Влада Києва витрачає сотні мільйонів на ремонт будинків. Заробляють на цьому фірми-одноденки, за якими тягнуться кримінальні справи
Враховуючи, скільки людей з досвідом в будівельному бізнесі виявляються в Київраді, мало хто дивується кількістю підозрілих ремонтних і будівельних схем, якими займається міська влада.
На 2015 рік для ремонту багатоквартирних будинків Київрада виділила 316 млн грн, з яких більша частина – 306 млн грн – повинна була піти на приведення до ладу будівель, що перебувають на балансі міста. Решта призначалася будинкам, за які взяли на себе відповідальність мешканці, які створили об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
У бюджеті на цей рік на ремонт під'їздів, сходових майданчиків і ліфтів передбачено 260 млн грн, хоча, оскільки ці витрати вписані в статтю з ресурсом в 687 млн грн, фінансування може бути розширене. Більший бюджет на ремонти в 2015-му пояснюється проведенням виборів в Київраду і бажанням команди Віталія Кличка задобрити киян. Тоді було витрачено 272 млн грн із запланованих грошей, але ключове питання в тому, куди вони пішли.
П'єдестал ремонтних тендерів
Найбільше замовлень на виконання ремонтних робіт, за даними Антикорупційного штабу, в минулому році отримала компанія Інтерстрайк – 14,7 млн грн. Відразу після завершення терміну дії договорів, Інтерстрайк було виставлено на продаж через біржу з ціною $4.000.
Для ринку ремонтних підрядів на гроші міської влади це звичайне явище. Власники поспішають позбавитися від фірм, щоб уникнути будь-якої відповідальності за їх роботу.
Компанія Демос Буд, чиє майно у зв'язку з підозрою у відмиванні незаконних доходів Печерський суд заарештовував ще в 2014-му, вже наступного року отримала від міста замовлень на 9,9 млн грн. При цьому від імені компанії діють інші гравці – Білек Буд, Мегапрофі, Алто Ін, Кумсервіс, а також Технобуд Компані. Остання набрала в 2014-му будівельних робіт на 10,3 млн грн, не виконала їх, стала фігурантом кримінальних справ, але в 2015-му знову перемагає на тендерах.
Не приховує своєї ідентичності за фіктивними компаніями належить місту Київміськбуд, який виграв у 2015 році тендерів на 10,5 млн грн. Але у нього теж не все в порядку з репутацією – йдуть судові справи про присвоєння 200 млн грн бюджетних грошей шляхом нарахування фіктивного ПДВ.
Це набагато перевищує розмір дивідендів, які компанія платить місту як своєму мажоритарному акціонеру – 24 млн грн за 2014 рік і приблизно стільки ж за 2015-й. У мерії не бачать протиріччя в тому, що Київміськбуд, який належить їй веде бізнес на ринку, правила якого сама ж мерія багато в чому і визначає. Приватизувати актив не планують.
Укрспецбуд, заснований колишнім депутатом Донецької міськради від Партії регіонів Леонідом Хомутовским, виграв у свій час будівельних тендерів в Донецьку на 132 млн грн, а тепер і в Києві – на 10,4 млн грн. В Укрспецбуді вміють опинитися в потрібний час у потрібному місці. Коли компанія МАКО, що належить Олександру Януковичу, розгорнула в Донецьку будівництво в 2011-му неподалік від одного з багатоповерхових будинків, це викликало масові акції протесту. У відповідь на них міськрада виділила 7 млн грн на ремонт у цьому будинку, доручивши роботи Укрспецбуду.
В цілому дев'ять компаній з топ-25, котрі здобували перемоги на ремонтних тендерах київської влади минулоріч, фігурують у кримінальних справах. Ціни в кошторисах часто завищені, а роботи до кінця не виконані. Оскільки поріг для проведення тендеру - закупівля на 1,5 млн грн, багато закупівель проходять за безтендерною процедурою, прозорості в якій небагато.
В мерії задоволені ремонтами
В Київраді, де домінують депутати-будівельники, претензій до того, як відбувається купівля ремонтних послуг за міські гроші, немає. «Наскільки мені відомо, у керівництва профільного департаменту Київської міської державної адміністрації немає претензій до роботи Київбудреконструкції, - каже НВ Володимир Прокопів, заступник мера міста і секретар міськради. – Минулоріч ми використовували електронну систему публічних закупівель ProZorro, як тільки вона запрацювала».
Прокопів не знає, як бути з інвестуванням бюджетних грошей на ремонти будинків, коли в кожному з них буде створено ОСББ, які й отримають будинок у власність. Але секретар Київради припускає, що навіть і в цьому випадку місто буде фінансувати ремонти, але – розділяючи витрати з ОСББ. Місто вже пропонує формулу «70% - бюджет, 30% - ОСББ» для фінансування утеплення будинків та інших енергоефективних рішень.
