Вирішальна фаза. Чого чекати від Путіна після удару по авіабазі в окупованому Криму

11 серпня, 06:05
Ексклюзив НВ
Пітер Дікінсон: Ризиковане скрутне становище Путіна означає, що зараз ми можемо зіткнутися з одним із найнебезпечніших періодів у сучасній європейській історії (Фото:REUTERS)

Пітер Дікінсон: Ризиковане скрутне становище Путіна означає, що зараз ми можемо зіткнутися з одним із найнебезпечніших періодів у сучасній європейській історії (Фото:REUTERS)

Вибухи на авіабазі Саки в західному Криму розбурхали Москву та спровокували паніку на окупованому Росією українському півострові

Зважаючи на все, 9 серпня Україна вперше завдала удару вглиб окупованого Росією Криму, здійснивши зухвалу атаку на добре захищену військову базу. Вибухи на авіабазі Саки у західному Криму розбурхали Москву та спровокували паніку на окупованому Росією українському півострові. Повідомлялося про затори на дорогах, що ведуть до Кримського мосту, оскільки російські відпочивальники намагалися виїхати, перервавши свою відпустку.

Відео дня

Точна природа ймовірної української атаки досі незрозуміла. The Washington Post процитувала неназваних українських офіційних осіб, які вважають це операцією спецназу. Інші міжнародні ЗМІ підтвердили відповідальність України, але не надали конкретних подробиць. У перші години після вибухів військові аналітики здебільшого сперечалися про те, чи були збитки завдані ракетами, авіаударами чи бойовими безпілотниками. З того часу супутникові знімки показали великомасштабні руйнування на цьому місці.

Президент України Володимир Зеленський не підтверджував причетність українських військових. Однак, явно натякаючи на напад на авіабазу, він зазначив, що війна Росії проти України почалася з окупації Криму та закінчиться його визволенням.

Реакцією Москви на напад на авіабазу стало характерне заперечення. Замість того, щоб звинуватити Україну, російські офіційні особи спробували применшити значення інциденту і натомість наполягали на тому, що множинні вибухи були викликані випадковою детонацією авіаційних боєприпасів. Ця сумнівна заява повністю узгоджується з низкою таких же неправдоподібних виправдань, представлених Росією за останні шість місяців, коли Кремль намагався пояснити серію таких же прикрих невдач у вторгненні в Україну, яке забуксувало.

Список абсурдних виправдань Москви стартував наприкінці березня, коли кремлівські чиновники спробували подати відступ Росії з півночі України як жест доброї волі, незважаючи на те, що воно сталося одразу після поразки країни у битві за Київ.

Список абсурдних виправдань Москви стартував наприкінці березня

Наприкінці червня Росія знову застосувала ту саму термінологію. жесту доброї волі, щоб описати такий же ганебний відступ росіян зі Зміїного. Не дивно, що вся концепція російських «жестів доброї волі» тепер стала благодатним підґрунтям для мемів у соціальних мережах, оскільки українці висміюють найчастіше фарсову альтернативну реальність, створену кремлівською пропагандою.

Коли Україна у перші місяці війни потопила флагман російського Чорноморського флоту, Кремль передбачувано швидко запропонував виправдання для порятунку репутації. «Москва» затонула в Чорному морі 14 квітня після того, як, за повідомленнями, у неї влучили дві українські протикорабельні ракети. Однак, згідно з висунутою Росією версією подій, флагман Путіна насправді затонув під час буксирування в бурхливому морі через випадкове загоряння на борту. Це непереконливе пояснення викликало здивування, не в останню чергу тому, що в погоді мало що вказувало на неспокійне море під час затоплення.

Виправдання Москви іноді балансували на межі сюрреалізму. Очевидно, намагаючись пояснити, чому хвалена російська армія досі не змогла подолати український опір, члени російської парламентської комісії заявили в середині липня, що Україна використовує солдатів-мутантів, яких американські вчені перетворили на надлюдські машини для вбивства. Співголови комісії та чинні російські депутати Костянтин Косачов та Ірина Ярова, як цитує російська газета «Коммерсантъ» стверджують, що виявили докази того, що українські військовослужбовці перетворюються на «смертоносних монстрів» у лабораторіях під контролем США.

Звісно, небажання Росії публічно визнати успіхи України на полі бою навряд чи можна назвати безпрецедентним. Обман завжди відігравав ключову роль у збройних конфліктах, і Москва давно відома як новатор у сфері інформаційної війни. Росія також має низку дуже вагомих військових причин, щоб применшувати свої невдачі в Україні. Будь-яке публічне визнання здатності українських військових завдавати ударів по особливо важливих цілях у глибині підконтрольної Кремлю території підтвердило б неефективність російських систем ППО і ще більше підірвало б бойовий дух у силах вторгнення, які й без того страждають від деморалізації через високі втрати.

Проте є щось нав’язливе у явній готовності Володимира Путіна використати навіть найруйнівнішу дезінформацію замість того, щоб визнати українські перемоги. Російський диктатор неодноразово вважав за краще зображати свої війська некомпетентними і викликав глузування з безглуздих розповідей про добровільне виведення військ, замість того, щоб визнати принизливу правду про поразку від рук країни, яка, як він наполягає, не існує.

У міру того як його вторгнення наближається до піврічної позначки, у Путіна швидко закінчуються виправдання. Початкові очікування швидкої і переможної війни давно поступилися місцем реальності жорстокого конфлікту проти рішучого і здібного супротивника, підтримуваного могутністю демократичного світу. Незважаючи на розгортання значної частини доступної живої сили російських збройних сил, його армії практично зупинилися, заплативши жахливу ціну як людьми, так і машинами. Ці неефективні дії виявилися руйнівними для зазіхань Москви на звання наддержави. Справді, можна з упевненістю сказати, що будь-хто, хто досі називає Росію армією номер два у світі, майже напевно робить це із сарказмом.

Вплив цієї катастрофи військового престижу вже стає очевидним на старих імперських задвірках Москви. Казахстан зараз перебуває у відкритій конфронтації з Кремлем, а Азербайджан більше не почувається скутим присутністю російських миротворців на Південному Кавказі. Крихітна Литва нещодавно кілька тижнів кидала виклик Росії через транзит товарів до Калінінграда, тоді як навіть віддана Білорусь досі успішно чинила опір інтенсивному тиску Кремля, який намагався змусити її приєднатися до вторгнення в Україну.

Якщо Росія не зможе змінити свій військовий успіх в Україні, ці негативні тенденції тільки посилюватимуться. Все більше країн втратить страх перед беззубим російським ведмедем, а потенційні союзники почнуть сумніватися у цінності такого скомпрометованого у геополітичному та військовому плані партнера. Росія, що вже змирилася з тривалим періодом ізоляції від західного світу, може виявитися дедалі більше відлученою від Олімпу світової політики і зведеною до другорядної ролі у своєму нерівноправному партнерстві з Китаєм.

Ризиковане скрутне становище Путіна означає, що зараз ми можемо зіткнутися з одним із найнебезпечніших періодів у сучасній європейській історії, оскільки російсько-українська війна входить у потенційно вирішальну фазу. Найближчими місяцями слід очікувати всього: від відчайдушних наступів та ескалації тактики терору до відключення енергопостачання та ядерного шантажу. Проте поки західні союзники України залишаються єдиними у своїй підтримці країни, є всі підстави вважати, що ці зусилля зрештою зазнають невдачі. Натомість можуть бути подальші «жести доброї волі», перш ніж Путін остаточно зазнає поразки.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X