Так і не пішли з Росії. Як міжнародні компанії підтримують війну в Україні
Більшість транснаціональних корпорацій залишаються в Росії та фінансують вторгнення Путіна в Україну
У січні 1990 року McDonald’s відкрив свій перший ресторан на Пушкінській площі в Москві, витративши роки на подолання радянської бюрократії та недоліків у бізнесі, сільському господарстві та маркетингу країни. Присутність McDonald’s у Росії зрештою зросла до мережі з 847 торгових точок та 62 000 співробітників, перш ніж брутальне вторгнення в Україну цього року змінило все.
Після вторгнення McDonald’s оголосив, що закриє усі свої офіси в Росії та виставить бізнес на продаж. У гучній заяві компанії пояснюється, що «гуманітарна криза, викликана війною в Україні, і непередбачуване операційне середовище, що посилюється, привели McDonald’s до висновку, що подальше володіння бізнесом в Росії більш недоцільне і не відповідає цінностям McDonald’s».
Рішення, прийняте McDonald’s, було рідкісним прикладом принципової та дорогої для власників позиції високоприбуткового світового бренду. Ще 1000 багатонаціональних корпорацій незабаром добровільно оголосили, що наслідуватимуть їх приклад і залишать Росію. Багато хто отримав чималі похвали за свою позицію. Але сумна реальність така, що, крім McDonald’s, три чверті найприбутковіших іноземних транснаціональних корпорацій залишаються в Росії, згідно з дослідженням, проведеним групою активістів B4Ukraine, коаліцією українських та міжнародних організацій громадянського суспільства.
«На сьогодні з російського ринку повністю пішли лише 106 компаній, а міжнародних залишилося понад 1149, — заявила засновник WeAreUkraine.info Наталія Попович. — У громадськості склалося враження, що більшість великих міжнародних брендів уже залишили Росію. Насправді більшість компаній, які скорочують масштаби і припиняють діяльність, роблять це голосно, а вісім з десяти компаній, які ведуть бізнес тією чи іншою мірою в Росії, мовчать про це».
8 з 10 компаній, що ведуть бізнес у Росії, мовчать про це
Андрій Онопрієнко, заступник директора з розвитку відділу політичних досліджень Київської школи економіки, стверджує, що присутність транснаціональних компаній у Росії дозволяє Москві продовжувати війну в Україні. «Росії потрібно приблизно 1 мільярд доларів на день, щоб поповнювати свої сили вторгнення солдатами, технікою та зброєю. Продовжуючи свою діяльність у Росії, міжнародний бізнес сприяє воєнним зусиллям Росії, — сказав він. — Компанії, що залишилися, сплачують російському уряду корпоративні податки та податки із заробітної плати, а також заробітну плату приблизно 690 000 своїх співробітників у Росії. Вони не є нейтральними учасниками агресивної війни Росії проти України».
Українські організації не лише закликають транснаціональні корпорації залишити Росію, а й просять компанії, які ведуть бізнес у Росії, проводити власну перевірку дотримання прав людини. «Аналіз ланцюжка створення вартості показує, що значні інвестиції, спільні підприємства та послуги підтримки транснаціональних компаній продовжуються швидкими темпами, особливо в таких схильних до ризику галузях, як нафта і газ, споживчі товари і банківська справа. Більшість із них — ті самі компанії, які стверджують, що дотримуються Керівних принципів ведення бізнесу в аспекті прав людини (UNGP) ООН та її заклик до належної турботи про права людини. На жаль, саме цієї турботи і не вистачає», — пояснив Річард Стазінський, виконавчий директор Heartland Initiative.
Процес виходу з Росії непростий і може призвести до деяких великих витрат, аж до можливості превентивної націоналізації активів російською державою. Одним із прикладів цього є багатомільярдний газовий проєкт на острові Сахалін у Тихому океані. «Росія взяла під свій контроль міжнародний консорціум, що стоїть за гігантським нафтогазовим проєктом „Сахалін-2“, передавши його новій російській юридичній особі, яка фактично надасть Кремлю право голосу щодо того, яким іноземним інвесторам буде дозволено зберегти свої частки, — повідомляє The Wall Street Journal. — Два великі японські енергетичні інвестори заявили, що вартість їхніх часток у російському газовому проєкті впала більш ніж удвічі [приблизно на $1 млрд] після того, як указ Путіна пригрозив позбавити їх прав».
Такі дії російської влади є формою «експропріаційного шантажу», написав у липневому звіті засновник Moral Rating Agency Марк Діксон. «Ми очікуємо цунамі експропріацій або шантажованих концесій у найближчі кілька місяців».
У глобалізованому світі російське вторгнення в Україну поставило міжнародні компанії у вкрай скомпрометоване становище. Їх зі зрозумілих причин критикують за те, що вони не залишають російський ринок, і їм загрожує покарання з боку Росії, якщо вони спробують піти. Це може пояснити, чому так багато компаній оголосили про свій вихід, але потім затримали чи відклали його.
Незважаючи на ці проблеми, ті, хто залишається в Росії, не можуть розраховувати на співчуття і, як і раніше, стикатимуться з тиском, щоб змусити їх піти. Йдучи з російського ринку, транснаціональні корпорації можуть зробити важливий внесок у скорочення фінансування путінської військової машини. Це розглядається як життєво важливий елемент у боротьбі за припинення непровокованого вторгнення Москви до України. Компанії, які вирішили залишитися в Росії, повинні зважити, чи не перевищують витрати виходу репутаційні збитки від допомоги у фінансуванні геноцидної війни.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на ж і публікацію колонок Дайан Френсіс. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
