є школа, яка навчає цьому. Вона знаходиться між усіма цими школами Стерфорду. По суті, вона окремо існує. І там збираються всі - дорослі професори, топ-менеджмент світових компаній найбільш знаменитих, студенти, дослідники, професори. І вони там  працюють над тим, щоб створювати ці продукти. Називається ця школа Stanford d.school, або Школа дизайну, нічим не пов'язана з малюванням або оформленням, або з наданням чомусь красивої форми. Це просто школа інновацій.

Вони підходять до цього з інноваційної точки зору. І дуже багато стартапів, які в Долині створюються, вони є породженням цієї культури, цього дизайн-мислення, і дуже багато компаній, оскільки вони, по суті, є першим набувачем цих кадрів. Тобто вчаться в Стенфорді люди, які далі йдуть працювати до Фейсбуку, до Гуглу, до Тесли, до Еплу, по суті вони цю культуру дизайн-мислення, дизайну і створення людиноцентричних продуктів, приносять в ці компанії, і вже з середини розвивають якісь речі, які покращують життя людей саме сьогодні, створюють соціальні інновації в комерційному, некомерційному, державному секторі. І ми привезли цю методологію в Україну, переклали один підручник, одну книгу, яка називається Творча впевненість, і намагаємося просувати, щоб більше було цієї методології і емпатії взагалі, яка є ключовим надбанням цього дизайн-мислення у українському бізнесі, українському державному і недержавному секторі. 

Павло Шеремета: Віолето, я знаю, що на форумі вашому шостому Глобальних українців, ви говорили також і про ці питання. Зокрема про залучення глобальних українців. Які зараз перешкоди є, про що говорили ваші учасники, щоб їх ефективніше і активніше залучати? Вони готові, але...   

Український переклад книги Creative Confidence, що розкриває методи дизайн-мислення, яке широко вивчається у Школі дизайну в Стенфорді. Фото: Олександр Акименко via Facebook

Віолета Москалу: Ми багато працювали з літа 2014 року, коли була вже нова команда в адміністрації президента, ми встановили стратегію бачення, як можна реінтеграцію цю забезпечити системно, бо ми не хочемо гратися в пісок, як ми шуткуємо. І ми на той час вже зрозуміли, що візіонерства немає, і навіть якщо не виходили публічно критикувати в публічну площину, але ми зрозуміли, що нам потрібно самим працювати і створювати паралельно якусь свою площину, бо інтегрування саме на державному має бути в нормальній розвиненій країні, яка реально хоче стати якимось глобальним драйвером, сінгапурським тигром наприклад, як у нас тут, має бути державна програма, стратегія реінтеграції українських мігрантів, як це робили Ізраїль, Польща, інші країни. 

Павло Шеремета: Я думаю, щоб ми не ставили воза перед конем. Така програма з'явиться автоматично, як тільки еліта правляча в країні реально займеться розвитком країни, а не іншими питаннями. Тому що розвиток країни неможливий без залучення будь-яких ресурсів. І перші ресурси, які відгукнуться; ті, про які ми сьогодні говоримо, які ми залучаємо, телефонуємо зараз - це українці, тому що їх тягне на рідну землю і тягне допомогти, принести ці знання і ці вміння, ці мережі, які в них є.  

Віолета Москалу: Ми це якраз зрозуміли, бо ми першу частину програми, яку ми на першому форумі собі тоді прописали - Global Ukrainians News, інформаційний портал Global Ukrainians Business Hub, продумати, працювати на те, як просувати українські бренди. Українські бренди ставимо в тренди глобальні. Це ми змогли виконати певним чином своїми ресурсами, не так масштабно, як би хотілося. Але другу частину - якраз повертати назад, інтегрувати, там в нас Global Ukrainian Academies, створити діджитал таку платформу, щоб ділитися досвідом необов'язково бути в Києві, але можна слухати різні онлайн форуми. І це розробили програму як менторства, business mentors.

