Олександр Онищенко створив схему, що дозволяє йому заробляти на державній газодобувній компанії
Зламані й опечатані двері на першому поверсі елітної багатоповерхівки в самому центрі Києва, за адресою Хрещатик, 27б. Вивіска — Громадська приймальня народного депутата Олександра Онищенка. Тут попрацювали не злодії: 15 червня сюди силою потрапили співробітники Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП).
Приймальня, власне, була штабом. Там зустрічалися та розв'язували питання два десятки людей — вони робили гроші на видобутку й продажу газу через договори про спільну діяльність (СД) із держкомпанією Укргазвидобування (УГВ), найбільшим видобувачем блакитного палива в країні.
16 червня до регламентного комітету Верховної ради надійшло 85‑сторінкове подання від САП на зняття недоторканності та затримання Онищенка, організатора усієї цієї газової схеми. "Всі питання тепер до депутатів, ми свою роботу зробили",— заявив голова спецпрокуратури Назар Холодницький.
За п'ять днів Онищенко, який до того начебто перебував у Ніцці, сам прибув до Національного антикорупційного бюро (НАБУ), вимагаючи доказів своєї провини. А пізніше навіть подав до суду на НАБУ і Генпрокуратуру.
Час для контратак у Онищенка є: на момент здачі номера 22 червня депутати, які влаштували собі відпустку, розглянути подання САП про зняття недоторканності зі свого скандального колеги не встигли. Тому людина, обвинувачена у привласненні 3 млрд грн, може залагоджувати свої справи. А їх у Онищенка багато.
Офшори, "прокладки" і весь набір
Онищенко, 47‑річний член депутатської групи Воля народу, контролює п'ять газодобувних компаній: Надра Геоцентр, Фірма Хас, Карпатнадраінвест, Природні ресурси+ і Пласт. Сумарно минулого року вони видобули 110 млн куб. м газу. Формально всі ці структури мають серед власників різні кіпрські офшори. Однак серед акціонерів Карпатнадраінвесту є українська сім'я Кацуба, голова якої, нардеп Володимир Кацуба, спочатку теж був у Волі народу, а тепер опинився у Відродженні — ще одному парламентському об'єднанні екс-регіоналів. Всі онищенківські структури, окрім Пласту, працюють за договорами про спільну діяльність з УГВ, укладеними в 2004-2014 рр.
Умови цих угод надзвичайно вигідні Онищенку. Держкомпанія надавала фірмам нардепа свердловини в Полтавській і Харківській областях з обладнанням і персоналом, а натомість вимагала де 40%, де 45% прибутку. Хоча, згідно із законом, частка держкомпанії у розподілі прибутку має становити не менше половини.
Ключовими асистентами нардепа-газовика від січня 2013‑го стали, за даними НАБУ, його мати Інеса Кадирова і Валерій Постний, фігурант кількох газових справ. Брали участь у них також люди, що до цього багато попрацювали в Службі безпеки та податковій.
Онищенко не був великим гравцем, він тільки папери передавав
Олександр Харченко,
експерт Центру досліджень енергетики
Щоб створити видимість прозорого продажу, Онищенко і Ко вмовили взяти участь у газових схемах Львівську універсальну біржу та місцевого брокера. Окремо вони заснували біржу Центр — спеціально для реалізації своїх угод.
Компанії, що видобувають газ на свердловинах УГВ, продавали сировину через дві ці біржі, використовуючи фіктивні аукціони. Від самих бірж вони отримували документи, які потім несли в УГВ і показували — газ продали дешево, нижче ринкової ціни. А в держкомпанії чомусь питань за цими паперами не ставили, задоволені малим прибутком.
Розслідування НАБУ показало: в середньому газ реалізовувався за ціною 2,6 тис. грн за 1 тис. куб. м. Онищенко заробляв на ньому і далі, адже купували блакитне паливо його ж компанії: Газ Транс Груп, Київпромзбут, Екселент-ЛТД та інші. Потім вони перепродували газ комерційним споживачам за 6,9 тис. грн за 1 тис. куб. м. Різницю — а це аж 1,6 млрд грн за три роки із січня 2013‑го до січня 2016‑го — компанії виводили у готівку через безтоварні операції з фіктивними юрособами.
Податки з усього цього компанії або не платили взагалі, або віддавали лише частину. На сьогодні заборгованість перед бюджетом структур Онищенка з ренти за користування надрами перевищує 1,3 млрд грн, і частина провини за появу цієї величезної суми лежить на Державній фіскальній службі, яка постійно йшла назустріч цим фірмам і надавала їм відстрочку платежів.
Якщо врахувати, що УГВ мала отримувати не близько 40% прибутку, а як мінімум 50% від продажу газу, загальні втрати держави від діяльності Онищенка становлять приблизно 2,1 млрд грн. У САП, правда, називають 3 млрд грн, вважаючи всю суму виведених від торгівлі газом грошей — 1,6 млрд грн — такою, що належить державі.
