Засновниця фонду Таблеточки Ольга Кудіненко розповідає, як їй вдається збирати мільйони

Засновниця фонду Таблеточки Ольга Кудіненко розповідає, як їй вдається збирати мільйони
Фонд Таблеточки допомагає хворим на рак дітям і вважається одним з найефективніших в країні. Його засновниця Ольга Кудіненко стверджує, що жалю до благодійності бути не повинно

Давай зустрінемося в Панорамі?

Ольга Кудіненко, засновниця благодійного фонду Таблеточки, відомого на всю країну ефективною допомогою онкохворим дітям, пропонує ресторан для зустрічі з НВ і тут же переходить на "ти".

 

П'ять питань Ольги Кудіненко:

— Найбільше досягнення?
— Сподіваюся, що це будуть відкриті реанімації. Це не моє особисте досягнення, це досягнення всього [благодійного] сектора, але я також вважаю себе причетною до цього.

— Найбільший провал?
— Переоцінка своїх менеджерських функцій в управлінні персоналом. Коли я почала управляти фондом, людьми, я зрозуміла, що мені бракує знань в HR.

— На чому ви пересуваєтеся по місту?
— На таксі.

— Остання прочитана книга, яка справила на вас враження?
— Це не остання, але я вважаю, її повинен прочитати кожен для самоосвіти — Перемогти рак Каті Гордєєвої. Вона розповідає, що таке рак, і розвінчує міфи.

— Кому б ви не подали руку?
— Людям, які зловмисно завдають шкоди дітям.

 

 

— Не мій улюблений заклад, але він біля важливого для мене місця,— пояснює вона вибір ресторану.

"Важливе місце" — це лікарня Охматдит, де розташований єдиний в Україні спеціалізований центр дитячої онкогематології. Його пацієнтам і допомагають Таблеточки.

Ця ініціатива народилася п'ять років тому, коли Кудіненко ще працювала піар-менеджером Фонду Віктора Пінчука. Одного разу вона побачила в інтернеті прохання про купівлю ліків, яких не було в Україні. Кинула поклик серед своїх друзів на Фейсбуці та за два тижні спільними зусиллями зібрала для тих часів "космічну" суму — 6 тис. грн. Потрібні препарати були придбані в Європі та передані в Охматдит.

За два роки з'явився благодійний фонд Таблеточки, який за весь час своєї роботи зібрав 53,5 млн грн, а Кудіненко стала відомою в країні людиною і навіть піднялася на верхні рядки відразу декількох національних рейтингів впливових людей. Чималі суми, якими оперує фонд, йдуть суворо за призначенням: щомісячно 200 хворих на рак дітей отримують від фонду ліки на 1,3 млн грн. Також Таблеточки надсилають дітей лікуватися за кордон, надають психологічну допомогу і виконують їхні мрії, а заодно розвивають волонтерський і донорський рухи в Україні.

Зусиллям Таблеточек, а також десяткам тисяч небайдужих протистоїть кричуща недбалість вітчизняної медицини та жорстока статистика: з 100 тис. українських дітей щороку п'ять хворіють на рак, кожен другий хворий помирає.

— Он він, наш корпус,— перехилившись через поручні відкритої тераси Панорами, Кудіненко вказує на сірий дах непоказної триповерхівки. На дівчині чорна шкіряна куртка-косуха, на обличчі ані грама косметики.

Кудіненко сідає, точніше, пересідає за вільний столик. Перед обідом з НВ у неї вже була тут одна зустріч. "Я мігрую",— посміхається вона здивованій офіціантці та швиденько заглядає в свій смартфон перевірити час. Вдома на неї чекає тримісячна дочка Віра, яка вперше залишилася на кілька годин без мами.

Утім, дім у разі Кудіненко — поняття відносне. З моменту народження Віри вона живе в Москві, рідному місті її чоловіка. У Київ вирвалася всього на два тижні, як це робила останніми роками, живучи на два міста в режимі "два тижні через два". Прямого авіасполучення між Києвом і Москвою тепер немає, і Кудіненко літає через Мінськ.