Ми казали Global Ambassadors, я ще бачу це як global mentorship такий. І остання Global Ukrainians West, тобто розвинути програми для економічного розвитку мікрофінансування або якийсь інвестиційний фонд від експатів, від мігрантів. Ми бачили цифри, в 2017 році 10 мільйонів українців, які є за кордоном, сьогодні де-факто передали в Україну тільки офіційними шляхами 10 мільярдів доларів. Порівняти: до 1,6 чи 1,8 мільярдів тільки доларів на той же період, який був від прямих іноземних інвестицій, або один мільярд траншу МВФ, то ми бачимо, що маємо українських мігрантів, які допомагають.

Павло Шеремета: Це вражаючі цифри. Кожного разу, коли я їх чую, це вражаючі цифри. Я хочу ще раз їх повторити, щоб країна розуміла вагу цих грошей. Тобто Україна в 2017 році отримала від 1,5 до 1,8 мільярда доларів прямих іноземних інвестицій. Мільярд доларів від МВФ, які ми не можемо інвестувати нікуди, він повинен лежати в резерві НБУ. І 10 мільярдів доларів від українців, які живуть і працюють за кордоном.

Віолета Москалу: Лише офіційно, це є перекази. Це не рахуючи, скільки там передают конвертиками. Відповідно ми бачимо, що МВФ мають якісь умови. Тобто підтримують. І це добре. Але українські мігранти не мають навіть простих прав. Вони абсолютно ніяк не впливають на політику, не мають жодного депутата в Верховній Раді, який реально розуміє, які там є проблеми.  

Павло Шеремета: І це так тому, що коли українці за кордоном голосують, це не є єдиний округ. Правильно? 

Віолета Москалу: Немає, так. Не було мажоритарки закордонного округу. Якщо порівняти, французи мають два мільйони французів за кордоном, які мають 11 депутатів в Національній Асамблеї і 12 в Сенаті. Якби на 10 мільйонів українців ми би помножили це на п'ять, ми би мали 50-60 народних депутатів, які прогресивні, проривні і глобальне мають мислення. Ваше питання було до еліти, на останньому форумі ми зрозуміли, що поки не буде зміни еліти, тут мігранти, експати і частково діаспора мають долучитися, тут проривного не буде. Бо стратегії державної... Ми не бачимо цього візіонерства. Над цим будемо працювати. 

Павло Шеремета: У нас на зв'язку ще один глобальний українець. Олег - людина з медичного бізнесу, успішно займався бізнесом. Потім на якийсь час ви виїхали з України в південно-східному напрямі. І напевно що не тільки - це з того, що я знаю, - провели в Індії частину часу. Багато чого навчилися, відпочили, надихнулися. І тут, чому ми з вами також говоримо, ви знаєте, дякую вам за допомогу, ми дуже цікаво поговорили з пані диригенткою Оксаною Линів, яка зараз є головною диригенткою не тільки опери в Ґраці, а і Моцарту, який зараз відбувається у Львові. Ви є співорганізатор, ви є людина, яка задумала цей фестиваль. Тільки що тут Олександр Акименко говорив про дизайн мислення. Розкажіть, в чому була ваша ідея? Нам важливо включити вас, тому що передача називається Економічний прорив. Тобто культура - це дуже важливо, ми це знаємо. Але там багато економіки, розкажіть нам трошки про це.

Олег Мацех: Задумав фестиваль не я. Це задумала Оксана Линів. І фактично митці - це такі люди, які не заспокояться, поки не реалізують себе. І наше завдання, людей з бізнесу, людей більш приземлених - підтримати цих людей. Тобто митці - це сфера, яка звертається завжди до духовного. Ми прості смертні, ми більше живемо в матеріальному світі. Якщо ми не поєднуємо ці дві речі, я вважаю, тоді втрачається таке поняття як цивілізація. 

Стенфордська Школа дизайну. Фото: dschool.stanford.edu 

Павло Шеремета: А що цей фестиваль на економічному рівні, що він дає місту? 

