Особистий досвід: Духовна столиця — пригоди американця Річарда Бентона у Львові - фото Особистий досвід: Духовна столиця — пригоди американця Річарда Бентона у Львові - фото
Спецпроект

Особистий досвід: Духовна столиця — пригоди американця Річарда Бентона у Львові

18 лютого, 10:26

 

Цей матеріал доступний трьома мовами:

Читать на русском          Читати українською          Read in English
  

Українська мережа готелів Premier і Новое Время проводять соціальний проект Власний досвід. Ідея проекту — показати Україну, з її туристичними реаліями і можливостями, очима гостя, який відкриває для себе країну.

Ми оголосили міжнародний конкурс і запросили іноземця, який, подорожуючи Україною, поділиться своїми туристичними враженнями. Героєм проекту став американець Річард Бентон.

Вперше у Львові Річард, доктор наук з Міннеаполіса, опинився в 2006 році. Протягом місяця викладав давньоєврейську мову в Українському Католицькому Університеті (УКУ). Через тринадцять років Річард знову приїхав до Львова, щоб побачити, як змінилося місто за цей час.

 

Дорога до Львова

Вперше я приїхав в Україну в 90-х роках як іноземний студент. Тому коли в 2006 році мій друг, професор Українського католицького фонду в Вісконсині, запропонував викладати у Львові, я відразу ж погодився. Приїхав з дружиною і двома дочками. Я ще тоді помітив, що Львів дуже сімейне місто, в Києві жити з родиною мені напевно було б важче.

Фото: Віталій Грабар

Моя подорож до Львова почалася з потяга. Це перший індикатор змін. Коли я вперше потрапив в Україну в 90-х, були купе і плацкарт. Мені здається, що плацкарт міг існувати тільки в Союзі, я більше ніде такого не бачив. Він мав жахливий вигляд, адже ти не знав, вкрадуть чи ні твої речі, поки ти будеш спати. А от сучасні українські Інтерсіті — це комфорт, економія часу і грошей. Пам'ятаю колись у дорогу люди брали їжу. Тепер якщо ти зголоднів, можеш придбати що-небудь смачне в поїзді. Я купив салат. Спочатку думав, що це буде вінегрет, тому що салатів у січні в потягах раніше не було, тим паче із зеленню.

  

Вигляд міста

Львівський вокзал з 2006 року майже не змінився. Так само зручний, тільки машин дуже багато і рекламних банерів.

Тринадцять років тому всюди, куди не поглянь, були металеві кіоски і лотки з морозивом. Зараз на місці кіосків стоять магазини, а там, де продавали морозиво, тепер кава, вона у Львові всюди.

Фото: Віталій Грабар

Також з'явилося дуже багато громадських просторів. Біля УКУ побудували центр, де студенти можуть вчитися і відпочивати. У 1993-му в нас не було такого, не було навіть закладів, щоб випити кави і довго розмовляти. Тому ми ходили в гості. Наші дискотеки — це магнітофон, який голосно працює в кімнаті гуртожитку.

Зміни в інфраструктурі помітні завдяки транспорту. Львівські трамваї я пам'ятав старими, з металевими кріслами. Тепер, наприклад, восьмий трамвай має сучасний вигляд: м'які сидіння, музика, пасажири можуть купувати квитки з телефону.

 

Місця пам’яті

Свій маршрут у Львові я складав сам і радився з працівниками готелю Premier Hotel Dnister. Мені розповіли про новий центр УКУ, також я хотів побачити Вірменську церкву, прогулятися центром міста, а ще піти в Стрийський парк. Коли я подорожую, мені важливо побачити не тільки туристичні місця, але й ті, які мають особливе значення саме для мене.

Колись у Львові ми жили поруч зі Стрийським парком, уявіть, як приємно бачити, що на тому місці, де тринадцять років тому фотографувалися мої діти, зараз роблять такі ж фото інші малюки. Нічого не змінилося.

Ще я дуже хотів побачити людей, з якими працював або яким викладав в УКУ в 2006-му. Ми написали пост у соцмережах і знайшли моїх колишніх студентів.

Фото: Віталій Грабар

У Львові визначних місць не менше, ніж у європейських містах. Тут є на що подивитися, а ціни значно нижчі. За 500 гривень можна удвох посидіти в гарному закладі. У Європі або в Америці це зробити практично неможливо.

Загалом місто дуже комфортне для туристів і клімат мені подобається. Можливо, це тому що я з Міннесоти — одного з найхолодніших штатів в Америці. Українці ж люблять тепло. Коли я їхав в Україну вперше, в купе було дуже жарко. Літо — вікно зачинене на замок. Мені довелося опівночі стояти між вагонами в одних штанах, щоб хоч трохи подихати прохолодним повітрям.

Фото: Bogdan Logvinenko

 

Пиво замість кави

Якщо ж говорити про вибір ресторанів і їжі у Львові, то він величезний. Є все навіть для найвибагливішого гурмана. Для мене ж будь-яка їжа смачна в гарній компанії. У Львові я цю компанію знайшов. Довго розмовляв у кафе з незнайомцем про політику, Біблію, культуру. Повернувшись до готелю, познайомився з італійцями. Вони хвалили львівські ресторани. Коли американець каже, що їжа смачна, — це одне, але коли таке говорять італійці, — це зовсім інша річ.