початку всю роботу Таблеточек — і організаційну, і стратегічну — вона робила сама. Тепер цю махину тягнуть на собі 12 штатних співробітників і 1 тимчасовий. Кудиненко легко делегує повноваження колегам і тепер задумалася про те, щоб зайнятися бізнесом і заробляти гроші. У фонді вона досі на позиції волонтера і зарплати не отримує. Втім, в якій сфері вона збирається будувати власну справу, Кудіненко поки не вирішила. "Я ще в пошуку своєї ідеї",— уточнює вона.

Ми замовляємо чай і оладки з цукіні. "Їх тут смачно готують",— каже Кудіненко.

— На що ж ти живеш? — цікавлюся я.

— Пощастило з чоловіком,— посміхається вона і пояснює, що після заміжжя потреби сім'ї забезпечує чоловік, топ-менеджер однієї з московських IT-компаній.

Доленосна зустріч трапилася на Кубі, де кожен з майбутнього подружжя відпочивав зі своєю компанією. "Треба ж було збирати на поїздку на край світу кілька років, щоб зустріти там його",— каже вона.

Ставши москвичкою в розпал українсько-російської кризи, корінна киянка Кудіненко неодноразово вислуховувала докори від земляків, але ставиться до цього поблажливо. “Я вважаю, що патріотизм полягає не в тому, в якій країні ти живеш, а в тому, що ти для неї робиш,— наливаючи чай у чашку, спокійно говорить вона.— Ну і писати коментарі з докорами у Фейсбуці — справа нехитра".

Набагато складніше задовольняти все більші потреби фонду, де грошей завжди бракує. Один день лікування пацієнта відділення інтенсивної хіміотерапії коштує 8 тис. грн, а на одну підопічну дитину з відділення інтенсивної хіміотерапії фонд купує ліки на 45 тис. грн в середньому щомісяця, перераховує Кудіненко і явно готова надовго піти в цифри близької їй теми.

Утім, Таблеточки швидко набирають висоту: за підрахунками Національного рейтингу благодійників, за 2013-2014 роки фонд показав феноменальне фінансове зростання — понад 8.000%. Таку швидкість у цей час за всю історію вітчизняної благодійності не розвивали навіть ті організації, які у найважчі дні в Донбасі допомагали армії.

Зростання надходжень Кудіненко пояснює правильно обраними методами залучення благодійників. Таблеточки працюють сфокусовано і системно, свідомо обмежуючи свою цільову групу дітьми, і не опікуються, наприклад, пораненими в АТО.

Рецепт від Кудіненко, як заробити мільйони на благодійність, простий: "Ми не тиснемо на жалість, а аргументуємо фактами, плюс прозора звітність". Більшість акцій, які проводять Таблеточки,— адаптовані до українських реалій західні напрацювання.

Одна з них — День лимонаду, коли 30 київських кафе та ресторанів, об'єднавшись, передають денну виручку від продажу лимонадів підопічним Таблеточек. Або спільний з компанією Нова пошта проект Посилка добра — за 5 грн кожен, хто робив відправлення, міг зробити це в спеціальній "благодійній" упаковці, а зібрані гроші перераховувалися в фонд.

— Багато хто думає, що фонди — це коли ти повинен з простягнутою рукою ходити і просити: "Ну, будь ласка, допоможи", а багатий дядько каже: "Ні, не буду, бо я допомагаю особисто",— описує уявлення обивателя про благодійництво Кудіненко. Водночас у світі запроваджені зовсім інші механізми допомоги ближнім: кожна людина особисто може допомагати кому завгодно і як завгодно, але якщо ти представляєш компанію, то маєш подумати про її соціальну відповідальність вже на іншому рівні.

Таблеточки пропонують на своєму сайті масу ідей, як можна легко і навіть з гумором збирати пожертви. Наприклад, в офісі можна поставити коробку для штрафів — за кожну лайку або запізнення працівник платить штраф, який йде на благодійність. Є тут і пропозиції для дітей, які можуть збирати гроші, отримуючи невеликі суми від батьків за добрі оцінки.

  

 

ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ: Перевдягнувшись у супергероїв, волонтери фонду Таблеточки влаштовують свята для маленьких пацієнтів

 

"Благодійність має бути в радість",— посміхається Кудіненко.

— Ну а ти чому взялася за таку тяжку роботу? У чому твоя радість? — ловлю момент я.

— Люблю, коли розв'язуються питання. І ще тому, що це виявилося одночасно і важливо, і просто, а ніхто не робив,— відповідає Кудіненко.