Олег Мацех: Він, насамперед, дає місту метрополійність. Ознака метрополійності кожного міста - це освіта і опера. Так раніше визначалися метрополії. І нам не вистачало, якщо в нас є прекрасний університет УКУ, то друге - в нас є тепер, ми можемо сміливо сказати, в нас є опера світового рівня. І це дає зовсім інший вихід на міжнародну арену. Це і в політичному, і в культурному.

Тобто це своєрідний прорив на зовсім інші рівні в світовій спільноті. І сьогодні, якщо ми говоримо, що вже стало традицією, наприклад те, що нас визнали і вже на другий рік фестивалю сюди приїдуть з головою землі Зальцубрг, з Міністерства культури представники приїдуть зі скрипкою Моцарта, яка покидає Австрію, не знаю, це просто реліквія. Моцарт для них, фактично, як для нас Шевченко. Маючи такі реліквію, вони її віддають на другий фестиваль. Це надзвичайне визнання. В попередній раз вона їздила в Японію десь кілька років тому. І це було дуже складно.   

Павло Шеремета: Я намагався Олега Мацеха, який є з бізнесу сам, підвести до бізнесу, він пручався і правильно робив, тому що він говорив про духовне, про важливіше. Але в програмі Економічний прорив я вам скажу таке, в Київській школі економіки ми в свій час це порахували: 26 туристів дає одне робоче місце в Україні. Львів, зокрема, приймає 2,6 мільйонів туристів в рік. Це легко порахувати, це 100 тисяч робочих місць. Тому коли нам кажуть: "А ви збираєтеся малиною і Моцартом Україну рятувати?", бо ми тут про експорт малини говорили, інших ягід. Так, в тому числі, так. Тому що виробництво далі, так стається, що це автоматизація, замінити Оксану Линів, між іншим, спроба була метроном поставити, але очевидно, що вона краще це зробить як диригент. Її замінити роботом неможливо настільки ефективно. Як і неможливо замінити людей в послугах, в ресторанах, в готелях. 

Віталій з Хмельника: Якщо в цій передачі спілкуємося про дизайн мислення, де основа полягає в емпатії, тобто те, як буде кінцевий споживач відчувати користь від реалізації проекту, що в попередній програмі, говорячи з Робінсоном про інклюзивність, це один з основних недоліків як економіки, так і держави в цілому, що громадяни не відчувають ввімкненості, не відчувають піклування держави про її інтереси, зокрема бізнес це теж відчуває. В більшості бізнес відчуває себе як дійна корова для державних інституцій, і немає тієї реалізації.

Олександр Акименко: Я би сказав, що дизайн мислення - це справді про реальну цінність, тобто це про економіку повністю. Я можу перерахувати компанії, які побудовані на методі, на цій емпатії, на цьому глибинному розумінні користувача. Найвідоміша компанія, яка просто з самого початку, перших продуктів, які вони створили, практикуючи цей метод - це компанія Епл. Вони розуміють дуже точно, що ви хочете, і досягти взагалі користуванням своїм продуктом. 

Павло Шеремета: Якщо зовсім чесно, вони не дуже точно це відчувають, вони краще це відчувають, ніж інші. Вони пробують. Не всі їхні продукти злетіли, так?

Олександр Акименко: Так.

Павло Шеремета: Тобто в них є трошки кращі відчуття, може набагато кращі, ніж в інших компаній. Але вони мають цю сміливість - пробувати.

Олександр Акименко: Плюс вони дуже експериментують, в Долині дуже висока  толерантність до помилок. Тобто вони дозволяють людям помилятися дуже часто і багато, робити висновки. Не робити висновки після помилок - це якраз...

Павло Шеремета: І низька толерантність, що не робити висновки після поразки і не підніматися після цього.

Олександр Акименко: Так.

Павло Шеремета: Віолето, ви про включеність. І не тільки бізнесу, а й глобальних українців.