Тепер Онищенку, за словами глави НАБУ Артема Ситника, світить до 12 років в'язниці. Сам депутат називає підозри правоохоронців спробою відібрати у нього бізнес. У справі вже затримано десять осіб, сума призначеної їм судом застави теж велика — близько 1 млрд грн.
Світська людина
Точно невідомо, коли і навіщо Олександр Кадиров — саме з таким ім'ям з'явився на світ фігурант газових схем — змінив прізвище на Онищенко. Поясненням може бути оприлюднена програмою Гроші телеканалу 1+1 інформація про те, що в секретній міліцейській базі даних Скорпіон, в якій містяться імена учасників злочинних груп, фігурує профайл Олександра Кадирова. Ця людина нібито була "бригадиром" в групі київського кримінального авторитета Киселя, користувалася кличкою Татарин.
Його батько, Раджаб Кадиров, очолював відомство в'язниць в Узбекистані в статусі заступника міністра внутрішніх справ. Саме зв'язками батька і пояснюють ранні успіхи Онищенка в газовому бізнесі. У 1990‑х поставки з Узбекистану та Туркменії робилися за бартерними схемами, з якими і познайомив свого сина Кадиров-старший, впливова в Узбекистані особа.
Сам Онищенко в одному з інтерв'ю розповідав про себе так: "У 1992 році після військової служби в Німеччині я пішов у бізнес: у мене був автосалон, плюс я розвивав мережу кінотеатрів. З 1993 року я в газовому бізнесі, працював з Туркменією, Узбекистаном. Тобто весь цей час робив бізнес-проекти". Онищенко спрацювався з Ігорем Бакаєм, який очолював НАК Нафтогаз України за часів Леоніда Кучми, і збагатився на постачанні східного газу в країну.
Олександр Харченко, експерт Центру досліджень енергетики, згадує: "Онищенко не був великим гравцем, він тільки папери передавав". А Олексій Кучеренко, який очолював у 1990‑х бакаївську компанію Інтергаз, зізнався в розмові з НВ, що навіть не пам'ятає у справах тих років прізвищ Кадиров або Онищенко.
Проте знайомство з Бакаєм далося Онищенку взнаки — він потроху набирав вагу, для чого пішов у політику. З приходом до влади Віктора Януковича в 2010 році бізнесмен зблизився з його Партією регіонів, за списками якої у 2012‑му потрапив у Раду. Потрапив він туди і в 2014‑му, перемігши на мажоритарному окрузі в Київській області, багато в чому "завдяки" Порошенку: на цьому окрузі президентський блок, що перебував на піку популярності, навіть не виставив свого кандидата. У новому скликанні Ради Онищенко приєднався до групи Воля народу, яку зібрав Ігор Єремеєв, акціонер енергетичного холдингу Континіум.
У Раді він прогуляв майже половину пленарних засідань та ігнорував роботу комітету з енергетики, в якому перебував. "Я не пам'ятаю, щоб Онищенко був присутній на наших засіданнях",— каже Олександр Домбровський, перший заступник голови цієї парламентської структури.
Олексій Рябчин, який представляє в комітеті фракцію Батьківщини, додає: навіть одіозний член БПП і друг президента Ігор Кононенко з'являвся там частіше.
Законопроекти Онищенко подавав досить специфічні. В одному він запропонував націоналізувати найбільший у країні ПриватБанк, що належить олігарху Ігорю Коломойському, який вичавив Онищенка з акціонерів Укрнафти. В іншому хотів ввести обов'язкове психіатричне та наркологічне обстеження для кандидатів у депутати. І неодноразово намагався знизити податкове навантаження на газову галузь.
Онищенко був цікавий Волі народу як спонсор, правда, ключовим фінансистом цієї депутатської групи він так і не став, зазначає політтехнолог Тарас Березовець, голова консалтингового агентства Berta Communications.
Парламент не дуже захоплював Онищенка, на відміну від дівчат і коней.
Любов до непарнокопитих і контроль над Федерацією кінного спорту дозволили Онищенку взяти участь в Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні, де він, на той момент депутат Київської облради від Партії регіонів, виступив відверто погано — виявився занадто огрядним для цього спорту. Однак і на майбутній Олімпіаді в Ріо‑де-Жанейро депутат готується виступати в складі української збірної.
В стайнях Онищенка — близько 30 коней, місячне утримання одного становить близько €500. В грудні 2014‑го журналісти упіймали його під час засідання в Раді за листуванням з німцем Ульріхом Кірхоффом, чемпіоном Олімпійських ігор-1996 з кінного спорту, якому український парламентарій повідомляв, що купив шестирічного мерина.
Не кіньми єдиними: у портфелі активів Онищенка була TOP Ukraine — компанія, яка організовувала конкурси Міс Україна, маючи, зокрема, й правом номінувати представника України на конкурс Міс Всесвіт. Останній контролював Дональд Трамп, нині — кандидат у президенти США.
