Відбудова міст. Якою може стати Україна

2 липня, 11:45

Усі говорять, що повоєнна Україна має бути сучаснішою, а міста — кращими. Аби сформувалась візія цієї відбудови необхідно відповісти на три важливі запитання

Текст написано у співавторстві з Іриною Озимок та Урсом Томанном

За останні тижні Ірпінь та Буча стали відомими на увесь світ: туди приїжджають прем'єри Португалії, Фінляндії, Канади, трійко президентів «старої Європи», численні архітектори та урбаністи. Усі говорять, що повоєнна Україна має бути сучаснішою, а міста — кращими. Аби сформувалась візія цієї відбудови необхідно відповісти на три важливі запитання:

Відео дня

1. Для кого цей проєкт майбутнього відновлення?

2. Якими же все ж мають бути наші майбутні українські «європейські» міста?

3. Яким чином цей проєкт має бути реалізованим?

Війна підтвердила, що наше суспільство стало мережевим. І мова не тільки про сильні і самостійні в багатьох своїх рішеннях громади, які стали однією з важливих складових успішного опору російській агресії. За останні десять роки сформувався прошарок відповідальних свідомих мешканців. Вони масово пішли в ТрО та ЗСУ, забезпечують логістику гуманітарної допомоги, дофінансують те, на що бракує державних і донорських коштів, координують інформаційний спротив. Частина цього класу нині за кордоном і звідти через різні значимі ініціативи продовжує підтримувати боротьбу України. Загалом саме «відповідальний середній клас» значною мірою став соціальним ядром ідеології спротиву, надихаючи і організуючи навколо себе інші верстви суспільства. Представники цієї групи можуть стати не тільки драйверами змін, але й згенерувати необхідний ресурс для соціальних видатків.

Якими повинні бути міста для відповідального середнього класу?

За приклад відбудови сьогодні часто беруть відновлення Ковентрі, Дрездена, Роттердама, Варшави та інших міст після Другої світової війни. По суті в усіх цих містах реалізовувався модерністський проєкт відбудови, орієнтований радше на «промисловий середній клас». Європейська і американська реалізація цього проєкту дещо відрізнялась, але по суті вона була схожою.

Важливо не повторювати застарілі містобудівні рішення

На прикладі «американської мрії» бачимо певну соціальну модель — житло, домашня техніка, автомобіль, зайнятість в основному на промислових підприємствах. В результаті будувались міста з хмарочосами і масовим житлом або обширні передмістя, швидкісні дороги і широкі проспекти, пристосовані для автомобілів, розділені житлові і промислові зони як основа структури міст, і все це на основі значних приватних інвестицій та непомірного споживання ресурсів в рамках ідеології безперервного росту.

Європа мала більше обмежень для реалізації такого проєкту, зокрема через багатовікові традиції розвитку міст та сильніший травматичний досвід їх знищення у двох світових війнах. Однак і в Європі завдяки стрімкій інтеграції у світовий ринок і новому оптимізму приватні інвестиції були значними і навіть більшими, ніж великі суми державних грошей через план Маршалла, що в результаті забезпечило швидке відновлення міст.

Ця модерністська модель суспільства і міст уже в 60−70-ті роки почала давати збої: корки, забруднення, соціальні проблеми, тощо, а ідеологи почали ставити під сумнів її основи, урбаністи кинулись виправляти її недоліки. Але причина була не тільки і не стільки в хибних припущеннях чи рішеннях. За час, що минув, розпочався перехід до постіндустріального суспільства. Інша економічна та ідеологічна модель суспільства почала виводити на домінуючі позиції також і інший середній клас, — назвемо його на відміну від «промислового» «інтелектуальним». Фактично — це освічені діти і внуки тих, на кого орієнтувалась колись модерністська модель.

Це означає, що ми маємо орієнтуватись не стільки на те, як відбудовували міста після Другої світової війни, а на те, як розвиваються міста зараз. Важливо не повторювати застарілі містобудівні рішення і той централізований підхід до їх планування і реалізації, на якому вони базувалось, та орієнтуватись на нинішню практику залучення громадськості до планування і реалізації проєктів міського розвитку. Існує низка таких базових документів як Нова Лейпцизька хартія, New Urban Agenda UN, Principles on Urban Policy OECD, Urban Agenda for the EU, EU Territorial Agenda 2030 тощо, на які можна в цьому орієнтуватись. Варто згадати також ініціативу «Новий європейський Баухаус» в рамках Європейського зеленого курсу, застосування якої для України зараз активно дискутується.