На столі з'являються оладки, а моя візаві знову дивиться на годинник. Трохи часу у неї ще є, і ми продовжуємо розмовляти.

Вибивати гроші жалістю, як це часто роблять в Україні, Кудіненко вважає не просто неефективним, а шкідливим заняттям.

— Люди, які жертвують на конкретну дитину, хочуть, щоб дитина одужала,— пояснює вона свою логіку.— Якщо дитина вмирає, меценат відчуває глибоке розчарування і може надовго випасти з числа благодійників.

Крім того, адресна допомога завжди менша, ніж необхідна сума:

— НА запиті €120 тис. на дитину в найкращому разі приходило €30 тис.

— Хоча людей, що віддають перевагу адресній допомозі, можна зрозуміти — багато хто обпікся, наприклад, на Лікарні майбутнього,— зауважую я.

— Так, Катерина Ющенко здійснила антиподвиг [коли за її ініціативою вся країна перераховувала гроші за допомогою смс на Лікарню майбутнього, яка в результаті так і не була збудована, а зібрані гроші зникли],— погоджується Кудіненко.— Вона сильно підірвала довіру до благодійності та підставила нужденних. Так само зараз підриває довіру уряд, який зібрав гроші на армію і не може за них відзвітувати.

Помітно, що тема дефіциту довіри до благодійних організацій її хвилює.

— Дуже зручно сказати: мене один раз обдурили, я більше допомагати не буду,— продовжує Кудіненко.— Але якщо ти раз обпеклася чаєм, хіба ти більше ніколи не питимеш чай?

— А що для тебе в роботі найважче? — запитую я.

— Не приймати рішень емоційно. І пам'ятати, навіщо ти це робиш. Не збиватися на війну з лікарями і сварку з МОЗ.

Останнє дається особливо важко.

— Там відбувається абсурд, і це ще м'яко сказано,— розпалюється Кудіненко.— В кінці квітня прем'єр-міністр Володимир Гройсман і тоді ще заступник міністра охорони здоров'я Ігор Перегінець дають прес-конференцію про те, що ліки для онкохворих дітей закуплені державою, розвезені, і це "перемога". Я дала їм тиждень попіаритися, а потім написала пост у Фейсбуці [в офіційної сторінки Таблеточек понад 22 тис. читачів], поставивши три конкретних питання: як це називається? Де ліки? Чому з більше ста найменувань тільки три позиції були закуплені?

Відповіді немає досі.

Кудіненко на кілька секунд замовкає й знову дивиться у бік лікарняного корпусу. Наступного тижня вона збирається до головлікаря Охматдиту, домагатиметься дозволу провести акцію Герої серед нас. Перевдягнені у Бетмена, Спайдермена, Супермена й Аватара альпіністи, спускаючись з даху, митимуть вікна лікарні зовні. З досвіду західних країн, де такі акції проходять давно, це видовище дарує дітям масу задоволення. Торік акцію лікарі не схвалили.

— Чому? — дивуюся я.

— Тому що наші лікарі, як радянські чиновники: все, що не за статутом,— заборонити,— розчаровано зітхає Кудіненко.— Одним з аргументів було, мовляв, наші діти не такі просунуті, як західні, і у них інші супергерої.

— Був момент, коли хотілося все кинути? — запитую я.

— Звісно, вигоряєш,— зізнається Кудіненко.— Коли стикаєшся з тим, що лікарі беруть хабарі, перепродують ліки. Але коли у мене криза, я згадую тих дітей, кого вдалося врятувати.

— І що ж тебе мотивує не кидати, в цьому є частка марнославства? — запитую я.

— Бажання повісити собі зірочку на погони дуже велике,— зізнається Кудіненко.— І, звісно, я це роблю іноді, бо молодець. Але намагаюся не зловживати. Я розумію, що не винайшла ліки від раку.

Ми майже допили чай. У Кудіненко дзвонить телефон — прийшло її таксі, і вже працює лічильник. У мене залишається тільки одне питання.

— Коли щодня стикаєшся зі смертю, страх смерті зникає або посилюється?

— Я смерті не боюся,— каже Кудіненко. — Але мені дуже страшно за життя і здоров'я близьких. Бо лікуватися в Україні або Росії сьогодні — це справжнє пекло.

 

 

Матеріал опублікований в НВ №22 від 17 червня 2016 року 


Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Крупним планом ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: