Артем Ситник, голова Національного антикорупційного бюро, - про справи з участю сірих кардиналів Кононенка і Мартиненка
У підпорядкуванні Артема Ситника, голови Національного антикорупційного бюро (НАБУ), всього 78 детективів. І це молоді люди — їхній середній вік складає 25-26 років. Сам Ситник трохи старший — йому 36. На цю зелену у всіх сенсах команду ліг майже непідйомний тягар — поставити на потік боротьбу з корупцією високопосадовців.
Ситник, юрист і колишній працівник прокуратури, очолив НАБУ в квітні 2015‑го. Але його структура запрацювала лише наприкінці минулого року.
Старту заважало багато чого. Зокрема і рішення депутатів, що бюро повинна контролювати спеціалізована Антикорупційна прокуратура. Вибори її керівництва затягнулися, супроводжувалися скандалами і різкими заявами європейських дипломатів. Лише наприкінці 2015‑го в Україні з'явився антикорупційний прокурор — ним став Назар Холодницький, і НАБУ приступило до роботи.
І тут же опинилося похованим під купою заяв від депутатів, Генпрокуратури (ГПУ) і журналістів. І в будівлю НАБУ, розташовану на київській вулиці Василя Сурікова, 3, на допити як свідки стали ходити багато політиків і чиновників, серед яких виявилися і близькі друзі прем'єра і президента.
Зараз у бюро розслідують одразу кілька скандальних справ. Серед них і та, в якій фігурує соратник глави держави Ігор Кононенко, депутат від БПП. Екс-міністр економрозвитку Айварас Абромавичус звинуватив багаторічного бізнес-партнера Петра Порошенка у спробі розставити своїх людей у керівництві міністерства та підпорядкованих відомству держпідприємств.
Ситник, у кабінеті якого немає обов'язкової для чиновника фотографії лику президента, зате є портрет Тараса Шевченка, не обіцяє миттєвих результатів у найбільш резонансних розслідуваннях. Але готовий розширити роботу НАБУ, бо набирає ще сотню детективів.
5 запитань Артему Ситнику:
— Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?
— В одному зі своїх перших інтерв'ю я говорив, що робота оперативно-технічного напряму НАБУ буде запущена не раніше квітня 2016‑го. 30 грудня 2015‑го детективи отримали можливість працювати і прослуховувати фігурантів проваджень [через СБУ]. Друге досягнення — це наш аналітичний підрозділ.
— Що ви вважаєте найбільшим провалом?
— Поки що я не бачу великих провалів, можливо, недостатня поінформованість суспільства про завдання і роботу НАБУ.
— Яка з останніх прочитаних книг справила на вас враження?
— Закінчую книгу Лі Куан Ю Стрибок з третього світу в перший. Там розповідається, як проводилися реформи в Сингапурі, в тому числі і антикорупційна. Мене вразила воля цієї людини. Проти нього теж було багато політичних сил та зовнішніх ворогів, але він вистояв. І зараз це показова країна в планетарних масштабах.
— Чим ви пересуваєтеся містом?
— Службовим автомобілем Volkswagen Passat 2003 року випуску, виділеним в оренду Кабміном.
— Кому б ви не подали руки?
— Люди, яким мені не хочеться подавати руки, до мене в кабінет заходять дуже рідко.
— Скільки кримінальних проваджень зараз веде НАБУ?
— Більше 70.
— Це правда, що ГПУ намагалася завалити вас справами щодо колишніх чиновників, передати безліч томів щодо ним і заблокувати тим самим роботу бюро?
— Справи, які формально мають бути під слідством НАБУ, накопичувалися роками. Наприклад, справа [колишнього прем'єра] Павла Лазаренка налічує 23 тис. томів. Перспективи її сумнівні, а ресурс, який вона тягне на себе, досить великий. Тому в законодавстві написано: той, хто взяв на себе відповідальність за розслідування цих справ, хто згаяв час по багатьох справах, нехай і ухвалює остаточне рішення. Ми хотіли почати з чистого аркуша щодо нинішніх чиновникі і витрачати свій ресурс на подолання корупції, яка існує зараз.
— Але в ГПУ, наприклад, є справа про скраплений газ — схему бізнесмена Сергія Курченка, в якій був задіяний нинішній глава Опоблоку Юрій Бойко. Генпрокурор з літа не підписує клопотання про зняття з Бойка депутатської недоторканності і арешт, хоча воно вже готове. Чи можете ви взяти на себе подібні справи, якщо це пов'язано з бездіяльністю нинішньої прокуратури? Очевидно ж, що там є що розслідувати.