Вже згаданий мережевий підхід до відновлення почав реалізовуватись. Міста намагаються вирішувати свої проблеми (і не тільки гуманітарні), залучаючи міста-партнери. Тростянець уже домовляється з австрійськими архітекторами і будівельниками про підготовку мастерплану для відновлення і майбутнього розвитку міста. У Львові за сприянням данських колег створюють благодійний велопрокат для переселенців[1]. Деякі «тилові» міста активно поповнюють парк громадського транспорту за сприяння європейських муніципалітетів. Асоціація міст України активно працює над розбудовою побратимських стосунків з містами світу і підписує меморандуми про співпрацю у відбудові з архітекторами і урбаністами. Формуються різні ініціативні групи, які обговорюють підходи до відновлення. Держава теж залучає до цього процесу значну кількість представників громадянського суспільства.

Відбудова починає розгортатись як мережа окремих проєктів, а не як єдиний, спущений зверху і централізовано керований проєкт.

Проекти будуть різними: одні правильні, інші — з помилками. Але орієнтація на євроінтеграцію і міжнародні ресурси є певним запобіжником для уникнення ризиків і виправлення помилок. Як приклад, неправильні підходи до розселення тимчасових переселенців відразу викликають обговорення в суспільстві. Це дає підстави для поміркованого оптимізму.

Єдине чого бракує - візій, як і пошуку консенсусу навколо них в суспільстві і серед тих, хто приймає рішення (decision-makers).

Однією з таких об'єднавчих візій може бути ідея розумних міст, але в ширшому розумінні ніж просто використання ІТ технологій. Розумні рішення для міст в нашому розумінні мають сприяти досягненню найкращого можливого результату в умовах саме конкретного міста, а не бути шаблонами, які ми бездумно тиражуємо від міста до міста. А отже вони мають бути оптимальними і різними для різних міст.

Для цього вони повинні бути сучасними — ми маємо спиратись на нинішні напрацювання щодо вирішення тих чи інших проблем розвитку міст, а не просто відтворювати те, до чого звикли. Але в жодному випадку наші рішення не повинні бути чисто технократичними, вони мають бути живими, привабливими для тих, кому вони адресовані - мешканцям. Вони мають бути також перспективними, враховувати те, що світ швидко змінюється і ми маємо бути готові сьогодні рішення адаптовувати до цих змін. Все це разом означає відбудовувати, але краще і розумніше (Build back better, build back smarter). А нові технології - це лише один із способів добитись того, щоб наші рішення були в цьому сенсі розумними, а отже — відповідальними.

І це узгоджується з цінностями «відповідального середнього класу», про який ми говорили вище.

А також відповідає орієнтирам і цінностям згаданого вище «відповідального класу», який також є значною мірою «інтелектуальним». Тут радше про розумний баланс між роботою і особистим життям, а, отже, про людиноцентричність і комфортність міст. Про розумну організацію міського простору і сталу мобільність. Про розумну бюрократію, коли технології покращують сервіси, а не ускладнюють життя. Про орієнтацію на високотехнологічну економіку, яка не потребує ізольованих промзон. Про розуміння відповідальності кожного за кліматичні зміни, а відтак потенційну орієнтацію на зелену економіку і екологічність. І дуже важливо — про суспільство, яке здатне і хоче брати участь у формуванні середовища свого існування, а отже про самоврядність і залученість.

Ця ідея може бути реалізована через різні проєкти: розумного планування з використання дронових технологій для оцінки збитків та віртуальної реальності для планувальних рішень сучасної урбаністики; розумної відбудови включно з енергозбереженням, і сучасних матеріалів, а також дизайнерських рішень; розумного управління з елементами електронного врядування, але також проєктного менеджменту та стратегічного планування; розумної економіки, побудованої на стартапах, МСП, креативних технологіях, циркулярній економіці і розумній логістиці; розумних громад — де мешканці відчувають своє «право на місто», долучаються до прийняття рішень не «задля галочки», а реально, дієво і при цьому вчаться приймати все більш складні рішення і брати участь в їх реалізації (зокрема, онлайн).

Відбудова міст — це не стільки про архітектуру і урбаністику, як про відбудову суспільства, тому що міста (громади) — це те первинне соціальне середовище, в якому ми живемо, яке формує наше відчуття життя і через яке ми формуємо суспільство, в якому живемо. Тому все це не тільки про розумну відбудову міста, а й про розумну відбудову сучасної європейської України.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X