Фото: Віталій Грабар

До речі, саме з тераси готелю [Premier Hotel Dnister] я побачив найкращий вигляд на місто з висоти пташиного польоту.

Одна ситуація мене насмішила. Я чув, що у Львові розташована найбільша кількість кав'ярень на душу населення. Гуляючи центром, я вирішив запитати у перехожих, де тут смачна кава. Якийсь хлопець відповів: "Я не знаю, де кава, але дуже добре знаю, де пиво" і запропонував вирушити туди разом. Я пожартував, що тільки година дня і ще зарано для пива.

  

Експеримент з мовою

Я вирішив провести експеримент — спочатку розмовляв з людьми українською. Запитав, яке пиво офіціант може порадити. Він відповів, що все добре. Я намагався розпитати докладніше про деякі сорти, але не побачив з його боку ентузіазму, тому взяв перше зі списку. В іншому закладі я вже говорив англійською. Офіціант теж перейшов на англійську, яким добре володів, відвів мене в бар, налив кілька маленьких келихів і каже: "спробуйте, подобається? Якщо ні, то ось вам інше". Тобто ставлення було різним.

Цікаво, що коли я розмовляв українською, люди думали ніби я з Канади.

 

Духовна столиця

Львів дуже відкрите місто. Наприклад, гуляючи центром, ми випадково познайомилися з мером міста Андрієм Садовим. Він проходив повз. Я підійшов, познайомився, ми мило поспілкувалися. Він сказав, що радий вітати нас у Львові. Таке рідко зустрінеш.

Водночас Київ більш багатонаціональний, також у столиці мистецтво більше йде в маси. Наприклад, Хрещатик — це великий радянський бульвар, сам по собі не дуже цікавий, але люди своєю творчістю роблять його цікавим. Львів же старовинне місто, тут і не потрібно нічого додавати. До речі, я помітив, що за часів СРСР дуже любили бульвари. У Харкові говорять: "наша площа найбільша в Європі". Але ніде в Європі я не чув, щоб хтось казав: "наша площа друга за масштабом після харківської.

Кажуть, Львів — культурна столиця, для мене — це духовна столиця. Тут є УКУ, храми, монастирі. Під час літургії церкви заповнені людьми.

Я був в Афінах під час кризи — настрій там пригнічений. Потім ми поїхали в Салоніки — люди відкриті, все легко. Я запитав у таксиста: "Чому ці міста настільки різні?" — і він відповів: "Просто ми тут поруч біля святої гори Афон, для нас головне віра в Бога". Я бачу це і у Львові.

  

Україна назавжди змінила мене

Життя в Україні повністю змінило мене зсередини. Після повернення в Америку у мене була сильна депресія, адже там люди не вміють так просто йти на контакт з незнайомцями, бути настільки гостинними. Тут же, особливо в 90-х, ти міг познайомитися з кимось на вулиці і відразу ж іти до цієї людини в гості. Тоді у всіх було одне і те ж, ніхто практично не виділявся.

Коли я вперше їхав в Україну, то не знав ні Києва, ні мови, тому на вокзалі мене мали зустріти. Але не зустріли. На щастя, в поїзді я познайомився з учителькою англійської мови, вона побачила, що я розгублений і запросила до себе додому, запропонувала залишитися на скільки потрібно. Ми зателефонували хлопцеві, який мав мене зустріти. Жінка взяла слухавку і довго на нього кричала. І вже через кілька годин він приїхав за мною. Не знаю що б я робив, якби не її доброта. В Америці кожен сам по собі, а українці, дуже відкриті один до одного.

Фото: Віталій Грабар

Premier Hotel Dnister 

 

*Мережа Premier – національний готельний оператор з 15-річним досвідом. На сьогодні мережа складається з 19 готелів у 14 туристичних напрямках України. Вектор розвитку компанії, як амбасадора українського туризму, зосереджений на управлінні готельними об'єктами, готельному консалтингу, капітальному будівництві, франчайзингу і підвищенні кваліфікації кадрів у сфері гостинності. У 2019 мережа розшириться завдяки відкриттю апарт-готелю в Буковелі Premier Resort Hotel Bukovel і повністю реконструйованого готелю Юність Premier Resort Hotel Odesa в Одесі. Всі готелі мережі об'єднані єдиним стандартом якості надаваних послуг і сервісів. www.Phnr.com

*Пасажири міжнародних транзитних рейсів, час очікування яких у Стамбулі становить 6 і більше годин, можуть скористатися безкоштовною екскурсією від Turkish Airlines – TourIstanbul. Деталі:https://www.turkishairlines.com/en-gb/flights/fly-different/touristanbul.  Авіакомпанія також надає своїм пасажирам послугу Stopover in Istanbul. У межах послуги Stopover in Istanbul авіакомпанія надає безкоштовне розміщення в готелі для подорожей з України у більш ніж 50 країн світу в разі транзитної зупинки у Стамбулі від 20 годин. Деталі: https://www.turkishairlines.com/ru-ua/flights/stopover/index.html

 

Читайте також:

Власний досвід: Подорож в Україну 25 років потому

Особистий досвід: "У Києві неможливо випити поганої кави - всюди роблять дуже смачну" - іноземець про візит до Києва