— Я, на відміну від преси, не можу сказати "очевидно" або "неочевидно". Я справи не читав. Тому говорити про те, що вона повністю розслідувана і готова до передачі в суд, не можу. Але коли в кінці грудня ухвалювався парламентом закон Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо кримінальних проваджень, які розслідуються слідчими органів прокуратури], і всі справи, які були порушені до початку роботи Антикорупційного бюро, залишилися в прокуратурі, то в документі допустили можливість витребувати справу за рішенням директора НАБУ, яке узгоджується з антикорупційним прокурором. Тому виключати цього [передачу справ з ГПУ в НАБУ] не можна.
— Найгучніша історія зараз з числа тих, що потрапили в НАБУ,— це звинувачення екс-міністра економрозвитку Айвараса Абромавичуса на адресу соратника президента Ігоря Кононенка. Вам не здається, що влада хоче використовувати НАБУ? Кононенко вимагає якнайшвидшого розслідування, тим самим бажаючи показати, що навіть нові органи нічого проти нього не знайшли.
— Я не хотів би, щоб виходили з того, що там "точно щось є". Ми проводимо розслідування з метою винести рішення, яке зможемо пояснити, яким би воно не було. Спекулювати тим, що там спочатку є склад злочину, а НАБУ нічого не робить, або, навпаки, що там немає складу злочину,— так питання ставити не можна. Природно, в цій справі є політичний наліт. Ми проводимо розслідування гучної заяви [Абромавичуса], щоб дати оцінку, наскільки вона обґрунтована. І якщо обґрунтована, то наскільки в діях людей, яких ми будемо допитувати, є наявність складу злочину. Зараз провадяться слідчі дії, допитується Абромавичус, Кононенко, допитувався Андрій Пасішник [виконавчий директор НАК Нафтогаз України, якого, на думку міністра, йому нав'язував у заступники Кононенко].
— Це можна оперативно розслідувати? Кононенко дуже хоче, щоб результати розслідування з'явилися якомога швидше.
— Ми мало зважаємо на те, хто чого хоче. Ми розслідуємо так, як того вимагає закон. Затягувати не будемо, тому що розуміємо: ми не маємо на це право.
— Пам'ятаєте, коли бюро почало працювати, до вас приходила Наталя Седлецька, журналіст програми Схеми, і передавала теки документів. Серед них були матеріали щодо сумнівного відчуження ділянки на Печерську, на вулиці Радіальній, 5, яка перейшла Кононенку, коли він ще був депутатом Київради. І другий момент, що стосується тієї ж людини,— документи щодо будівництва житлового будинку в санітарній зоні ядерного реактора, яке веде близька до Кононенка компанія. Чи розбирали ви ці папери і що з ними?
— Пам'ятаю, звісно. Нам не тільки вона передавала матеріали. Ми вдячні журналістам, які хочуть з нами співпрацювати. По багатьох журналістських матеріалах, до речі, вже порушено кримінальні справи. У нас є кілька способів перевірки інформації. Перший — це розслідування кримінального провадження. Також у нас є аналітичний підрозділ, який проводить перевірки з метою виявлення складу злочину. Ми ці матеріали [програми Схеми] віддали в роботу, думаю, щодо них проводять перевірку.
— У вас є провадження, в якому фігурує міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. Що з цією справою?
— Щодо історії з Пивоварським. Була заява народного депутата [на Пивоварського], який, до речі, за власним же зверненням не хоче давати свідчення. Депутат заявив: міністри і співробітники міністерств отримують зарплати в конвертах. Ми почали перевірку цієї заяви. Викликали Пивоварського. Це було ще у грудні минулого року. Потім Пивоварський ні з того ні з сього згадав, що його викликали, почав гучно заявляти, що стосовно нього розслідується кримінальна справа. При цьому сам заявник не хоче співпрацювати [зі слідством]. У нас це не перший випадок, коли людина пише [в НАБУ], а коли доходить справа до розгляду, не хоче підтверджувати свою заяву і давати свідчення.
— А щодо депозитів сина голови НБУ Валерії Гонтаревої?
— Цю справу було внесено до реєстру Антикорупційною прокуратурою за заявою Центру протидії корупції. Зараз проводиться розслідування.
— Гонтареву викликали на допит?
— Гонтареву ще не викликали. Але, якщо чесно, я не веду облік, як часто ми приймаємо відомих особистостей.
— Але суспільство повірить у вашу роботу тільки тоді, коли будуть звучати найгучніші прізвища.
— Я розумію. Але мені не принципово, прийшов Мартиненко, Іванов чи Петров. Я не буду комусь особисто приділяти увагу тільки через те, що він, на думку суспільства, є відомою персоною. Є детектив, який розслідує справу, і він ухвалює рішення: сьогодні йому потрібно викликати такого-то чиновника, такого-то міністра або працівника міністерства. Він вирішує, викликає і проводить слідчі дії. Я не ставлю самоціллю викликати максимальну кількість одіозних особистостей і сказати: бачите, на цьому тижні ми викликали п'ять селебрітіз. Для нас важлива процедура розслідування. Нікому тут не будуть забезпечувати якісь особливі умови допиту. Поки людина — свідок, незалежно від того, яку посаду вона займала і займає, у неї є відповідні права, з нею провадяться слідчі дії. Підозрювані? Вирішується питання про запобіжний захід. Знову-таки без прив'язки до якоїсь посади чи прізвища. Якщо ми зараз будемо спекулювати якимись гучними прізвищами, НАБУ перетвориться на політичний орган — це неправильно. Тоді вся ідея буде зведена до нуля.
