Головні запитання про санкції. Що та як впливає на Росію

7 липня, 09:30
Ексклюзив НВ
Тімоті Еш: Путін прагне утриматися при владі, а підтримка влади потребує економічної потужності (Фото:REUTERS)

Тімоті Еш: Путін прагне утриматися при владі, а підтримка влади потребує економічної потужності (Фото:REUTERS)

Що відбувається на санкційному фронті

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 на санкційному фронті було зроблено чимало. От я й хочу роз’яснити, чому застосовуються санкції, що насправді сталося на санкційному фронті, як вони впливають на Росію і як цей фронт далі просуватиметься.

Відео дня

Чому проти Росії ввели санкції?

Тут відповідь очевидна — через вторгнення Росії в Україну, а також через анексію Криму та першу російську воєнну інтервенцію на Донбас у 2014 році. Додамо сюди цілу низку зловмисних дій Росії, починаючи з кібератак, втручання у вибори на Заході, вибухи в Чехії на складах боєприпасів, вбивства за кордоном (Солсбері, Литвиненко тощо), не забуваймо і про отруєння Олексія Навального.

Часто виникає незгода з тим, навіщо вводяться санкції, чому Захід не може спробувати інші методи, переговори, наприклад?

Були переговори Мінськ-1 та Мінськ-2, потім переговори у нормандському форматі. А після 24 лютого знову мінський, а згодом анталійський формати. І були зустрічі президентів. Байден сідав із Путіним за стіл переговорів у Женеві, а потім глави зовнішньополітичних відомств цих країн Сергій Лавров та Ентоні Блінкен знову вели переговори у Женеві.

Реальність така, що переговори не мали успіху, і американські дипломати припустили під час останніх переговорів з російською стороною, незадовго до вторгнення 24 лютого, що російська сторона, схоже, не бажає вести переговори. Аналогічне враження склалося в учасників переговорів у турецькій Анталії. То в Женеві, то знову в Анталії російська сторона оголошувала вимоги й не була зацікавлена у переговорах. Путін, схоже, вже визначився зі своїм курсом дій.

Переговори не мали успіху, а військові можливості обмежені

Наразі дискутують про те, що стоїть за вторгненням Росії до України. Такі, як політолог, професор з університету Чикаго Джон Міршаймер, стверджують, що вина лежить на Заході й надмірному розширенні НАТО. Але, безперечно, сам Путін поставив хрест на цьому аргументі, коли спочатку у своїй статті, опублікованій минулого літа, він виклав докази на користь війни (неприйняття права України на існування в її нинішніх кордонах та права Росії на землі, «віддані» Леніним Україні), а потім за рік, уже в червні, виступаючи на Петербурзькому економічному форумі, наголосив, що йдеться про розширення РФ. Про що вести переговори Україні, коли саме її існування перебуває під загрозою? І як у XXI столітті Захід може домовитись із Путіним? Щоб той забрав українські землі та знищив суверенітет країни?

Загалом, ми пробували вести переговори. Усі спроби провалилися. Як щодо воєнних методів?

Що ж, НАТО могло б стати на захист України, але з огляду на ризик початку Третьої світової війни існує очевидне небажання з боку наявних членів НАТО повного залучення до цього конфлікту. Отже, воєнний метод для Заходу, хоча б у плані прямого воєнного втручання, був відкинутий. Очевидно, що ми все ще можемо продовжувати озброювати Україну, щоб допомогти їй захиститися, але це пов’язано з ризиком, і Путін таки попередив НАТО про можливу відплату, якщо союз продовжуватиме озброювати Україну.

Тож найкращий метод — не робити нічого?

Переговори не мали успіху, а військові можливості обмежені, постає питання, що ще може зробити Захід? Нічого не робити — це варіант. Але, безумовно, існує ризик того, що Путін сприйме це як слабкість, а з огляду на те, що він сам заявив, що вся справа в розширенні РФ, питання я в тому, де він зупиниться. Спочатку Україна, потім Молдова, північний Казахстан, Грузія та решта пострадянського простору? А як щодо того, щоб Росія повернула свій вплив станом на 1989 рік, коли СРСР контролював країни Варшавського договору? Подальша експансія за межі України може здатися малоймовірною, але Росія захопила Придністров'я, Абхазію, Південну Осетію, Крим, «ДНР/ЛНР», а тепер ще більше Донбасу та більшу частину Херсонської та Запорізької областей плюс ще території біля Харкова, Сум. Путін напрацював чіткий послужний список із територіального розширення Росії. І думаєте, далі не піде?

Тож нічого не робити — не вихід.

Як тоді можуть вплинути санкції?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X