Давати гроші ОСББ чи не давати?
Такий підхід вважає незаконним Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних програм громадянської мережі Опора. «Влада давно повинні були списати багатоквартирні будинки, в яких є хоч одна приватизована квартира, з балансу», - говорить експерт. 90% житлового фонду міста – у приватній власності, тому витрачати міські кошти на його ремонт не можна.
Цим пояснює небажання багатьох киян створювати ОСББ Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. Якщо в будинку велика кількість пенсіонерів або людей з низькими доходами, вони побоюються організації ОСББ, бо пов'язують це з додатковими витратами на утримання будинку. «Якщо утеплення будинку стоїть на рівні кількох місячних зарплат з кожної квартири, то люди дуже часто не можуть собі цього дозволити», - пояснює Жолудь.
Загалом у столиці більше 63 млн квадратних метрів житлової нерухомості, або 11 тисяч будинків. Майже чверть з них, за даними Інституту реформ та розвитку Києва, були побудовані до 1941 року. Близько 80% житлового фонду потребує капітального ремонту і термо-модернізації.
Українці більш або менш справно протягом 25 років платили ЖЕКам, які повинні були ремонтувати будинки. Але ЖЕКи з завданням не справлялися – через корупцію та неефективність.
«З цієї точки зору справедливою є вимога, щоб перед передачею будинку на баланс ОСББ, ЖЕКи за допомогою місцевих органів влади провели капітальний ремонт, - каже Олена Нізалова, володар докторського ступеня з економіки від Мічиганського університету та науковий співробітник Університету Кента у Великобританії. – Особливо, якщо б це можна було провести за рахунок коштів, конфіскованих у корупціонерів. Але справедливим було б і залучення коштів домогосподарств на капітальний ремонт безпосередньо».
Нізалова звертає увагу, що міський бюджет – це гроші, які теж взято у киян, тому в кінцевому підсумку платять за ремонт все одно місцеві бізнеси і домогосподарства, навіть якщо кошти надходять з мерії. Щоб полегшити витрати киян на ремонти, можна було б перерахувати гроші для цього від приватизації муніципальних і державних компаній, а також домовитися про пільгові кредити з банками та міжнародними донорами.
Як кияни платять за піар політиків і потім самі ж на нього клюють
Але і банки, і тим більше міжнародні донори багато уваги приділяють корупційним ризикам таких проектів. А депутати Київради активно використовують ремонтні гроші для підкупу виборців, зазначає Олександр Вовченко, президент Інституту реформ та розвитку Києва. «Згадайте, як депутати старанно міняли вікна, утеплювали фасади, ремонтували під'їзди в боротьбі за голоси. І все це за рахунок бюджету», - підкреслює він.
Галина Янченко, голова Антикорупційного штабу і колишній депутат Київради, наводить конкретні приклади. Володимир Старовойт після невдалої спроби пройти від партії Батьківщина до Верховної Ради в 2014-му намагався зайти в Київраду на останніх виборах. В якості одного з аргументів на свою користь він говорив про те, що за гроші своєї громадської організації відремонтував дитячий майданчик на Оболоні, хоча на це пішли 33.000 грн міських грошей. Аргумент спрацював – Старовойт пройшов у Київраду.
Допоміг аналогічний метод і Олександру Харченку з Солідарності. Він погрожував дарницьким виборцям, що в разі необрання ніяких ремонтів в районі не буде. Скористався таким підходом також Віталій Павлик з партії Єдність, приписавши собі ремонти дитячих майданчиків на Харківському шосе, хоча вони проводилися за рахунок міста. Не гребує вішати таблички зі своїм ім'ям на дитячі майданчики і мер міста Віталій Кличко, користуючись бюджетними грошима для підвищення своєї популярності.
Команда мерії знаходиться на початку своєї п'ятирічної каденції. Враховуючи чутливість Кличка до електоральних настроїв, очікувати непопулярних реформ ближче до 2020 р., коли пройдуть наступні вибори в Київраду, не доводиться. Непопулярні кроки робилися б зараз, однак доки міська влада не зважується на них. У розмовах про приватизацію комунальних компаній керівники мерії обережні, тему підвищення тарифів у збитковому міському транспорті обговорювати не хочуть.
Але не помічати тему корупції при закупівлі ремонтних послуг – небезпечно. Навіть таблички на дитячих майданчиках можуть не забезпечити голоси для перемоги на наступних виборах у разі провалу боротьби з корупцією.
