Три основні сценарії. Чим закінчиться війна в Україні

2 червня, 10:35
Метью Берроуз: Один із варіантів Путін — на початку 2023 року закликає до припинення вогню, але до мирної угоди не готовий (Фото:REUTERS)

Метью Берроуз: Один із варіантів Путін — на початку 2023 року закликає до припинення вогню, але до мирної угоди не готовий (Фото:REUTERS)

Те, що відбудеться далі на полі бою, визначить, хто зрештою виграє у нинішньому значною мірою замороженому конфлікті — Росія чи Україна

Матеріал написаний у співавторстві з Робертом Меннінгом, експертом Центру стратегії та безпеки імені Брента Скоукрофта

Через три місяці після путінського вторгнення в Україну перспективи вирішальної перемоги Кремля випарувалися. Проте, незважаючи на військові невдачі Росії, героїчний опір України та неабияку військову допомогу Заходу, ситуація ще не є зламаною.

Відео дня

У квітні ми виклали варіанти того, як результат цієї війни може змінити світ. На той час зовсім не було очевидно, що наш сценарій повільного «замороженого конфлікту», в якому обидві сторони щосили намагаються домогтися швидкого чи рішучого прогресу, з найбільшою ймовірністю матеріалізується. Але останні тижні показали, що все йде до цього.

Також менш очевидно, який удар війна завдасть світовій економіці, що призведе до великих продовольчих та енергетичних криз. Залежно від тривалості конфлікту ці наслідки можуть виявитися ще серйознішими для країн, що розвиваються, ніж фінансова криза 2008 року. І хоча ударні хвилі б’ють по Європі сильніше, ніж по США, обидві країни зазнають економічних труднощів. Програма розвитку ООН вже підрахувала, що коли війна триватиме, переважна більшість українців у самій Україні до кінця року зіткнеться із «крайньою економічною вразливістю».

Цей глобальний економічний спад, ймовірно, стане все більш впливовим фактором у прийнятті рішень США /НАТО, потенційно відкриваючи розкол між Європою, яка може прагнути якнайшвидшого закінчення війни, і Сполученими Штатами, які хочуть, щоб Москва зазнала повної поразки.

Отже, як заморожений конфлікт може розвиватися в глобальному масштабі протягом наступних двох років? Далі наведено три варіанти того, як цей сценарій може виглядати:

Сценарій № 1: Поступове пригнічення України

Росія зміцнює сухопутний коридор до окупованого Криму, і, не забезпечивши повного контролю над рештою чорноморського узбережжя України, руйнує або блокує портове місто Одеса, фактично залишаючи країну без виходу до моря. Путін продовжує бомбардувати інфраструктуру по всій Україні та анексує частини півдня та сходу, ще більше дестабілізуючи країну. Він повідомляє про «перемогу», успішно пригнічуючи інакодумство вдома.

Сценарій може розвиватися таким чином :

— Путін на початку 2023 року закликає до припинення вогню, але до мирної угоди не готовий, бо все ще сподівається на значніші територіальні завоювання у майбутньому (можливо, дійти до Молдови), а також поступки від НАТО (наприклад, визнання Криму суверенною територією Росії, якщо жителі погодяться на референдум під міжнародним наглядом). Санкції Заходу проти Росії залишаються чинними, і економічні умови в країні погіршуються. Але США та Європа також занурюються в рецесію, зростаюче політичне невдоволення з приводу інфляції та нестачі товарів.

— Повномасштабна глобальна продовольча криза призводить до наростання безладів та заворушень від Шрі-Ланки до Єгипту (де вже відчуваються негативні наслідки війни), тоді як торгові моделі різко погіршуються після того, як такі великі країни-експортери, як Індія, Індонезія та Малайзія, подвоїли продовольчий протекціонізм. Повільна реакція країн Великої сімки і МВФ посилює боргову кризу, з якою стикаються країни, що розвиваються. Нестабільність зростає в Африці та Азії, тоді як політики лівого спрямування стають дедалі популярнішими в Латинській Америці.

Росія зміцнює сухопутний коридор до окупованого Криму

— У 2023 році союзники НАТО продовжують спрямовувати летальне озброєння, оскільки Україна, яка відмовилася від запропонованого Путіним припинення вогню, намагається повернути собі окуповану московитськими загарбниками територію. Якість та кількість цієї допомоги спонукає Москву атакувати постачання в Україну, збільшуючи ризик ударів поблизу (або навіть на) території НАТО та розширюючи конфлікт між Альянсом та Росією.

— До кінця 2023 року консенсус Заходу похитнеться. Стурбовані економічними витратами, стражданнями українців, тягарем біженців та побоюваннями ескалації (зокрема ризик ядерної атаки з боку Росії), Німеччина та Франція докладають багатонаціональних зусиль, щоб змусити Київ розглянути варіант мирної угоди з Москвою.

