Новое Время 24/7

Найкращі публікації та погляди на сайті за тиждень

31 травня 2018, 16:23

Випуск журналу №27 від 26 липня 2018

Найкращі публікації та погляди на сайті за тиждень

Найкращі погляди тижня

Аркадій Бабченко,
журналіст

Цей ЧС став кризовим моментом для путінської влади. І, схоже, Путін виграв цей переломний момент: криза закінчилася, у нього все вийшло. Гроші знову перемогли добро. Найкращий у світі ЧС, президенти Франції та Хорватії — на трибунах, повне, абсолютне єднання Росії в пориві футбольного "перемогобісся", кокошники і щастя. І, зрештою, вишенькою на торті — довгоочікувана зустріч із Трампом. Три-чотири роки тому Путін і мріяти про таке не міг. Про ізоляцію вже ніхто не говорить — він знову рукостискальний. Про посилення санкцій вже ніхто не говорить і поготів — навіщо посилювати санкції цілком собі рукостискальній країні? Ті, хто пишуть, що зустріч Путіна і Трампа закінчилася нічим — у корені неправі. Вона закінчилася перемогою Путіна. До кімнати переговорів увійшли два вождя, кожен — зі своєю надідеєю в голові, а вийшли...

Відео дня

Про Москву, поєдинок Усика і дружні обійми

Богдан Яременко,
екс-генконсул України в Стамбулі, голова правління Майдан закордонних справ, представник партії УКРОП

В Усика був дуже гідний суперник. Гідний і в плані поведінки, вміння себе тримати, битися і програвати та з погляду фізичної кондиції. Це комплімент не тільки Гассієву, але й Усику. Перемога над таким противником завжди цінніша. Тому що це бій, а не бійка у підворітті. Усик і Гассієв варті один одного. І критику Усика, мовляв, чому ж він не вийшов із портретами політв'язнів і не крикнув "Слава Україні!", я не вважаю гідною. Так, ідея бою в Москві сумнівна, але хто знає, чи був в Усика вибір? Ідея не їхати в Москву взагалі — це не вибір. Це поза або в кращому разі — позиція. Спортсмени йдуть до таких боїв роками і десятиліттями. І ризикувати досягненням усього життя заради демонстрації чогось, що не допоможе політв'язням, але абсолютно точно зашкодить тобі — це не той вибір, який мріяв би зробити я сам.

Лузери шпигунства. Як прокололася російська військова розвідка

Леонід Бершидський,
російський медійник, колумніст Bloomberg

Отаннім часом російська військова розвідка часто з'являється у заголовках новин. Навіть занадто часто. Таку обізнаність Заходу про діяльність ГРУ можна пояснити зокрема гострою конкуренцією між розвідувальними управліннями в Росії. Одному з них президент Володимир Путін присвятив більшу частину свого трудового життя, тому тепер не докладає зусиль, щоб стримати цю конкуренцію. ГРУ пов'язують із катастрофою малайзійського авіалайнера МН-17, також розвідка опинилася у центрі британського розслідування отруєнь нервово-паралітичною речовиною в Солсбері. Всі ці операції за суттю невдалі. Наприклад, росіяни не планували збивати МН-17: усе, чого хотів Кремль, — не підпустити військово-повітряні сили України до маріонеток РФ на сході країни.

Чому американці бояться світу

Пітер Сантенелло,
підприємець

Я виріс у сільській місцевості на північному сході Америки, біля великого озера, неподалік канадського кордону. Мийник посуду в найближчому мексиканському ресторані був білим. Моє містечко було маленьким, так само як і його мислення. Нас учили, що більша частина світу — небезпечна діра, в яку не варто сунутися. Що Америка — номер один у всьому. Що у нас усе є, і не варто проявляти цікавості щодо решти 95,6% населення планети. У старших класах ми вчили тільки історію США. І хоча там живе доволі багато людей з усього світу (особливо в містах), країна дуже ізольована від решти. Америка впливає сама на себе: поп-культурою, спортом, музикою, кіно та брендами.