Мова-емігрантка: парламент переписує закон про мову – чому пішов шквал обурення та суперечок?

23 січня 2017, 19:09
9409
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Мова-емігрантка: парламент переписує закон про мову – чому пішов шквал обурення та суперечок? - фото

Фото: censor.net

Ініціатива влади посилити позиції української мови викликала шалену дискусію. Нові мовні законопроекти поляризували суспільство і політиків

На розгляді у Конституційному суді ще лежать чинні скандальні мовні закони Колесніченка-Ківалова, які нівелювали статус української мови та посилили (принаймні на папері) позиції російської. А Україна вже має нову мовну суперечку.

Приводом стали зареєстровані в парламенті законопроекти про державну мову. Їх у Раді з’явилося одразу три, і частина суспільства сприйняла їх у штики: мовляв, на горизонті вимальовується нова хвиля насильницької українізації.

Мова йде про такі законопроекти:

№5556 – зареєстрований 19 грудня 2016 року групою з тридцяти народних депутатів, серед яких Оксана Білозір, Ярослав Лесюк, Юлій Мамчур, Тетяна Чорновол, Ігор Васюник, Олег Медуниця та інші;

№5669 – його ініціювали Микола Княжицький, Михайло Головко, Марія Матіос, Андрій Іллєнко, Олег Осуховський, Олександр Марченко, Юрій Левченко;

№5670 – його подали теж від групи депутатів, прізвищ авторів – більше тридцяти, зокрема, Ірина Подоляк, Ганна Гопко, Леонід Ємець, Оксана Сироїд, Олександр Черненко, Ігор Луценко, Сергій Висоцький, Андрій Тетерук та інші.

Їх автори пропонують норми, направлені (на їх думку) на захист державного статусу української мови, об’єднання за допомогою неї суспільства і зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України.

Усі законодавчі ініціативи – патріотичні, наполягає голова парламентського Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький. Він вважає, що законопроекти потрібно допрацьовувати, але загальна фабула – правильна.

Та є й протилежна думка. Так Олексій Панич, філософ, культуролог, перекладач, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, жорстко розкритикував запропоновані зміни, зокрема, у проекті № 5670. Каже, це – «совок» і «хуторянська поліцейщина». З його гнівного посту власне й почалася суперечка навколо законопроектів.

«Шановні, ми що будуємо «Соборну Україну» як тоталітарну поліцейську державу?», – звернувся через Facebook він до авторів законопроекту, і припустив, що не всі вони читали текст, який підписали. Вчений вважає: нові мовні норми завадять реінтеграції Донбасу та Криму і будуть подарунком Кремлю. Також у разі їх прийняття неможливо буде опублікувати іноземною наукову статтю в Україні чи організувати показ іншомовного кіно, виникнуть проблеми з друком книжок і медіа-контентом.

Віталій Чепинога, нардеп від БПП, страхи щодо посилення української мови в Україні прокоментував традиційно іронічно: «Якщо приймуть той драконовський закон про мову, то багато людей будуть змушені виїхати з України. На Полтавщину-Черкащину в основном...», – написав він у Facebook.

НВ розпитало авторів проектів і профільних експертів про те, наскільки обґрунтований скандал навколо ініціатив посилити українську мову як державну.


Активісти пікетують КСУ з вимогою скасувати чинний мовний закон Ківалова-Колесніченка, грудень 2016-го Фото: censor.net

Андрій Тетерук, співавтор законопроекту, перший заступник голови фракції Народний фронт:

Я наполягатиму на двох речах. Перше – закон про державну мову має бути прийнятий, а закон «трьох К» - Кремля-Ківалова-Колесніченка – скасований в обов’язковому порядку. Адже саме він несе розбрат і позбавляє українців права і можливості спілкуватися українською мовою.

Я свідомо підтримую прийняття нового закону. Його співавторами є більше 30 депутатів. Цілком можливо, що деякі положення будуть змінені, скасовані, вдосконалені. Все, що може шкодити – не увійде у Закон. (Нагадаю, пан Княжицький, як очільник основного Комітету, у своєму дописі вказав, що усі три законопроекти будуть детально пропрацьовані, уважно розглянуті).

Усі панічні заяви щодо утиску громадян, які бажають спілкуватися будь-якою іншою мовою, крім української, є недоречними. Варто прочитати текст законопроекту. Викласти свою точку зору – правильно з боку громадянина України, який живе тут, прагне тут жити і намагається мати зв’язки з державою. Жодного намагання примусити усіх розмовляти виключно українською мовою там нема. Йдеться про те, що українська мова є державною. А державні інституції повинні забезпечувати можливість вести спілкування і діловодство державною мовою. Це – нормально.

Цей законопроект розроблявся насамперед науковцями. Ми його відправили на додаткову експертизу в Інститут мовознавства. Ми раді почути конструктивну критику. Але збурювати суспільство ми не дамо. Будь-які панічні домисли – спекулятивні і маніпулятивні. Часто людина не бачить суті законопроекту, а чіпляється до чогось. Як колишній військовий скажу: доколупатися можна і до телеграфного стовпа. Не піддавайтеся паніці.

Іван Крулько, співавтор законопроекту, народний депутат від фракції Батьківщина:

В Україні усі роки була найбільш скривдженою саме українська мова. Вона фактично була відсутня в друкованих ЗМІ, в теле- і радіоефірах. Українська мова відчувала себе в державі, як не в себе вдома, як якась емігрантка. Велика помилка політиків, які на початку 90-х пішли на компроміси і не вирішили питання політичної ідентичності в Україні, проблематику національно-патріотичного виховання, шанування героїв та пам’яті.

