Яким має бути вчитель мрії

0 коментувати

П’ять параметрів пошуку людини, з якою учні будуть щасливими і успішними

«Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою».  У цих словах польського педагога, письменника і лікаря Януша Корчака закладений компас, що допоможе знайти вчителя, якому варто довірити свою дитину. Звичайно, ідеального вчителя не існує, як не існує ідеальної дитини. Проте є досвід кращих учителів планети і освітні тренди, які допомагають знайти найкоротший шлях до свого вчителя.

 1.Вчитель не завантажує дитячий мозок «мертвими» знаннями, які знаходяться у відкритому доступі, а прищеплює навички 21-го століття: критичне мислення, креативність, ініціативність, дослідницькі навички, відповідальність, медіаграмотність, вміння спілкуватися.  Уявіть урок української мови. Тема «Прикметники». Замість зазубрювати їхні морфологічні ознаки, синтаксичну роль і види, учні створюють рекламний ролик. Учні займаються тим, що їх драйвить. Об’єднуються в команди, навчаються критично мислити, розподіляти ролі, здобувають досвід проектного менеджменту і врешті-решт засвоюють саме ті знання, які мають засвоїти, але роблять це з інтересом. Тобто прокачують ті самі навички XXI століття. Такі уроки – не мрія про світле майбутнє школи, а її сьогодення. І проводить їх учитель української мови та літератури Юрій Гайдученко не десь за океаном, а зовсім поруч – у київській Новопечерській школі.

 2.Вчитель розуміє, що викладання в школі це безперервне навчання і самовдосконалення. Сучасний учитель – це Аліса в Країні чудес: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоби кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше». Всі вчителі, які номінуються на премію Global TeacherPrize Ukraine, потрапляють у топ-50 чи 20, весь час навчаються і розуміють, що в швидкоплинному світі інакше неможливо бути цікавим для учнів.

Досвід кращих нагадує: через свій предмет треба вчити дітей любити, жити, цінувати один одного

Яскравий приклад – Ганна Дудич, вчителька англійської мови з Кропивницького, перша українка, яка потрапила в топ-50 світової Global Teacher Prize. До того вона перемогла на міжнародному конкурсі викладачів англійської мови Oxford Headway Scholarship, а на освітньому форумі Microsoft Global Forum у Барселоні її проект «Казки народів світу» посів третє місце серед 250-ти надісланих з усього світу.

 Ганна безперервно навчається, подається на гранти щоби відчувати тренди в освіті, причому не лише в англійській мові. Її учні за допомогою 3D-окулярів під час уроків подорожують світом. Останнім часом вона захопилася STEAM-освітою (S – science, T – technology, E – engineering, A – art, M – mathematics), орієнтованої на підтримку творчості та інноваційних навичок.

3.Вчитель усвідомлює, що його успіх вимірюється не результатами ЗНО, а в першу чергу тим, як учні зростають під час навчання. Це має бути головним принципом оцінювання: що діти вміли вчора, і що вміють сьогодні. А у довгостроковій перспективі: ким вони стануть, коли підуть зі школи, з якими принципами і цінностями, і яке життя навколо себе формуватимуть.

Переможець минулорічного конкурсу Global Teacher Prize Ukraine Пауль Пшенічка з Чернівців обожнює фізику, але не хоче всіх своїх учнів зробити фізиками. Він ставиться з любов’ю до кожного незалежно від того, стане той фізиком чи ні. Головне, що він вкладає в учнів розуміння цінностей, які допоможуть їм бути ефективними у майбутньому. Хоча, безумовно, приклад учителя впливає на фаховий вибір багатьох учнів. Коли я побачила, як пан Пауль викладає, дуже захотіла познайомити його з фізиком Андрієм Березовським із Новопечерської школи. Коли Андрій і Пауль зустрілися, то розсміялися. З’ясувалося, що Андрій – його учень і вирішив стати фізиком саме тому, що його надихнув на це Пауль Францович.

4.Вчитель приймає індивідуальність учнів. Він розуміє, що вони всі різні, і шукає до кожного підхід.

Один із перших уроків, який дали мені канадці, коли я вивчала їхній педагогічний досвід, був такий: «Канада ніколи б не стала освітньою супердержавою, якби наші вчителі виганяли зі школи всіх, хто має складнощі. Справжня робота педагога і його майстерність полягають у тому, щоби допомогти такій дитині розкритися». На жаль, українські вчителі цього часто не розуміють. Здається, що простіше таку дитину відсторонити від процесу, щоб не заважала іншим. Учитель, якого ми розшукуємо, не боїться викликів, він шукає підходи, а коли щось не працює, розуміє: «Значить, я ще не знайшов той ключик. Шукатиму далі».

Колись ми їхали до Львова на освітній фестиваль з київською вчителькою Наталкою Гладких, яка займається інклюзивною освітою. Вона розповідала, як вісім місяців щотижня ходила займатися з учнем. Вона прийшла з ним працювати, коли йому було близько десяти років, і на той час він міг тільки лежати і кричати. Зараз він сам їсть, вміє пояснювати, що йому треба. Дивуюся, як вона морально витримує таку складну роботу, але й захоплююся тим, що вона кожному дає шанс. Усі її учні дуже зростають. На це іноді може піти шість місяців, іноді вісім, але вона щиро радіє, коли нарешті ця дитина увійшла в контакт не криком, як робила до того 10 років, а поясненнями, що йому треба і як. Це великий здобуток, і вважаю, він вартував восьми місяців роботи.

5.Для вчителя найголовніше любов до учнів. Без цього позбавлене сенсу все інше в роботі вчителя. Це найважливіша умова всього того, що все, про що ми згадували, – і безперервне навчання, і креативність, і комунікаційні таланти – він зможе втілити на уроці.

У мене була змога познайомитися та побувати на майстер-класах двох переможниць світової премії Global Teacher Prize, Ендріа Зафіраку і Меггі МакДоннел. Я також мала нагоду поспілкуватися з учнями Меггі, які приїхали її підтримувати. Їх було п’ятеро, і вони приїхали з далекого селища на півночі Канади. Готуючись до розмови з цією вчителькою, я забула, яку вона дисципліну викладає. Але навіть не сумнівалася в тому, що вона любить дітей, відчуває їх, і через свій предмет, через свою працю поза школою допомагає їм знайти себе в житті і подолати кризи.

Дуже часто вчитель у своїй фаховій коробочці обмежується тезою: «Я математик, я викладаю математику». Досвід кращих нагадує: через свій предмет треба вчити дітей любити, жити, цінувати один одного. Ендріа Зафіраку добре це вміє. Вона не зациклилася на тому, що її предмет мистецтво і на уроці діти тільки малюють. Вона вчить мови, якими розмовляють її учні, відвідує дітей вдома, пояснює батькам, як вони можуть допомогти дитині на старті навчання в новій країні.

Неможливо примусити себе любити учнів – цей талант або є, або немає. Я мрію, щоб саме такі люблячі вчителі були у мого сина протягом життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.