За право провести національний конкурс Трамп брав зовсім недорого — в середньому $80 тис., а для України як небагатої країни взагалі зробив знижку — до $7 тис. Утім, дешева ліцензія не означає маленького бюджету, каже телеведуча і активна тусовниця Світлана Вольнова.
Щоб потрапляти на сторінки таблоїдів, Онищенко привозив в Україну на свої заходи зірок із Заходу. “Приїзд Періс Хілтон — це $1 млн,— розповідає Вольнова.— Була Памела Андерсон, Орнелла Муті. Онищенко показував статус: мовляв, він належить до світової спільноти і може дозволити зірок такого рівня. Звісно, це все було проплачене".
Крім того, депутат-коняр багато інвестував у просування моделі Сніжани Онопко, відкривши їй глобальний модельний ринок через фотосесію в італійському Vogue. Навіть одружитися з нею хотів, але не зміг. "Ми не зійшлися характерами",— пояснювала згодом Онопко.
Крім того, Онищенко ще й кіноман. Він досконало володіє німецькою мовою і вільно говорить англійською, що істотно розширює коло його зв'язків. Буваючи в Монако, де з 1998‑го на причалі у нього стоїть власна яхта, Онищенко неодноразово насолоджувався дозвіллям з американським кіноактором Леонардо ДіКапріо, розповідає кінопродюсер Олексій Дівєєв-Церковний. "Вони чудово проводили час — спілкувалися, пили шампанське",— каже він.
"Ми з ним робили допрем'єрний показ фільму Нестримні [бойовик, знятий Сільвестром Сталлоне] у 2010‑му. Планували у Москві, але в результаті зробили це в Києві",— продовжує Дівєєв-Церковний. Онищенко оплатив чартер і проживання Сталлоне і зірок, які знялися у його стрічці, — Джейсона Стейтема і Дольфа Лундгрена. "Він любить оточувати себе знаменитостями, любить паблісіті",— резюмує кінопродюсер.
А в межах передвиборчої кампанії-2012 у місті Кагарлик Київської області для підтримки перспективного регіонала Онищенка приїхав Жан-Клод Ван Дамм, майстер силових єдиноборств і герой голлівудських бойовиків.
Газово-"прокладочний" бізнес
Схеми Онищенка для українського ринку не надто оригінальні. Розслідування НВ показало, що метод своїх "прокладок"-перекупників використовували компанії, близькі до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Відзначився в газово-"прокладковому" бізнесі й колишній нардеп Микола Мартиненко, якого прокуратура підозрює в непрозорих постачаннях газу для Одеського припортового заводу.
Тут Онищенко просто першим потрапив під руку
Володимир Фесенко,
політолог, керівник аналітичного центру Пента
Щоб якось розчистити ці авгієві стайні, Андрій Чубик, енергетичний експерт центру Стратегія XXI, пропонує тимчасово заборонити держструктурам працювати з приватним бізнесом за договорами про СД. За підрахунками Антона Токарєва, начальника управління стратегії УГВ, більшість таких договорів з його компанією не виконуються. Однак через суд УГВ змогло розірвати поки лише одну подібну угоду, хоча хоче розірвати всі вісім.
Юрій Вітренко, директор з розвитку НАК Нафтогаз України, яка володіє УГВ, сподівається, що схеми Онищенка більше не повторяться. Адже вони базувалися на відсутності нормального ринку, коли газ для населення був дешевшим, ніж паливо для промисловості. Та договори про спільний видобуток допомагали УГВ "залучати партнерів і продавати газ за вищими промисловими цінами". Тепер регулятор перестав нав'язувати ринку свою ціну, і компанії отримали можливість відкрито продавати газ за ринковими цінами.
Останній заїзд
Володимир Фесенко, керівник аналітичного центру Пента, не вважає справу Онищенка політичною. “Потрібно відповідати на суспільний запит на активізацію боротьби з корупцією,— каже політолог.— І тут Онищенко просто першим потрапив під руку". Схеми цей депутат використовував грубі, розслідувати їх було не так вже й складно. Та й досить високий статус Онищенка дозволить НАБУ і САП виглядати переможцями, насолоджуючись великим резонансом у медіа.
Сергій Лещенко, депутат від БПП, також не бачить політичного замовлення в переслідуванні Онищенка. Мовляв, Онищенка точно не можна називати опонентом влади — той разом з групою Воля народу, ймовірніше, прихований союзник Банковій. "Мені здається, що НАБУ [у цьому разі] діє всупереч бажанням Порошенка",— вважає Лещенко.
Чи втрутиться в цю справу політика, можна буде судити найближчим часом — адже для роботи слідчих потрібно позбавити Онищенка недоторканності. Поки парламентарії пішли на канікули, і голосування за колегою, що осоромився, в Раді не було. Якщо воно і відбудеться, то приблизно на початку липня.
Матеріал опублікований в НВ №23 від 24 червня 2016 року