Зараз ми пожинаємо плоди. І те, що на Донбасі велика кількість молодих людей не відчувають себе українцями, більше того, взяли зброю в руки, пішли в найми до російського агресора, стали на бік тероризму – наслідки того, що не було потрібних кроків держави.

Питання державної мови не є просто справою комунікації. Мова має ще й політичну функцію. РФ завдяки впровадженню російської мови проводила лінію, що там, де є їхня мова, там є інтерес Росії, туди вона може вторгатися, там може вести агресивну війну.

Закон покликаний відновити в державі Україна у повній мірі українську мову, аби державні службовці користувалися державною мовою. Закон спрямований на відновлення справедливості в українському ефірі, медіапросторі, книжках. Він жодним чином не обмежує інші мови, мови національних меншин, які можуть розвиватися в Україні.

Україна є однією з найліберальніших країн у питаннях розвитку самобутності культури і мови для усіх. Тепер нам як українцям потрібно потурбуватися про свою державну мову. Це наша справа. Ніхто її за нас не зробить. Наш закон не проти когось, а задля. Він потрібен для розвитку, потрібен країні, яка мусить відірватися від Росії.

Олександр Черненко, співавтор законопроекту, народний депутат від фракції Блока Петра Порошенка:

Всі заяви про утиски за мовним принципом, різного роду апокаліптичні прогнози – це міфи. Нам потрібно законодавчо врегулювати питання державної мови.

Дійсно, є багато проблем у розрізі захисту української мови. Буде напрацьовано прийнятний, збалансований варіант закону. А те, що навколо буде багато криків і політичних спекуляцій – цього варто було очікувати. Так традиційно.

Потрібно тверезо аналізувати ситуацію. Нехай емоції вщухнуть. І ми почнемо серйозну і фахову дискусію, в результаті якої буде прийнятий оптимальний варіант закону.

Рішення КСУ щодо закону Ківалова-Колесніченка ми можемо чекати дуже довго. І що воно змінить? Ймовірно, дасть юридичні підстави вважати неконституційними норми. Це як з законом про референдум. Ми чекаємо, що його визнають неконституційним, але це не означає, що не треба зараз працювати, приймати новий і кращий закон.

Павло Гриценко, директор Інституту української мови Академії наук України:

Удержавлення української мови – один з пріоритетів діяльності президента, Уряду, Верховної Ради. Тому що є у нас Конституція, згідно з якою державна мова – українська. Якщо комусь видається, що є реальні, а не міфічні утиски інших мов – про це треба сигналізувати, конкретно показуючи у чому вони і чому та чи інша дія має бути кваліфікована саме як утиски, а не як недопрацювання державних структур щодо одержавлення української мови. Не секрет, що українська мова не є обов’язковою до використання у багатьох ситуаціях згідно із законом Ківалова-Колесніченка. А це – грубе порушення Конституції. У суспільній комунікації має функціонувати українська мова. У приватній – будь ласка, використовуйте російську.

Ставляться в опозицію дві мови – українська та російська. Із тих плакунів ніхто не збирається захищати мови кримських татар, караїмів, болгар, гагаузів. Це питання великих політичних спекуляцій. Дуже шкода, що поки ще не висловилися об’єктивно поважні експерти, не пройшли закриті погоджувальні обговорення у межах парламенту, вже один поперед другого, насамперед парламентарі та їхні помічники, вискакують у широке інформаційне поле, щоб першими засвідчити: ось ми які – супер-українці (або супер-оборонці російської мови). Все це – різновиди спекуляції.

Питання мови – дуже чутливе. Воно стосується усіх громадян. Питання мови завжди спрямоване на розбудову держави, а не на минуле. Тим, кому вже за 90 років, мабуть не так важливо, яке формулювання у законі. Та як ми будемо наших дітей готувати до вступу у широку парадигму міжнаціональних відносин не лише в Україні – від того буде залежати, чи буде на історичній мапі планети Україна як держава, чи – лише спогад про нереалізовані амбіції.

Донбас і Крим як ареали напруженості для того і створювалися, щоб бути ось такими засобами тиску. Стовідсотково певен, що знову почнуться походи по тих місцях, які з криками, мовляв, бачите, ми хотіли вам вашою мовою «російского міра» дати. Спекуляції будуть поза всяким сумнівом. Подивіться, що вони пишуть – що гуцули і бойки – росіяни, і повинні просити пробачення у істинних росіян за свої «шалості», а вони подивляться чи прийняти назад у «руській мір» чи ні. Рівень запаморочення і цільового викривлення настільки великий, настільки безсоромно, спекулятивно проводиться робота щодо українців, російськомовних українців, росіян, що не можна говорити про якусь етику чи мораль.

Людям потрібно це спокійно пояснювати. Адже у минулому освіту можна було здобути лише російською, людей вивозили десятками тисяч чи то на Байкало-Амурську магістраль, чи ще кудись, а потім через 15-20 років вони поверталися ні з чим в Україну, окрадені, у них відібрали і мову. Цим людям треба просто допомогти усвідомити себе істинними українцями, допомогти не боятися перейти на українську мову. І ми побачимо з вами значно більший ефект, аніж від різноманітних заходів агітаційного плану – що прийдуть «укри», «фашисти» і знищать. Ніхто нікого не нищить. Це та ідея, яку треба людям в голови вкладати, щоб вони знову відчули себе своїми на своїй землі, зі своєю мовою, зі своєю ментальністю, зі своєю пам’яттю про своїх батьків, про мову та культуру.

Цікаво