Віолета Москалу: Інклюзивність саме і емпатія - це дві речі, я вважаю, що вони мають бути в центрі наших зараз роздумів, як дизайн цей зробити і до бізнесу, і до політичної, суспільної якоїсь складової. Для мене, так, три тези, як науковець, теоретик і практик я чітко розумію, і ми - глобальні українці - чітко бачимо, що насправді останній Майдан зараз подарував Україні шанс стати піонером глобального світу. Тобто наразі ми тут, на цій території, бачимо вже як окреслюється нова модель, я її називаю нетворккратія, тобто мережева демократія. Насправді зараз Україна живе в цій вже, всі говорять про нову парадигму. Тобто ми розуміємо - глобальні українці - що Україна може і має стати глобальним стартапом.

Влад Троїцький на нашому першому форумі глобалів, він сказав, що Україна - це оффшор для пасіонаріїв. І ми розуміємо, що потрібно включитися для цього і працювати на рівні ментальності еліт, бо емпатії немає, великі проблеми з культурою спілкування на різних рівнях. Тобто це те, що найбільше шокує, коли людина, яка довгий час прожила за кордоном, повертається в українському суспільному громадському житті. І інклюзивність, чому дуже важливо? Бо ми бачимо всі ці мережі різних волонтерських осередків - добровольці, волонтери, громадські бізнесмени, наші глобальні українці, понад 80 країн, більше 100 різних організацій, які тільки вже були залучені в мережі.

Під час запуску Стенфордської стипендіальної програми для українців. Фото: Freeman Spogli Institute - Stanford University

Це означає, що сьогодні один з важливих моментів - це полілідерство. І потрібно знайти ті принципи, які дозволяють розвивати і спрямовувати енергію на створення і певну ротацію так само лідерів мережі, щоб кожен брав на себе відповідальність. І це полілідерство теж дуже важливе. Ми над цим працюємо. І для того, щоб зрозуміти, які драйвери саме для того, щоб з'явилася якась альтернативна політична платформа, яка би реально хотіла цього економічного прориву, бо держава не може розвиватися, поки не буде тут більше підприємництва, поки не буде влада, еліта, яка буде працювати і реально дбати про добробут громадян, і для того, щоб забезпечити певну безпеку, щоб тут було комфортно жити. Тут великий креативний простір. Тому я дуже рада чути більше про дизайн з перспективи наших колег в Стенфорді. Сподіваємося, що зможемо теж десь разом над цим попрацювати.  

Павло Шеремета: Я додам зі свого боку, що на це буде зростаючий попит. Одна з найпопулярніших статей зараз, я сьогодні переглядав Нью-Йорк Таймс, говорить про те, як лікувати кризу середнього віку. Якщо раніше це лікувалося червоним спортивним автомобілем з потужним двигуном і ще дечим, то зараз це є креативність. Я так розумію, що деякі з наших колег, з якими ми по телефону, зокрема, говорили, напевно що це вони частково і роблять. Коли ти починаєш задумуватися в свій середній вік “А для чого ж це життя?”, якщо ти приходиш до таких речей як Моцарт, в різних містах України, і там є багато інших різних подібних ідей, фестивалів в різних куточках, і не тільки фестивалів, - то чому ні? Я думаю, це краще рішення, ніж піднімати італійську чи німецьку автопромисловість. 

Олександр Акименко: Я додам про креативність. Книжка, яку ми переклали, називається Творча впевненість. Вона від засновників Школи дизайну стенфордської. Вони вчать в Школі дизайну, що креативні всі. Ми просто іноді з віком, з дорослішанням, виростаємо з креативності. Всі діти креативні. Вони всі щось творять, показують своїм батькам, в незалежності від того, красиво це чи ні. Просто, по суті, треба цю креативність вивільнити, дати дозвіл людям творити, створювати щось, не зважаючи на те, що це. Це організація, це свій стартап, це якась мережа, це навіть державна служба. По суті - скрізь корисна креативність.  