— Микола Мартиненко, соратник Арсенія Яценюка, обвинувачений швейцарською прокуратурою в корупції, активно співпрацює з НАБУ?
— Він прийшов з третього разу, назвати це активною співпрацею я не можу. Є коментар його адвоката, який незадоволений професіоналізмом наших детективів. Мені це лестить. Якщо адвокат незадоволений, значить, ми на правильному шляху. Як і безліч інших справ, це пов'язано з потоками коштів за кордон, і це те, що не дає можливості швидко закінчити розслідування. Цього тижня запланований візит наших детективів, які розслідують цю справу, у Швейцарію: вивчити їхнє провадження і, можливо, ухвалити рішення про витребування цих матеріалів. Також 17-18 лютого приїжджають в Україну експерти ФБР, з якими ми будемо плідно співпрацювати. Відстеження доларових потоків з допомогою ФБР прискорить процес проведення багатьох розслідувань.
— Наскільки важко добувати докази? Проблема з багатьма одіозними фігурами в тому, що самі вони не підписують документи. Наприклад, близький до Віктора Януковича регіонал Юрій Іванющенко не підписував документи, але всі знали, що він контролював деякі потоки. Коли немає паперів, що ще може стати доказом причетності до шахрайства?
— Корупційні схеми в Україні — мабуть, найскладніші в Європі. В нас у цьому плані досить талановитий народ. Ті люди, які здійснюють контроль за потоками, рідко щось підписують і роблять що‑небудь явне, завдяки чому їх можна було б одразу знайти. Тут важливо використовувати інститут угод з боку захисту і з боку звинувачення. Найнадійніший спосіб дістатися до високопосадових корупціонерів — це схилити дрібного чиновника, який підписав документ, до співпраці з органами слідства. У Грузії цей інститут діяв чітко. Хочете 12 років позбавлення волі? Ні. Хочете 5 років умовно? Хочемо. Тоді ви даєте нам свідчення, відшкодовуєте збитки, заподіяні вашими діями, а ми піднімаємося вгору по драбинці далі. На жаль, в Україні щодо корупційних злочинів інститут угод обмежений. У нас заборонено давати умовний термін за тяжкі корупційні злочини, навіть якщо особа буде співпрацювати. Ми порушили це питання. Проблема потребує законодавчого врегулювання.
— Нещодавно склав присягу спецназ НАБУ. У них, виявляється, є БТР. Навіщо?
— Ми, можливо, будемо працювати в зоні АТО. У нас, наприклад, нещодавно були обшуки на Артемсолі — це держпідприємство, яке розташоване недалеко від лінії розмежування. Сумніваюся, що в інших правоохоронних органів буде велике бажання нам допомагати. Тому ми покладаємося тільки на себе.
— Президент виступив проти того, щоб НАБУ могло прослуховувати телефони. Ця функція залишається за СБУ. Як ви до цього ставитеся? Адже це теж обмежує вашу роботу.
— Там не було сказано слова "проти". Але ми будемо наполягати на своєму. А проголосує парламент чи ні, не знаю.
— Це залежить від рішення Ради?
— Потрібно внести буквально кілька слів до Кримінально-процесуального кодексу.
— Ви будете цього добиватися?
— Звісно, ми будемо наполягати до останнього. Ми розуміємо, що це досить великий ризик, коли ми включаємо прослуховування через СБУ. І особливо великі ризики, коли ми будемо документувати працівників СБУ. Вони будуть знати, що їхнього колегу включають [на прослуховування]. Більш доцільно мати автономні можливості.
— Навесні з'являться перші результати роботи НАБУ?
— Коли ми їздили в США, то зустрічалися з прокурором, який займається розслідуваннями високої корупції. Я в нього запитав: скільки ви за рік спіймали суддів [при отриманні хабара]? Він на мене подивився круглими очима. У них таке рідко трапляється.
За 2014‑й в Україні виявили 10 суддів-хабарників, а НАБУ лише за пару місяців — п'ятьох таких. І це ми тільки починаємо працювати.
— Карлос Кастресана, іспанець, який розслідував корупцію в Гватемалі і посадив 150 чиновників, включно з президентом і прем'єром, розповідав, що всі можновладці його там ненавиділи. Як наші чиновники ставляться до вас?
— Почуття ворожості — це мінімум, який я буду викликати у більшості наших чиновників. І викликаю вже зараз.
Матеріал опубліковано в НВ №6 від 19 лютого 2016 року
