Сергій Притула

30 листопада 2017, 11:57
62
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Сергій Притула

Амбасадор збірної України

В2016‑му, навесні, незрозуміло за які заслуги, але тим не менше, ФФУ надала мені почесний титул “амбасадор збірної України”. Із цим почесним званням я прилетів до Франції. Матч із німцями пропустив, бо мав гастролі, а от на айрішів і поляків був налаштований по повній програмі. В Ліоні за день до матчу зустрівся з [Андрієм] П’ятовим, [Романом] Зозулею і [Артемом] Федецьким. Погомоніли. Запитав, чи не будуть вони проти, якщо завтра ми, вболівальники, влаштуємо їм урочисті проводи на матч з ірландцями під готелем? Хлопці сказали, що ще такого не мали, але чому б ні?! Узгодив з керівником служби безпеки федерації. Один пост у Фейсбуці — і в назначений час близько трьох сотень українців влаштували під готелем яскравий перформанс. Співали, скандували, проводжали. Футболісти тішились, [Андрій] Шевченко пішов у натовп, всі були щасливі. Правда, у матчі з айрішами то не допомогло, але сам факт подібної оказії відбувся.

У Марселі виникла ідея консолідувати українських фанів в одному місці і потім всім дружньо пройтись маршем до стадіону. Ну, щоб красиво. З прапорами, у вишиванках, співаючи. Просто з голови не виходила картинка неймовірного маршу голландців під час Євро-2012 у Харкові. А ми чим гірші? Ідея була хороша, але не знайшла відгуку у французьких право­охоронців, які категорично були проти подібної активності. Але через півтори доби керівник СБ ФФУ “маякнув”, що, мовляв, можете збиратись у старому порту Марселя. На радощах я влупив пост у ФБ, де зазначив місце збору — о котрій годині і маршрут ходи. Пост смачно розширився. Люди в коментарях зазначили, що будуть. Я тішився. За пару годин подзвонив вищезгаданий керівник служби безпеки федерації і дав доброго прочухана, бо я трошки неправильно зрозумів його меседж про те, що можемо збиратись. Виявляється, збиратись можна, а от влаштовувати ходу Марселем — ні. Але маховик було запущено.

Наступного дня кількасот наших вболівальників зібрались у старому порту. В час “ч” я підтягнувся, вислухав маленьку лекцію від представника української поліції та отримав чітку вказівку вирушати. Ми пішли ходою навіть трохи раніше, ніж очікувалось, але поліція наполягала. Поки ми йшли якоюсь центральною вулицею Марселю, до нас з усіх боків, наче маленькі струмочки, підтягувались групи фанів. 5 чоловік, 10, 15, 20. За 20 хвилин ми перетворились на справжню синьо-жовту річку, яка бурхливо розлилась широким марсельським проспектом. Як ті люди тішились! Як вони бавились! Ми стрибали, ми співали, ми дуріли і шаленіли! То були не ультрас, але вже й не “кузмичі”!

Тисячним натовпом ми пройшли французьким містом. Наше “Слава Україні” струсонуло вулиці і будинки. Французи підбігали і робили селфі, знімали нас на відео. В цей момент я усвідомив, що ось ці люди потребують подібних оказій. Але у них немає ні пропозицій для них, ні тих, хто б ці процеси очолив. Тобто запит на емоцію є, а пропозиції — катма!

Потім ще була дуже довга епопея з вибиванням з ФФУ фан-зони перед Олімпійським на матч Україна—Ісландія, який проходив без вболівальників. Пусті трибуни. Як тут грати? Я два місяці оббивав пороги у ФФУ. ФБ-спільнота підсобила. Зрештою крига скресла, і силами Федерації було облаштовано фан-зону під стадіоном. Підтягнулись Los Colorados, O’Torvald і ТНМК. Домовився з ультрас із кількох міст, щоб під’їхали у фан-зону і допомогли. В результаті з 5 тис. осіб, які прийшли у фан-зону, під сценою активно вболівало чоловік 800. Інші пили пиво і закусували сосисками. Але ті 800 викладались на повну. Ніхто не жалів своїх голосових зв’язок. Вночі після матчу в аеропорті Бориспіль голкіпер збірної Ден Бойко сказав, що нас було чути і що вони відчували підтримку навіть за пустих трибун! І я тішився. Бо, значить, те, що ми робили, було недаремно!

До чого вся ця довжелезна прелюдія? Навесні цього року на мене вийшов маркетолог Першої приватної броварні. Зустрілись. Розказав, що тепер ця компанія є спонсором збірної і що у них є на меті інвестувати кошти у підтримку фан-руху. Мовляв, потрібно створювати когорту вболівальників, які будуть викатувати за збірну як Україною, так і на виїздах. Є багато людей, які б хотіли, але не мають такої змоги. Наприклад, з фінансових причин. І цей тягар спонсор бере на свої плечі. Мова йшла якраз про вище описану мною категорію. Ще не ультрас, але вже не “кузьма”.

Головне

Геополітика

Вчора, 01:38

thumb img
Велика Британія прокоментувала заяву Трампа щодо Голанських висот
Події

Вчора, 16:39

thumb img
Протест Нацкорпусу в Києві: біля Житнього ринку випустили кілька десятків свиней
Економіка

Вчора, 09:30

thumb img
Гроші тижня: зарплата Коболєва, бізнес Зеленського, дешевий газ від Медведчука