Павло Шеремета: Я люблю рекомендувати книги. В мене є мрія, щоб кожну передачу ми якусь книгу рекомендували. Єдине, що я не встигаю так швидко читати, бо це кожен тиждень треба нову книгу читати. Я зрозумів, що треба робити. Треба запрошувати гостей, які порекомендують свої книги. Тобто Творча впевненість, автори, і це українською вона видана? І видавництво. 

Олександр Акименко: Том І Девід Келлі, видавництво Основа. Творча впевненість. 

Павло Шеремета: Тобто особливо для людей в середньому віці, якщо вас мучать різноманітні екзистенційні питання, читайте Творчу впевненість. В нас є дзвінок.

Ірина з Дніпра: Вы для меня как глоток воды в такую жаркую погоду. Разработайте программу для того, чтобы собрать народ. Типа лидеров - обязательно нам нужно - но наподобие профсоюзов. Чтобы нам кто-то объяснил, пенсионерам, и нас объединил, чтобы мы не голосовали за тех, которые нас никуда не ведут.

Віолета Москалу: До інклюзивності, що у нас має бути теж саме - залученість. Ця інклюзивність важлива, тому що зараз просто маса інформації. Ми живемо вже в цій новій парадигмі, тобто мережева демократія, чи як ми будемо це називати нетворккратія.

Павло Шеремата: Щоб Україна розуміла, це мережа.

Віолета Москалу: Мережа і демократія. Тому нам немає у кого копіювати.

Павло Шеремета: А Віолета є експертом і спеціалістом з цих питань, викладач зараз з організаційного розвитку, зокрема. Тому вона говорить про це професійно і науково.

Віолета Москалу: І як теоретик, і як практик. Нам немає у кого копіювати, тому потрібно добре розуміти. Якраз тут глобальні українці, ті люди, які мають цей досвід, як розвивалися країни різні успішні, згадували Ізраїль, Сингапур, інші. Мені і Франція дуже близька. Але треба розуміти ці робочі моменти. Для того, щоб люди включилися в процес, має бути дуже високий рівень цієї інклюзивності чи залученості. І тут реально є великий gap [розрив, - Ред.], тобто бракує руху чи якоїсь платформи, яка би дозволяла будувати такі програми знизу вверх. Дуже багато різних експортних середовищ, хочуть нову Конституцію, новий суспільний договір, але ніхто не питає і не залучає людей.

А коли ми дивилися на досвід Франції, як там перезагрузили політичну систему Макрон і його команда, вони якраз працювали саме так, тобто залучили велику масу людей. Якраз вони є в Україні. Я їм чесно заздрила, коли бачила, як вони це успішно зробили за рік. Бо в Україні, я думала що це станеться раніше, бо у нас є цей дух Євромайдану, це волонтери, це свідомі громадяни, це пасіонарність. Недавно наші експерти з точки зору аналітики і Big Data казали, що є певний кластер в Фейсбуку, в соцмережах, яких вони називають Євромайдан. Це ті люди, які вбили за одну ніч сторінку ФІФА, вони реально там, 150 чи 200 тисяч людей. Якщо цю енергію каналізувати не таким чином, а на те, щоб творити, але творити разом, і допомагати їм бачити, робити крок за кроком, то в Україні наступного року може бути прорив і економічний, і політичний.

Павло Шеремета: І далі. Тільки давайте країну настроювати, що це не за один рік цей прорив буде. Буде продовження. Олександр, завершальні ваші думки.

Олександр Акименко: Я би хотів додати до запитання слухачки, що є такий прекрасний термін - фактчекінг. Якщо люди будуть цікавитись, перевіряти факти, які дають політики, то буде краще, люди будуть свідомішими свого вибору, коли вони голосують на виборах президента чи парламенту, чи навіть місцевих. 

Павло Шеремета: Про що би ми не говорили, ми політикою закінчуємо дуже часто. Напевно що це правильно. В нас гасло на Радіо - “дізнайся нове”, і я сам дізнаюся багато чого нового за ці передачі. Сподіваюся, що ви також. 

 

Авторська програма Павла Шеремети Економічний прорив виходить в ефірі Радіо НВ щопонеділка в 21:00-22:00