Сценарій № 2: Росії не вдається просунутися далі

Завдяки українській тактиці, що вдосконалюється, на додачу успішному контрнаступу в східній частині Донбасу, Росія до початку 2023 року відкинута на лінію 24 лютого. Але подальші успіхи України виявляються важкими через посилену оборону Росії і сепаратистів. Незважаючи на постачання Заходом більш сучасних озброєнь, українські війська домагаються мінімального прогресу.

Сценарій може розвиватися таким чином :

— Зіткнувшись із невдоволенням, що зростає в країні через крах економіки та виснаження від військових невдач, Путін перебуває під сильним тиском укласти угоду з Україною, доки становище не погіршилося ще більше.

— Починаючи з початку 2023 року Туреччина, Катар та Індія, які з 2020 року прагнули позиціонувати себе глобальними миротворцями, наполягають на припиненні вогню, оскільки відчувається невідворотність глобальної економічної кризи. Але натхненна своїм успіхом на полі бою Україна чинить опір цьому, ну а Путін все ще сподівається на військовий реванш.

— Тим часом деякі європейські лідери також починають поступово просувати офіційну дипломатичну базу: президент Франції Еммануель Макрон об'єднується зі своїм китайським колегою Сі Цзіньпіном, щоб закликати до переговорів у Женеві між Україною та п’ятьма постійними членами Ради безпеки ООН (включаючи Росію), а також Німеччиною (на кшталь перемовин у форматі 2+4 щодо возз'єднання Німеччини), щоб знайти рішення.

— Сі та Макрон приватно намагаються переконати і Путіна, і президента України Володимира Зеленського, висуваючи обіцянку російських репарацій у межах врегулювання. Пекін не хоче показати, що він підриває плани Путіна, але економіка Китаю, що слабшає, не залишає Сі особливого вибору.

— Натхненні переконливою перемогою республіканців на проміжних виборах у США у листопаді 2022 року, дедалі більше законодавців Республіканської партії наполягають на припиненні військової допомоги США Україні та переорієнтації уваги Вашингтона на Пекін як на провідну загрозу безпеці.

Сценарій № 3: Україна відвойовує майже все

Внаслідок значного збільшення постачань західної зброї в Україну, падіння морального духу росіян як на тактичному, так і на стратегічному рівні, а також нездатності Москви замінити військову техніку у необхідній кількості (завдяки західним санкціям) Росія повністю витіснена з України, за винятком Криму, але Київ готується повернути собі півострів (що Путін фактично розцінив як вторгнення на територію РФ).

Цей сценарій може розвиватися так:

— Є ризик російської ядерної відплати, що зростає, щоб зупинити військову допомогу Заходу, посиленого втратою Росією раніше окупованої східної України. Поки Україна готується до запланованого наступу на Крим, Путін розгортає там ракети Іскандер-М із ядерними боєголовками та загрожує їх застосуванням, якщо київські війська наступатимуть. Водночас з’являється велика ймовірність третьої світової війни, якщо негайні посередницькі зусилля Франції та Китаю, спрямовані на запобігання подальшій ескалації, закінчаться невдачею.

Але до середини 2023 року — майже за цілий рік до того, як Путін розраховував організувати собі переобрання ще на один термін, його влада всередині країни опиняється під загрозою через наростаючий суспільний гнів. Принижені вищі військові та розвідувальні чини змушують Путіна негайно піти у відставку, але дозволяють йому зберегти заощадження та захиститися від міжнародного судового переслідування за військові злочини.

США та Євросоюз розходяться в думках щодо скасування деяких санкцій проти Росії: Побоюючись перспективи гігантської Північної Кореї по сусідству (у вигляді глибоко ізольованої Росії), Європа прагне укласти угоду, знявши санкції на нафту, газ та інші сировинні товари за угодою про взаємовигідні послуги про те, що частина виручки від продажів з Росії спрямовуватиметься як компенсація до фонду відновлення України, очолюваного Світовим банком та ЄБРР.

Глобальне економічне зростання сповільнюється, сягнувши у 2023 мізерного 1% року на тлі посилення політики «жебрака сусіда», протекціонізму в стилі 1930-х років, зростаючого націоналізму, що руйнує глобальні інститути, і народного невдоволення, що розповсюджується зі Сполучених Штатів і Європи в бурхливі країни, що розвиваються.

Те, що станеться далі на полі бою, визначить, хто виграє зрештою у нинішньому значною мірою замороженому конфлікті — Росія чи Україна. Все ще можливі різні військові наслідки. У грі так багато змінних, що важко прив’язати до потенційних сценаріїв.

Але у всіх випадках економічні збитки будуть величезними не тільки для України, а й для решти світу. Замість того щоб чекати результату війни, політики повинні терміново вивчити шляхи виходу з глобальної продовольчої кризи, зростаючого потенціалу боргових криз у країнах, що розвиваються, і загрози рецесії на Заході. Тим часом ризик застосування Росією ядерної зброї в ході конфлікту не є нульовим. Використання дипломатичних засобів для того, щоб уникнути такої ескалації, має життєво важливе значення, щоб конфлікт залишався під контролем, а не охопив увесь світ.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X